Рішення

від 26.09.2018 по справі 922/2063/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2063/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Дочірнього підприємства "Ед. ХААС Україна" (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 11) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашкін Дом" (61010, м. Харків, просп. Московський, 40/42) про стягнення 295591,55 грн. за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 21.08.2018

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 25.09.2018

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Ед. ХААС Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашкін Дом" (відповідача), згідно вимог якої, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 165106,98 грн., пеню у розмірі 63745,34 грн., 3 % річних у розмірі 49055,67 грн., інфляційні втрати у розмірі 17683,56 грн. В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання ТОВ "Кашкін Дом" своїх зобов'язань за умовами п. 7.1. Договору поставки № 1-02 від 01.02.2017 в частині повної та своєчасної оплати товару. В якості правових підстав позову посилається, зокрема, на положення статей 11, 13, 611, 612, 625, 627 ЦК України, ст.ст. 220, 231, 232 ГК України. Також позивачем зазначено, що за попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи складається із витрат по сплаті судового збору в розмірі 4433,87 грн.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 03.09.2018 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 18.09.2018 об 11:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2018 в задоволенні заяви відповідача про врегулювання спору за участю судді (вх. № 27142 від 18.09.2018) відмовлено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/2063/18 до судового розгляду по суті на 26.09.2018 о 12:30год.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг.

В судовому засіданні 26.09.2018 позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання ТОВ "Кашкін Дом" своїх зобов'язань за умовами п. 7.1. Договору поставки № 1-02 від 01.02.2017 в частині повної та своєчасної оплати товару. В якості правових підстав позову посилається, зокрема, на положення статей 11, 13, 611, 612, 625, 627 ЦК України, ст.ст. 220, 231, 232 ГК України.

В судовому засіданні 26.09.2018 відповідач позовні вимоги в частині заявленої до стягнення заборгованості визнав, проти решти позовних вимог - заперечив повністю.

Суд оголосив про закінчення з'ясування обставин справи та перейшов до судових дебатів.

В судових дебатах позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 165106,98 грн., пеню у розмірі 63745,34 грн., 3 % річних у розмірі 49055,67 грн., інфляційні втрати у розмірі 17683,56 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4433,87 грн.

В судових дебатах відповідач позовні вимоги визнав частково.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 26.09.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарським судом встановлено наступне:

01.02.2017 між позивачем - Дочірнім підприємством "Ед. ХААС Україна" (постачальник) та відповідачем - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашкін Дом" укладено Договір поставки № 1-02 (далі - Договір) (т.с. І а.с. 14-16), відповідно до умов п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах цього Договору.

Постачальник зобов'язується здійснювати відвантаження товару, що міститься в рахунках - фактурах або проектах видаткових накладних, виписаних на підтвердження/часткове підтвердження Замовлень протягом 3 календарних днів з дати виписки рахунку - фактури або проекту видаткової накладної, у випадку постачання на умовах відстрочення платежу, або з дати отримання оплати повної суми, що міститься в рахунку - фактурі або проекті видаткової накладної, у випадку поставки на умовах попередньої оплати. Поставки здійснюються безпосередньо на підставі видаткових накладних. Оформлена видаткова накладна підтверджує факт погодження сторонами Замовлення та породжує обов'язок покупця (відповідача) оплатити отриманий товар (п. 4.3. Договору).

Згідно з пунктом 5.2. Договору, загальна сума Договору визначається шляхом складання сум поставлених товарів протягом строку дії Договору по всіх видаткових накладних.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних (т.с. І а.с. 19-66) позивач (постачальник) за період з 15.02.2017 по 23.04.2018 поставив, а відповідач (покупець) прийняв у власність товар, однак повної та своєчасної оплати товару, у порушення умов п. 7.1. Договору покупець не здійснив, у зв'язку із чим, у покупця перед постачальником утворилась заборгованість, яка станом на 02.07.2017 склала 165106,98 грн.

Умовами пункту 7.1. вищевказаного Договору, сторони погодили та встановили порядок здійснення розрахунків. Так, за поставлені товари покупець зобов'язаний сплатити постачальнику протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки (п. 4.6. Договору) суму, що вказана в накладній (рахунку), по якій поставляється товар.

Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальник (позивача).

