Рішення

від 02.10.2018 по справі 916/1363/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1363/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.,

секретар судового засідання - Кришталь Д.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства ДІД ВАСИЛЬ (вул. Косовського, буд. 2/1, м. Одеса, 65017)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю САГІТТА-Т (вул. Святослава Ріхтера, буд. 2, м. Одеса, 65072)

про стягнення 116737,93 грн.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №933788);

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ДІД ВАСИЛЬ звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю САГІТТА-Т про стягнення 116737,93 грн., з яких 101 339,45 грн. основного боргу, 14136,48 грн. - пені, 262,00 грн. - 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки з відстрочкою платежу № 71/17 від 01.03.2017 р., згідно з яким Приватне підприємство ДІД ВАСИЛЬ (Постачальник) зобов'язується поставляти Товариству з обмеженою відповідальністю САГІТТА-Т (Покупець) товар згідно з умовами договору, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2018 р. відкрито провадження у справі № 916/1363/18, прийнято справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.08.2018 р.

Враховуючи неявку відповідача, у судовому засіданні оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 22.08.2018 р. У засіданні суду представник відповідача не з'явився, заяв та клопотань на час початку судового засідання не надходило.

Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.09.2018 р. У засіданні суду представник відповідача не з'явився, заяв та клопотань на час початку судового засідання не надходило.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2018 р. розгляд справи відкладено на 02.10.2018 р.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю САГІТТА-Т , явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про поважність причин відсутності не повідомив, витребувані документи та відзив на позовну заяву не надав, у зв'язку з чим, справа розглядається за наявними документами в матеріалах справи.

У судовому засіданні від 02.10.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.03.2017 р. між Приватним підприємством ДІД ВАСИЛЬ (далі - позивач, постачальник, ПП ДІД ВАСИЛЬ ) та Товариством з обмеженою відповідальністю САГІТТА-Т (далі - відповідач, покупець, ТОВ САГІТТА-Т ) укладено Договір поставки з відстрочкою платежу № 71/17 (далі - Договір), за умовами якого ПП ДІД ВАСИЛЬ зобов'язується поставляти ТОВ САГІТТА-Т товар згідно з умовами договору, а ТОВ САГІТТА-Т зобов'язується приймати та оплачувати товар.

Відповідно до п. 7.1. Договору, він є укладеним на невизначений строк та діє до його припинення за згодою сторін або на підставах, передбачених чинним законодавством. Повідомлення про розірвання Договору сторонами не направлялись, таким чином, Договір є чинним.

Відповідно до умов Договору (п. 3.1.) постачання товару виконується на умовах DDP-склад покупця однією або декількома партіями у відповідності до специфікацій або накладних, які складаються на кожну таку партію. Товар має супроводжуватись усіма необхідними для поставки документами, у т.ч. товарно-транспортною накладною, а також документами, які посвідчують якість та комплектність товару (п. 3.7.). При цьому у випадку виявлення недостачі товару при його прийомці, представник покупця, який здійснює приймання товару, та особа, відповідальна за доставку товару (водій, водій-експедитор, експедитор), вносять відповідні зміни у товарно-транспортні документи та завіряють такі зміни власними підписами (п.3.9.).

Згідно з умовами Договору (п. 4.1.) оплату кожної окремої партії товару (визначеної в накладній) покупець проводить шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту її отримання/реалізації.

Судом встановлено, що позивачем виконано зобов'язання за Договором, що підтверджується, зокрема, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Відповідач, у свою чергу, не здійснив у повному обсязі розрахунки за Договором.

Факт часткової оплати за Договором підтверджується виписками по рахунках №2600037174200 за період з 01.01.2017 р. по 21.06.2018 р., №26005212084 за період з 01.01.2017 р. по 21.06.2018 р.

Загальна сума поставок, здійснених за Договором, становить 441 750,06 грн. Відповідачем було здійснено оплату прийнятого товару на загальну суму 314 769,31 грн. Крім цього, позивач зазначає, що відповідачем повернуто частину товару на загальну суму 25 641,30 грн., докази чого не надані до матеріалів справи. При цьому судом враховується, що відповідно до ч.2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Крім того, відповідач звертався до позивача з листом за вих.№37 від 07.11.2017р., де зазначив, що ТОВ САГІТТА-Т жодним чином не відмовляється від своїх зобов'язань по сплаті за поставлені товари за договором поставки, однак посилався на тимчасові несприятливі обставини, що не дозволяють здійснити своєчасні розрахунки.

Позивачем також надавались листи про погашення заборгованості за вих. № 44 від 16.11.2017 р. та за вих. № 18 від 02.05.2018 р., однак докази їх отримання відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, залишення відповідачем поставленого товару без оплати спричинило звернення позивача з позовом в межах провадження у даній справі.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

П.1 ст.202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки з відстрочкою платежу № 71/17 від 01.03.2017 р.

