Рішення

від 02.10.2018 по справі 339/419/17

БОЛЕХІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №339/419/17

26

2/339/152/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2018 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Ганчар Т.І.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа відділ виконавчої служби Болехівського міського управління юстиції в Івано-Франківській області про стягнення індексу інфляції та процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь з урахуванням уточнених позовних вимог 28410,64 грн. індексу інфляції за час прострочення сплати боргу та 4216,18 грн. - 3% річних від простроченої суми. ( а.с.145-151).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в зв'язку з невиконанням відповідачем укладеного між ними договору позики від 25 вересня 2008 року, за рішенням Болехівського міського суду від 10 грудня 2010 року стягнуто з ОСОБА_3 в її користь борг за даним договором позики та проценти за користування коштами на загальну суму 79870.49 грн.

Оскільки рішення суду не виконувалось, то позивач в квітні 2016 року звернулася до суду з позовом про стягнення інфляційних збитків та трьох відсотків річних від простроченої суми. За результатами розгляду вказаного спору апеляційним судом Івано-Франківської області 23.11.2016 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнуто 37365.86 грн. боргу за період з 11 квітня 2013 року по 11 квітня 2016 року.

Виконання рішення суду відповідачем розпочалося з 28.08.2017 року і станом на 28.02.2018 року виконано боргові зобов'язання. А тому вважає, що вона має право на стягнення інфляції та процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання з основної суми боргу -79870.49 грн. з 12.04.2016 року по 28.02.2018 року.

В заяві про збільшення позовних вимог від 17.01.2018 року позивач залучила до участі в справі як третю особу відділ виконавчої служби Болехівського міського управління юстиці

03.05.2018року судом винесено заочне рішення, яке за заявою відповідача скасоване та призначено до розгляду в загальному порядку ( т.1 а.с. 219, 236-238) .

В заявіпро скасування заочного рішення суду від 03 травня 2018 року ОСОБА_3 вказував на те, що його неявка в судовезасідання мала поважні причини, оскільки на адресу, за якою він проживає повідомлення із суду не надходили, а тому він був позбавлений можливості подати заперечення проти позову, а також вважав, що суд допустився помилки при нарахуванні суми індексу інфляції та 3 % річних на надлишково сплачені кошти в сумі 918.7 грн.

Однак Відповідач та представник третьої особи відділу державної виконавчої служби Болехівського міського управління юстиції в судове засідання не з'явилися двічі , про час і місце цього засідання були повідомлені у встановленому законом порядку (а.с.11-13 том 2).

При цьому, відповідач так і не надав відзив на позов.

Разом з тим Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що знаючи про судовий процес, учасник справи повинен в розумні інтервали вживати заходів, аби дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі ОСОБА_4 проти України від 26 квітня 2007 року).

При таких обставинах, враховуючи згоду поредставника позивача, суд, керуючись вимогами ч.3 ст.288 ЦПК України, ухвалив про проведення повторного заочного рішення на підставі наявних у справі доказів .

Суд, вислухавши представника позивача, повно та всебічно з"ясувавши обставини, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено, що 25 вересня 2008 року ОСОБА_2 позичила відповідачу 10000 доларів США.

На підтвердження укладеного договору позичальник надав письмову розписку та зобов'язувався повернути грошові кошти. У визначений термін ОСОБА_3 грошей не повернув, на вимогу про повернення боргу не реагував та ухилявся від виконання свого зобов'язання (а.с 89-90).

Рішенням Болехівського міського суду від 10 грудня 2010 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто борг за договором позики від 25.09.2008 року та проценти за користування коштами на загальну суму 79870.49 гривень (а.с.91-95).

Вказане рішення за заявою позивача від 23.10.2015 року звернено до виконання та відкрито виконавче провадження за № 49124696 (а.с.96-98).

