Рішення

від 01.10.2018 по справі 916/1012/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1012/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №01-36/49 від 27.12.2017р.;

Від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до кооперативу „Вертікаль» про стягнення, розірвання договору та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до кооперативу „Вертікаль» про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №2/2зв від 29.06.2006р. (у новій редакції від 30.11.2011р.), укладеного між сторонами по справі; про виселення кооперативу „Вертікаль» із нежитлового приміщення загальною площею 36,1 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ростовська, 2, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; про стягнення із відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 14360,31 грн. та пені у розмір 1676,14 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди №2/2зв від 29.06.2006р. (у новій редакції від 30.11.2011р.) в частині сплати орендних платежів протягом періоду з 01.11.2017р. по 31.05.2018р.

Представник відповідача в судові засідання по даній справі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які надсилались судом за адресою місцезнаходження кооперативу „Вертікаль» /65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 34/ згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були повернуті суду у зв'язку із неможливістю вручення адресату. Оскільки кооперативом „Вертікаль» не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

29.06.2006р. між комунальним підприємством „ДЕЗ „Зоряне» (Орендодавець) та кооперативом „Вертікаль» (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №2/2зв, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, яке розташоване за адресою: вул. Ростовська, 2, загальною площею 36,1 кв. м., на підставі розпорядження райадміністрації №567р від 29.06.2006р. під офіс. Строк дії договору оренди складає з 15.06.2006р. по 15.05.2007р.

Відповідно до п. 2.2 договору оренди нежитлового приміщення №2/2зв від 29.06.2006р. за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший місяць підписання договору оренди 927,68 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції.

19.12.2006р. між Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та кооперативом „Вертікаль» (Орендар) було укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення №2/2зв від 29.06.2006р., відповідно до якого сторонами дійшли згоди змінити найменування орендодавцю з комунального підприємства „ДЕЗ „Зоряне» на Представництво по управлінню комунальної власності Одеської міської ради згідно з рішенням Одеської міської ради від 27.06.2006р. №56-V „Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежитлових приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси» . На підставі додаткової угоди від 30.11.2011р. до договору оренди було змінено орендодавця, а саме з Представництва по управлінню комунальної власності Одеської міської ради на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Шляхом підписання додаткових угод до договору оренди нежитлового приміщення №2/2зв від 29.06.2006р. сторонами договору було змінено строк його дії та розмір орендної плати.

30.11.2011р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та кооперативом „Вертікаль» (Орендар) було викладено договір оренди нежитлового приміщення №2/2зв у новій редакції (далі - договір №2/2зв від 29.06.2006р.), відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 36,1 кв. м., яке розташоване за адресою: вул. Ростовська, 2. Договір укладено на строк до 31.10.2014р.

Згідно з п. п. 2.2, 2.4 договору №2/2 зв від 29.06.2006р. за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший місяць після підписання договору 555,63 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.7 договору №2/2зв від 29.06.2006р. вказані у п. 1.1 приміщення Орендодавцем передаються Орендарю виключно для використання під розміщення майстерні з ремонту електропобутових товарів. Після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-ти денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному технічному стані не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Умовами п. 5.2 договору №2/2 зв від 29.06.2006р. передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.

Відповідно до п. 5.3 договору №2/2зв від 29.06.2006р. у разі невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, Орендодавець має право відмовитись від договору та вимагати повернення об'єкта оренди. Також Орендодавець має право відмовитись від договору оренди у разі невикористання приміщення за його цільовим призначенням, невиконання поточного або капітального ремонту в порядку, передбаченому цим договором та законодавство України. У разі відмови Орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору.

Згідно з п. 7.6 договору №2/2 зв від 29.06.2006р. цей договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди.

15.01.2015р. між сторонами по справі було підписано додаткову угоду до договору №2/2 зв від 29.06.2006р., відповідно до умов якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 17.12.2017р.

08.09.2017р. та 30.10.2018р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звертався до кооперативу „Вертікаль» із претензіями, відповідно до яких позивач вимагав сплатити заборгованість за договором оренди №2/2 зв від 29.06.2006р., розмір якої станом на 18.10.2017р. складала 3438,36 грн., а також сплатити пеню за прострочення сплати орендних платежів.

Окрім того, 22.02.2018р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до відповідача із претензією, відповідно до якої вимагав сплатити заборгованість зі сплати орендних платежів, розмір якої станом на 31.01.2018р. складала 8015,93 грн., а також із пропозицією розірвати договір оренди №2/2 зв від 29.06.2006р. Вимоги позивача про сплату заборгованості, а також пропозиція про розірвання договору оренди №2/2 зв від 29.06.2006р. були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до кооперативу „Вертікаль» позивачем було зауважено, що відповідач, у порушення прийнятих на себе за умовами договору оренди №2/2зв від 29.06.2006р. зобов'язань не вносить орендні платежі за користування нежитловим приміщенням протягом періоду з 01.11.2017р. по 31.05.2018р., що є підставою для розірвання договору оренди, виселення відповідача із займаного приміщення та стягнення заборгованості за договором.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Положеннями ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року за N 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що цей закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення наведених норм закону та умов договору оренди №2/2зв від 29.06.2006р. кооператив „Вертікаль» протягом періоду з 01.11.2017р. по 31.05.2018р. не вносив орендної плату, в результаті чого, станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість з орендної плати в сумі 14 360,31 грн.

З викладених обставин, позовні вимоги Департамента комунальної власності Одеської міської ради про стягнення із кооперативу „Вертікаль» заборгованості із орендної плати в сумі 14 360,31 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

З посиланням на умови п. 5.2 договору оренди №2/2зв від 29.06.2006р., Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було нараховано кооперативу „Вертікаль» до сплати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що складає 1676,14 грн., за порушення строків сплати платежів, розраховану протягом періоду з червня 2017р. по травень 2018р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд зазначає про його правильність, у зв'язку з чим, позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в частині стягнення із кооперативу „Вертікаль» пені у загальному розмірі 1676,14 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В силу положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Як зазначено у постанові судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Господарський суд зауважує, що у спірних правовідносинах відповідач належним чином не виконує прийняті на себе за договором оренди №2/2зв від 29.06.2006р. зобов'язання зі сплати орендних платежів протягом періоду з 01.11.2017р. по 31.05.2018р. За переконанням суду, така протиправна поведінка відповідача значною мірою позбавляє Департамент комунальної власності Одеської міської ради того, на що позивач розраховував при укладенні договору, що має наслідком ненадходження до місцевого бюджету грошових коштів, у зв'язку з чим, суд визнає допущене відповідачем порушення власних зобов'язань у спірних правовідносинах істотним та таким, що дозволяє суду зробити висновок про правомірність розірвання договору оренди №2/2зв від 29.06.2006р. з передбачених ч. 2 ст. 651 ЦК України підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Умовами п. 4.7 договору оренди №2/2зв від 29.06.2006р. встановлено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-ти денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному технічному стані не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Наведені по тексту рішення обставини, з урахуванням положень ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» та п. п. 4.7 договору оренди №2/2зв від 29.06.2006р. свідчать про те, що задоволення позовної вимоги про виселення кооперативу „Вертікаль» із нежитлового приміщення загальною площею 36,1 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ростовська, 2, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради спрямоване на остаточне відновлення прав позивача, у зв'язку з чим, позовні вимоги Департаменту у зазначеній частині підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості кооперативу „Вертікаль» перед Департаментом комунальної власності Одеської міської ради у загальному розмірі 16036,45 грн., необхідність розірвання договору оренди №2/2зв від 29.06.2006р. та виселення відповідача із нежитлового приміщення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди та положень чинного законодавства.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених Департаментом комунальної власності Одеської міської ради позовних вимог шляхом присудження до стягнення із кооперативу „Вертікаль» заборгованості з орендної плати у розмірі 14 360,31 грн. та пені у розмір 1676,14 грн.; розірвання договору оренди нежитлового приміщення №2/2зв від 29.06.2006р. (у новій редакції від 30.11.2011р.); виселення кооперативу „Вертікаль» із нежитлового приміщення загальною площею 36,1 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ростовська, 2, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відповідно до ст. ст. ст. 15, 16, 509, 530, 549, 610 - 612, 617, 629, 759, 762, Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. ст. 1, 2, 19, 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» .

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення №2/2зв від 29.06.2006р. (у новій редакції від 30.11.2011р.), укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради /65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний код 26302595/ та кооперативом „Вертікаль» /65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 34, ідентифікаційний код 20961523/.

3. Виселити кооператив „Вертікаль» /65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 34, ідентифікаційний код 20961523/ із нежитлового приміщення загальною площею 36,1 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ростовська, 2, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний код 26302595/.

4. Стягнути з кооперативу „Вертікаль» /65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 34, ідентифікаційний код 20961523/ на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний код 26302595/ заборгованість з орендної плати у розмірі 14 360,31 грн. /чотирнадцять тисяч триста шістдесят грн. 31 коп./, пеню у розмірі 1676,14 грн. /одна тисяча шістсот сімдесят шість грн. 14 коп./, судовий збір у розмірі 5286,00 грн. /п'ять тисяч двісті вісімдесят шість грн./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 жовтня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна