Рішення

від 24.09.2018 по справі 911/1241/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1241/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного підприємства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Бріз»

про стягнення 64619,31 грн.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 69 від 02.02.2018 року);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Приватного акціонерного підприємства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Бріз» про стягнення 64619,31 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2018 року відкрито провадження у справі № 911/1241/18, справу № 911/1241/18 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.07.2018 року.

В судове засідання 25.07.2018 року представник відповідача не з'явився, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 02.07.2018 року не виконав.

Оскільки, судом в судовому засіданні 25.07.2018 року було встановлено, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання відповідачем ухвали суду від 02.07.2018 року з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, суд оголосив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.08.2018 року.

В судовому засіданні 06.08.2018 року представник позивача позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримав в повному обсязі, зазначив, що уточнень позовних вимог не має. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 06.08.2018 року не з'явився, про причини неможливості прибуття до суду не повідомив.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 06.08.2018 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд оголосив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.08.2018 року.

В судовому засіданні 27.08.2018 року судом у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено протокольну ухвалу про перерву в розгляді справи на 24.09.2018 року, що відображено в протоколі відповідного судового засідання, про що представника позивача повідомлено під розписку у відповідному засіданні, відповідача в наступне судове засідання викликано ухвалою від 27.08.2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні 24.09.2018 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 24.09.2018 року відповідач не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, уповноваженого представника не направив, відзиву на позов не надав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 24.09.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

27.10.2016 року між Приватним акціонерним підприємством «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - позивач, ОСОБА_2) в особі Костянтинівськї філії та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фреш Бріз» (далі - відповідач, Постачальник) було укладено Договір № 21 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити ОСОБА_2 (передати у власність ОСОБА_2) паливні брикети із твердих порід деревини (далі - Товар) згідно із специфікаціями, які підписуються обома сторонами, а ОСОБА_2 зобов'язується прийняти Товар та оплатити його.

Період поставки Товару - протягом терміну дії Договору (п. 1.2 Договору).

Сума договору включає прибуток, інші обов'язкові платежі, що встановлені чинним законодавством (п. 3.1 Договору).

Загальна сума Товару становить 265600,00 грн. в тому числі ПДВ 44266,67 грн. (п. 3.2 Договору).

Ціни на Товар, кількість та асортимент Товару, що буде закупатися по цьому Договору визначаються у специфікаціях до Договору (п. 4.3 Договору).

Товар повинен передаватися у власність ОСОБА_2 партіями згідно з специфікаціями, які оформлюються на кожну партію товару, підписуються обома сторонами та є невід'ємними частинами цього Договору (п. 5.1 Договору).

Щодо конкретного місця поставки, кількості та строків поставки Товару Замовник надає письмову заявку Постачальнику електронною поштою або факсом, або уповноваженому представнику Постачальника, або поштовим відправленням. Строк поставки становить не більше 15 робочих днів з моменту отримання Постачальником замовлення від ОСОБА_2. Дати та час поставок повинні визначатися з урахуванням графіку роботи структурних підрозділів ОСОБА_2 (п. 5.2 Договору).

Поставка Товару здійснюється силами Постачальника за рахунок ОСОБА_2 на адресу місць знаходження відокремлених структурних підрозділів (філій) ОСОБА_2, вказаних у Додатку № 1. Оплата за транспортування здійснюється на підставі наданих Постачальником рахунків, підтверджуючих транспортування (п. 5.3 Договору).

Приймання Товару здійснюється на території ОСОБА_2 (відокремлених підрозділів ОСОБА_2, на які постачається Товар) за кількістю та якістю.

За кількістю - на підставі актів приймання-передачі товару та видаткових накладних, які підписуються уповноваженими особами та відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (п. 5.4 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по Договору (п. 11.1 Договору).

Специфікацією до Договору, яка підписана уповноваженими представниками сторін, останні погодили поставку Костянтинівській філії Приватного акціонерного підприємства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» паливних брикетів в кількості 166 тон загальною вартістю 265600,00 грн. з ПДВ в строк до 31.12.2016 року.