В зв"язку з невиконанням вказаного рішення суду та боргового зобов"язання позивач у квітні 2016 року подала позовну заяву, за результатами розгляду якої 23.11.2016 року прийнято рішення про стягнення з відповідача 29208,86 гривень індексу інфляції за період з квітня 2013 року по березень 2016 року, 7186,73 гривень - три проценти річних за період з 11 квітня 2013 року по 11 квітня 2016 року за прострочення виконання грошового зобов'язання (а.с.105-110).

Вказане рішення звернено до виконання згідно заяви ОСОБА_2Б від 28.12.2016 року (а.с. 111-117).

В процесі виконання рішення Болехівського міського суду від 10 грудня 2010 року, відповідачем було перераховані кошти, присуджені судом, а тому 23.02.2018 року на підставі п.9 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. (а.с.142).

Оскільки таке погашення проведено невчасно, то позивач на підставі ст.625 ЦПК України просив стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.

Згідно вимог частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно частини п'ятої статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Ураховуючи зазначене та встановивши, що рішенням Болехівського міського суду від 10 грудня 2010 року, яке набрало законної сили 27 вересня 2011 року, з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто борг за договором позики від 25 вересня 2008 року та проценти за користування коштами на загальну суму 79870.49 гривень і таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, тобто, є грошовим зобов'язанням, є усі підстави для висновку про наявність між сторонами грошових зобов'язань, які ОСОБА_3 не виконує, що дає підстави для стягнення на користь позивача інфляційних витрат та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання, оскільки боржник зобоввЂ�язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.

Суд вважає, що у даній справі є усі складові для відповідальності відповідача, а саме: є рішення суду та існує зобов'язання між сторонами, таке зобов'язання є грошовим і визначено у національній валюті, з вступом рішення у законну силу визначене зобов'язання є простроченим і правовідносини з приводу прострочення зобов'язання регулюються ст. 625 ЦК України.

Ухвалення рішення суду про стягнення грошової суми за договором позики за змістом частини третьої статті 1049 ЦК України не припиняє обов'язку позичальника сплати проценти передбачені статтею 625 цього Кодексу.

Суд також погоджується з доводами позивача про стягнення інфляційних витрат в порядку ст.625 ЦК України, оскільки заборгованість по договору позики судовим рішенням визначена у національній валюті - гривні.

Згідно ст.4 ЗУ Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Щомісячні індекси інфляційних втрат становили : квітень 2016 року 103.5%, травень 2016 року 100.1%, червень 2016 року 99.8%, липень 2016 року 99.9%, серпень 2016 року 99.7%, вересень 2016 року 101.8%, жовтень 2016 року 102.8%, листопад 2016 року 101.8%, грудень 2016 року 100.9%, січень 2017 року 101.1%, лютий 2017 року 101%, березень 2017 року 101.8%, квітень 2017 року 100.9%, травень 2017 року 101.3%, червень 2017 року 101.6%, липень 2017 року 100.2%, серпень 2017 року 99.9%, вересень 2017 року 102 %, жовтень 2017 року 101.2 %, листопад 2017 року 100.9 %, грудень 2017 року 101 %, січень 2018 року 101.5 %, лютий 2018 року 100.9%.

При визначенні трьох процентів річних та інфляційних втрат за невиконання судового рішення, суд обмежується строком:

- для вимог про стягнення інфляції з квітня 2016 року по 23 лютого 2018 року (остаточне виконання рішення суду),

- трьох процентів річних - з 12 квітня 2016 року по 23 лютого 2018 року

та враховує сплачені кошти і виходить з такого розрахунку:

згідно квитанції №356 від 21.08.2017 року сплачено 1609,99 грн. (залишок 78260,5 грн. =79870,49-1609,99);

згідно квитанції №379 від 30.08.2017 року сплачено 1230,80 грн. (залишок 77029,7 грн. =78260,5-1230,80);

згідно квитанції №389 від 14.09.2017 року сплачено 1846,14 грн. (залишок 75183,56 грн. =77029,7-1846,14);

згідно квитанції №416 від 27.09.2017 року сплачено 3384,59 грн. (залишок 71798,97 грн. =75183.56-3384,59);

згідно квитанції №434 від 17.10.2017 року сплачено 5230,73 грн. (залишок 66568,24 грн. =71798,97-5230,73);

згідно квитанції №457 від 06.11.2017 року сплачено 3692,28 грн. (залишок 62875,98 грн. =665678,24-3692,28);

згідно квитанції №495 від 29.11.2017 року сплачено 6769.18 грн. (залишок 56106,78 грн. =62875,98-6769.18);

згідно квитанції №517 від 19.12.2017 року сплачено 4615.35 грн. (залишок 51491,43 грн. =56106,78-4615,35);

згідно квитанції №12 від 15.01.2018 року сплачено 8615.32 грн. (залишок 42876.11 грн. =51491,43-8615.32);

згідно квитанції №33 від 06.02.2018 року сплачено 7999,94 грн. (залишок 34876.17 грн. =42876.11-7999,94);

згідно квитанції №56 від 23.02.2018 року сплачено 35794,87 грн.

3% річних за період 12.04.2016 - 20.08.2017 становить 79870,49 грн. х 3% х 495 днів : 365 =) 3250 грн., інфляційні збитки - 15668,28 грн.;

3% річних за період 21.08.2017 - 29.08.2017 становить 78260,5 грн. х 3% х 8 днів : 365 = 51 грн., інфляційні збитки - (- 78,26 грн.);

3% річних за період 30.08.2017 - 13.09.2017 становить 77029.7 грн. х 3% х 14 днів : 365 = 89 грн., інфляційні збитки - (-77,03 грн.);

3% річних за період 14.09.2017 - 26.09.2017 становить 75183,56 грн. х 3% х 12 днів : 365 = 74 грн., інфляційні збитки - 1503,67 грн.;

3% річних за період 27.09.2017 - 16.10.2017 становить 71798.97 грн. х 3% х 19 днів : 365 = 112 грн., інфляційні збитки - 1435,98 грн.;

3% річних за період 17.10.2017 - 05.11.2017 становить 66568.24 грн. х 3% х 19 днів : 365 = 104 грн., інфляційні збитки - 798,82 грн.;

3% річних за період 06.11.2017 - 28.11.2017 становить 62875,98 грн. х 3% х 22 днів : 365 = 114 грн., інфляційні збитки - 565,88 грн.;

3% річних за період 29.11.2017 - 18.12.2017 становить 56106.78 грн. х 3% х 19 днів : 365 = 88 грн., інфляційні збитки - 504,96 грн.

3% річних за період 19.12.2017 - 14.01.2018 становить 51491,43 грн. х 3% х 26 днів : 365 = 110 грн., інфляційні збитки - 514,91 грн.

3% річних за період 15.01.2018 - 05.02.2018 становить 42876,11 грн. х 3% х 21 днів : 365 = 74 грн., інфляційні збитки - 643,14 грн.

3% річних за період 06.02.2018 - 22.02.2018 становить 34876,17 грн. х 3% х 16 днів : 365 = 46 грн., інфляційні збитки - 313,89 грн.

Таким чином, сума інфляційних збитків за період з квітня 2016 року по 23 лютого 2018 року складає 21949, 53 грн ., а - 3% річних за період з 12 квітня 2016 року по 23 лютого 2018 року становить 4112 грн. що підлягають стягненню в користь позивача.

З наведеного розрахунку вбачається, що кошти в сумі 918.7 грн.- надлишково сплачені відповідачем на виконання рішення, не були включені при нараховуванні інфляційних збитків та трьох процентів річних.

А тому доводи відповідача, викладені в заяві щодо неправильного нарахування суми інфляції, не є обгрунтованими.

Окрім того, позивач заявила вимоги про стягнення з відповідача 28275,88 грн. судових витрат, понесених на відшкодуванням транспортних витрат, пов"язаних з явкою її представника до суду - 3807,04 грн., добові - 9936,60 грн., оплата гонорару за участь в судових засіданнях - 10500 грн. та її особисті витрати, пов"язані з поїздкою разом з чоловіком ОСОБА_2 Н до м. Києва (офісу адвоката та її представника ) для отримання консультацій.