Матеріали справи містять видаткові накладні № 190 від 16.03.2017 р., № 237 від 31.03.2017 р., № 251 від 05.04.2017 р., № 264 від 12.04.2017 р., № 273 від 19.04.2017 р., № 299 від 27.04.2017 р., № 375 від 26.05.2017 р., № 415 від 09.06.2017 р., № 458 від 30.06.2017 р., № 474 від 06.07.2017 р., № 490 від 13.07.2017 р., № 512 від 24.07.2017 р., № 541 від 07.08.2017 р., № 542 від 09.08.2017 р., № 565 від 18.08.2017 р., № 595 від 31.08.2017 р., № 610 від 06.09.2017 р., № 636 від 15.09.2017 р., № 651 від 21.09.2017 р., № 800 від 29.11.2017 р., № 857 від 14.12.2017 р., № 849 від 14.12.2017 р., № 878 від 27.12.2017 р., № 40 від 31.01.2018 р., № 73 від 15.02.2018 р., № 128 від 23.03.2018 р. та товарно-транспортні накладні: № Р190 від 16.03.2017 р., № Р237 від 31.03.2017 р., № Р251 від 05.04.2017 р., № Р264 від 12.04.2017 р., № Р273 від 19.04.2017р., № Р299 від 27.04.2017 р., № Р375 від 26.05.2017 р., № Р415 від 09.06.2017р., № Р458 від 30.06.2017 р., № Р474 від 06.07.2017 р., № Р490 від 13.07.2017 р., № Р512 від 24.07.2017 р., № Р541 від 07.08.2017 р., № Р542 від 09.08.2017 р., № Р565 від 18.08.2017р., № Р595 від 31.08.2017 р., № Р610 від 06.09.2017 р., № Р636 від 15.09.2017р., № Р651 від 21.09.2017 р., № Р800 від 29.11.2017 р., № Р857 від 14.12.2017 р., № Р849 від 14.12.2017 р., № Р878 від 27.12.2017 р., № Р40 від 31.01.2018 р., № Р73 від 15.02.2018р., № Р128 від 23.03.2018 р.

Вказані документи підписані представниками сторін та скріплені печаткою постачальника та штампом покупця.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, вважає за необхідне задовольнити позов в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 101339,45 грн., пені в сумі 13758,88 грн та 3% річних в сумі 1262 грн.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В ч.1 ст.548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно зі ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України встановлено, що пеня є одним із різновидів штрафних санкцій, які учасник господарських зобов'язань повинен сплатити за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

П.5.4. Договору передбачено, що кожна зі Сторін за кожен день прострочки виконання будь-яких своїх зобов'язань, що випливають з цього Договору, виплачує іншій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, які діяла за весь час такого прострочення… .

Позивачем до позовної заяви додано розрахунок заборгованості та розрахунок пені та 3% річних за період з 01.01.2018 р. до 25.06.2018 р. (а.с. 87), згідно з яким позивачем нараховано до стягнення з відповідача: 101 339,45 грн. основного боргу, 14136,48 грн. - пені, 1262,00 грн. - 3% річних.

Суд перевірив доданий до позовної заяви розрахунок, вважає, що вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 101 339,45 грн. основного боргу, 1262,00 грн. - 3% річних обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення пені в сумі 14136,48 грн., суд вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 13758,88 грн., оскільки позивачем невірно зазначено розмір облікової ставки НБУ за період з 01.01.2018 р. по 02.03.2018 р. Враховуючи це, замість облікової ставки 32%, яка застосовується позивачем за період з 01.01.2018 р. по 25.01.2018 р. судом перераховано розмір пені з урахуванням облікової ставки у розмірі 29%, а за період з 26.01.2018 р. по 02.03.2018 р. замість облікової ставки у розмірі 34% судом перераховано пеню з урахуванням облікової ставки у розмірі 32%.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі стягнення 101 339,45 грн. - основного боргу, 13758,88 грн. - пені, 1262,00 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.ст.123, 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно з ч.1 ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. При цьому відповідно до п.1 ч.3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №7 від 22.06.2018 року, згідно з яким сплачено послуги за надання правової допомоги у розмірі 13 150,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 202, 230, 525, 526, 530, 548, 549, 611, 612, 625, 626, 629, 692 Цивільного Кодексу України, ст.ст.46, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «ДІД ВАСИЛЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «САГІТТА-Т» про стягнення 116 737,93 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САГІТТА-Т» (65072, вулиця Святослава Ріхтера, будинок 2, місто Одеса, код ЄДРПОУ 33072323) на користь Приватного підприємства «ДІД ВАСИЛЬ» (65017, вулиця Косовського, будинок 2/1, місто Одеса, код ЄДРПОУ 30587006) 101 339 /сто одна тисяча триста тридцять дев'ять/ грн. 45 коп. - основного боргу, 13758 /тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім/ грн. 88 коп. - пені, 1262 /одна тисяча двісті шістдесят дві/ грн. 00 коп. - 3% річних, 1756 /одна тисяча сімсот п'ятдесят шість/ грн. 25 коп. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, 13 107 /тринадцять тисяч сто сім/ грн. 10 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 02.10.2018 р. Повний текст рішення складений та підписаний 08 жовтня 2018 р.

Суддя Р.В. Волков