На виконання умов Договору, відповідач виставив Костянтинівській філії Приватного акціонерного підприємства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» рахунок-фактуру № 2 від 31.10.2016 року оплату 166 тон паливних брикетів із твердих порід деревини на суму 265600,00 грн. (копія наявна в матеріалах справи).

У зв'язку з чим, як зазначає позивач, 15.11.2016 року ним було проведено оплату Товару на суму 35400,00 грн., 23.11.2016 року на суму 35400,00 грн. та 30.11.2016 року на суму 194800,00 грн., разом на суму 265600,00 грн. (виписка по рахунку Костянтинівської філії Приватного акціонерного підприємства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» наявна в матеріалах справи).

Як стверджує позивач, на виконання зобов'язань за Договором відповідачем (Постачальником) було поставлено ОСОБА_2 - Костянтинівській філії Приватного акціонерного підприємства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» за період з 31.10.2016 року по 29.12.2016 року Товару в кількості 84,104 тон на загальну суму 134566,32 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 2 від 31.10.2016 року на суму 35400,00 грн. в кількості 22,125 тон, № 41 від 02.12.2016 року на суму 15984,00 грн. в кількості 9,99 тон, № 22 від 08.12.2016 року на суму 14814,40 грн. в кількості 9,259 тон, № 29 від 29.12.2016 року на суму 33280,00 грн. в кількості 20,80 тон за Договором № 669, № 16/02 від 16.02.2017 року на суму 35087,92 грн. в кількості 21,93 тон за Договором № 562 від 25.10.2016 року та Актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 2 від 31.10.2016 року, № 21 від 02.12.2016 року, № 22 від 08.12.2016 року та № 29 від 29.12.2016 року за Договором № 669, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (копії наявні в матеріалах справи).

Також, на виконання п. 5.3 Договору Постачальником було надано транспортні послуги на загальну суму 82428,00 грн., що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 16/02 від 16.02.2017 року на суму 12000,00 грн. за Договором № 562 від 25.10.2016 року, виставленим ОСОБА_2 рахунком-фактурою № 16/02 від 16.02.2017 року на оплату наданих транспортних послуг за Договором № 562 від 25.10.2016 року на суму 12000,00 грн. та Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 31 від січня 2017 року на суму 70428,00 грн. згідно Договору № 21 від 31.10.2016 року.

Проте, як зазначає позивач, спірні видаткові накладні та Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) помилково містять посилання на Договори № 669, № 562 від 25.10.2016 року та № 21 від 31.10.2016 року, оскільки між сторонами укладено лише спірний Договір № 21 від 27.10.2016 року, який є предметом розгляду даного спору.

Окрім того, позивач зазначає, що видаткову накладну № 16/02 від 16.02.2017 року на суму 35087,92 грн. підписано лише уповноваженою особою відповідача та скріплено його печаткою, оскільки вона була надіслана ОСОБА_2 лише на електронну пошту, оригіналу вказаної накладної ОСОБА_2 для підписання надіслано не було.

Таким чином, відповідачем не поставлено ОСОБА_2 оплачений останнім Товар за спірним Договором на суму 131033,68 грн.

У зв'язку з чим, ОСОБА_2 було надіслано Постачальнику Претензію № 581 від 12.09.2017 року, в якій останній фактично повідомив відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 82428,00 грн., зокрема борг ОСОБА_2 за надані відповідачем транспортні послуги в сумі 82428,00 грн. зараховано в рахунок погашення суми недопоставленого відповідачем ОСОБА_2 Товару за спірним Договором в розмірі 131033,68 грн., у зв'язку з чим ОСОБА_2 просив допоставити Товар на суму 48605,68 грн. (131033,68 грн. - 82428,00 грн.) або повернути вказану суму на рахунок позивача, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на ст. 601 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимог. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Приписами ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Враховуючи вищезазначене та те, що строк оплати транспортних послуг настав, відповідачем відповідна заява про зарахування не оспорена, суд приймає твердження позивача щодо припинення зобов'язання за спірним Договором на суму 82428,00 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму наданих йому транспортних послуг в розмірі 82428,00 грн. в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України.

