Рішення

від 02.10.2018 по справі 926/1113/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року Справа № 926/1113/18

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Байталюка В. Д., при помічнику судді (за доручення судді) Віщук О. П., розглянувши матеріали справи

за позовом Департаменту економіки Чернівецької міської ради

до обласного комунального торгівельного підприємства Технічна книга

про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 287512,74 грн.

представники сторін не з'явилися.

В С Т А Н О В И В :

Департамент економіки Чернівецької міської ради звернувся з позовом до обласного комунального торгівельного підприємства Технічна книга про стягнення заборгованості та штрафних санкцій по орендній платі в сумі 287512,74 грн., в тому числі 112517,20 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної оплати орендної плати за нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Ольги Кобилянської, 45, загальною площею 76,5 м. кв. для використання під книжковий магазин, згідно умов укладеного сторонами договору оренди нерухомого майна № 67 від 17.04.2012, внаслідок чого у відповідача на момент звернення позивача з позовом до суду виникла заборгованість, що становить суму позову.

Ухвалою суду від 29.05.2018 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 11.06.2018 відкрито провадження у справі, розгляд її у підготовчому засіданні призначено на 05.07.2018 та зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 05.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 23.08.2018.

Ухвалою суду від 23.08.2018 відкладено підготовче засідання на 10.09.2018.

Ухвалою від 10.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.10.2018.

До початку слухання справи від представника позивача надійшло письмове клопотання в якому позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, а справу розглядати без участі представника позивача.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не надав.

При цьому, із матеріалів справи вбачається, що ухвали суду від 11.06.2018, 05.07.2018, 23.08.2018 та 10.09.2018 направлялася відповідачу за адресою, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 45), що підтверджується конвертом із рекомендованим повідомленням про вручення. Зазначене поштове відправлення відділом поштового зв'язку повернуто суду з довідкою відділення поштового зв'язку форми 20 за закінченням терміну зберігання .

Також, судом було повідомлено відповідача через офіційний сайт Судова влада України.

Про інші адреси місцезнаходження відповідача суду не відомо.

Пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно пунктів 1-3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.

Більше того, застосовуючи на підставі частини другої статті 3 Господарського процесуального кодексу України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 та частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими прокурор обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

17.04.2012 між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна згідно якого орендодавець на підставі рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 18.05.1999 № 335/11, від 22.12.2009 № 932/24 та заяви від 05.04.2012 № 1-010-1093 передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 76,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Чернівці вул. О. Кобилянської, 45 на першому поверсі будинку, з метою використання його під книжковий магазин.

Вищезазначений договір укладено строком на два роки та одинадцять місяців і він діяв до 16.03.2015 включно (пункт 1.5).

25.12.2013 підписано додатковий договір № 1 до договору оренди нерухомого майна № 67 від 17.04.2012, яким змінено орендовану площу у зв'язку із інвентаризацією на 77,9 кв.м., також погоджено передачу частини орендованих приміщень в суборенду підприємцю ОСОБА_1 на термін дії договору оренди частину приміщення 1 поверху площею 15,0 кв. м. з метою використання під роздрібну торгівлю книгами в спеціалізованому магазині та змінена орендна плата починаючи з 25.12.2013 у сумі 1986,58 грн.

У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Сторонами не надано, а у матеріалах справи відсутні докази розірвання або визнання договорів оренди № 1/1 від 18.06.1999, № 50 від 27.05.2009 та № 67 від 17.04.2012 недійсними.

У пункті 1.3 договору оренди № 67 від 17.04.2012 зазначено, що опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передання, який підписується сторонами або їх уповноваженими представниками, є додатком до цього договору та складає його невід'ємну частину.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, дослідивши зміст договорів оренди № 1/1 від 18.06.1999, № 50 від 27.05.20009 та № 67 від 17.04.2012 суд встановив, що дані договори є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Водночас, у контексті факту передачі позивачем майна в користування відповідачеві, суд зазначає, що договір оренди за своєю правовою природою є реальним, тобто починає діяти з моменту передання орендодавцем майна орендарю за актом (стаття 795 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутній акт приймання передачі орендарю приміщення за договорами оренди № 1/1 від 18.06.1999, № 50 від 27.05.20009 та № 67 від 17.04.2012. Позивач відсутність акту передачі пояснила, що в матеріалах справи наявний договір оренди нежитлових приміщень від 18.06.1999 № 1/1, укладений згідно з рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради, а на момент його переукладення Законом та Договором не передбачалося оформлення акту приймання-передання, як невід'ємної частини Договору, про що здійснено відповідну відмітку в Договорі.

