Рішення

від 08.10.2018 по справі 810/2797/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2018 року м.Київ справа № 810/2797/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Елара до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору : до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство Елара (далі-позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі-відповідач) , у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 14.05.2018 № 0004864001.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу на суму 17000,00 грн. у зв'язку з порушенням Приватним підприємством Елара вимог ст.11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: зберігання позивачем пляшки лікеру Baileys , 1,0 л., без марки акцизного податку.

Позивач вважає вказане рішення контролюючого органу необґрунтованим, оскільки виявлена під час перевірки пляшка лікеру, яка не містить марки акцизного податку, знаходилась не на зберіганні, а в обігу на розливі у кафе.

Позивач зауважив про те, що факт придбання пляшки лікеру Baileys , підтверджується відповідними документами, а саме, видатковою накладною.

Також, позивач зазначив про те, що вказаний лікер був відкритий і тривалий час знаходився на реалізації, а марка акцизного податку була пошкоджена під час відкриття пляшки з об'єктивних причин.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що за результатами перевірки кафе Козацькі забави , що розташоване за адресою: Київська обл., м.Вишгород, вул.Набережна, 4В, яке належить Приватному підприємству Елара , було встановлено факт зберігання пляшки лікеру Baileys 1,0 л., 17 % об., виробництва PsA Baileys s Co , Ірландія по ціні 1600,00 грн. без марки акцизного податку, чим порушено вимоги ст.11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

З огляду на встановлене порушення позивачем, враховуючи положення абз.5 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Присутній у судовому засіданні 13.08.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Присутній у судових засіданнях 13.08.2018 та 04.09.2018 представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання, призначене на 04.09.2018, позивач не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

23.08.2018 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи неявку позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, а також враховуючи клопотання позивача, протокольною ухвалою суду від 04.09.2018 року було постановлено здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Елара (ідентифікаційний номер 31392799, місцезнаходження: 07300, Київська обл., м.Вишгород, вул.Шолуденка, буд.1) зареєстровано в якості юридичної особи 08.05.2001, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.8-12), випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.03.2015 (а.с.13-14) та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №096425 від 08.05.2001 (а.с.15).

26.04.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено фактичну перевірку кафе, розташованого за адресою: Київська обл., м.Вишгород, вул.Набережна, 4В, суб'єкта господарської діяльності Приватного підприємства Елара , з питань додержання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції, за результатами якої був складений акт, який зареєстрований в органі ДФС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання 26.04.2018 за реєстраційним №192/10-36-40/31392799 (а.с.48-51).

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом встановлено факт зберігання позивачем однієї пляшки лікеру Baileys 1,0 л., 17 % об., виробництва PsA Baileys s Co , Ірландія по ціні 1600,00 грн. без марки акцизного податку встановленого зразка.

З огляду на зазначене, працівники контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 (зі змінами та доповненнями).

Як вбачається з акту перевірки, перевірку проведено у присутності представника суб'єкта господарської діяльності ПП Елара ОСОБА_1

В акті перевірки зазначено про те, що під час перевірки була здійснена фотофіксація.

На підставі акту перевірки від 26.04.2018 №192/10-36-40/31392799, керуючись абзацом 15 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.04.2018 №0004864001, яким до Приватного підприємства Елара застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. (а.с.20).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням відповідача, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн., позивач звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 14.05.2018 №0004864001, суд зазначає таке.

Основними видами діяльності Приватного підприємства Елара є: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 8-12).

З матеріалів справи вбачається, що кафе Козацькі забави , яке розташоване за адресою: Київська обл., м.Вишгород, вул.Набережна, 4В, перебуває у приватній власності позивача, про що свідчить свідоцтво про право власності від 14.03.2008 №133 (а.с.65).

Таким чином, суд зазначає, що позивач на момент проведення перевірки здійснював господарську діяльність із роздрібної торгівлі алкогольними напоями у вищевказаному кафе на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії АА №021816 від 05.07.2017, термін дії з 09.07.2017 по 08.07.2018, виданої Головним управлінням ДФС у Київській області (а.с.66).

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 Податкового кодексу України) (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи ; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 109.1 статті 109 ПК України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до положень пункту 113.1 статті 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Пунктом 113.3. вищевказаної статті встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Наведене свідчить про те, що контролюючі органи, до яких у спірних правовідносинах відноситься відповідач, у своїй діяльності при вирішенні питання про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій та відповідальність платника податків за порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, повинні керуватися виключно нормами Податкового кодексу України.

