Ухвала

від 08.10.2018 по справі 2-5161/11

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-5161/11

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Малюк В.М.,

при секретарі Матіко Я.Ю.

розглянувши у відритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді, подання старшого державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон,-

В С Т А Н О В И В:

Старший державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з вказаним поданням мотивуючи його тим, що на виконанні в Ужгородському МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області перебуває виконавче провадження АСВП №55737042 з примусового виконання виконавчого листа №2-5161/11, виданого 16.08.2012 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ ОСОБА_3 Аваль заборгованості в розмірі 871365,98 грн., 3208,27 грн. державного мита, 120,00 грн. витрат на ІТЗ.

Однак, незважаючи на вжиті державним виконавцем передбачені Законом України Про виконавче провадження заходи щодо примусового виконання судового рішення, боржником ОСОБА_2 будь яких дій спрямованих на виконання судового рішення не здійснено, що свідчить про ухилення останнього від виконання рішень суду.

За таких обставин, державний виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. код НОМЕР_1, мешк. м. Ужгород, вул. Великокам'яна, 10.

Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

У судове засідання державний виконавець не з'явився, згідно подання просить розглянути таке без його участі.

Дослідивши матеріали внесеного подання та додані до нього докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 07 лютого 2018 року постановою старшого державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_1 було відкрито виконавче провадження №55737042 з примусового виконання виконавчого листа №2-5161/11, виданого 16.08.2012 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ ОСОБА_3 Аваль 871365,98 грн. - заборгованості за кредитним договором №014/5554/70/35002 від 21.09.2007 року, а також 3208,27 грн. сплаченого державного мита та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п.19 ч.3 ст.18 Закону).

Законодавством України встановлено випадки, у яких застосовуються такі обмеження, визначено порядок та умови їх застосування, зокрема ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України , п.19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження та ст. 441 ЦПК України.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів

Положеннями статті 441 ЦПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише за поданням державного виконавця, за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт для виїзду за кордон і з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України, від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником судового рішення.

Крім того, застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст.33 Конституції України та ст.313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Згідно з п.2 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Відповідно до п.3 ст.2 Протоколу №4 на здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

При зверненні до суду із зазначеним поданням державний виконавець послався, як на підставу для обрання такого обмеження відносно ОСОБА_2 ухилення боржника від виконання судового рішення. При цьому, будь-яких доказів, які б свідчили про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання зобов'язання і реальної можливості для виїзду за кордон з цією метою, до матеріалів подання не додано.

Як зазначив Верховний Суд України в Судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року, з погляду значення словосполучення ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) , вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України та у п.19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження , позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. На підставі наведеного вище можна зробити висновок, що поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України державний виконавець Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області не надав належних доказів того, що ним вичерпано всі заходи, передбачені ст.18 Закону України Про виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа або всі вони виявилися безрезультатними. Також не надано доказів того, що боржник умисно ухиляється від виконання зобов'язань, за час виконання виконавчого листа виїжджав за межі України, а також те, що останній належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження №55737042 з примусового виконання виконавчого листа №2-5161/11, не з'являється на виклики державного виконавця та його дії свідчать про намір виїхати за кордон. В матеріалах подання відсутні належні докази того, що боржник отримував постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та виклики державного виконавця.

Окрім того, подання не містить відомостей про наявність у боржника документу, який дає йому право виїзду за межі території України.

Таким чином, при зверненні до суду із зазначеним поданням державний виконавець не навів жодних з перелічених обставин, а послався, як на підставу для обрання такого обмеження боржнику, тільки на наявність заборгованості по сплаті боргу та відсутність доходів, що не може бути визнане судом таким, що свідчить про умисне ухилення боржника від виконання судового рішення в контексті положень ст.441 ЦПК України, ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України та ст.18 Закону України Про виконавче провадження , а тому правові підстави для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.

За таких обставин, у задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України , ст.18 Закону України Про виконавче провадження , ст.ст.260, 353, 441 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон - відмовити .

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя В.М. Малюк