Рішення

від 28.08.2018 по справі 676/1511/18

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 676/1511/18

Номер провадження 2/676/1285/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року Кам'янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої судді - Швець О. Д.

з участю секретаря - Ксьондз Р.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам'янець-Подільському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Кам'янець-Подільського району, третя особа ОСОБА_4 про визнання протиправним рішення ОСОБА_3 сільської ради та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 сільської ради Кам'янець-Подільського району про визнання протиправним рішення ОСОБА_3 сільської ради та зобов'язання вчинити дії . В обґрунтування позовних вимог зазначає, що її матері ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 0,50 га. в тому числі 0,25 га. для обслуговування жилого будинку та 0,25 га. для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами села. Рішення ІУ сесії ХХІ скликання від 08.06.1993 року № 7 Про передачу безоплатно в приватну власність земельних ділянок жителям, які проживають на території сільської ради матері позивача ОСОБА_6 передано в приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлових будинків і господарських будівель для ведення особистого підсобного господарства 0,50 га в тому числі для будівництва - 0,25 га, для особистого підсобного господарства - 0,25 га. Проте державний акт на право приватної власності на підставі цього рішення ОСОБА_5 не отримувала. 12.06.2010 р. ОСОБА_5 померла. За життя ОСОБА_5 все своє майно заповіла позивачу. У 2016 р. на підставі рішення № 7 від 08.06.1993 р. виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства площею 0,20 га, розташованої на території с.Панівці. 19.01.2017 р. звернулась до ОСОБА_3 сільської ради із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою. 27 лютого 2017 р. рішенням Х сесії ОСОБА_3 сільської ради № 12 затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки внатурі та передана у власність земельна ділянка площею 0,12 га. Вважає, що в частині площі земельної ділянки рішення Х сесії ОСОБА_3 сільської ради № 12 від 27.02.2017 р. є незаконним так як земельна ділянка згідно технічної документації сформована площею 0,20 га, ане 0,12 га. Просить визнати протиправним рішення ОСОБА_3 сільської ради від 27.02.2017 р. № 12 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1Г. в частині площі земельної ділянки; зобов'язати ОСОБА_3 сільську раду розглянути і вирішити по суті питання затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, площею 0,20 га кадастровий номер 6822485900:01:003:0279, що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради в межах с. Панівці, для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність.

В суді позивач та її представник позов підтримали, просять задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання повторно не з'явились,причини неявки не повідомили, про час і місце розгляду справи повідомлені своєчасно належним чином, відзив на позов не подали. В підготовчому судовому засіданні позов не визнали, мотивуючи тим, що ОСОБА_5 користувалась земельною ділянкою 0,12 га, тому має право на приватизацію земельної ділянки саме цією площею. Припередачі у власність позивачу земельної ділянки площею 0,20 га будуть порушені права ОСОБА_4,яка є спадкоємцем майна ОСОБА_7І і яка є суміжним землекористувачем.

На підготовчому судовому засіданні ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 03 травня 2018 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучена ОСОБА_4

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, причини неявки не повідомила, прочас імісце розгляду справи повідомлена своєчасно належним чином. На підготовчому судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідача та третьої особи на підставі наявних усправі доказів.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи в повному обсязі, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5, яка померла 12.06.2010 р.

Згідно записів по господарської книги в користуванніКалінчук Г.А. перебувала земельна ділянка площею 0,50 га в тому числі 0,25 для обслуговування жилого будинку та надвірних споруд на якій розташований будинок, що належав ОСОБА_5 та 0,25 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням ОСОБА_3 сільської ради № 7 від 08 червня 1993 року ОСОБА_8 передано у приватну власність земельну ділянку 0,50 га в тому числі 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, 0,25 га для ведення особистого підсобного господарства.

При житті ОСОБА_5 все своє майно заповіла доньці ОСОБА_1

На підставі рішення ОСОБА_3 сільської ради № 7 від 08 червня 1993 року позивач звернулась до землевпорядної організації для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

На виконаня договору № 387 від 27.11.2016 р. з ФОП ОСОБА_9 була виготовлена земельна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для ведення особистого селянського господарства площею 0,20 га з кадастровим номером 6822485900:01:003:0279 і подана ОСОБА_1 на сесію ОСОБА_3 сільської ради на затвердження.

Рішенням десятої сесії ОСОБА_3 сільської ради № 12 від 27 лютого 2017 року затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 6822485900:01:003:0279, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради в межах с.Панівці.

Як пояснили представники ОСОБА_3 сільської ради в підготовчому судовому засіданні частина земельної ділянки, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1, належить спадкоємцям ОСОБА_7, якій рішенням ОСОБА_3 сільської ради було передано у власність 0,10 га.

Позивач з рішенням сільської ради не погодилась та оскаржила його в суді.

ОСОБА_10 до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 3 ЗК України від 18 грудня 1990 року (у редакції, чинній станом на час отримання ОСОБА_5 спірної земельної ділянки) розпоряджаються землею ОСОБА_10 народнихдепутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими ОСОБА_10 народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно (стаття 6 ЗК України 1990 року ).

Згідно зі статтею 17 ЗК України 1990 року передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться ОСОБА_10 народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки (Дію частини другої статті 17 зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету від 26 грудня 1992 року № 15-92 згідно з Декретом від 26 грудня 1992 року № 15-92 ).