Дійсно із дослідженого судом договору оренди нежитлових приміщень від 18.06.1999 № 1/1 суд констатує, що дане приміщення орендується відповідачем з 1999 року.

У свою чергу пунктом 2.2 договору оренди № 67 від 17.04.2012 встановлено, що нарахування орендної плати починається з дня підписання договору.

Пунктом 2.4 договору оренди № 67 від 17.04.2012 унормовано, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця, що визначається Державною службою статистики України.

У пункті 2.5 договору оренди № 67 від 17.04.2012 сторони погодили, що відповідач щомісячно самостійно розраховує орендну плату з урахуванням податку на додану вартість та сплачує її впродовж поточного місяця , незалежно від результатів його господарської діяльності. При цьому в платіжному документі вказується загальна сума та сума податку на додану вартість. Відповідач має право сплачувати орендну плату авансом за будь-який період в межах строку дії цього договору.

Згідно із пунктом 4.1.3 договору № 67 від 17.04.2012 відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання по договорам оренди № 1/1 від 18.06.1999, № 50 від 27.05.20009 та № 67 від 17.04.2012 у частині сплати орендної плати за період з 01.06.2013 по 31.03.2018 внаслідок чого з нього слід стягнути 174995,54 грн. заборгованості по орендній платі.

Суд перевіривши нарахування орендної плати зазначає, що позивачем правомірно у відповідності до умов договорів оренди нараховано відповідачу за період з 01.06.2013 по 31.03.2018 орендну плату в сумі 174995,54 грн.

В матеріалах справи відсутні та не подані відповідачем докази сплати орендної плати за період з 01.05.2013 по 31.03.2018 по договорам оренди № 1/1 від 18.06.1999, № 50 від 27.05.2009 та № 67 від 17.04.2012.

Із зазначеного слідує, що за період з 01.05.2013 по 31.03.2018 у відповідача перед позивачем існує борг по сплаті орендної плати по договорам оренди № 1/1 від 18.06.1999, № 50 від 27.05.2009 та № 67 від 17.04.2012 у 174995,54 грн.

У частині третій статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до частин першої та третьої статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення боргу з орендної плати за період з 01.05.2013 по 31.03.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 174995,54 грн. заборгованості по орендній платі.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, позивач на підставі пункту 2.12 договору оренди № 67 від 17.04.2012 нарахував відповідачеві за прострочення сплати орендної плати 112517,20 грн. пені з 01.06.2015 по 31.03.2018.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.12 договору оренди № 67 від 17.04.2012 унормовано, що починаючи з першого числа наступного місяця на суму недоїмки нараховується пеня за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Аналогічно відповідно до пункту 5.4 договору оренди № 67 від 17.04.2012 за несвоєчасне внесення орендної плати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Перевіривши наданий до позовної заяви позивачем розрахунок пені, суд вважає його частково необґрунтованим з огляду на таке.

У відповідності до вимог частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із вимогами частини шостої статті 231 та частини шостої статті 232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами. При цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Договорами оренди № 1/1 від 18.06.1999, № 50 від 27.05.20009 та № 67 від 17.04.2012 не передбачено іншого порядку та строків нарахування пені.

Проте позивач зазначені вимоги Господарського кодексу України не врахував та розрахував пеню за період більший, ніж 6 місяців. Відповідно до розрахунку суду сума пені за прострочення сплати орендної плати за період з 01.06.2013 по 31.03.2018 становить 29217,95 грн., а тому у стягненні 83299,25 грн. пені слід відмовити.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути 174995,54 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.05.2013 по 31.03.2018 та 29217,95 грн. пені за період з 01.06.2013 по 31.03.2018, а у решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та статті 4 Закону України Про судовий збір , судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволеного позову.

Керуючись статтями 129, 226, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Департаменту економіки Чернівецької міської ради до обласного комунального торгівельного підприємства Технічна книга про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 204213,49 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з обласного комунального торгівельного підприємства Технічна книга (Чернівецька область, м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 45, ідентифікаційний код 14265848) на користь Департаменту економіки Чернівецької міської ради (Чернівецька область, м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 3, ідентифікаційний код 25082698) 174995,54 грн. орендної плати, 29217,95 грн. пені та 3063,20 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 08.10.2018.

Суддя В. Байталюк