Рішення

від 05.10.2018 по справі 910/10197/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2018Справа № 910/10197/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ергос Груп

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Спецгідромеханізація

про стягнення 20000,76 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ергос Груп звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Спецгідромеханізація про стягнення 20000,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання за договором поставки нафтопродуктів №201217Л-1 від 20.12.2017 щодо своєчасної оплати коштів за поставлені нафтопроддукти, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 16770,68 грн., пеню у розмірі 1553,01 грн. та штраф у розмірі 1677,07 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, враховуючи клопотання позивача, оскільки у справі № 910/10197/18 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду України від 06.08.2018 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

06.09.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач вказує на сплату відповідачем заявленого основного боргу у розмірі 16770,68 грн. та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1553,01 грн. та штраф у розмірі 1677,07 грн.

За змістом ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, в силу ст. 163 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Так, зменшення розміру позовних вимог слід розуміти як зменшення їх до такого розміру позовних вимог, за якого предмет позову продовжує існувати, тобто зменшення ціни позову, тоді-як у разі, коли позивач під зменшенням розміру позовних вимог у частині стягнення основного боргу розуміє їх зменшення до 0 грн., такі дії мають ознаки відмови від позову в частині вимог про стягнення основного боргу.

З огляду на наведене, суд відмовляє в прийнятті такої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2017 року між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 201217Л-1 (надалі - Договір), у відповідності до п. 2.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти: дизельне пальне, бензини А-98, А-95, А-95 Premium, А-92, газ вуглеводний скраплений, масла та інше, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 1.3. Договору, товар - нафтопродукти, а саме: дизельне пальне, бензини А-98, А-95, А-95 Premium, А-92, газ вуглеводний скраплений, масла та інше належної якості, тобто з наявними сертифікатами якості (відповідності).

Відповідно до п. 2.2. Договору Товар за цим Договором буде постачатись окремими партіями, протягом строку дії цього Договору.

У відповідності до п. 4.2. асортимент, кількість кожної окремої партії товару, а також його попередня ціна узгоджуються Сторонами, з подальшим відображенням в рахунку-фактурі на оплату.

Згідно п. 4.4. Договору наявність підписів уповноважених представників Сторін на видаткових та/або товарно-транспортних накладних, актах приймання-передачі Товару, свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими Сторонами без претензій щодо предмету поставки, асортименту, кількості, якості, ціни Товару.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що продаж товару здійснюється на умовах СРТ- пункт призначення покупця або EXW - резервуар нафтобази зберігання, вказаної Постачальником у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів в редакції ІНКОТЕРМС 2010 .

Згідно п. 3.4. Датою поставки Товару вважається при базисі постачання EXW - дата, зазначена у видатковій накладній на Товар та/або в Акті приймання-передачі Товару.

Відповідно до п. 3.5. Договору товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості, а право власності на Товар, ризики втрати та порчі Товару є такими, що перейшли від Постачальника до Покупця з датою поставки, передбаченої п. 3.4. цього Договору.

Згідно п. 4.3. Договору ціна кожної окремої партії Товару визначається Постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах.

У відповідності до п. 5.3. визначено, що Постачальник має право відвантажити Покупцю Товар без передплати. Сторони домовились, що у такому випадку Покупець зобов'язується сплатити за поставлений Товар на підставі Договору протягом 5 банківських днів з дати поставки Товару, визначеної пунктом 3.4. цього Договору.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору 12.04.2018 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 23580,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №1321 від 12.04.2018, яка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено сплату вартості поставленого товару частинами, а саме: 19.07.2018 сплачено 6809,72 грн., 17.08.2018 сплачено 10000,00 грн., 22.08.2018 сплачено 6770,68 грн., що підтверджується довідкою АТ ОТП Банк №005-3/837 від 04.09.2018, наданій позивачу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач не виконав зобов'язання за договором поставки нафтопродуктів №201217Л-1 від 20.12.2017 щодо своєчасної оплати коштів за поставлені нафтопродукти, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 16770,68 грн., пеню у розмірі 1553,01 грн. та штраф у розмірі 1677,07 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу підлягає закриттю, а вимоги про стягнення штрафу та пені підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, у відповідності до п. 5.3. визначено, що Постачальник має право відвантажити Покупцю Товар без передплати. Сторони домовились, що у такому випадку Покупець зобов'язується сплатити за поставлений Товар на підставі Договору протягом 5 банківських днів з дати поставки Товару, визначеної пунктом 3.4. цього Договору.

Як встановлено судом, 12.04.2018 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 23580,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №1321 від 12.04.2018, яка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

З огляду на наведене, строк оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною №1321 від 12.04.2018 сплинув 19.04.2018 (останній день для оплати).

Як встановлено судом, позивачем було здійснено сплату вартості поставленого товару частинами, а саме: 19.07.2018 сплачено 6809,72 грн., 17.08.2018 сплачено 10000,00 грн., 22.08.2018 сплачено 6770,68 грн., що підтверджується довідкою АТ ОТП Банк №005-3/837 від 04.09.2018, наданій позивачу.

Так сплата відповідачем суми основного боргу зокрема у розмірі 16770,68 грн. була здійснена після відкриття провадження у справі (17.08.2018 сплачено 10000,00 грн., 22.08.2018 сплачено 6770,68 грн.).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

За наведених обставин, з урахуванням поданих позивачем доказів сплати грошових коштів у розмірі, що заявлені позивачем як основний борг, після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 16770,68 грн., у зв'язку із чим провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 16770,68 грн. підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1553,01 грн. пені та штрафу у розмірі 1677,07 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.1. Договору, у випадку неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань в частині здійснення розрахунків за цим Договором, зокрема порушення п. 5.3. та 5.6. даного договору, покупцем сплачується на користь постачальника пеня у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості неоплаченого товару та/або несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення.

Якщо постачальник відпустив товар покупцю у відповідності з цим договором, а останній не сплатив вартість такого товару, з покупця окрім пені додатково стягується штраф у розмірі 10% від вартості відпущеного та неоплаченого товару. Днем нарахування штрафу вважається 7 день, що йде після дня, який вказано у відповідній документації стосовно відпуску товару (п.п. 6.2., 6.2.3. Договору).

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, суд зазначає, що вказаний розрахунок здійснено позивачем за період з 19.04.2018 по 26.07.2018 щодо суми заборгованості 16770,68 грн.

В той же час, як встановлено судом, строк оплати за видатковою накладною №1321 від 12.04.2018 настав 19.04.2018 , відтак, пеню внаслідок невиконання зобов'язання з оплати заборгованості слід розраховувати за період з 20.04.2018 (перший день прострочення) по 26.07.2018 (кінцевий термін нарахування, заявлений позивачем).

Здійснивши перерахунок пені за періоди, визначені судом, суд зазначає, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 1537, 39 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, у вказаній сумі.

Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 1677,07 грн. за прострочення оплати понад 7 днів, що становить 10% від суми простроченої заборгованості (16770,68 грн.), суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

За змістом ст. 130 ГПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

З огляду на наведене, оскільки у заяві про зменшення позовних вимог позивач фактично не підтримував своїх вимог в частині стягнення основного боргу у зв'язку з їх задоволенням відповідачем після відкриття провадження у справі та просив суд покласти судові витрати на відповідача, судовий збір за розгляд вимог про стягнення основного боргу покладається на відповідача з огляду на те, що останнім задоволено вимоги позивача після пред'явлення позову до суду. При цьому, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд вимог про стягнення пені та штрафу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з огляду на часткове задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 16770 (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят) грн. 68 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Спецгідромеханізація (02068, м. Київ, проспект Григоренка, 14, квартира 5; ідентифікаційний код: 34342709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ергос Груп (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 16А; ідентифікаційний код: 41717709) пеню у розмірі 1537 (одна тисяча п'ятсот тридцять сім) 39 коп., штраф у розмірі 1677 (одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 62 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева