Рішення

від 08.10.2018 по справі 910/9433/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2018Справа № 910/9433/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Служби зовнішньої розвідки України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Центр комплектації промислових підприємств

про стягнення 23 241,60 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Служба зовнішньої розвідки звернулася до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр комплектації промислових підприємств про стягнення 23 241,60 грн. штрафних санкцій, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 506/17 від 08.09.2017р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору № 506/17 від 08.09.2017 в частині поставки товару в обсязі та строки, визначені правочином.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.07.2018р. позовну заяву Служби зовнішньої розвідки України залишено без руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018р. позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про розгляд справи в спрощеному провадженні та можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 08.08.2018р. встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.08.2018р. була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02222, м.Київ, вул.Беретті, будинок 12, квартира 126; та іншою адресою, наявною в матеріалах справи: 04136, м.Київ, вул.Північно-Сирецька, 1.

Однак, конверти з ухвалою про відкриття провадження у справі були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою за закінченням встановлено терміну зберігання .

Згідно з п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відсутність особи за адресою місцязнаходження.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням встановлено терміну зберігання свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвал суду про відкриття провадження у справі в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.08.2018р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю Центр комплектації промислових підприємств не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Центр комплектації промислових підприємств (постачальник) та Службою зовнішньої розвідки України (замовник) було укладено договір №506/17, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити вуличні консольні LED світильники та растрові LED світильники, згідно специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, а замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.3.3 договору №506/17 від 08.09.2017р. загальна вартість товару (ціна договору) складає 25 824 грн., в тому числі, податок на додану вартість 20% - 4304 грн.

Пунктом 5.1 договору №506/17 від 08.09.2017р. передбачено, що поставка товару постачальником здійснюється у визначене замовником місце поставки товару до 30.09.2017р.

Місце поставки: 20-ти кілометрова зона м.Києва, попередньо визначене замовником (п.5.2 договору №506/17 від 08.09.2017р.).

У п.5.6 укладеного між сторонами правочину вказано, що датою поставки є дата отримання замовником товару від постачальника згідно видаткової накладної.

За умовами п.7.2 договору №506/17 від 08.09.2017р. за порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 1% від вартості договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості договору.

У разі одностороннього розірвання договору з підстав невиконання (відмови від виконання) постачальником взятих на себе зобов'язань за договором, останній зобов'язується сплатити на користь замовника штраф у розмірі 25% від ціни договору протягом 5 робочих днів з моменту розірвання договору.

Пунктом 6.2.4 укладеного між сторонами правочину передбачено, що замовник має право у разі невиконання (відмови від виконання) зобов'язань постачальником в односторонньому порядку розірвати договір, шляхом письмового повідомлення постачальника.

Пунктом 11.5 договору №506/17 від 08.09.2017р. унормовано, що у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, дострокове розірвання цього договору здійснюється у терміни, передбачені п.п.6.2.4, 6.4.3 даного договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє щодо бюджетних зобов'язань до 31.12.2017р., а стосовно інших зобов'язань, взятих сторонами за даним договором - до повного їх виконання.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №506/17 від 08.09.2017р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.

У додатку №1 до договору №506/17 від 08.09.2017р. сторонами викладено специфікацію.

За твердженнями позивача, відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару у строки, визначені договором, виконано не було, товар замовнику не передано, що стало підставою для направлення Службою зовнішньої розвідки України 28.11.2017р. на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору у відповідності до п.п.6.2.4, 11.5 договору №506/17 від 08.09.2017р.

На підтвердження направлення вказаного повідомлення позивачем представлено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек №4458 від 28.11.2017р.

З огляду на невиконання постачальником своїх обов'язків за договором №506/17 від 08.09.2017р., позивачем, як замовником, було нараховано штрафні санкції та подано до суду розглядуваний позов.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню. При цьому, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Як вказувалось вище, за умовами п.7.2 договору №506/17 від 08.09.2017р. за порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 1% від вартості договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості договору.

У разі одностороннього розірвання договору з підстав невиконання (відмови від виконання) постачальником взятих на себе зобов'язань за договором, останній зобов'язується сплатити на користь замовника штраф у розмірі 25% від ціни договору протягом 5 робочих днів з моменту розірвання договору (п.7.6 договору №506/17 від 08.09.2017р.).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій позивачем повинно бути доведено обставини порушення відповідачем своїх обов'язків за договором.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.1 договору №506/17 від 08.09.2017р. передбачено, що поставка товару постачальником здійснюється у визначене замовником місце поставки товару до 30.09.2017р.

Тобто, строк виконання постачальником свого обов'язку з поставки товару за договором настав.

За твердженнями позивача, відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару у строки, визначені договором, виконано не було, товар замовнику не передано. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, з представлених суду документів полягає, що Товариством з обмеженою відповідальністю Центр комплектації промислових підприємств було порушено свої зобов'язання за договором №506/17 від 08.09.2017р. в частині поставки товару на суму 25824 грн.

Означені обставини вказують на обґрунтованість застосування позивача заходів відповідальності, що передбачені п.7.2 договору №506/17 від 08.09.2017р., а саме неустойки в розмірі 1% за кожен день прострочення на загальну суму 14 977,92 грн. та штрафу в розмірі 7% за кожен день прострочення в сумі 1807,68 грн.

При цьому, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку неустойки за вказаним вище пунктом договору, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обгрунтованими.

Щодо вимог про стягнення неустойки за одностороннє розірвання договору, суд зазначає наступне.

За приписами ст.591 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.2.4 укладеного між сторонами правочину передбачено, що замовник має право у разі невиконання (відмови від виконання) зобов'язань постачальником в односторонньому порядку розірвати договір, шляхом письмового повідомлення постачальника.

Пунктом 11.5 договору №506/17 від 08.09.2017р. унормовано, що у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, дострокове розірвання цього договору здійснюється у терміни, передбачені п.п.6.2.4, 6.4.3 даного договору.

Тобто, з системного аналізу вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами правочину полягає, що сторонами договору було досягнуто щодо можливості розірвання правочину в односторонньому порядку за відповідним повідомленням однієї із сторін.

Частиною 3 ст.6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У ст.627 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що до сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 по справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань наголошено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Тобто, у даному випадку досягнення сторонами у договорі згоди щодо можливості одностороннього розірвання правочину в повному обсязі відповідає принципу свободи договору, який визначено Цивільним кодексом України.

Як було встановлено вище, відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару у строки, визначені договором, виконано не було, товар замовнику не передано, що стало підставою для направлення Службою зовнішньої розвідки України 28.11.2017р. на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору у відповідності до п.п.6.2.4, 11.5 договору №506/17 від 08.09.2017р.

За таких обставин, з огляду на те, що волевиявлення позивача щодо одностороннього розірвання договору №506/17 від 08.09.2017р. обумовлено саме невиконанням відповідачем свого обов'язку з поставки товару, суд дійшов висновку щодо правомірності застосування позивачем відповідальності, що передбачена п.7.6 договору №506/17 від 08.09.2017р., та заявлення до стягнення штрафу в розмірі 6456 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центр комплектації промислових підприємств (02222, м.Київ, вул.Беретті, будинок 12, квартира 126, ЄДРПОУ 38342849) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107, м.Київ, вул.Нагірна, будинок 24/1, ЄДРПОУ 33240845) штрафні санкцій в сумі 23 241,60 грн. та судовий збір в сумі 1762 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.