Рішення

від 02.10.2018 по справі 916/1452/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1452/18 Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Цісельський К.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому засіданні справу за позовом Одеської митниці ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торино» про стягнення 21411,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2018 р. прийнято позовну заяву Одеської митниці ДФС до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1452/18, призначено її розгляд по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 29.08.2018 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.08.2018 р. відкладено розгляд справи на 02.10.2018 р.

Ухвали Господарського суду Одеської області, надіслані на адресу відповідача, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулись до суду з відмітками поштової установи про закінчення терміну зберігання та через незатребуваність. Ухвали Господарського суду Одеської області, надіслані на адреси відповідача, зазначені в додаткових угодах від 08.08.2016 р. № 1, від 30.12.2016 р. № 2, від 30.03.2017 р. № 3, повернулись до суду з відмітками поштової установи про те, що за вказаною адресою не знаходиться та через незатребуваність. З урахуванням змісту п.5 ч.6 ст.242 ГПК України та відсутності повідомлення про іншу адресу, Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Торино» вважається належним чином повідомленим про час і місце засідань суду, тому неявка представника не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 02.10.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Одеська митниця ДФС (далі - Митниця) звернулась в Господарський суд Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торино» (далі - ТОВ ,,Торино» ) 21411,00 грн збитків, понесених в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору про надання послуг відповідального зберігання від 29.02.2016 р. № 42 в частині схоронності переданого на зберігання майна (20511,00 грн - вартість втраченого майна, переданого на зберігання, та 900,00 грн - вартість послуг оцінювача, з яким позивачем укладено договір для визначення розміру збитків).

Обґрунтовуючи позов, Митниця посилається, зокрема, на ст.ст.22,526,610,611,623,936-938,942,944,949,951,953 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,185 Податкового кодексу України, ст.ст.239,243,289 Митного кодексу України, п.2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 116, п.104 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1891, умови названого вище договору та додаткових угоду до нього, акт прийому-передачі від 16.06.2017 р. б/н, підписаний сторонами 20.11.2017 р. інвентаризаційний опис матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, протокол інвентаризаційної комісії від 24.11.2017 р., умови договору про надання послуг з проведення незалежної оцінки майна від 22.02.2018 р. № 12/2018 з додатком № 1, звіт з незалежної оцінки ринкової вартості втраченого і виявленого як нестача майна: тканини вагою брутто 129 кг, рецензію на цей звіт від 05.03.2018 р. № 4/3-18, платіжне доручення від 21.03.2018 р. № 370 на суму 900,00 грн як підтвердження оплати послуг оцінювача тощо.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав та жодного разу не скористався наданим ст.42 ГПК України правом на участь у засіданнях суду, тому розгляд справи здійснено за відсутності його представника та за наявними у ній доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши відповідність його доводів фактичним обставинам справи та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

29.02.2016 р. між Митницею (Поклажодавець) та ТОВ ,,Торино» (Зберігач) укладено договір про надання послуг відповідального зберігання № 42 (Договір), за змістом п.1.1.1 якого Зберігач зобов'язується надати Поклажодавцю послуги відповідального зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які відповідно до ст.238 Митного кодексу України зберігаються Поклажодавцем.

Конкретний перелік та види товару, які передаються на відповідальне зберігання, визначаються сторонами в окремих актах прийому-передачі (п.1.1.2 Договору).

Товари зберігаються в складських приміщеннях Зберігача або в орендованих ним приміщеннях. З моменту фактичної передачі товарів Поклажодавцем Зберігачу на останнього покладається обов'язок по його збереженню в первинному вигляді з урахуванням їх природного зносу (п.1.3 Договору).

Поклажодавець має право проводити інвентаризацію товару, переданого для відповідального зберігання (п.6.2.4 Договору).

Зберігач зобов'язаний: забезпечити повне збереження переданого на відповідальне зберігання товару та вживати заходи, необхідні для забезпечення схоронності та якості товарів (п.6.3.4 Договору).

У випадку порушення зобов'язання, що виникає з Договору, сторона несе відповідальність, визначену Договором та чинним законодавством (п.8.1 Договору).

Зберігач несе відповідальність за втрату (нестачу) товару у розмірі його вартості, з урахуванням збитків, визначених відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 116, та Методикою оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1891 (незалежна оцінка або стандартизована), а у разі пошкодження товарів - у розмірі суми, на яку знизилася їх вартість… (п.8.3 Договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.03.2016 р. та в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по Договору (повна оплата, забезпечення доступу тощо).

Пунктом 1 додаткової угоди від 30.12.2016 р. № 2 до Договору внесено зміни до п.11.1 Договору та викладено його в наступній редакції: ,,Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.03.2017 р.» .

Пунктом 3 додаткової угоди від 30.03.2017 р. № 3 до Договору внесено, зокрема, зміни до п.11.1 Договору та викладено його в наступній редакції: ,,Договір набуває чинності відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України з 01.01.2017 р., діє до 31.12.2017 р. або в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по Договору в частині оплати» .

На виконання умов Договору сторонами складено акт прийому-передачі від 16.06.2017 р. б/н, за змістом якого Поклажодавцем передано на зберігання Зберігачу товар - тканину в кількості 28581 кг брутто.

Під час проведення інвентаризації виявлено нестачу товару, переданого на відповідальне зберігання ТОВ ,,Торино» , а саме тканини вагою брутто 129 кг, що зафіксовано в протоколі інвентаризаційної комісії від 24.11.2017 р. та в п.78 інвентаризаційного опису від 20.11.2017 р.

Договір, акт прийому-передачі та інвентаризаційний опис підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками контрагентів.

З метою визначення розміру збитків Митницею укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю ,,ОСОБА_2» договір про надання послуг з проведення незалежної оцінки майна від 22.02.2018 р. № 12/2018, на виконання якого кваліфікованим оцінювачем оформлено рецензований у подальшому звіт про незалежну оцінку майна, де вартість втраченого майна вагою брутто 129 кг, переданого на зберігання, оцінено в сумі 20511,00 грн.

Вказуючи на необхідність компенсувати 20511,00 грн збитків та витрат Митниці, пов'язаних із проведенням незалежної оцінки майна, у розмірі 900,00 грн, Поклажодавець звернувся до господарського суду з позовом у рамках провадження у даній справі.

Згідно із приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

З урахуванням ч.1 ст.942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Пунктом 1 ч.1 ст.951 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

За змістом ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України збитками, зокрема є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для притягнення особи до господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування завданих збитків потрібна наявність складу відповідного господарського правопорушення, в т.ч.: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає.

Господарський суд, проаналізувавши наведені нормативно-правові акти в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що в діяннях ТОВ ,,Торино» як Зберігача за Договором наявний склад господарського правопорушення у вигляді завдання збитків, а саме:

- неправомірність поведінки - відповідач не забезпечив схоронність переданого йому на зберігання майна, чим порушив закріплене в законі та угоді взяте на себе господарське зобов'язання;

- наявність збитків - в контексті ст.ст.224,225 Господарського кодексу України збитками являються 20511,00 грн вартості втраченої тканини (вартість майна встановлено компетентною особою з дотриманням Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей та Методики оцінки майна, затверджених постановами Кабінету Міністрів України), а також 900,00 грн витрат Митниці на проведення оцінки Товариством з обмеженою відповідальністю ,,ОСОБА_2» , понесення яких підтверджується платіжним дорученням від 21.03.2018 р. № 370;

- причинний зв'язок між неправомірною поведінкою та збитками - в результаті незабезпечення несхоронності переданого ТОВ ,,Торино» на зберігання майна Поклажодавець втратив товар вартістю 20511,00 грн;

- вина - ТОВ ,,Торино» порушило умови Договору, будучи обізнаним про існування в нього обов'язку забезпечити схоронність товару.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення збитків (20511,00 грн - вартість втраченого майна та 900,00 грн - вартість послуг оцінювача) слід задовольнити в повному обсязі.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торино» (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 46, код 39579522) на користь Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21, корпус А, код 39441717) 21411/двадцять одну тисячу чотириста одинадцять/ грн 00 коп. збитків та 1762/одну тисячу сімсот шістдесят дві/ грн 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08 жовтня 2018 р.

Суддя Л.В. Лічман