Рішення

від 01.10.2018 по справі 914/1526/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2018 Справа №914/1526/18

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівенергоресурс", м. Золочів, Львівська область

про стягнення 2 959, 56 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: не з'явився.

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівенергоресурс" про стягнення 2 959, 56 грн.

Ухвалою суду від 17.08.2018 відкрито провадження у справі № 914/1526/18 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 10.09.2018.

Представники сторін в судове засідання 10.09.2018 не з'явилися. Ухвалою суду від 10.09.2018 відкладено розгляд справи на 01.10.2018.

Представник позивача в судове засідання 01.10.2018 з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 01.10.2018 не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, хоча належним чином був повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про вручення відправлення адресату.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 01.10.2018 проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівенергоресурс" про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суму 2 959, 56 грн, нарахованих внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 09.12.2013 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1238/14-ТЕ-21 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобоввЂ�язується передати у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобоввЂ�язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 193 612, 34 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 (за січень 2014 року), від 28.02.2014 (за лютий 2014 року), від 31.03.2014 (за березень 2014 року), від 31.10.2014 (за жовтень 2014 року), від 30.11.2014 (за листопад 2014 року), від 31.12.2014 (за грудень 2014 року).

Згідно з п. 6.1 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Незважаючи на виконання позивачем своїх зобоввЂ�язань щодо поставки газу, відповідач свої зобоввЂ�язання щодо оплати за природний газ виконав із значним порушенням встановленого договором строку.

На підставі наведеного, за порушення строків виконання умов договору в частині оплати за поставлений природний газ, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1 785, 85 грн, 3 % річних в розмірі 365, 07 грн та інфляційні втрати на суму 808, 64 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи заперечень на позов до суду не подав, доказів сплати заборгованості не представив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю виходячи з таких мотивів.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 09.12.2013 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1238/14-ТЕ-21, відповідно до умов п. 1.1. якого продавець (позивач) зобоввЂ�язується передати у власність покупцю (відповідачу) у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобоввЂ�язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Позивач, на виконання своїх зобов'язань за договором, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 193 612, 34 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 (за січень 2014 року), від 28.02.2014 (за лютий 2014 року), від 31.03.2014 (за березень 2014 року), від 31.10.2014 (за жовтень 2014 року), від 30.11.2014 (за листопад 2014 року), від 31.12.2014 (за грудень 2014 року).

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також цим договором.

Внаслідок порушення відповідачем строків оплати за поставлений природний газ згідно договору від 09.12.2013 № 1238/14-ТЕ-21, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1 785, 85 грн, 3 % річних в розмірі 365, 07 грн та інфляційні втрати на суму 808, 64 грн та звернувся з даним позовом до суду з вимогою про стягнення нарахованих коштів. Вказані нарахування позивачем проведено за період 2014-2015 років, з врахуванням здійснених відповідачем платежів.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 цього Кодексу).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 9.3. договору від 09.12.2018 № 1238/14-ТЕ-21 сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм та умов договору, можна зробити висновок про те, що сторони договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам ст. 6 і ч. 1 ст. 259 ЦК України, тому розрахунок розміру 3 % річних, інфляційних втрат та пені позивачем правомірно проведено за кожною вимогою в межах збільшеного строку позовної давності, установленого сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором.

За умовами ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної Постанови).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведений позивачем, суд вважає його правильним, а позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 365, 07 грн та інфляційні втрати на суму 808, 64 грн обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.

Згідно пункту 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачує пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України. Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивач, на підставі п. 7.2. договору, внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати за поставлений природний газ, нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 785, 85 грн.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, вважає, що вказане нарахування проведено вірно, у відповідності до чинного законодавства та умов договору, а нарахована сума пені в розмірі 1 785, 85 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язання за договором щодо вчасної оплати за поставлений природний газ, було порушено право позивача на своєчасне отримання коштів, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівенергоресурс" (80700, Львівська область, м. Золочів, вул. Шашкевича, 28; код ЄДРПОУ 38108799) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) суму в розмірі 4 721, 56 грн, з яких:

- 1 785, 85 грн пені;

- 365, 07 грн - 3% річних;

- 808, 64 грн - інфляційних втрат;

- 1 762, 00 грн - судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 04.10.2018.

Суддя Манюк П.Т.