Ухвала

від 25.01.2010 по справі 9/172б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

УХВАЛА

25.01.10                                                                                 Справа № 9/172б.

Суддя Палей О.С., розглянувши матеріали за заявою

кредитора –  Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Антрацит Луганської області

до боржника – ДВАТ "Шахта Фащівська" ДП ДХК "Луганськвугілля", смт. Фащівка Первальського району Луганської області

Про банкрутство

в с т а н о в и в :

Кредитор –Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Антрацит Луганської області, подав до суду заяву від 22.01.10. (вхідний по канцелярії від 25.01.10. №60) про видачу наказу від 25.12.03. у справі № 19/172б на загальну суму 489 942 грн. 96 коп.

Ухвалою від 25.12.03. суд затвердив мирову угоду від 03.12.03., укладену між кредиторами та боржником, скасував мораторій на задоволення вимог кредиторів та припинив провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи та заяву із доданими до неї документами, суд дійшов висновку про відмову в прийнятті вказаної вище заяви та доданих до неї матеріалів, як такої, що не може бути предметом судового розгляду з огляду на наступне.

Так, в пункті 3.9.6 Роз'яснення Вищого господарського суду України N 02-5/289 від 18.09.97 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що в ухвалі про затвердження  мирової  угоди  у  резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається  про припинення  провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК).

              Наказ  господарського  суду  про  примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено.

          У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової  угоди:

- якщо  ухвала  господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Слід зауважити, що провадження у справах про банкрутство має істотні відмінності від суто позовного провадження. Провадженню у справах про банкрутство притаманне застосування специфічних способів захисту та особлива процедура. Процесуальні правовідносини, що складаються у такому провадженні, характеризуються специфічністю складу суб’єктів, юридичного змісту, об’єкту та юридичних фактів.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

              При цьому, Закон про банкрутство слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди між боржником та кредиторами, задоволення вимог кредиторів тощо.

          Порядок і умови укладення мирової угоди, а також правові наслідки її невиконання викладені в розділі IV Закону про банкрутство.

Затверджена судом мирова угода є не тільки окремою судовою процедурою банкрутства, але й правочином у розумінні приписів ст.202 Цивільного Кодексу України.

Оскільки мирова угода є правочином, сторони такої угоди не позбавлені права вимагати виконання зобов‘язань, що  виникли з угоди, навіть по закінченні строку її дії.

Згідно з приписами п.5 ст.39 Закону, мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду, у тому числі, у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Вищого господарського суду України від 26.04.05 № Б/40/41/04, кредитори, вимоги яких були відновлені у зв‘язку з розірванням мирової угоди, мають  право звертатись зі своїми майновими вимогами до боржника в межах позовного провадження, або в межах  іншої справи про банкрутство цього ж боржника.

Коли ж умови мирової угоди не виконуються боржником і коли така угода не розірвана, то тоді у кредитора виникає право вимагати оплати боргу на загальних підставах, тобто через позовне провадження.

У будь –якому випадку, ні Господарський процесуальний кодекс України, ні Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не передбачає видачу судом по закінченій справі наказу за укладеною мировою угодою, та ще й частково за вимогами, які не були предметом судового розгляду (борг з врахуванням індексу інфляції).

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, дана заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

          За таких обставин, в прийнятті даної заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 25, ст. ст. 23, 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 1 ст. 62, ст. ст. 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1.В прийнятті  заяви відмовити.

2.Матеріали заяви на "26" аркушах повернути заявнику (крім самої заяви).

Суддя                                                                                                    О.С. Палей