Рішення

від 04.10.2018 по справі 910/9948/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2018Справа № 910/9948/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Спичак О.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Ім. Шевченка ДоТовариства з обмеженою відповідальністю ТД Укртехнофос Простягнення 122 760,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Ім. Шевченка звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Укртехнофос про стягнення 122 760,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо поставки товару, вартість якої, в свою чергу була позивачем оплачена. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, в яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.07.2018 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, 114.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 01.08.2018 було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою неправильно зазначена (відсутня адреса одержувача . При цьому у витязі з сайту укрпошти вбачається, що підставою для невручення поштового відправлення зазначено інші причини, що перешкоджали врученню поштового відправлення .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.07.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Укртехнофос (далі - відповідач, продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Ім. Шевченка (далі - позивач, продавець) було укладено договір купівлі-продажу № УФ-0004535 від 25.04.2018 (далі - договір), відповідно до пунктів 1.1 якого сторони передбачили, що продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити хімічну продукцію, надалі іменовану Товар , у кількості, за номенклатурою, ціною, у строки та на умовах поставки узгоджених сторонами в Специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору, а також відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, кожна Специфікація є окремою угодою, укладеною в рамках цього Договору. Кожна наступна Специфікація не відміняє та не призупиняє дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні в частині, якщо тільки в ній не вказано інше.

За умовами п. 2.1 договору Ціна Товару узгоджується для кожної партії окремо і відображається у відповідних Специфікаціях до цього Договору, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до умов п. 3.2 договору, кількість товару, що поставляється за цим договором, узгоджується і відображається Сторонами в Специфікаціях. Допускається відвантаження Товару з відхиленням кількості ± 3% від партії товару, що поставляється, погодженої сторонами та зазначеної в специфікаціях. Проте сторони встановили, що остаточна вага вказується у видатковій накладній у момент здійснення поставки за специфікацією до даного договору.

Згідно з п. 5.1 договору, порядок і строки оплати за поставлений за цим договором товар обумовлюються сторонами і відображаються у відповідних Специфікаціях до цього договору.

25.04.2018 між сторонами було підписано специфікацію, відповідно до умов якої продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти і оплатити хімічну продукцію (нітроамофоска) кількістю 44 мішки на загальну суму 409 200,00 грн.

Відповідно до умов п. 3 зазначеної специфікації, покупець здійснює попередню оплату у розмірі 30 % вартості товару після виставлення рахунку постачальника та післяплату 70 % протягом 120 календарних днів з моменту прибуття товару на склад покупця.

Термін поставки - 27.04.2018 року. Вид упаковки: мішок 50 кг.

За твердженнями позивача, останнім, на виконання умов договору, було перераховано відповідачу згідно платіжного доручення № 18 від 25.04.2018 грошові кошти у розмірі 122 760,00 грн , в якості попередньої оплати за продукцію.

Разом із тим, як стверджує позивач, відповідачем умови договору не виконані, продукція у строки, визначені договором, не поставлена, чим порушено його права.

Враховуючи вищенаведене, позивач 14.06.2018 звернувся до відповідача із повідомленням-вимогою про повернення сплаченої попередньої оплати, яка відповідачем залишена без реагування.

У зв'язку із вищенаведеним Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Ім. Шевченка звернулось до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 122 760,00 грн попередньої оплати.

В свою чергу, відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, обставин, виконаних позивачем не спростував, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та зазначалось раніше, 25.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Укртехнофос (далі - відповідач, продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Ім. Шевченка (далі - позивач, продавець) було укладено договір купівлі-продажу № УФ-0004535 від 25.04.2018 (далі - договір), відповідно до пунктів 1.1 якого сторони передбачили, що продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити хімічну продукцію, надалі іменовану Товар , у кількості, за номенклатурою, ціною, у строки та на умовах поставки узгоджених сторонами в Специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору, а також відповідно до умов цього договору.

25.04.2018 між сторонами було підписано специфікацію відповідно до умов якої продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти і оплатити хімічну продукцію (нітроамофоска) кількістю 44 мішки на загальну суму 409 200,00 грн.

Відповідно до умов п. 3 зазначеної специфікації, покупець здійснює попередню оплату у розмірі 30 % вартості товару після виставлення рахунку постачальника та післяплату 70 % протягом 120 календарних днів з моменту прибуття товару на склад покупця. Термін поставки товару - 27.04.2018 року. Вид упаковки: мішок 50 кг.

Умовами п. 12.5 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір купівлі-продажу № УФ-0004535 від 25.04.2018, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Позивачем, на виконання умов договору, 25.04.2018 було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 122 760,00 грн в якості попередньої оплати, на підтвердження чого надано копію платіжного доручення № 19 від 25.04.2018.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як було зазначено раніше, відповідно до умов специфікації, поставка продукції за цим договором здійснюється у строк до 27.04.2018.

Беручи до уваги все вищенаведене у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що строк поставки відповідачем товару, який було попередньої оплачено позивачем, настав.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

14.06.2018 позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення-вимогу щодо відмови від договру та повернення у триденний термін суми попередньої оплати, яка, в свою чергу, була залишена відповідачем без задоволення, грошові кошти не повернуті.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у розмірі 122 760,00 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Укртехнофос про стягнення 122 760,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Укртехнофос (місцезнаходження : 03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, 114, код ЄДРПОУ 34290326) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Ім. Шевченка (місцезнаходження: 15523, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Черниш, вул. Перемоги, 1-а, код ЄДРПОУ 31289538) 122 760,00 грн передплати та 1 841,40 грн. судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.