При цьому, на відповідача покладено обов'язок щодо контролю за дотриманням суб'єктами господарювання іншого законодавства, зокрема, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 481/95-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що прямо передбачено статтею 16 цього Закону, відповідно до якої контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Стаття 226 ПК України регулює відносини, пов'язані з виготовленням, зберіганням, продажем марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Згідно з пунктом 226.2 статті 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Пункт 226.3 статті 226 ПК України передбачає, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 226.6 та 226.7 статті 226 ПК України визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Згідно з пунктом 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані : алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

Нормами пунктів 228.2-228.3 статті 228 ПК України встановлено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.

У разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, контролюючі органи, зазначені у пункті 228.2 цієї статті, вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Відповідно до пункту 228.9 статті 228 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Суд зазначає, що відповідач застосував до позивача фінансові санкції, передбачені абзацом 15 частини другої статті 17 Закону України Про державне регулювання /виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів №481/95-ВР (далі - Закон №481-94-ВР) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР, порушення якого і встановлено під час перевірки позивача, передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством .

Таким порядком є Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 (далі - Положення №1251, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 20 Положення №1251 для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів,

передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

Згідно з пунктом 21 Положення №1251 для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання.

Аналізуючи зазначені приписи Податкового кодексу України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів суд зазначає, що ані Податковий кодекс, ані Положення не передбачають визначення поняття алкогольних напоїв без марок акцизного податку, тому суд вважає, що відповідальність суб'єктів господарювання у вигляді штрафу в разі встановлення факту зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка за своєю суттю означає зберігання алкогольного напою, на який взагалі не наклеювалася марка акцизного податку.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що у разі виявлення факту зберігання на митній території України алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, відповідні контролюючі органи, яким в даному випадку є відповідач, вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію), про що прямо вказано у пункті 228.3. статті 228 ПК України.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено факт зберігання пляшки лікеру Baileys 1,0 л., 17 % об., виробництва PsA Baileys s Co , Ірландія по ціні 1600,00 грн., без марки акцизного податку встановленого зразка, при цьому не зазначено де саме зберігалась пляшка лікеру Baileys , чи містила дана пляшка залишки слідів клею від відклеєної марки чи залишки самої марки акцизного податку та чи не була відклеєною марка акцизного податку, не вказано також номер партії та дату виробництва лікеру, які в обов'язковому порядку зазначаються на кожній пляшці алкогольного напою.

Отже, за даними, які містяться в акті перевірки, слідує, що перевіркою встановлений факт зберігання алкогольного напою, на який марка акцизного податку взагалі не наклеювалась.

Проте матеріали справи такий факт спростовують.

Перевіряючи обґрунтованість висновків перевірки та досліджуючи питання наявності факту зберігання пляшки лікеру Baileys саме без марки акцизного податку встановленого зразка та наявності підстав для застосування позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 481/95-ВР, суд виходив з наступного.

Згідно із статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судом встановлено, що позивачем з метою подальшої реалізації у кафе Козацькі забави було придбано одну пляшку лікеру Baileys 1,0 л., 17 % об., виробництва PsA Baileys s Co , Ірландія у постачальника ТОВ Баядера Логістик за ціною 356,94 грн. (у т.ч. ПДВ - 59,49 грн.), що підтверджується видатковою накладною №10325/10501 від 24.01.2018 (а.с.74).

У письмових поясненнях по справі, наданих ОСОБА_1, яка є завідуючим виробництва у кафе Козацькі забави , що підтверджується наказом про призначення на посаду від 01.06.2010 №01/02/2010 (а.с.70), зазначено про те, що 26.04.2018 на момент проведення відповідачем перевірки в кафе Козацькі забави пляшка з лікером Baileys 1,0 л., 17 % об. була відкрита і не повна, а тому акцизна марка була відірвана, але не повністю, залишок акцизної марки на пляшці є. Даний товар продається на розлив, а тому акцизна марка і була пошкоджена (а.с.73).

Позивачем надано до суду фототаблицю виявленої пляшки алкогольного напою без марки акцизного податку, а саме, лікеру Baileys 1,0 л., 17 % об., виробництва PsA Baileys s Co , Ірландія (а.с.26-28, 76).

Оглянувши зазначений речовий доказ, суд звертає увагу, що пляшка лікеру Baileys 1,0 л., 17 % об., є відкритою, тобто на момент перевірки знаходилась у реалізації, оскільки пляшка є неповною, на горлечку пляшки наявні залишки пошкодженої марки акцизного податку.

Як вже зазначалось, позивач пояснив, що пляшка лікеру Baileys 1,0 л., 17 % об., на момент перевірки була відкоркована, перебувала в реалізації, тобто продавалась порціями (на розлив) та у ній вже не було 100 мл, які реалізовано до перевірки.

Відповідно, марка акцизного податку була пошкоджена під час відкриття пляшки з об'єктивних причин.

В матеріалах справи наявний прайс-лист вартості лікерів, які реалізуються у кафе Козацькі забави , відповідно до якого вартість лікеру Baileys 1,0 л., 17 % об.: за 50 мл. - 80,00 грн.; за 100 мл. - 160,00 грн.; за 1 пляшку - 1600,00 грн. (а.с.75).

Враховуючи вказане, суд вважає, що пляшка лікеру Baileys 1,0 л., 17 % об. була відкоркована під час продажу алкогольного напою в кафе на розлив.

Суд наголошує, що складанням ревізорами-інспекторами акту перевірки із відображенням у ньому лише твердження щодо відсутності марки акцизного податку на алкогольному напої є недостатнім, і повинно здійснюватись шляхом повного фіксування та збирання всіх необхідних доказів на підтвердження таких обставин і зазначеного висновку, у тому числі шляхом фіксування місця правопорушення (здійснення господарської діяльності) фото і відеозасобами, відібрання та опечатування зразків продукції, вилучення пляшки алкогольного напою на вимогу пункту 228.3. статті 228 ПК України, детального опису осіб, у присутності яких встановлено порушення, та опису усіх дій, запитань і пропозицій, вчинених під час перевірки, для підтвердження факту вжиття інспекторами усіх передбачених законом заходів з метою підтвердження факту правопорушення, а також обставин, що їм перешкоджали.

Відповідно, зібрані по справі докази у своїй сукупності свідчать про те, що перевірка проведена неповно, порушення не містить детального опису, зокрема, чи була пляшка лікеру Baileys повною, не описано наявності залишків клею чи залишків марки акцизного податку на пляшці, акт перевірки не містить посилання на місце зберігання зазначеної пляшки, а також інформації щодо особи, присутньої у кафе під час перевірки.

При цьому суд зазначає, що відсутність посилання в акті перевірки на номер партії та дату виробництва алкогольного напою, щодо якого перевіркою встановлений факт його зберігання без марки акцизного податку, перешкоджає під час розгляду справи в суді ідентифікувати таку пляшку, а отже заважає встановленню істини у справі.

За таких обставин, проаналізувавши у сукупності докази по справі, суд приходить до висновку, що працівниками контролюючого органу під час проведення перевірки було досліджено відкорковану пляшку лікеру Baileys , яка знаходилась у реалізації на розлив, а на вказаній пляшці знаходились сліди від марки акцизного податку, що була пошкоджена у зв'язку з відкриттям даної пляшки з метою реалізації на розлив.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідно до підпункту 226.1. статті 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару .

Зі змісту вказаної норми вбачається, що технологія маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку має передбачати розривання марки під час відкупорювання (розкривання) товару. Це означає, що під час відкупорювання (розкривання) товару марка акцизного податку автоматично псується.

Зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством розповсюджується не на відкорковані напої, а на продаж повної (всієї) пляшки або іншої тари з алкогольним напоєм, натомість у разі реалізації у закладах алкогольних напоїв на розлив чинним законодавством не вимагається наявності марки акцизного податку на такій пляшці або іншій тарі .

Отже, законодавством не покладено на платників податку обов'язок зберігати розірвані марки акцизного податку після відкупорювання (розкривання) товару, адже в силу мети маркування і технології наклеювання марок акцизного податку відкривання відповідної пляшки або іншої тари для реалізації алкогольних напоїв на розлив виключає збереження марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.02.2018 (справа №814/3690/15) та від 18.05.2018 (справа №804/4921/17).

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, на думку суду віднесення алкогольного напою, на якому є в наявності сліди від пошкодженої або відірваної марки акцизного податку не свідчить про те, що такий продукт є немаркованим маркою акцизного податку.

Отже, встановлене перевіркою порушення щодо відсутності марки акцизного податку на пляшці алкогольного напою матеріалами справи не підтверджується, а факт зберігання алкогольного напою із пошкодженою чи відірваною маркою акцизного податку в результаті відкриття пляшки та реалізації алкогольного напою на розлив не є податковим правопорушенням в розумінні Податкового кодексу України, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251.

Встановлені судом обставини спростовують твердження акту перевірки про зберігання однієї пляшки лікеру Baileys 1,0 л., 17 % об., виробництва PsA Baileys s Co , Ірландія по ціні 1600,00 грн., без марки акцизного податку встановленого зразка.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача не надав та не довів наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2018 №0004864001.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.06.2018 №304, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.2).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області становить 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 14.05.2018 №0004864001.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства Елара (ідентифікаційний код 31392799, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н., м.Вишгород, вул.Набережна, буд.4В) судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул.Народного Ополчення, буд.5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення підписано 08.10.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.