Рішення

від 03.10.2018 по справі 910/8944/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2018Справа № 910/8944/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є. при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу №910/8944/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄМГ "УКРАЇНА"

(01021, м.Київ, вул.Інститутська, 28, код ЄДРПОУ 38650415)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНЕ КОНСАЛТИНГОВЕ АГЕНСТВО"(01010, м.Київ, вул.Московська, буд.24, кв.21, код ЄДРПОУ 35917255)

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

представники сторін:

від позивача: Писаренко М.О., Ордер серія КВ №387826;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄМГ "УКРАЇНА", 9 липня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНЕ КОНСАЛТИНГОВЕ АГЕНСТВО", про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням, на думку позивач, відповідачем умов Договору позики від 29.12.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 було відкрито провадження у справі №910/8944/18 за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 08.08.2018.

03.08.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНЕ КОНСАЛТИНГОВЕ АГЕНСТВО" надійшов відзив на позовну заяву.

08.08.2018 у підготовче засідання з'явилися представники сторін. Представник позивача надав суду для огляду оригінали документів доданих до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 підготовче засідання відкладено до 05.09.2018.

21.08.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання з'явилися представники сторін та надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідно до ч.2 ст.177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з п.3 ч.2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.09.2018.

У судове засідання 26.09.2018 представник позивача з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 26.09.2018 не з'явився.

У судовому засіданні 26.09.2018 суд дійшов до висновку про необхідність оголошення перерви до 03.10.2018.

У судове засідання 03.10.2018 представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 03.10.2018 не з'явився.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЄМГ Україна (далі - позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Медичне консалтингове агентство (далі - відповідач, позичальник) було укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Більшиною С.О. та зареєстровано в реєстрі за номером 1724 (далі - Договір позики), за умовами якого позикодавець погоджується надати позичальникові позику, а позичальник зобов'язався отримати від позикодавця, належним чином використати, в порядку п. 2.3 цього договору та повернути позику не пізніше дати погашення. Датою погашення за умовами Договору позики - є 30 вересня 2018 року, якщо інша дата не буде визначена на підставі письмової вимоги позикодавця про дострокове повернення позики.

За умовами п. 2.2 Договору позики ліміт позики становить 3 000 000,00 грн. Транші здійснюються в національній валюті України.

Згідно з пунктами 3.1 Договору позики позика надається позикодавцем позичальнику за заявою про надання траншу чи кількома заявами про надання траншу, одним чи декількома траншами, і у відповідності з умовами цього Договору таким чином, щоб загальна сума траншів не перевищувала ліміту позики. За умовами Договору позики, транш означає суму позики або її частину, яка надається позикодавцем позичальникові за цим договором.

Розділом 8 Договору позики сторони погодили, що з метою забезпечення зобов'язань позичальника за цим договором, сторони зобов'язані укласти іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення літера А на третьому поверсі, загальною площею 654,5 кв.м., що складає 15/100 частин від нежитлового будинку - будівлі офісного центру і пункту технічного обслуговування автомобілів загальною площею 4485,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Андрющенка Григорія, будинок 4-Г, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:1422437980000, що посвідчується нотаріально.

Таким чином, між сторонами виникли першочергові відносини за Договором позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача із заявою вих. № 12/01 від 12.01.2018 про надання частини поворотної фінансової допомоги в розмірі 1 000 000,00 грн та із заявою вих. № 17/01 від 17.01.2018 про надання частини поворотної фінансової допомоги в розмірі 580 000,00 грн.

На виконання умов Договору позики та заяв відповідача про надання частини поворотної фінансової допомоги, позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 1 580 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 472 від 15.01.2018 (на суму 1 000 000,00 грн) та № 474 від 19.01.2018 (на суму 580 000,00 грн).

За таких обставин, у відповідача, за умовами Договору та в силу положень ст. 1049 Цивільного кодексу України, виникло зобов'язання по поверненню позики позивачу в сумі 1 580 000,00 грн.

З метою виконання забезпечень позичальника та на вимогу розділу 8 Договору позики, між сторонами 29.12.2017 було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Більшиною С.О., зареєстрованого в реєстрі за номером 1725 (далі - Договір іпотеки), за умовами якого іпотекодавець (відповідач) передає і в іпотеку, а іпотекодержатель приймає і іпотеку предмет іпотеки зазначений в п. 2.1.2 цього Договору.

Згідно з п. 2.1.2 Договору іпотеки предметом іпотеки є нежитлові приміщення літера А на третьому поверсі, загальною площею 654,5 кв.м., що складає 15/100 частин від нежитлового будинку - будівлі офісного центру і пункту технічного обслуговування автомобілів загальною площею 4485,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Андрющенка Григорія, будинок 4-Г, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:1422437980000.

Пунктом 3.1.8 Договору передбачено, що на весь строк дії даного Договору іпотекодавець зобов'язаний застрахувати в порядку, передбаченому статтею 4 цього Договору, предмет іпотеки - на користь іпотекодержателя з попереднім погодженням останнім умов такого страхування та надати іпотекодержателю копію відповідного договору страхування (страхового полісу) та копії документів, зо підтверджують оплату іпотекодавцем страхових внесків.

Відповідно до п. 4.2 Договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний, в страховій компанії іпотекодержателя визначеній іпотекодержателем, протягом 5 календарних днів з дати укладення цього договору, застрахувати за свій рахунок предмет іпотеки на його повну вартість, але не меншу, ніж узгоджену сторонами і зафіксовану у п. 1.3 цього Договору загальну вартість, або внести відповідні зміни до існуючого договору страхування предмету іпотеки.

Позивач у своєму позові зазначає суду про те, що відповідачем були порушені вищезазначені умови Договору іпотеки в частині обов'язку страхування предмета іпотеки, про що неодноразово повідомлялось відповідачу у листуванні.

Відповідач у своєму відзиві заперечує проти доводів позивача і зазначає, що на кожний лист позивача відповідач усно повідомляв його про неможливість страхування предмета іпотеки через скрутне фінансове становище.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи наявні копії низки вимог позивача про виконання умов Договору іпотеки в частині страхування предмета іпотеки у відповідності до узгоджених сторонами умов.

Відповіді відповідача на листи позивача матеріали справи не містять, а доводи відповідача про те, що ним у телефонних розмовах було повідомлено про неможливість виконання умов Договору іпотеки, через скрутне фінансове становище підприємства, до уваги судом не приймаються, оскільки не підтверджені жодним належним доказом.

Як встановлено ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем не заперечується факт невиконання умов Договору іпотеки в частині страхування предмета іпотеки.

Згідно з п. 4.6 Договору іпотеки у випадку недотримання іпотекодавцем умов, передбачених п. 4.1 та/або п. 4.5 цього Договору , іпотекодержатель має право, зокрема, вимагати дострокового виконання позичальником зобов'язань за Договором позики.

Відповідно до п. 4.2 Договору позики позикодавець має право в будь-який момент заявити вимогу про дострокове повернення позики. В такому випадку позичальник зобов'язується повернути позику позикодавцеві в строк не пізніше 15 календарних днів з моменту направлення позикодавцем вимоги на адресу позичальника.

Судом встановлено, що позивач 19.04.2018 звернувся до відповідача із вимогою про дострокове повернення позики вих. № 2018/05 за Договором позики. Аналогічна вимога була направлена позивачем 17.05.2018 (вих. №2018/06).

Листом вих. №2018/07 від 21.06.2018 позивач повідомив відповідача про необхідність забезпечення його представнику безперешкодного доступу до предмета іпотеки та передачі йому ключів від даного нежитлового приміщення.

Проте, листом №22/06/18-01 відповідач повідомив позивача про відсутність супротиву у доступі до предметі іпотеки та про неможливість виконати вимогу про дострокове повернення позики через скрутне фінансове становище.

Як вже зазначалось судом вище, шляхом укладення Договору позики відповідач взяв на себе обов'язок повернення позики в строк не пізніше 15 календарних днів з моменту направлення позикодавцем вимоги на адресу позичальника.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.

Матеріали справи не містять жодного доказу, які підтверджували б факт виконання відповідачем вимоги позивача щодо дострокового повернення суми позики в розмірі 1 580 000,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 3 Закону України Про іпотеку ).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з п. п. 7.1 та 7.3 Договору іпотеки у випадку невиконання позичальником та/або іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов'язань за Договором позики та/або іпотекодавцем за цим Договором у встановлений іпотекодержателем строк такі вимоги задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:

- на підставі рішення суду; або

- на підставі виконавчого напису нотаріуса; або

- шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ; або

- шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві через відкриті торги або на підставі приватної угоди (чи низку таких торгів або угод) на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку ; або

- в інший спосіб, передбачений чинним законодавством України, або визначений домовленістю сторін.

