Рішення

від 08.10.2018 по справі 804/3921/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 року Справа № 804/3921/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 25005978; 49101, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СВЯТОСЛАВА ХОРОБРОГО, будинок 11) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 хаус" (код ЄДРПОУ 35364346; 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МОЛОДОГВАРДІЙСЬКА, будинок 6 МАЙДАНЧИК №2А, корпус 53) про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 хаус", в якому позивач просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 хаус" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 169754,89 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 хаус" перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів. За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і незайнятих особам з інвалідністю у 2017 році, відповідач до 17.04.2018 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 169754,89 грн. ОСОБА_1 сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується наданим відповідачем річним "Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік" №03-07/2947 від 13.02.2018 за формою №10-ПІ, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42 та розрахунком суми позову щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Оскільки вищезазначена сума, у визначений законодавством строк, відповідачем не сплачена, утворилась заборгованість в розмірі 169754,89 грн.

Ухвалою суду від 25.06.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

11.07.2018 року відповідачем подано відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач постійно надавало до Дніпровського міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою "3-ПН протягом 2017 року. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 хаус" постійно приймає участь в усіх заходах, що стосуються працевлаштування інвалідів, які влаштовує Дніпровський міський центр зайнятості. Але, Товариство не мало можливості працевлаштувати належну кількість інвалідів у зв'язку з не зверненням останніх для працевлаштування. Окрім того, відповідачем самостійно вживались заходи пошуку осію для працевлаштування згідно з виділеними та створеними місцями для працевлаштування інвалідів шляхом розміщення відповідного оголошення в мережі Інтернет, участю у ярмарках вакансій для інвалідів протягом 2017 року.

В судове засідання призначене на 29.08.2018 року сторони по справі не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

28.08.2018 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

28.08.2018 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до п.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин та керуючись приписами ч.9 ст.205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах. На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд,-

ВСТАНОВИВ :

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 хаус" (код ЄДРПОУ 35364346) перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2017 році, на підприємстві працевлаштовано 23 особи з обмеженими можливостями, що підтверджується матеріалами справи.

06.07.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 хаус" направило до Дніпровського міського центру зайнятості запит №0607/1, в якому просило надати інформацію стосовно інформування ТОВ щодо наявності вільних робочих місць для інвалідів; спрямування Дніпровським міським центром зайнятості інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 хаус"; відомості про причини не працевлаштування Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 хаус" направлених інвалідів (якщо такі випадки були).

Листом від 09.07.2018 року №5457 Дніпровський міський центр зайнятості повідомив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 хаус" надавало звіти згідно форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за період з січня 2017 по грудень 2017 року, у тому числі, звіти про наявність вакансій для осіб з обмеженими можливостями. Протягом 2017 року було видано направлення на працевлаштування за яким особу з інвалідністю працевлаштовано не було з підстави - "відмова особи". Необґрунтованих відмов ТОВ "ОСОБА_2 хаус" у прийомі на роботу згідно поданої звітності за 2017 рік не було.

Інших доказів направлення відповідачу осіб для працевлаштування у 2017 році матеріали справи не містять.

Так, відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік 03-07/72947 від 13.02.2018 року за формою 10-ПІ, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42 та розрахунку суми позову щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій позивач зазначає, що за наявні робочі місця призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2017 році, відповідач мав сплатити суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 169755 грн. (за 2 особи).

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ).

Згідно з частиною другою статті 17 Закону №875-ХІІ підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частинами першою, другою статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до норм статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону №875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною третьою статті 18 цього Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів №42 від 10.02.2007 року щорічною формою звітності є форма №10-ПІ, яка, заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 1 березня після звітного періоду.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 10-ПІ є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Так, відповідач за 2017 рік подав звіти (за формою № 10-ПІ) про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. В цих звітах містилась інформація про наявність відповідних вакансій.

Окрім того, згідно листа від 09.07.2018 року №5458 Дніпровським міським центром зайнятості повідомлено, що ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" приймало участь у міських ярмарках та міні-ярмарках вакансій для молоді та соціально незахищених верст населення, протягом 2017 року таких заходів за участю підприємства проходило п'ять (12.06.2017р., 08.08.2017р., 02.11.2017р.,28.11.2017р.,30.11.2017р.).

Також відповідачем вчинялись самостійні дії щодо пошуку осіб з обмеженими можливостями для їх працевлаштування, шляхом розміщення об'яви в мережі Інтернет стосовно наявності вакансії, де зазначено про можливість прийняття на роботу інвалідів робочих груп, що підтверджується роздруківкою з сайту.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач сприяв працевлаштуванню інвалідів та виконував усі вимоги законодавства щодо забезпечення прав інвалідів на працевлаштування у повному обсязі.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню інвалідів у 2017 році, однак суд вважає, що вини відповідача в цьому немає, оскільки відповідач вживав необхідні заходи по створенню робочих місць та працевлаштуванню інвалідів. Поряд з цим, фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні інвалідів за 2017 рік не встановлено.

Тобто ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" були вжиті всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

При цьому, суд зазначає, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушення, а факт не працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян, у зв'язку з їх відсутністю, не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій, за відсутності вини юридичної особи.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України (постанови №21-60а11 від 20.06.2011 року; № 21-105а12 від 26.06.2012 року; № 21-95а13 від 02.04.2013 року), згідно якої обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, за умови, що підприємство вжило усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Так, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Суд дійшов висновку, що роботодавець вжив необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема відповідачем було вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів: ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" зареєстровано у Дніпропетровському Фонді соціального захисту інвалідів, звітувало про зайнятість та працевлаштування інвалідів, направляло до центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда, а тому зазначені адміністративно-господарські санкції до відповідача застосовані бути не можуть.

Аналізуючи наявні та досліджені в матеріалах справи докази, суд вважає, що відповідачем було виконано всі необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів і їх працевлаштуванню та дотримано вимоги, встановлені статтею 19 Закону №875-ХІІ, а тому підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку що позовні вимоги задоволенню не підлягають з викладених вище підстав.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1