Рішення

від 02.10.2018 по справі 904/2870/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2018м. ДніпроСправа № 904/2870/18

за позовом Нікопольської міської Ради (53200, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 3)

до Приватного підприємства "СТАЛКЄР" (53200 АДРЕСА_1)

про стягнення 33 271,38 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача:ОСОБА_1-представник дов. №2496 від.20.06.2018р

від відповідача:не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Нікопольська міська Рада звернулась до Приватного підприємства "СТАЛКЄР" про стягнення 33 271,38грн. заборгованості з орендної плати за землю за договором оренди від 25.05.2016р.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням умов договору оренди землі від 25.05.2016 року в частині своєчасної оплати орендної плати.

Ухвалою суду від 02.07.2018 відкрито загальне провадження у справі. Підготовче

засідання призначено на 24.07.2018.

Ухвалою суду від 24.07.2018 розгляд підготовчого засідання відкладено до 04.09.2018.

Ухвалою суду від 04.09.2018 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 19.09.2018.

Судове засідання, призначене на 19.09.2018 не відбулось зв'язку із знаходженням судді Панни С.П. на лікарняному, про що повідомлено сторін листом господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.18р.

Ухвалою суду від 26.09.2018 призначено розгляд справи на 02.10.2018.

Представник позивача у судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

У судовому засідані 02.10.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, повідомлений належним чином.

До суду повернулося поштове відправлення №4903814762143 з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання".

Пунктами 110, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09р. № 270 передбачено, що у разі коли адресат не з'явився за одержанням реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу протягом трьох робочих днів після доставки першого повідомлення про надходження зазначеного поштового відправлення, поштового переказу, йому під розписку вручається повторне повідомлення (крім повторних повідомлень про надходження рекомендованих поштових відправлень). У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Оскільки ухвали суду, у вищенаведених поштових відправленнях, про відкриття провадження у справі та відкладення розгляду справи направлялися Відповідачеві на адресу, вказану в позові та ЄДР і повернулися на адресу суду з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання", суд вважає, що Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи судом і, лише у силу нехтування своїми правами на одержання поштового відправлення (фактично відмовившись від одержання поштового відправлення), Відповідач не одержав ухвали суду, чим позбавив себе можливості захисту від вимог Позивача.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 03.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2015 до Нікопольської міської ради надійшло звернення від ПП СТАЛКЄР про надання в оренду земельної ділянки площею 0,0332 га за адресою: м. Нікополь, вул. В.Усова, 36-а (за фактичним розміщенням будівлі з кафетерієм).

21.08.2015 рішенням Нікопольської міської ради № 72-64/УІ вказану земельну ділянку (кадастровий номер 1211600000:03:009:0013) було передано в оренду терміном на 3 (три) роки для обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ-03.07.).

На земельну ділянку по вул. В. Усова, 36-а встановлено орендну плату у розмірі 12% від діючої нормативної грошової оцінки земель.

Вказаним рішення ПП СТАЛКЄР було зобов'язано зареєструвати договір оренди землі відповідно до вимог чинного законодавства.

10.06.2016 до Нікопольської міської ради надійшла заява від ПП СТАЛКЄР стосовно перегляду розміру ставки орендної плати за землю, яка встановлена рішенням Нікопольської міської ради від 21.08.2015.

Згідно протоколу № 31 засідання постійної комісії Нікопольської міської ради з питань містобудування, землекористування та охорони навколишнього середовища від 18.08.2016 членами комісії був розглянутий проект рішення про зменшення відсотку орендної плати ПП СТАЛКЕР .

За результатами розгляду вказаного проекту рішенням Нікопольської міської ради було відмовлено у зменшенні відсотку орендної плати.

25.05.2016 між Нікопольською міською радою та ПП СТАЛКЄР укладено договір оренди землі (далі - Договір) за фактичним розміщенням нежитлових будівель по вул. В.Усова, 36-а (земельна ділянка площею 0,0332 га), строком на 3 (три) роки.

Відповідно до п. З Договору На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: будівля магазину з кафетерієм .

Відповідно до п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у вигляді відсотків від діючої нормативно-грошової оцінки земель міста Нікополь із врахуванням щорічного коефіцієнту індексації .

Розмір орендної плати становить 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п. 11 Договору Орендна плата вноситься в такі строки - до 30 числа кожного місяця, рівномірно за кожен місяць .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права 26.05.2016 зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,0332 га по вул. В.Усова, буд.З6-а.

Згідно акту передачі-прийому від 08.06.2016 Відповідачу було передано земельну ділянку, яка знаходиться в місті Нікополі Дніпропетровської області по вул. В.Усова, 36-а, площею 0,0332 га.

Пунктом 27 Договору оренди земельної ділянки передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасної сплати орендної плати.

Відповідно до інформації, наданої Нікопольською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області (лист від 14.05.2018 № 203/9/04-07-07-02/1), ПП СТАЛКЄР , станом на 01.05.2018, мало заборгованість з орендної плати за землю (за адресою земельної ділянки: м. Нікополь, вул. В. Усова, буд. 36-а, площа - 0,0332 га) у розмірі 92 531,38 грн.

Згідно інформації наданої ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі (витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки) від 05.06.2018 № 1087, нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2018 році (з врахуванням коефіцієнту її індексації - 2,315) складає 554 523,00 грн.

Розмір орендної плати за 2018 рік (з врахуванням 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 554 523,00 х 12 %) складає 66 542 грн.76 коп.

Розмір орендної плати за 2018 рік в місяць складає 5 545 грн. 23 коп.

У зв'язку із невиконанням Відповідачем умов Договору, заборгованості за оренду земельної ділянки згідно Договору складає 33 271,38 грн, за січень - червень 2018 року (щомісячне нарахування - 5 545,23 грн.).

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарське зобов'язання виникає із Господарського договору (ст. 174 ГК України).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним, Податковим та Цивільними кодексами України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно п. в ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-ХІУ зі змінами (далі - Закон № 161-ХІУ) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону № 161-ХІУ істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу і умов розрахунків, строків, порядку ЇЇ внесення і перегляду та відповідальності за ЇЇ несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону № 161-ХІУ орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно ст. 24 Закону № 161-ХІУ орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п.1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з нормами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 8 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначає види податків та зборів.

Згідно п. 8.1. ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Відповідно до п.8.3 ст. 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Статтею 10 ПК України визначено виключний перелік місцевих податків.

Згідно з п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно та єдиний податок.

Згідно п.10.2 ст. 10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п.14.1.147 ст.147 Податкового Кодексу України плата за землю -обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 ПК України.

Згідно п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) і самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПК України).

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач систематично порушує умови Договору в частині повної та своєчасної оплати орендної плати. Наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги Позивача обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, а тому позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини у справі Мантованеллі проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

Ст.13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з'ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "СТАЛКЄР", 53200, АДРЕСА_2 (код ЄДРПОУ 35537185) на користь Нікопольської міської ради, 53200, Дніпропетровська область м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 3 (код ЄДРПОУ 37338501) 33 271,38 грн. - заборгованості з орендної плати , 1 762, 00 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлено 08.10.2018

Суддя С.П. Панна