Рішення

від 09.10.2018 по справі 918/567/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/567/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участі секретаря судового засідання Оліфер С.М. , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Рівне"

про стягнення заборгованості в сумі 46 158,75 грн,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача -ОСОБА_1

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Рівне" про стягнення боргу у загальній сумі 46 158,75 грн, з яких : 21 001, 30 грн пеня, 2 206,42 грн 3% річних та 22 951,03 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконував вчасно зобов'язань щодо оплати за договором купівлі-продажу природного газу № 1628/14-БО-28 від 19.11.2013 року, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у загальному розмірі 46 158,75 грн, з яких : 21 001,30 грн пеня, 2 206,42 грн 3% річних та 22 951,03 грн інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 31.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №918/567/18 за правилами спрощеного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.09.2018 року.

Ухвалою суду від 25.09.2018 року розгляд справи відкладено на 09.10.2018 року.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.08.2018 року та ухвала про відкладення розгляду справи від 25.09.2018 року направлялась на офіційну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань.

Як слідує з Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є адреса, на яку направлялись поштові повідомлення та повернулись з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В судове засідання 09.10.2018 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, уповноваженого представника у судове засідання не направив.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням та був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений ч.1 ст. 251 ГПК України, тому справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно, всебічно та повно дослідивши надані у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

19.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1628/14-БО-28 та додаткові угоди № 1 від 31.01.2014 року, № 2 від 23.04.2014 року, № 3 від 19.05.2014 року, № 4 від 23.06.2014 року, № 5 від 04.09.2014 року, № 6 від 18.11.2014 року, № 7 від 22.12.2014 року, № 1 від 31.01.2014 року, які є невід'ємними частинами договору та відповідно до яких змінювалась ціна газу.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

У п. 3.3. договору закріплено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Розділом 11 договору передбачено строк його дії, а саме: договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 035 530,12 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передачі газу:

- акт від 31.01.2014 на суму 492 356,68 грн;

- акт від 28.02.2014 на суму 364 703,22 грн;

- акт від 31.03.2014 на суму 187 125, 54 грн;

- акт від 30.04.2014 на суму 26 708, 74 грн;

- акт від 31.10.2014 на суму 84 909, 09 грн;

- акт від 30.11.2014 на суму 325 989, 48 грн;

- акт від 31.12.2014 на суму 553 737,37грн.

Як вказує позивач, вартість послуг з постачання природного газу відповідно до актів приймання-передачі природного газу відповідач оплатив у повному обсязі, що також підтверджується виписками по рахунку позивача, що містяться в матеріалах справи, однак оплати здійснював несвоєчасно, у зв'язку з чим на суму простроченої заборгованості позивачем окремо по кожному акту нарахована пеня у загальному розмірі 21 001,30 грн, 2 206,42 грн 3% річних та 22 951,03 грн інфляційні втрати.Позивач доказів оплати відповідача не надав, тому суд взяв до уваги розрахунок позивача, долучений до позовної заяви.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, всупереч умовам п.6.1 договору, оплати за поставлений газ здійснювались несвоєчасно, у зв'язку чим позивачем нараховано пеню у загальному розмірі 21 001,30 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1,3 Закону України від 22.11.1996 року №543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору закріплено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суд перевірив розрахунок пені, зроблений позивачем та вважає його вірним, відтак, стягненню підлягає пеня у розмірі 21 001, 30 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних заявлено позивачем обґрунтовано.

Позивачем нараховані 3% річних у загальному розмірі 2 206,42 грн. Так як розрахунок 3% річних, зроблений позивачем, є вірним, у зв'язку з чим стягненню підлягають 3 % річних в сумі 2 206,42 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Суд, зробивши перерахунок інфляційних, дійшов висновку, що останні підлягають стягненню у заявленому розмірі.

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1762, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Рівне" (33028, м. Рівне, вул. Драгоманова, буд. 27, корпус А офіс 6, код ЄДРПОУ 36007828) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 21 001,30 грн, 3% річних у розмірі 2 206, 42 грн, інфляційні втрати у розмірі 22 951, 03 грн та 1 762,00 грн судового збору.

Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повне рішення складено та підписано 09.10. 2018 року.

Суддя Церковна Н.Ф.