Рішення

від 25.09.2018 по справі 632/649/18

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

18 м. Первомайський Первомайський район Харківська область Україна 64107

Справа № 632/649/18

провадження № 2/632/380/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"25" вересня 2018 р. м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Библіва С.В., при секретарі Кузьменко М.В., за участю представника позивача за ордером та договором адвоката ОСОБА_1, представника відповідача за довіреністю ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайського Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна Нова про визнання права власності на урожай нуту, -

У С Т А Н О В И В:

12.04.2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до СТОВ Агрофірма Україна Нова про визнання права власності на урожай нуту. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 03.03.2006 року між ОСОБА_4 та СТОВ Дружба було укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 632458500:13:000:0016 зареєстрований у Державному реєстрі земель згідно запису за № 040768000018 від 29.10.2007 року. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.10.2011 року та Державного акту на право власності на землю ХР024613, виданого 01.03.2005 року Первомайською райдержадміністрацією Харківської області, набув право власності на вказану земельну ділянку. В п.40 Договору оренди зазначено, що реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни або розірвання договору. СТОВ Дружба припинило свою діяльність відповідно до запису в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.10.2012 року, що і стало підставою для припинення дії договору оренди. Рішенням державного реєстратора від 04.07.2016 року № 30295645 було проведено реєстрацію розірвання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 та СТОВ Дружба . Восени 2017 року позивачем було проведено винос земельної ділянки в натурі та позначено відповідними межовими знаками, про що повідомлено відповідача. У відповідача відсутнє будь-яке право користування належною позивачеві на праві власності земельною ділянкою, проте він почав провадити польові роботи, фактично вчинивши самозахоплення земельної ділянки. Позивач неодноразово звертався до Національної поліції з приводу самозахвату, однак, відповідач, який не мав права обробляти землю позивача з 2012 року, продовжував посівні роботи та посіяв Нут . Знаючи про протиправність своїх дії, оскільки звертався до адміністративного суду за оскарженням дій державного реєстратора, в серпні 2017 року зібрав урожай Нуту . Способом захисту свого порушеного права позивач обрав визнання права власності на врожай Нуту , отриманий відповідачем з його земельної ділянки, оскільки відповідно до п.п. б, г ч.1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, також на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області від 16.03.2018 року попередня врожайність нуту в сільськогосподарських підприємствах Харківської області у 2017 році складає 10,5 т. з одного гектару, тобто відповідачем зібрано 261,43 тони нуту з належної йому земельної ділянки розміром 24,8977 га. Тому, просить суд визнати за ним право власності на 261,43 тони нуту, який відповідач незаконно зібрав у 2017 році з земельної ділянки, кадастровий номер 632458500:13:000:0016, та стягнути суму судового збору, яку він сплатив при подачі позову до суду.

16.04.2018 року ухвалою суду позовна заява була залишена без руху, між іншим через відсутність вказівки на ціну позову. 03.05.2018 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче засідання на 22.05.2018 року, яке було відкладене за заявою представника відповідача через недостатність часу для написання відзиву на позов на 04.06.2018 року.

30.05.2018 року відповідач надав відзив на позов, в якому він повністю заперечує проти задоволення позовних вимог позивача. Зокрема, представник відповідача зазначив, що СТОВ Агрофірма Україна Нова є правонаступником СТОВ Дружба з 26.10.2012 року, тому, правовідносини щодо оренди земельної ділянки позивача почали продовжуватися саме з СТОВ Агрофірма Україна Нова . ОСОБА_3 продовжував отримувати орендну плату і в останнє її отримав за 2017 рік. Положення п. 40 Договору оренди щодо припинення його дії у разі реорганізації орендаря не є імперативними і не тягнуть автоматичного його припинення. Дія договору може бути припинена у разі виявлення бажання тієї чи іншої сторони, а позивач і відповідач цього не бажали аж до 04.07.2016 року, коли позивач, не повідомивши про це орендаря, звернувся до державного реєстратора про внесення запису про припинення Договору. Про дану дію відповідачеві, дійсно, стало відомо восени 2017 року при проведенні польових робіт із посіву нуту, в тому числі, на земельній ділянці позивача. Знаючи про припинення договору оренди позивач отримав орендну плату за 2016-2017 роки. Керівництво відповідача намагалися оскаржити дії державного реєстратора щодо реєстрації припинення Договору, проте, дії реєстратора виявилися законними. Керівництво відповідача вважало, що між сторонами продовжували існувати правовідносини з оренди, тому, у жовтні 2017 року повернули земельну ділянку позивачеві зі спливом строку дії договору, який укладався на 10 років, а його дія розпочалася з 29.10.2007 року - часу державної його реєстрації. Навіть, якщо вважати дії відповідача тимчасовим зайняттям земельної ділянки у розумінні Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 року № 284, саме п.3 Порядку - інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані, неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян. З даними позовними вимогами позивач до відповідача не звертався та і не довів спричинення йому збитків, оскільки, якщо б вони і були спричинені, то вони покрилися отриманою орендною платою. Тому, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, надуманими та такими, що задоволенню не підлягають.

04.06.2018 року ухвалою суду закінчено підготовче засідання призначено справу до розгляду по суті на 20.06.2018 року з відкладенням його за заявою сторони позивача на 06.08.2018 року, але у зв'язку із відрядженням судді розгляд призначено на 11.09.2018 року. Оголошено перерву для підготовки до судових дебатів за клопотанням сторони позивача до 26.09.2018 року.

В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених у позовні заяві.

Сторона відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладений у письмовому відзиві на позов.

Суд, вивчивши позовну заяву, відзив на позов, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши письмову матеріали справи, встановив обставини та відповідні до них правовідносини.

Дані правовідносини, які виникли між сторонами у справі регулюються нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, ЗУ Про оренду землі , Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 року № 284.

Зокрема встановлено та не оспорюється сторонами у справі: 03.03.2006 року між ОСОБА_4 та СТОВ Дружба укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 632458500:13:000:0016 зареєстрований у Державному реєстрі земель згідно запису за № 040768000018 від 29.10.2007 року (а.с.21-23). Після смерті власниці землі її успадкував відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.10.2011 року (а.с.19) та Державного акту на право власності на землю ХР024613, виданого 01.03.2005 року Первомайською райдержадміністрацією Харківської області (а.с.18), позивач ОСОБА_3 та набув право власності на вказану земельну ділянку. В п.40 вказаного Договору оренди зазначено, що реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни або розірвання договору. СТОВ Дружба припинило свою діяльність відповідно до запису в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.10.2012 року. Його правонаступником з того часу стало СТОВ Агрофірма Україна Нова . Рішенням державного реєстратора від 04.07.2016 року № 30295645 було проведено реєстрацію розірвання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 та СТОВ Дружба (а.с.20). З часу оформлення спадкових прав ОСОБА_3, останній регулярно отримував орендну плату від відповідача згідно договору оренди і в останнє її отримав за 2017 рік (а.с.57-57). Восени 2017 року СТОВ Агрофірма Україна Нова проводила польові роботи з посіву культури нуту, в тому числі і на земельній ділянці позивача. Згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області від 16.03.2018 року попередня врожайність нуту в сільськогосподарських підприємствах Харківської області у 2017 році складає 10,5 т. з одного гектару (а.с.37), тобто відповідачем зібрано 261,43 тони нуту з належної йому земельної ділянки розміром 24,8977 га.

Посилання сторони відповідача на те, що договір оренди діяв до жовтня 2017 року, тобто по закінченню 10-річно терміну з дня його державної реєстрації 29.10.2007 року судом до уваги не береться. Дійсно, п.40 Договору оренди зазначено, що реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни або розірвання договору. Проте, на думку суду, це не є імперативна норма, яка вказує на негайне розірвання договору, а розірвання договору може мати місце з часу звернення однієї із сторін з такою вимогою або звернення до державного реєстратора за такою реєстрацією відповідно до вказаного пункту Договору. Між сторонами продовжували існувати договірні відносини з моменту реорганізації та припинення СТОВ Дружба .

Відповідно до ст. 2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Так, рішенням державного реєстратора від 04.07.2016 року № 30295645 було проведено реєстрацію розірвання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 та СТОВ Дружба . Дане рішення було оспорене відповідачем до Харківського окружного адміністративного суду, постановою якого від 12.07.2017 року рішення реєстратора щодо реєстрації припинення договору оренди не визнано протиправним та не скасоване. Таким чином, саме з 04.07.2016 року договірні відносини між сторонами у справі припинені.

Посилання сторони позивача на те, що врожай нуту на земельній ділянці ОСОБА_3 належить останньому в силу п.п. б, г ч.1 ст. 95 ЗК України є безпідставними, а саме щодо того, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію і, тому позивач має право вимагати визнати за ним право власності на врожай. На думку суду, власником врожаю є саме відповідач, оскільки саме він посадив нут, обробляв його та збирав врожай , хоча і не на законних підставах.

Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Згідно ч.2 ст. ЗК України 152 власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 12 Постанови від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ вирішуючи позови про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що згідно зі статтями 156, 157 ЗК України відшкодування збитків здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів, а тому до даних правовідносин підлягають застосуванню ст. ст. 152, 157 ЗК України. Самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Оскільки в даному випадку жодних доказів того, що СТОВ Агрофірма Україна Нова використовувала земельну ділянку позивача на відповідній правовій підставі з 04.07.2016 року, суду не надано, то суд вважає, що відповідач самовільно використовував земельну ділянку позивача з того часу і до жовтня 2017 року. Проте за весь цей час позивач жодним чином не намагався витребувати у відповідача свою землю, а отримав її за актом прийому-передачі саме в жовтні 2017 року, коли на думку відповідача, скінчився строк дії договору.

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 157 ЗК України, яка передбачає порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, ці збитки можуть бути у вигляді неотриманих прибутків і порядок їх визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року, збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам. Неодержаний дохід це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляється відповідними актами, що затверджується органами, що створили ці комісії.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що позивач звернувся до суду за захистом свого права не у той спосіб, у який йому би належало звернутися згідно цинного законодавства. Позивач не звертався до позивача із вимогою про відшкодування збитків (неодержаний дохід), а тому, вимога про визнання права на врожай нуту за позивачем не відповідає формі захисту і задоволенню не підлягає, як безпідставна та необґрунтована.

Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, ЗУ Про оренду землі , ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 152, 156, 157 ЗК України, ст. 373 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна Нова про визнання права власності на урожай нуту залишити без задоволення.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Харківської області або через Первомайський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання його повного тексту.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, РФ, житель 64110, с. Олексіївка Первомайського району Харківської області, вул. 40 років Перемоги, б.6, і.н. НОМЕР_1.

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна Нова , 64150, с. Закутнівка Первомайського району Харківської області, вул. Миру, р/р 26003011150902 у ПАТ Альфа-Банк у м. Києві, МФО 300346, Код ЄДРПОУ 00707231.

Повний текст рішення виготовлено 05.10.2018 року.

Суддя: ОСОБА_5