Разом з тим, такі вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України ).

Частинами 1-5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як видно з матеріалів справи позивач, скориставшись своїм правом на отримання правової допомоги, уклала договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_1, який здійснює адвокатську діяльність в м.Києві .

Як передбачено умовами договору ( п.5) у випадку якщо для надання правової допомоги необхідно здійснювати виїзд за межі Києва, Клієнт має сплати кошти для відрядження адвоката у місце надання правової допомоги не пізніше 3 діб до такого відрядження.

З доданих позивачем квитанцій, вбачається, що нею здійснено проплату в сумі за транспортні витрати , понесені її представником в зв"язку з переїздом до м.Болехова для участі в судових засіданнях на суму 3448 грн. 55 коп. , що також підтверджується проїздними документами на ім"я представника позивача (378,85 грн.+388,32 грн.+328,32 грн.+ 489,61 грн.+323,23 грн.+ 317,99 грн.+349,67 грн.+275,77 грн.+273,56 грн.+323,23 грн.).

Згідно ст.138 ЦПК України витрати , пов"язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також наймання житла несуть сторони.

Як зазначено в ст. 141 цього кодексу судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, зокрема, на професійну юридичну допомогу, у разі часткового задоволення позову- пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При таких обставинах, беручи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню ( що становить 80%) , то судові витрати у вигляду сплати судового збору та витрат, пов"язаних з переїздом представника позивача для участі в судових засіданнях, підлягають відшкодуванні в такому розмірі:

судовий збір, що підлягав сплаті в сумі 704, 80 грн. ( позивачем сплачено надлишкову суму в розмірі 35 грн.20 коп.), підлягає відшкодуванню в розмірі 563,84 грн. (704,80х 80%)

- витрати, пов"язані з переїздом представника позивача - в сумі 2758, 84 грн. ( 3448,55 х 80%) .

Інші витрати, зокрема, на а.с. 172, пов"язані з поїздкою позивача разом з чоловіком ОСОБА_5 до м. Києва (офісу адвоката та її представника ) на суму 776, 64 коп. для отримання консультацій, не підлягають до задоволення, оскільки не наведено мотивів необхідності такої поїздки в межах розгляду даної справи.

Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на добові в розмірі 9936,60 грн., то такі не відносяться до витрат, пов"язаних з розглядом справи в розумінні частини 3 статті 133 ЦПК України , а тому не можуть бути компенсовані, оскільки з 15.12.2017 року законодавець виключив з переліку компенсаційних витрат добові, як такі, що присуджуються стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Вимоги про відшкодування гонорару в сумі 10500 грн. згідно квитанцій від 02.05.2018 року за участь представника в судових засіданнях не підлягають до задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Ч. 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однак, у порушенні вимог ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат ні позивач, ні її представник не подали детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача в користь позивача становить 3332,68 грн. ( 563,84 грн.+2758, 84 грн.).

На підставі викладеного, ст. 625 ЦК, ст.4 ЗУ Про індексацію грошових доходів населення , керуючись ст. 133, 137, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 21949 (двадцять одна тисяча дев"ятсот сорок дев"ять ) грн. 53 коп. індексу інфляції за період з квітня 2016року по 23 лютого 2018року та три проценти річних в розмірі 4112 ( чотири тисячі сто дванадцять) грн. за період з 12 квітня 2016 року по 23 лютого 2018 року за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також 3322,68 (три тисячі триста двадцять дві ) грн. 68 коп. судових витрат .

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 288 ЦПК України повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд.

Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

ОСОБА_2 - реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_3 - реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2.

Болехівський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області- місцезнаходження вул. Д.Галицького,47 м.Болехів Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 34505063.

Дата складання повного тексту рішення - 05 жовтня 2018 року.

Суддя О.С. Головенко