Рішення

від 03.10.2018 по справі 916/1646/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1646/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Шейнцис О.О.

За позовом: Приватного підприємства "ВІШ" (67770, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шевченко, буд.21);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотехспецсервіс" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Кочубинського, буд.42А);

про стягнення 172 067,75 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 01.10.2018р.

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

08.08.2018р. Приватне підприємство "ВІШ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотехспецсервіс", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 172 067,75 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 101 000 грн., суми пені у розмірі 47 553,01 грн., суми втрат від інфляції в розмірі 18 584,21 грн., суми 3% річних у розмірі 4 930,74 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач наголошує на неналежному виконанні відповідачем зобов'язань за договором субпідряду на виконання робіт з капітального ремонту дитячого садка №7 від 14.12.2016р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2018р. відкрито провадження у справі № 916/1646/18, справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадженням із призначенням розгляду справи по суті на 03.10.2018р.

28.09.2018р. Приватним підприємством "ВІШ" надано до суду клопотання про залучення акту звірки розрахунків, а також нових розрахунків штрафних санкцій, 3 % річних на індексу інфляції.

У судовому засіданні 03.09.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі з урахуванням поданої 28.09.2018р. заяви, зазначивши при цьому про невірне нарахування штрафних санкцій, 3 % річних на індексу інфляції у зв'язку із помилковістю визначення початкової дати нарахування.

Відповідач про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали про відкриття провадження у справі на його юридичну адресу, що зазначена у витязі з ЄДР (а.с.59-63), у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву. Крім того 02.10.2018р. бухгалтером підприємства було прийнято телефонограму, якою повідомлено про час та місце розгляду справи.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадках розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Приймаючи до уваги обізнаність відповідача про розгляд справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

При цьому, суд вказує, що оскільки позивачем належним чином не було оформлено заяви про уточнення позовних вимог із одночасним її надсиланням відповідачу, суд розглядає вимоги позивача, викладені в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 839 ЦК України).

Статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Геотехспецсервіс" (Генпідрядник) та Приватним підприємством "ВІШ" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду (а.с.11-12), відповідно до умов якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати визначену відповідно до умов даного договору роботу, а генпідрядник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

У відповідності до п.1.3. договору субпідрядник прийняв на себе обов'язок по виконанню капітального ремонту дитячого садка №7 в м. Білгород-Дністровський, Одеської області.

Вартість всіх робіт (згідно договірної ціни, яка є твердою), які доручені підрянику та зазначені в п.1.3. цього договору, складає у відповідності з кошторисом 451 690,53 грн. (п.4.1. договору).

Згідно до п.5.1. договору оплата справляється щомісячно за фактично виконану роботу шляхом перерахування на р/р субпідрядника вартості виконаних робіт, але не пізніше 5 днів із дня підписання акту приймання виконаних робіт.

Після закінчення обумовлених договором робіт субпідрядник зобов'язаний письмово повідомити генпідрядника про готовність здачі результатів виконаних робіт (п.6.3. договору).

Після прийому робіт сторони підписують акт прийому-передачі та акт виконаних робіт (п.6.4. договору).

У відповідності до п.10.1. договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його повного виконання.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, здійснивши субпідрядні роботи на загальну суму 451 690,53 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №5 від 19.12.2016р. (а.с.22-25) та довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2016р. (а.с.21).

Проте, як встановлено судом, в порушення взятих на себе зобов'язань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Геотехспецсервіс" сплатило вартість виконаних робіт на суму 350 690,53 грн., що підтверджується випискою банку по рахунку (а.с.32). Залишок заборгованості у сумі 101 000 грн. відповідачем сплачена не була.

Зазначена сума заборгованості підтверджена сторонами, про що свідчить наявний в матеріалах справи відповідний акт звірки взаємних розрахунків від 01.07.2018р. (а.с.67).

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав.

Враховуючи, що наявність основної заборгованості у сумі 101 000 грн . підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Статтею 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Заходи відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачені частиною 1 статті 546 ЦК України.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.2. договору у випадку прострочки платежу замовник сплачує субпідряднику пеню згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачуться пеня.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, судом при перевірці розрахунку пені, 3% річних та інфляційних витрат, встановлено його помилковість з огляду на неправильне визначення початку їх нарахування.

Так, як зазначалось судом вище, договором визначено строк оплати виконаних будівельник робіт не пізніше 5 днів із дати підписання акту приймання виконаних робіт.

Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.

Оскільки акт приймання виконаних будівельних робіт підписано сторонами 19.12.2016р., останній день сплати припадає на 24.12.2016р., тобто суботу.

Разом з тим, приймаючи до уваги положення п. 5 ст.254 Цивільного кодексу України, відповідно до якого у разі, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, останнім днем сплати є 26.12.2016р., а отже початковою датою нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань є 27.12.2016р.

З огляду на зазначене, судом, за допомогою системи "Ліга-Закон", в межах наведеного позивачем строку, з урахуванням положень ч.6 ст. 232 ГК України, здійснено власний розрахунок пені, згідно з яким загальна сума пені за договором, яка підлягає стягненню в межах даного позову, складає 13 665,79 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 101000.0 27.12.2016 - 26.01.2017 31 14.0000 % 0.077 %* 2395.30 101000.0 27.01.2017 - 02.03.2017 35 14.0000 % 0.077 %* 2711.78 101000.0 03.03.2017 - 13.04.2017 42 14.0000 % 0.077 %* 3254.14 101000.0 14.04.2017 - 25.05.2017 42 13.0000 % 0.071 %* 3021.70 101000.0 26.05.2017 - 27.06.2017 33 12.5000 % 0.068 %* 2282.88

При перевірці розрахунку інфляційних нарахувань, судом за допомогою системи "Ліга-Закон", зроблено власний розрахунок, згідно з яким загальна сума інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню, складає 17 981,81 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 27.12.2016 - 05.08.2018 101000.0 1.178 17981.81 118981.81

При перевірці розрахунку 3% річних, судом за допомогою системи "Ліга-Закон", в межах наведеного позивачем строку, також зроблено власний розрахунок, згідно з яким загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню, складає 4 872,79 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 101000.0 27.12.2016 - 05.08.2018 587 3 % 4872.79

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотехспецсервіс" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Кочубинського, буд.42А, код ЄДРПОУ 32018258) на користь Приватного підприємства "ВІШ" (67770, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шевченко, буд.21, код ЄДРПОУ 31257899) суму основного боргу у розмірі 101 000 /сто одна тисяча/ грн., пеню у сумі 13 665 /тринадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять / грн. 79 коп., 3% річних у сумі 4 872 /чотири тисячі вісімсот сімдесят дві/ грн. 79 коп., інфляційні втрати у сумі 17 981 /сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна/ грн. 81 коп., судовий збір у сумі 2 062 /дві тисячі шістдесят дві/ грн. 81 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Одеського апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08 жовтня 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська