Рішення

від 08.10.2018 по справі 904/3395/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2018м. ДніпроСправа № 904/3395/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Добра вода", с. Млинівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довбуш Трейд Сервіс", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за дистриб'юторським договором у розмірі 54 145, 19 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Добра вода" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довбуш Трейд Сервіс" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за дистриб'юторським договором у розмірі 54 145,19 грн., з яких: 30 120,00 грн. заборгованість за неоплачений товар, 9 880,00 грн. компенсація за неповернені піддони, 8844,56 грн. пені, 1 506,00 грн. штрафу, 2915,63 грн. інфляційних втрат, та 879,00 грн. 3% річних.

Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору № 44-ДДП від 24.02.2015 року в частині оплати за поставлений товар, та повернення зворотної тари.

Ухвалою суду від 06.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 30.08.2018 на 10:30 год.

Представники сторін в судове засідання 30.08.2018 не з'явилися.

В порушенням вимог ухвали суду від 06.08.2018 року, яка держана Відповідачем 15.08.2018 (підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, а.с. 35), відзив на позовну заву відповідач суду не подав, у зв'язку із чим, керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа вирішується за наявними матеріалами.

30.08.2018 року прийнято ухвалу про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2015 року між Позивачем (Продавцем) та Відповідачем (Дистриб'ютором) укладено Дистриб'юторський договір № 44 (надалі - Договір).

Згідно п. 2.1. Договору Продавець на постійній основі зобов'язується в порядку і на умовах, визначених даним Договором, передавати у власність (поставляти) Дистриб'ютору Товар, а Дистриб'ютор зобов'язується приймати і оплачувати Товар в порядку і на умовах, визначених даним Договором з метою його подальшого збуту під систематичним контролем та стимулюванням зі сторони Продавця.

Відповідно до п. 2.2. Договору загальна кількість Товару, яка продаватиметься впродовж терміну дії даного Договору, асортимент Товару і сума Договору визначаються на підставі накладних на Товар, які після їх підписання Сторонами складатимуть невід'ємну частину даного Договору.

Пунктом 3.2.2. Договору дистриб'ютор зобов'язаний своєчасно та в повній мірі проводити оплату за придбаний Товар згідно умов цього Договору;

Розрахунки за поставлений товар здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Днем виконання відповідного грошового зобов'язання є день зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Продавця. (п. 9.1. Договору).

На виконання умов Договору, 01.08.2017 року Позивач поставив Відповідачу продукцію на загальну суму 66 124,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №ДВ000000871 від 01.08.2017 року

Відповідачем оплату отриманої продукції здійснив частково, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 30 120 грн. 00 коп.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З огляду на те, що сторони в договорі не визначили строків здійснення оплати товару, в сили приписів ст. 692 ЦК України, продукція мала бути оплачена відповідачем після її прийняття 01.08.2017 року, а отже, строк оплати товару є таким, що настав.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Пунктом 12.2 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару Дистриб'ютор сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу, та 5% штрафу у випадку прострочення оплат поставленого Товару 30 більше календарних днів.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 8 844 грн. 56 коп. за період прострочення з 02.08.2017 року по 23.07.2018 року, та 1 506 грн. 00 коп. штрафу.

Суд здійснив перевірку правильності нарахування пені та встановив, що при здійсненні її підрахунку, Позивачем не враховано обмеження, встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведені положення ГК України, за умов відсутності в договорі інших умов щодо строку нарахування пені, судом здійснено підрахунок, за яким, розмір пені, з урахуванням шестимісячного строку її нарахування становить: 4 082 грн. 29 коп. за період з 02.08.2017 року по 02.02.2018 року.

Щодо заявленого до стягнення штрафу у розмірі 1506,00 грн. його нарахування здійснено Позивачем вірно.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

З урахуванням положень наведеної норми матеріального закону, Позивач вимагає стягнення суми боргу з урахуванням 3% річних в розмірі 879 грн. 00 коп. та 2 915 грн. 63 коп. інфляційних втрат за період прострочення з 02.08.2017 року по 23.07.2018 року.

Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків та встановлено, що підрахунок відповідних нарахувань здійснено арифметично вірно.

Крім вимог щодо стягнення вартості поставленого товару, неустойки та нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України, Позивач просить суд стягнути з Відповідача компенсацію за неповернені піддони в розмірі 9880,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги в зазначеній частині позову, Позивач посилається на п. 12.4. Договору, згідно якого, за невиконання умов даного Договору щодо повернення піддонів Дистриб'ютор зобов'язаний компенсувати Продавцю повну їх вартість у розмірі 100%, що зазначена у відповідній накладній на поставку Товару.

Як убачається з матеріалів справи, згідно видаткових накладних № ДВ000000231від 01.04.2017 р., №ДВ000000325 від 21.04.2017 р., № ДВ000000568 від 09.06.2017 р., № ДВ000000872 від 01.08.2017 р., № ДВ000000326 від 21.04.2017 р., № ДВ000000567 від 09.06.2017 р., № ДВ000000871 від 01.08.2017 р. Позивач передав Відповідачу разом з товаром дерев'яні піддони (зворотна тара) на суму 9 880 грн. 00 коп.

Згідно п. 4.10 Договору дерев'яні піддони євростандарту, на яких поставляється Товар, є зворотною тарою. Продавець при поставці Товару, надає Дистриб'ютору відповідну накладну на вказані піддони із зазначенням їх кількості та вартості, що підписується уповноваженими представниками Сторін. Право власності на піддони до Дистриб'ютора в жодному випадку не переходить, власником піддонів залишається Продавець.

Відповідно до п. 4.11. Договору дистриб'ютор при наступній поставці Товару Продавцем, але не пізніше як через 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання Товару, зобов'язаний звільнити та бути готовим повернути Продавцеві ті самі піддони і в такому самому стані (непошкодженими), на яких був поставлений Товар, та оформити таке повернення окремою накладною, яка підписується уповноваженими представниками Сторін. Вивіз зворотної тари здійснюється засобами Продавця та за його рахунок.

Пунктом 4.12. Договору сторони погодили, що у випадку, якщо Продавець з певних причин не має можливості забрати та вивезти піддони у строки визначені в п. 4.11. цього Договору, Дистриб'ютор зобов'язується зберігати їх на своєму складі, безоплатно, на умовах відповідального зберігання, при цьому дистриб'ютор не повну матеріальну відповідальність за втрату чи пошкодження цих піддонів. Дистриб'ютору забороняється використовувати піддони, які знаходяться на відповідальному зберіганні для власних потреб без погодження з Продавцем. Повернення піддонів з відповідального зберігання відбувається протягом 1(одного) робочого дня з моменту отримання вимоги від Продавця про їх повернення та оформляється згідно п. 4.11 цього Договору.

Зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження того, що Позивач вжив заходи щодо забирання та вивезення зворотної тари на умова та в строки, які встановлені п. 4.11 Договору, передані Відповідачу разом з товаром піддони, є такими, що перебувають в нього на відповідальному зберіганні, згідно умов п. 4.12 Договору.

Згідно ч. 2. ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вище встановлено судом, Дистриб'юторський договір № 44 від 24.02.2015 року є змішаним договором, який містить елементи договору поставки та договору зберігання.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 938 ЦК України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Зважаючи на те, сторони в договорі не визначили строк зберігання піддонів, Відповідач мав здійснювати їх зберігати до пред'явлення вимоги Позивача, який виступає поклажодавцем у відповідній частині правовідносин.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження звернення Позивача з вимогою про повернення піддонів зі зберігання, як то передбачено п. 4.12. договору та ст. 938 ЦК України, у зв'язку із чим, у Відповідача не виник обов'язок з їх повернення, що в свою чергу виключає підстави для застосування відповідальності, передбаченої п. 12.4. Договору.

При цьому, суд звертає увагу, що факт звернення Позивача з претензією від 02.07.2018 року (а.с. 27), не може бути прийнятий судом в якості доказів пред'явлення вимоги про повернення піддонів зі зберігання, оскільки зазначена претензія містила вимогу про компенсацію вартості зазначеного майна, яку з урахуванням наведених судом обставин, слід визнати передчасною.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 39 502 грн. 92 коп., з яких: 30 120 грн. 00 коп. заборгованість за неоплачений товар, 4 082 грн. 29 коп. пені, 1 506 грн. штрафу, 2915 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 879 грн. 00 коп. три проценти річних, в решті позовних вимог слід відмовити.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77-79, 86, 129, 233, 236-241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Довбуш Трейд Сервіс" 49000, м. Дніпро, вул. Тернова, 3Б, код ЄДРПОУ 35359121) на користь Приватного акціонерного товариства "Добра вода"(47242, Тернопільська область, с. Млинівці, код ЄДРПОУ 3433678) 30 120 грн. 00 коп. заборгованість за неоплачений товар, 4 082 грн. 29 коп. пені, 1 506 грн. 00 коп. штрафу, 2915 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 879 грн. 00 коп. три проценти річних, 1285 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору, видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.10.2018

Суддя ОСОБА_1