Рішення

від 08.10.2018 по справі 924/847/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2018 р.Справа № 924/847/18 м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Пасічник Б.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - РЗВА", м. Рівне

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектрокомплект", с. Масівці Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 46213,44 грн., з яких 23000,00 грн. заборгованості, 15982,03 грн. пені, 1711,57 грн. 3% річних, 5519,84 грн. інфляційних нарахувань

представники сторін не з'явилися

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - РЗВА", м. Рівне звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектрокомплект", с. Масівці Хмельницького району Хмельницької області 46213,44 грн., з яких 23000,00 грн. заборгованості, 15982,03 грн. пені, 1711,57 грн. 3% річних, 5519,84 грн. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач не в повному обсязі здійснив оплату продукції, поставленої позивачем на підставі договору поставки від 13.02.2017 р. №13/02/17, посилаючись на ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 624-626, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 173, 174 ГК України.

Позивач повноважного представника у засідання не направив, причини не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач повноважного представника у засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, причини не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між ТОВ "Високовольтний союз-РЗВА" (постачальник) та ТОВ "Укрелектрокомплект" (покупець) 13.02.2017 р. укладено договір поставки №13/02/17 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, передбачених цим договором постачальник зобов'язується виготовити та поставити у власність покупця продукцію в асортименті, в кількості, в терміни, по ціні і за якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі та/або у специфікаціях та/або у рахунках-фактурах, виставлених постачальником на продукцію, що є невід'ємною частиною даного договору. У специфікаціях можуть бути вказані й інші договірні умови.

Покупець зобов'язується прийняти продукцію, що поставляється в його власність та оплатити її на умовах, визначених цим договором (п. 1.2 договору).

У п. 2.1 договору сторони визначили, що постачальник поставляє покупцю продукцію окремими партіями, які узгоджуються сторонами в усних або письмових замовленнях на поставку.

Відповідно до п. 2.3 договору строк поставки продукції не повинен перевищувати 15 днів з моменту здійснення попередньої оплати продукції, якщо інше не вказано в рахунку-фактурі, який надсилається покупцю за допомогою факсимільного, електронного або іншого способу зв'язку.

Прийом продукції за кількістю і якістю здійснюється сторонами у відповідності до умов поставки згідно із діючим законодавством України та умовами даного договору. Прийом продукції за кількістю та якістю здійснюється уповноваженою особою, якій належить право підпису документів або матеріально відповідальним представником покупця за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленою у відповідності з вимогами діючого законодавства України, або за підписом і печаткою підприємства у накладних постачальника. Продукція має супроводжуватись видатковою, податковою або товарно-транспортною накладними. Податкова накладна може направлятися покупцю засобами електронного зв'язку (п. п. 2.4-2.6 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору всі розрахунки за даним договором відбуваються виключно в національній валюті України. Оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 днів з дня отримання товару.

Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.3 договору).

У п. п. 3.4, 3.5 договору сторони передбачили, що покупець сплачує поставщику вартість продукції по узгодженій сторонами ціні, визначеної у відповідності з умовами цього договору та вказаної у рахунках- фактурах. Загальна сума договору складається із вартості всіх партій продукції, що були поставлені за цим договором за період його дії, у відповідності до видаткових накладних.

Відповідно до п. п. 5.2, 5.3 договору прийомка продукції за кількістю здійснюється у відповідності до інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_1 СРСР від 15 червня 1965 року №П-6. Прийомка продукції за якістю здійснюється у відповідності до інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_1 СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7.

Згідно з п. 6.1 договору у випадку порушення строку оплати за продукцію, що поставляється покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу, за кожний день порушення строку.

Сторони в п. 7.3 договору передбачили, що договір, заявки, специфікації, листи, додаткові угоди, довіреності, передані за допомогою факсимільного зв'язку, електронного зв'язку, а також копії вказаних документів, мають юридичну силу до моменту обміну оригіналами.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2017 р.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток сторін.

У додатку №1 до договору поставки №13/02/17 від 13.02.2017 р. сторони узгодили специфікацію №1, в якій передбачили поставку товару: КМЧ з вимикачем ВРІ-10-20-630 в кількості 2 шт. вартістю 89600 грн. за шт., на загальну суму 107520 грн.

Відповідно до видаткової накладної № НРЕ-027 від 17.02.2017 р. на підставі довіреності №56 від 17.02.2017р. через ОСОБА_2, ТОВ "Високовольтний Союз-РЗВА" поставило ТОВ "Укрелектрокомплект" продукцію - КМЧ з вимикачем ВРІ-10-20-630 в кількості 2 шт. вартістю 89600 грн. за шт., на загальну суму 107520 грн. Видаткова накладна підписана представниками сторін та скріплена відтисками печаток сторін.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок №РЕ021 від 12.09.2017 р. на оплату 2 шт. КМЧ з вимикачем ВРІ-10-20-630 на загальну суму 107520 грн.

Відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 84520 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку від 07.04.2017 р. на суму 53760 грн., від 17.11.2017 р. на суму 30760 грн.

Оскільки відповідач повністю не оплатив отриманий відповідно до договору поставки №13/02/17 від 13.02.2017р. товар, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 23000,00 грн. заборгованості, 15982,03 грн. пені, 1711,57 грн. 3% річних, 5519,84 грн. інфляційних нарахувань.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи убачається, що 13.02.2017 р. між сторонами укладено договір поставки, відповідно до якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу продукцію - КМЧ з вимикачем ВРІ-10-20-630 в кількості 2 шт. на загальну суму 107520 грн., а відповідач - прийняти та оплатити її на умовах, визначених договором.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Сторони у п. п. 1.2, 3.1 договору погодили, що покупець зобов'язується прийняти продукцію, що поставляється в його власність та оплатити її на умовах, визначених цим договором. Оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 днів з дня отримання товару.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставки від 13.02.2017 р. №13/02/2017, згідно з видатковою накладною №НРЕ-027 від 17.02.2017 р. поставив ТОВ "Укрелектрокомплект" продукцію - КМЧ з вимикачем ВРІ-10-20-630 в кількості 2 шт. вартістю 89600 грн. за шт., на загальну суму 107520 грн. Натомість відповідач в порушення вищевказаних законодавчих норм та умов договору від 13.02.2017 р. лише частково оплатив отриманий товар на суму 84520 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку від 07.04.2017 р. на суму 537600,00 грн., від 17.11.2017 р. на суму 30760,00 грн., утворивши борг в сумі 23000,00 грн.

Доказів про сплату заявленої до стягнення заборгованості суду не подано.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 23000,00 грн. боргу за поставлену продукцію заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1711,57 грн. 3% річних та 5519,84 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши поданий розрахунок 3% річних, суд зазначає, що позивачем при нарахуванні обрано початок періоду з 19.03.2017 р., однак 19.03.2017 р. припадає на вихідний день - неділя. Так, відповідно до положень п. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Тому правомірним буде нарахування 3% річних, починаючи з 20.03.2017р. Таким чином, враховуючи заявлений до стягнення період, обґрунтованим буде нарахування 3% річних в сумі 1702,73 грн. за період з 20.03.2017 р. по 05.09.2018 р. У стягненні 8,84 грн. 3% річних необхідно відмовити.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат суд зазначає, що позивачем нараховано інфляційні втрати в тому числі за періоди, що становлять менше одного місяця (зокрема, березень 2017 р.), тоді як відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом враховується, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

З огляду на зазначене, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню, є інфляційні нарахування, які, за підрахунком суду, здійсненим із використанням ІПС "Законодавство", становлять 5217,34 грн. (3925,61 грн. за квітень-жовтень 2017 р. на суму заборгованості 53760,00 грн.; 1291,73 грн. за листопад 2017 р. - серпень 2018 р. на суму заборгованості 23000,00 грн.). У стягненні 302,50 грн. інфляційних втрат належить відмовити.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15982,03 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань щодо оплати продукції згідно з поданим розрахунком.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в п. 6.1 договору від 13.02.2017 р. погоджено, що у випадку порушення строку оплати за Продукцію, що поставляється покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу, за кожний день порушення строку.

При цьому судом беруться до уваги положення ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, з огляду на зазначене та вищенаведені положення ст. 254 ЦК України (при визначенні періоду нарахування), перевіривши поданий позивачем розрахунок пені та здійснивши власний (з використанням програми "Законодавство", версія 2.9.0), суд зазначає, що правильним буде нарахування пені в розмірі 7726,65 грн.

З огляду на зазначене у позові в частині стягнення 8255,38 грн. пені необхідно відмовити.

Доказів, які би спростовували позовні вимоги в частині стягнення 23000,00 грн. заборгованості за договором, 7726,65 пені, 1702,73 3% річних та 5217,34 грн. інфляційних нарахувань суду не подано.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 23000,00 грн. заборгованості, 7726,65 пені, 1702,73 3% річних та 5217,34 грн. інфляційних нарахувань. У решті позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - РЗВА", м. Рівне до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектрокомплект", с. Масівці Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 46213,44 грн., з яких 23000,00 грн. заборгованості, 15982,03 грн. пені, 1711,57 грн. 3% річних, 5519,84 грн. інфляційних нарахувань задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектрокомплект", Хмельницька область, Хмельницький район, с. Масівці, (код 30876466) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - РЗВА", м. Рівне, вул. Біла, буд. 16 (код 34704105) 23000,00 грн. (двадцять три тисячі гривень 00 коп.) заборгованості, 7726,65 грн. (сім тисяч сімсот двадцять шість гривень 65 коп.) пені, 1702,73 грн. (одну тисячу сімсот дві гривні 73 коп.) 3% річних, 5217,34 грн. (п'ять тисяч двісті сімнадцять гривень 34 коп.) інфляційних нарахувань, 1435,37 (одну тисячу чотириста тридцять п'ять гривень 37 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 08.10.2018 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (33001, м. Рівне, вул. Біла, 16), 3- відповідачу (31348, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Масівці). Всім рек. з пов. про вруч.