Рішення

від 08.10.2018 по справі 1640/3137/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/3137/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій та рішення протиправними та дискримінаційними, скасування розпорядження як протиправного та дискримінаційного, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

03 вересня 2018 року (згідно відбитку поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про:

- визнання з 01.05.2018 дій та рішення Гребінківського ОУПФУ щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (номер за ДРФО НОМЕР_1) протиправними та дискримінаційними;

- скасування розпорядження начальника УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області від 24.05.2018 №137979 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 як протиправного та дискримінаційного;

- зобов'язання Гребінківського ОУПФУ поновити виплату пенсії та виплатити з 01.05.2018 виниклу заборгованість з несплаченої пенсії ОСОБА_1 (номер за ДРФО НОМЕР_1) та виплатити з 01.06.2018 компенсацію за втрату частини доходів, нараховану на місяць, в якому буде провадитися виплата заборгованості з несплаченої пенсії.

Також просила на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати до суду у встановлений судом строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером та особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. У період з 01.08.2014 по 30.04.2018 у зв'язку з тимчасовою реєстрацією позивача на території м. Пирятин пенсія останній виплачувалася Гребінківським ОУПФУ, а до реорганізації - УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області. Однак, з травня 2018 року орган Пенсійного фонду припинив виплату пенсії ОСОБА_1 Припинення виплати пенсії позивач вважає протиправним, оскільки пенсія є єдиним джерелом існування та має виплачуватися незалежно від місця проживання особи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.09.2018 відповідач надав відзив на позов (а.с. 38-39), в якому вказує на правомірність припинення виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, та на підставі чинного рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 23.05.2018 №13 у зв'язку з тривалим не проживанням ОСОБА_1 за адресою реєстрації її місця проживання, як переміщеної особи.

Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Cправи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2 (а.с. 14).

Згідно з довідкою від 18.11.2014 №1622000210 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_2 (а.с. 43).

05.09.2014 позивач звернулась до УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області із заявами про переведення та виплату їй пенсії вказаним управлінням (а.с. 52-53).

Розпорядженням від 12.09.2014 №100084 УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області призначено ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.08.2014 у розмірі 1300,21 грн (а.с. 44).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України", наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.01.2017 №1 УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області реорганізовано 30.03.2017 шляхом злиття в Гребінківське ОУПФУ Полтавської області, яке є правонаступником прав і обов'язків УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області.

23.05.2018 Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Пирятинській районній державній адміністрації прийнято рішення №13, яким підтверджено необхідність припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (а.с. 57).

У зв'язку з отриманням вказаного рішення, Гребінківське ОУПФУ розпорядженням від 24.05.2018 припинило з травня 2018 року виплату пенсії ОСОБА_1 (а.с. 58).

Доказів направлення на адресу позивача та отримання останнім копії зазначеного розпорядження про припинення виплати пенсії матеріали справи не містять.

У подальшому, позивач звернулась до Гребінківського ОУПФУ із заявою від 16.06.2018 про надання інформації щодо виплати та припинення виплати їй пенсії за віком (а.с. 63).

Листом від 10.07.2018 №С-63/05 в.о. начальника управління Підлужна Н.А. проінформувала ОСОБА_1, що виплата пенсії останній органом Пенсійного фонду здійснювалася у період з 01.08.2014, з 01.05.2018 виплата пенсії призупинена на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Пирятинській районній державній адміністрації від 23.05.2018 №13 у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 за фактичним місцем проживання (акт обстеження від 17.05.2018 №239) (а.с. 64).

Позивач, не погодившись з припиненням виплати їй відповідачем пенсії, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд приходить до таких висновків.

Дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18).

Звідси, суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 03.05.2018 за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як слідує з матеріалів справи, з травня 2018 року позивачу припинено виплату відповідачем пенсії за віком відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, та на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 23.05.2018 №13.

У відзиві на позов відповідач обґрунтовує свою позицію з посиланням на Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VІІ (далі - Закон №1706-VII) та постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - Постанова №365).

Зокрема, відповідно до статті 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2017 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова № 637) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509.

Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 (далі - Порядок №509) у день подання заяви про взяття на облік, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, безоплатно видається довідка за формою згідно з додатком, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу. У випадках, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, уповноважений орган зобов'язаний розглянути заяву протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу довідки або відмову в її видачі. Довідку отримує кожна дитина, в тому числі та, що прибула без супроводження батьків, законного представника, а також дитина, яка народилася у внутрішньо переміщеної особи. Довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Матеріали справи містять видану ОСОБА_1 довідку від 18.11.2014 №1622000210 про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи з тимчасово окупованої території в м.Пирятин, пров. Бурячний, б. 9, Полтавська область, 37001 (а.с. 43).

Відповідно до статті 12 Закону №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження скасування чи припинення дії довідки від 18.11.2014 №1622000210.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 08.06.2016 №365 (далі - постанова №365) затверджені Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №1) та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (далі - Порядок №2).

Відповідно до підпункту 2 пункту 12 Порядку №2 соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

За приписами пунктів 6-7 Порядку №2 за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.