Власники земельних ділянок, переданих їм ОСОБА_10 народних депутатів, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати або іншими способами відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або ОСОБА_10 народних депутатів на тих же умовах, на яких вона була їм передана. При наявності поважних причин суд за позовом власника може скоротити зазначений строк.

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ОСОБА_10 народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї. ОСОБА_10 народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) ОСОБА_10 народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) ОСОБА_10 народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

ОСОБА_10 до статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використанняземельноїділянки, утомучислі на умовахоренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, щопосвідчує право власностіабо право користування землею, забороняється.

За приписами статті 23 ЗК України 1990 року (дію статті 23 зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету від 26 грудня 1992 року № 15-92 згідно з Декретом від 26 грудня 1992 року № 15-92 ) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними ОСОБА_10 народних депутатів.

Пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 Про приватизацію земельних ділянок встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету , а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною ОСОБА_10 народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Таким чином зазначеним пунктом визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах та державний акт на право приватної власності на землю.

Після прийняття рішення ОСОБА_3 сільською радою Кам'янець-Подільського району від 08 червня 1992 року № 7 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_5 не видавався.

Згідно із частиною першою статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Таким чином для оформлення права власності на земельну ділянку, крім рішення відповідного органу місцевого самоврядування, законодавство вимагає наявність документів, що підтверджують розмір, форму і розташування земельної ділянки, які ОСОБА_5 при житті не виготовляла.

ОСОБА_10 до п.п. 2 п. 1 перехідних положень Земельного кодексу України,рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» . Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з п.2 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

ОСОБА_10 до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

2. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельнихділянок із земель державної та комунальної власності;шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

3. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

4. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

5. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

6. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

7. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

8. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

9. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

10. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

11. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

12. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З технічної документації із землеустрою вбачається, що земельній ділянці, яка передана увласність ОСОБА_5 присвоєний кадастровий номер 6822485900:01:003:0279, позивач погодилась на отримання земельної ділянки меншої площі, ніж зазначено в рішенні сільської ради № 7 , визначені та встановлені межові знаки, будь-яких обмежень щодо використання земельної ділянки не встановлено, суміжні землекористувачі погодили межі.

У відповідності до положень ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" площа земельної ділянки, її межі та цільове призначення вносяться до державного земельного кадастру з відповідної документації із землеустрою.

За положеннями ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності). Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

У Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України "Про Державний земельний кадастр" зазначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачі в земельної ділянки державної чи комунальної власності).

У разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельноїділянки при виправленнівказанихпомилокдопускається за письмовимпогодженням з особами, якимналежить право власності (а щодо земель державної та комунальноївласності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки територіальні органи центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів письмово безоплатно повідомляють власників (користувачів) земельних ділянок.

Законом визначено орган, що має відповідні повноваження щодо визначення площі земельної ділянки та внесення даних до реєстру, а відмова органу у здійсненні відповідних прав особою, що передбачені законом, є підставою для оскарження дій цього органу до суду.

Будь-яких помилок щодо площі земельної ділянки відповідним органом при присвоєнні кадстрового номеру земельній ділянці позивача не встановлено.

ОСОБА_10 до ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачіземельнихділянок у власністьабонаданняїх укористування.

Згідно п. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Статею 123 Земельного кодексу України передбачено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Представниками ОСОБА_3 сільської ради право ОСОБА_1 на отримання у власність земельної ділянки не заперечувалось.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів що вказують на невідповідність технічної документації із землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Твердження відповідачів на те, що ОСОБА_1 захопила земельну ділянку ОСОБА_4 не підтверджено належними та допустими доказами, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_7 була передана у власність частина спірної земельної ділянки, так як ні ОСОБА_7, ні її спадкоємець ОСОБА_4 межі своєї земельної ділянки в натурі не визначали; ОСОБА_11 спірна земельна ділянка була передана у власність раніше ніж ОСОБА_7, рішення про вилучення частини земельної ділянки у ОСОБА_5 для передачі її ОСОБА_7 сільською радою не приймалось. Також сільською радою не приймалось рішення про передачу ОСОБА_5 у власність або користування земельної ділянки площею 0,12 га.

З урахуванням наведних норм закону та досліджених судом доказів, суд вважає, що рішення Пановеьцької сільської ради № 12 від 27 лютого 2017 року слід визнати проти правним тазобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження технічної документації на земельну ділянку згідно своїх повноважень та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

ОСОБА_10 до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260-265 ЦПК України, 116, 125, 140 Земельного кодексу України,- суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради, Кам'янець-Подільського району, третя особа ОСОБА_4 про визнання протиправним рішення ОСОБА_3 сільської ради та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати недійсним рішення ОСОБА_3 сільської ради від 27.02.2017 р. № 12 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 .

Зобов'язати ОСОБА_3 сільську раду розглянути і вирішити по сутті заяву ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2000 га кадастровий номер 6822485900:01:003:0279, що розтаована на території ОСОБА_3 сільської ради в межах села Панівці, для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність.

Стягнути з ОСОБА_3 сільської ради на користь ОСОБА_1 704,80 грн. у відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Позивач ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, проживаюча ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач ОСОБА_3 сільська рада ЄДРПОУ 21316374, юридична адреса вул. Першотравнева, 14, с. Панівці, Кам'янець-Подільського району.

Третя особа ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Швець О.Д.

Повний текст судового рішення складено 07 вересня 2018 року