Ухвала

від 05.10.2018 по справі 467/163/18

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/163/18

2/467/127/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2018 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Догарєвої І.О., при секретарі Фесенко К.В., за участі представника відповідача - ОСОБА_1, під час розгляду у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка Миколаївської областіпозовної заяви ОСОБА_2 до Фермерського господарства Шепіт про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

15 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Арбузинського районного суду Миколаївської області з позовом до ФГ Шепіт про визнання права власності.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10 квітня 1993 року на підставі державного акту на право постійного користування землею серія та номер 00000001 від 01 квітня 1993 року він отримав в постійне користування земельну ділянку НОМЕР_1 площею 25,9000 га та земельну ділянку НОМЕР_2 площею 25,9000 га на території Садівської сільської ради Арбузинського району для ведення фермерського (селянського) господарства. В тому ж році ним було створене селянське (фермерське) господарство - СФГ Лісовий Олександр Володимирович . 02 листопада 2005 року відомості про СФГ Лісовий Олександр Володимирович внесені до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У вересні 2016 року він дізнався, що до відомостей про СФГ Лісовий Олександр Володимирович ідентифікаційний код юридичної особи 20884857 було внесено зміни, змінено назву господарства на ФГ Шепіт , змінено голову, виключено його зі складу засновників та включено інших членів господарства. Оскільки дані зміни зроблені без участі та відома позивача, він звернувся з відповідною заявою про вчинення злочину до Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області.

29 вересня 2016 року позивач повідомив ОСОБА_3, який на той час був головою ФГ Шепіт , що земельні ділянки, які належать йому на праві постійного користування обробляються ним одноосібно та попередив про заборону їх використання. У відповідь ФГ Шепіт було повідомлено позивача про намір подальшого використання земельних ділянок.

Не погоджуючись з позицією ФГ Шепіт позивач стверджує, що ним були проведені сільськогосподарські роботи з посіву озимої пшениці на площі 40 га землі.

Для проведення даних робіт з підготовки ґрунту та посіву озимої пшениці позивач вказує, що ним було укладено договір з надання послуг з ФГ Вепр , яким і проведено відповідні роботи.

В червні 2017 року голова ФГ Шепіт (ОСОБА_3.) повідомив позивача про намір зібрати врожай пшениці вирощений на належних йому земельних ділянках, оскільки ОСОБА_3 вважав, що земельні ділянки перебувають в користуванні ФГ Шепіт , а врожай є власністю ФГ Шепіт .

В липні 2017 року врожай був зібраний та переданий на зберігання ФОП ОСОБА_4

Вважаючи, що дії ФГ Шепіт в особі його голови ОСОБА_3 свідчать про оспорювання його права власності на врожай пшениці, позивач просить визнати за ним право власності на зерно пшениці в кількості 105 тон 250 кг, що зберігається ФОП ОСОБА_4

Ухвалою від 26 лютого 2018 року провадження у справі відкрито, справа призначена до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 23 березня 208 року в порядку загального позовного провадження.

Підготовче судове засідання неодноразово відкладалось за клопотаннями учасників справи. Ухвалою від 14 травня 2018 року підготовче провадження у справі закрите та справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29 травня 2018 року.

Позивач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання та судове засідання, жодного разу не з'явився, причини неявки суду повідомив лише щодо підготовчого судового засідання, призначеного на 23.03.2018 року, просив відкласти розгляд справи на іншу дату.

Представник позивача ОСОБА_5 в підготовче судове засідання, призначене на 23.03.2018 року, 13.04.2018 року, 25.04.2018 року, 14.05.2018 року не з'явився, причини неявки суду повідомив лише щодо підготовчого судового засідання, призначеного на 13.04.2018 року, просив перенести судове засідання.

В судове засідання 05.10.2018 року позивач та його представник не з'явились. Про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомили.

Представник відповідача ОСОБА_1 вважала за можливе розглядати справу за відсутності позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ч.ч.1,3,6 ст.128 ЦПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

З огляду на складність справи, судом здійснювався виклик учасників справи в судові засідання. Судові повістки про виклик на кожне з зазначених вище судових засідань належним чином були вручені позивачу та його представнику.

За змістом положень ч.3 ст.131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини п'ятої цієї статті, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, у разі повторної неявки в судове засідання, або у разі неповідомлення про причини такої неявки, для позивача передбачені наслідки у виді залишення позову без розгляду, при цьому норма ч.5 ст.223 ЦПК України є спеціальною по відношенню до ч.1 цієї статті, що унеможливлює розгляд справи за відсутності позивача, крім випадків, коли від нього надійшла відповідна заява.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У відповідності до статті 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28 жовтня 1998 року та Креуз проти Польщі від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, будучи належним чином викликаним, повторно не з'явився в судове засідання та повторно не повідомив причини своєї неявки. Також в судове засідання не з'явився представник позивача. Доказів, які мали підтвердити поважні причини неявки представника позивача в судове засідання суду надано не було.

Позивач ані особисто, ані через свого представника не скористався процесуальним правом подати заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.257 Цивільного процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до Фермерського господарства Шепіт про визнання права власності, що не позбавляє його права повторно звернутись до суду з аналогічним позовом.

Керуючись ст.ст. 223,257,258,260 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Фермерського господарства Шепіт про визнання права власності - залишити без розгляду.

Роз'яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 08.10.2018 року.

Суддя І.О.Догарєва