Таким чином, зважаючи на те, що Претензія позивача щодо повернення грошових коштів або допоставки Товару відповідачем залишена без задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача 48605,68 грн. попередньої оплати на яку Товар не було поставлено.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1-2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною 3 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Аналогічні положення передбачені ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України, яка передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Звернення позивача до суду з вимогою про повернення передплачених коштів свідчить про втрату ним інтересу до виконання відповідачем зобов'язання за Договором, що з огляду на ст.ст. 612, 615 Цивільного кодексу України та 220 Господарського кодексу України є правомірним.

Враховуючи, що відповідач спірні кошти в сумі 48605,68 грн. не повернув, передбачений умовами Договору Товар на відповідну суму позивачу не поставив, розмір заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи, факт отримання коштів та їх безпідставного утримання відповідачем належним чином не спростовано, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 48605,68 грн. є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 6338,71 грн. пені нарахованої від суми невиконаного зобов'язання в розмірі 48605,68 грн. за період з 17.02.2017 року (наступний день після останньої поставки Товару, враховуючи, що поставити Товар на погоджену Договором суму 265600,00 грн. в кількості 166 тон відповідачем повинен був до 31.12.2016 року як передбачено Специфікацією) по 17.08.2017 року на підставі п. 7.2.1 Договору).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

Як передбачено п. 7.2.1 Договору на вимогу ОСОБА_2 Постачальник у разі несвоєчасної передачі Товару, обумовленої цим Договором, зобов'язаний сплатити ОСОБА_2 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період невиконання зобов'язань, від вартості непереданого Товару за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що вказані нарахування проведено на фактичну суму вартості непереданого Товару, за фактичний період прострочення, існування якої відповідачем не заперечено. Пеня нарахована в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати в розмірі 48605,68 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 1809,73 грн. 3% річних та 7865,19 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 17.02.2017 року по 15.05.2018 року.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, зобов'язання з повернення суми попередньої оплати в розмірі 48605,68 грн., враховуючи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання обов'язку боржником не встановлений, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, стало грошовим на 8-й день після надіслання Претензії, а саме 20.09.2017 року, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних є правомірними та обґрунтованими.

Однак, судом було виявлено помилки в наданих позивачем розрахунках 3% річних та інфляційних, зокрема помилки в періодах нарахування, оскільки позивач помилково 3% річних та інфляційних нараховує на суму 48605,68 грн. з 17.02.2017 року, на дату на яку обов'язок з повернення цих коштів ще не був грошовим зобов'язанням.

У зв'язку з чим судом було здійснено правильний розрахунок 3% річних та інфляційних за правильний період (з 20.09.2017 року по 15.05.2018 року) на заявлену суму в розмірі 48605,68 грн., згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 950,81 грн. 3 % річних та 3712,06 грн. інфляційних.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 59607,26 грн. з яких 48605,68 грн. суми передплати товару, який непоставлено, 6338,71 грн. неустойки у вигляді пені за не поставку товару, 950,81 грн. 3 % річних, 3712,06 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1625,34 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129,233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного підприємства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Бріз» про стягнення 64619,31 грн. частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Бріз» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Залізнична, 92, офіс 8, ідентифікаційний код 40457374) на користь Приватного акціонерного підприємства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, ідентифікаційний код 04737111) 48605 (сорок вісім тисяч шістсот п'ять) грн. 68 коп. суми оплати товару, який непоставлено, 6338 (шість тисяч триста тридцять вісім) грн. 71 коп. пені, 950 (дев'ятсот п'ятдесят) грн. 81 коп. 3 % річних, 3712 (три тисячі сімсот дванадцять) грн. 06 коп. інфляційних та 1625 (одна тисяча шістсот двадцять п'ять) грн. 34 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову Приватного акціонерного підприємства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Бріз» про стягнення 64619,31 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу Українии та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.10.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін