Рішення

від 03.10.2018 по справі 476/143/18

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/143/18

Провадження № 2/476/104/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2018 року Єланецький районний суд

Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Минаєвої Н.П.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Єланець цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади села Великосербулівка в особі Великосербулівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування

ВС Т А Н О В И В:

22.02.2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до територіальної громади села Великосербулівка в особі Великосербулівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Свої вимоги мотивує тим, що 12.12.2010 року померла її мати ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 9,76 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великосербулівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області. Після смерті спадкодавиці, позивачка звернулася для оформлення своїх спадкових прав на вказану земельну ділянку до нотаріальної контори, проте, їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що нею не пред'явлено оригіналу правоустановчого документу на земельну ділянку. Надати вказаний державний акт до нотаріальної контори вона немає можливості, оскільки він втрачений.

Посилаючись на викладене, просила визнати за нею право власності на вищевказану земельну ділянку у порядку спадкування за законом після смерті матері.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просив слухати справу за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого.

Так, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України ).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України ).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України ).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу . Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України ).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України ).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї (частини 1, 3 ст. 1268 ЦК України ).

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 12.12.2010 року померла мати позивачки ОСОБА_3 (а. с. 5, 6), після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 9,76 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великосербулівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, яка належала спадкодавиці згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №064652 від 27.08.2004 року (а. с. 7, 88).

З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_3, померлої 12.12.2010 , за заявою позивачки заведено спадкову справу №158/2010 (а. с. 67-83).

Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері позивачці відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на вищевказану земельну ділянку (а. с. 4).

Із дослідженої в судовому засіданні копії спадкової справи № 158/2010 слідує, що крім позивачки інших осіб, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3, немає.

В ході судового розгляду встановлено, що державний акт право власності на земельну ділянку серії МК №064652 від 27.08.2004 року втрачено, про що зроблено офіційне оголошення у друкованому засобі масової інформації "Южная правда" за № 90 (23864) від 16.08.2018 року (а. с.87).

Як слідує зі змісту п. п. 5, 10, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. За відсутності умов для одержання свідоцтва про право на спадщину, або у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину спадкоємець має право пред'явити вимоги про визнання права на спадщину у судовому порядку за правилами позовного провадження.

Згідно із ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4/-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

Відповідно до п.4.15. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 , видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Таким чином, передумовою для застосування положень ст. 392ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Зі системного аналізу вищевикладеного слідує, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Оскільки, в ході судового розгляду достовірно встановлено неможливість позивачки реалізувати свої спадкові права на вищевказану земельну ділянку, то суд приходить до висновку про необхідність судового захисту прав позивачки та вважає за необхідне позов ОСОБА_2 до територіальної громади села Великосербулівка в особі Великосербулівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування задовольнити

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади села Великосербулівка в особі Великосербулівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку загальною площею 9,76 га (кадастровий номер 4823080400:01:000:0168), що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великосербулівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої 12.12.2010 року.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 12.10.2018 року.

Суддя Н.В. Чернякова