У зв'язку із наявною заборгованістю, позивач 23.05.2018 направив на адресу відповідача ОСОБА_3 за вих. № 62, в якій просив останнього сплатити у десятиденний строк наявну заборгованість, попередивши про намір позивача в іншому випадку звернутися до Господарського суду з відповідним позовом про стягнення боргу, пені, інфляційних та процентів річних за порушення відповідачем грошового зобов'язання (т.с. І а.с. 103-105).

Однак вищевказана ОСОБА_3 за вих. № 16 від 23.05.18 з боку відповідача залишилася без відповіді та задоволення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень наголошував про те, що протягом терміну дії Договору позивач жодного разу не виставляв відповідачу рахунку на оплату за поставлений товар, після поставки партії товару, сторони підписували лише видаткову накладну, яка не є платіжним документом на оплату. Також, відповідачем зазначено про те, що останньому разом з ОСОБА_3 жодної вимоги сплати грошових коштів за несвоєчасно проведені розрахунки за поставлений товар позивачем виставлено не біло, як і не було ніяких розрахунків ані пені, ані інфляційних витрат, ані річних процентів за несвоєчасні розрахунки. Окрім того, відповідачем наголошено про те, що 04.06.2018 року між сторонами було узгоджено та підписано Акт звірки взаєморозрахунків, за результатами якого, за період з 01.01.2017 по 04.06.2018 встановлено відповідачем отримано товар на загальну суму 165106,98 грн., при цьому, наголошено відповідачем, жодної інформації та вимоги про сплату пені, інфляційних та річних відсотків позивач не вказував у даному документі та не виставляв вимоги щодо їх сплатити.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У даному разі, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належних та допустимих доказів сплати наявної заборгованості у розмірі 165106,98 станом на момент вирішення спору відповідачем до суду не надано. Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростований. При цьому, заперечення відповідача, викладені останнім у відзиві на позовну заяву не спростовують наявну заборгованість.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи, позивач подав суду належні докази, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію щодо позовних вимог про стягнення основної заборгованості, тому вимоги позивача про стягнення 165106,98 грн. основного боргу визнаються судом правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також, за неналежне виконання відповідачем умов п. 7.1. Договору, в частині порушення свого обов'язку щодо своєчасної та повної оплати товару, позивачем окрім суми основного боргу заявлено до стягнення пеню у розмірі 63745,34 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з вимогами ч.1 та ч. 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами пункту 9.2. Договору, сторони передбачили та встановили, що за прострочення оплати поставлених товарів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої у трок суми - за кожен день прострочення платежу.

При цьому, сторонами також передбачено та встановлено, що строк позовної давності по стягненню пені становить три роки. Строк нарахування пені становить три роки та не припиняється через шість місяців від дня, коди зобов'язання мало бути виконано (п. 9.3. Договору).

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені у розмірі 63745,34, господарський суд встановив, що розрахунок позивача обґрунтований та вірно нарахований, у зв'язку із чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних та 24 % річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з цим суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору, не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв'язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором, та не можуть ототожнюватися з останніми.

Умовами пункту 9.2. договору поставки № 1-02 від 01.02.2017 сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановили, що за порушення грошового зобов'язання відповідач (покупець) на вимог позивача (постачальника) починаючи з 3 (третього) дня, що йде за останнім днем, в якому грошове зобов'язання повинно бути виконано зобов'язаний сплатити 24 % (двадцять чотири) процентів річних.

Таким чином, у даному разі сторони визначили інший, ніж передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України, розмір процентів річних від простроченої суми грошового зобов'язання, яку зобов'язується оплатити відповідач у разі порушення виконання ним договірного зобов'язання.

Згідно з наявного в матеріалах справи розрахунку ціни позову, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 17683,56 грн. та 49055,67 грн. 24 % річних.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних та річних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірно нараховані.

За таких обставин, позовні вимоги Дочірнього підприємства "Ед. ХААС Україна" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки господарського суду щодо повного задоволення позову, судовий збір зі сплати судового збору в даному разі покладається на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашкін Дом" (61010, м. Харків, просп. Московський, 40/42, код ЄДРПОУ 38876086) на користь Дочірнього підприємства "Ед. ХААС Україна" (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 11, код ЄДРПОУ 32346628) - 165106,98 грн. основного боргу; 63745,34 грн. пені; 49055,67 грн. 24 % річних; 17683,56 грн. інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4433,87 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.10.2018 р.

Суддя ОСОБА_4