Частиною 1 ст. 39 Закону України Про іпотеку визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Відтак, порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону № 898-IV , якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону .

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі №916/5073/15 від 23.05.2018.

Крім того, Верховним Судом у постанові у справі № 34/285 від 02.08.2018 визначено, що відповідно до частини сьомої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

За таких обставин, враховуючи беззаперечний факт порушення виконання відповідачем умов Договору позики та Договору іпотеки, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів на підставі Закону України Про виконавче провадження є обґрунтованими та доведеними належним чином.

Крім того, позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів на підставі Закону України Про виконавче провадження за початковою ціною для подальшої реалізації - 2 508 200,00 грн.

Частиною 1 ст. 39 Закону України Про іпотеку визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

В матеріалах справи наявний Звіт з незалежної оцінки предмета іпотеки від 03.07.2018, виконаний суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю Експерт-Альянс , який діє на підставі Сертифікату Фонду державного майна України №708/15 від 07.09.2015 на практичну оціночну діяльність, відповідно до якого ринкова вартість предмета іпотеки без урахуванням ПДВ складає 2 508 200,00 грн.

Відповідачем зазначена інформація не була спростована у визначений чинним процесуальним законодавством спосіб.

Щодо посилання відповідача на скрутне фінансова становище, як на підставу порушення умов Договорів позики та іпотеки, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, за висновком суду, відсутність коштів не є підставою для односторонньої відмови від зобов'язань, покладених на сторону договору, враховуючи те, що будь-який договір є обов'язковим для виконання.

Крім того, відповідачем не було надано суду жодного належного доказу на підтвердження факту скрутного матеріального становища.

Слід зазначити, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються.

Відсутність у матеріалах справи Договору поставки свідчить про відсутність можливості достеменно встановити всі обставини, на які посилається позивач. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частина 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України)

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Подані позивачем докази на підтримання власної позиції на думку суду неповними та переконливими. Доводи відповідача жодним чином не спростовують позиції позивача та не підтверджуються доказами, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, покладених в основу позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДИЧНЕ КОНСАЛТИНГОВЕ АГЕНТСТВО (01010, м. Київ, вул. Московська, буд.24, кв.21, Ідентифікаційний код юридичної особи: 35917255) перед Товариством з обмеженою відповідальністю ЄМГ УКРАЇНА (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 28, Ідентифікаційний код юридичної особи: 38650415) за Договором позики від 29 грудня 2017 року, посвідченого Вільшиною С.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1724 та Договором іпотеки від 29 грудня 2017 року, посвідченого Вільшиною С.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1725 в сумі 1 801 545, 00 (один мільйон вісімсот одна тисяча п'ятсот сорок п'ять) гривень звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 654,5 кв. м., літера А на 3 (третьому) поверсі, що складається із 7 (семи) приміщень: 1 приміщення - площею 522,9 кв. м., 2 підсобне - площею 8,6 кв. м., З підсобне - площею 6,0 кв. м., 4 підсобне - площею 8,0 кв. м., 5 приміщення - площею 95,6 кв. м., 6 підсобне - площею 11,6 кв. м., 7 підсобне - площею 1,8 кв. м., що складає 15/100 (п'ятнадцять сотих) частин від нежитлового будинку - будівлі офісного центру і пункту технічного обслуговування автомобілів, загальною площею 4 485,8 кв.м. Адреса нежитлового приміщення: м. Київ, вулиця Андрющенко Григорія, будинок 4-Г (чотири тире літера Г), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1422437980000, шляхом проведення прилюдних торгів на підставі Закону України Про виконавче провадження за початковою ціною для подальшої реалізації - 2 508 200 (два мільйон п'ятсот вісім тисяч двісті) гривень.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНЕ КОНСАЛТИНГОВЕ АГЕНСТВО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄМГ "УКРАЇНА" судовий збір у розмірі 27 023,17 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 08.10.2018

Суддя О.Є. Блажівська