Представник робочої групи протягом одного робочого дня передає акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

У разі коли внутрішньо переміщена особа протягом трьох робочих днів не з'явилася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, такий підрозділ надсилає їй рекомендованим листом повторне повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися для проходження фізичної ідентифікації.

За змістом відзиву відповідача підставою для припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з травня 2018 року розпорядженням від 24.05.2018 слугувало саме тривале не проживанням останньої за адресою реєстрації її місця проживання, як переміщеної особи (а.с. 38-39).

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до частини першої статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини першої статті 49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N25-рп/2009) ; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що вищезазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, з аналізу положень норм Закону №1058-ІV слідує, що виплата пенсії особі припиняється виключно на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду або за рішенням суду, з підстав, визначених частиною першою статті 49 цього Закону.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав, визначених у статті 49 Закону №1058-ІV, для припинення позивачеві виплати пенсії розпорядженням від 24.05.2018.

Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У цьому рішенні Конституційного Суду України застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини.

Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Слід також зазначити, що вимоги статті 49 Закону №1058-ІV є пріоритетними поряд з вимогами, встановленими постановами Кабінету Міністрів України, якими врегульовано окремі питання обліку та соціального забезпечення вимушених переселенців.

Вказані підзаконні нормативні акти не є законами, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 №8 роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Згідно зі статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Припинення розпорядженням від 24.05.2018 виплати пенсії ОСОБА_1 відбулося на підставі повідомлення третьої особи про припинення виплати останній соціальної виплати внутрішньо переміщеній особі, тобто, право на отримання пенсії, а не соціальної послуги (виплати, допомоги) стало залежним від місця проживання позивача, яка є громадянином України.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що відповідач, за відсутності підстав, визначених у частині першій статті 49 Закону №1058-ІV з травня 2018 року припинив виплату пенсії позивачу. Жодним Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на недоведеність відповідачем правомірності своїх дій та розпорядження щодо припинення позивачу виплати пенсії за віком, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав та інтересів ОСОБА_1 вийти за межі її позовних вимог в частині вимог та задовольнити їх шляхом визнання протиправними дій Гребінківського ОУПФУ щодо припинення з травня 2018 року нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1; визнання протиправним та скасування розпорядження Гребінківського ОУПФУ від 24.05.2018 про припинення з травня 2018 року виплати пенсії ОСОБА_1; зобов'язання Гребінківського ОУПФУ поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком з травня 2018 року.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимог про зобов'язання Гребінківського ОУПФУ виплатити їй з 01 червня 2018 року компенсацію за втрату частини доходів, нараховану по місяць, в якому буде провадитися виплата заборгованості з несплаченої пенсії, то такі вимоги, на думку суду, не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, з травня 2018 року відповідач розпорядженням від 24.05.2018 припинив виплату пенсії ОСОБА_1, а відтак нарахування пенсії позивачу у період з 01.05.2018 по дату прийняття судом даного рішення пенсійним органом не здійснювалось.

Положеннями статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсаційних втрат частини доходів.

З дослівного аналізу наведеної норми слідує, що вона стосується саме нарахованих та не отриманих, з вини пенсійного органу, сум пенсій. Однак, оскільки нарахування пенсії позивачу у період з 01.05.2018 по дату прийняття судом даного рішення пенсійним органом не здійснювалося, до спірних правовідносин положення статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не застосовуються.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №752/7455/17.

Поряд з цим, відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України 21.02.2001 прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Згідно з пунктом 1 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

З наведеного слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Отже, право позивача на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати їй пенсії напряму пов'язане з фактичним проведенням виплати пенсії останній.

Разом з тим, в спірному випадку виплата ОСОБА_1 неотриманої з вини пенсійного органу пенсії за період з 01.05.2018 по дату прийняття судом даного рішення пенсійним органом ще не проведена.

З огляду на зазначені висновки суду, наявні підстави для часткового задоволення позову.

Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили, а тому вжиття заходів судового контролю не є необхідним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 91042, рнокпп НОМЕР_1) до Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (пров. Євгена Гребінки, 13, м. Гребінка, Полтавська область, 37400, код ЄДРПОУ 41247253) про визнання дій та рішення протиправними та дискримінаційними, скасування розпорядження як протиправного та дискримінаційного, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (пров. Євгена Гребінки, 13, м. Гребінка, Полтавська область, 37400, код ЄДРПОУ 41247253) щодо припинення з травня 2018 року нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 91042, рнокпп НОМЕР_1).

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (пров. Євгена Гребінки, 13, м. Гребінка, Полтавська область, 37400, код ЄДРПОУ 41247253) від 24 травня 2018 року про припинення з травня 2018 року виплати пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 91042, рнокпп НОМЕР_1).

Зобов'язати Гребінківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (пров. Євгена Гребінки, 13, м. Гребінка, Полтавська область, 37400, код ЄДРПОУ 41247253) поновити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 91042, рнокпп НОМЕР_1) нарахування та виплату пенсії за віком з травня 2018 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава