Рішення

від 03.10.2018 по справі 812/1480/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1480/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2018 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі по тексту - пенсійний орган), з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області від 12.10.2017 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

- визнати протиправною бездіяльність Старобільського об'єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області, яка виражена у непризначені ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов'язати Старобільське об'єднане управління пенсійного фонду України Луганської області врахувати до страхового стажу для призначення пенсії за віком період праці з 01.08.1983 по 18.10.1993 - 10 років 2 місяці 19 днів в Луганській обласній колегії адвокатів України, та з 25.02.1977 по 29.08.1979 - 2 роки 6 місяців 2 дні на державному підприємстві виробничому об'єднанні "Луганський верстатобудівельний завод".

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 26.06.2017 він звернувся до відповідача з письмовою заявою про призначення йому пенсії за віком. Рішенням Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 05.07.2017 було відмовлено, оскільки стаж роботи не відповідає вимогам ст.26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 03.10.2017 позивач знов звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком та надав тіж документи, що надав при зверненні до пенсійного фонду 26.06.2017. Документи було прийнято. Рішенням Старобільського об'єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області від 12 жовтня 2017 року в призначенні пенсії за віком йому відмовлено. Свою відмову відповідач мотивував тим, що довідки № 49 від 19.12.2016 та № 1108 від 19.10.2016 надані підприємствами, які знаходяться на тимчасово непідконтрольній Українській владі території. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085 затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. У зв'язку з тим, що м. Луганськ знаходиться на території, яка не контролюється Українською владою, орган державної влади та інші підприємства усіх форм власності м. Луганська також не можуть здійснювати в повному обсязі свої функції. Інформація про цілісність архівів на цій території відсутня, таким чином перевірити достовірність даних, вказаних у довідках про стаж роботи, які видані державним підприємством виробничим об'єднанням "Луганський верстатобудівельний завод", та громадською організацією "Луганське регіональне відділення всеукраїнської громадської організації "Спілка адвокатів України" не можливо, тому врахувати зазначені довідки до загального стажу роботи не має підстав. Довідки №47 та №48 від 20.08.2014 про розмір заробітної плати під час роботи адвокатом взагалі залишилися поза увагою відповідача. Позивач вважає зазначене рішення відповідача протиправним, а відмову у призначенні пенсії - протиправною бездіяльністю.

Ухвалою суду від 04 червня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено відкрите судове засідання на 02 липня 2018 року (а.с.1,2).

Ухвалою суду від 02 липня 2018 року за клопотанням позивача розгляд справи відкладено, у зв'язку з необхідністю підготовки додаткових доказів, до 11 липня 2018 року (а.с.43).

Ухвалою суду від 11 липня 2018 року провадження у справі зупинено за клопотанням позивача, у зв'язку з необхідністю надання додаткового часу для зібрання доказів (а.с.93).

Ухвалою суду від 03 жовтня 2018 року провадження у справі поновлено (а.с.111).

У судове засідання позивач не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 112).

Представник відповідача у судове засідання також не прибув, надав відзив на позовну заяву від 26.06.2018 за вих. № 8658/08 (а.с. 46,47), в якому просив розгляд справи проводити за відсутності уповноваженого представника, позовні вимоги не визнав та зазначив, що 12 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком згідно з п.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, в якому зазначено, що періоди роботи з жовтня 1971 року по липень 1983 року та з 27.07.1983 по 18.10.1993 не можливо зарахувати до загального трудового стажу позивача, оскільки наданий дублікат трудової книжки серії НОМЕР_2 не оформлений належний чином та містить суттєві розбіжності, а надані позивачем довідки від 19.10.2016 № 1108 та від 19.12.2016 № 49 про стаж роботи видані підприємствами, що знаходяться на тимчасово непідконтрольній Україні території, а отже, не можуть бути враховані для підтвердження стажу позивача. Таким чином, загальний стаж роботи позивача складає 02 роки, 07 місяців, 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. На підставі викладеного представник відповідача вважає оскаржуване рішення правомірним, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за відсутності учасників справи, які до судового засідання не прибули, просили суд розглянути справу за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.

Питання призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 з подальшими змінами і доповненнями (далі Закон № 1058).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

03 жовтня 2017 року згідно зі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернулася до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком, до якого додав копії: дублікату трудової книжки, паспорту, ідентифікаційного коду, довідок про стаж для підтвердження наявного трудового стажу, диплому та військового квитка (а.с.51).

Згідно з паспортом позивача серії НОМЕР_3, виданого 05.01.2000 Кам'янобрідським РВУМВС України в Луганській області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на час звернення до Фонду досяг 60-ти років (а.с.16,17).

За результатами розгляду наданих позивачем документів та даних по спеціальному стажу індивідуальних відомостей про застраховану особу Фондом прийнято рішення від 12.10.2017 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком (а.с. 65,66).

Відповідно до вищезазначеного рішення на час звернення ОСОБА_1 мав загальний стаж 02 роки, 07 місяців, 18 днів.

Відповідачем в рішенні зазначено, що до загального стажу не зараховано періоди роботи, зазначені в дублікаті трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 (а.с.88,89), з жовтня 1971 року по липень 1983 року та з 27.07.1983 по 18.10.1993, оскільки зазначений дублікат не оформлений належним чином та містить суттєві розбіжності, а саме: відсутня дата заповнення трудової книжки (дубліката) та на титульній сторінці трудової книжки, яка надрукована в 2000 році встановлена печатка президії Луганської обласної колегії адвокатів правонаступником якої в жовтні 1993 року стало Луганське обласне відділення Спілки адвокатів України , а з січня 2008 року це підприємство було перейменовано в громадську організацію Луганське регіональне відділення всеукраїнської громадської організації Спілка адвокатів .

Суд погоджується з висновком відповідача, що зазначений дублікат не є достовірним доказом на підставі якого можно встановити наявність у позивача загального стажу для призначення пенсії, оскільки він оформлений не належним чином.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Позивачем на підтвердження наявного трудового стажу за період роботи з 03.03.1977 по 29.08.1979 для призначення пенсії за віком надано уточнюючу довідку № 1108 від 19.10.2016, видану Державним підприємством виробничим об'єднанням Луганський верстатобудівельний завод , засвідчену печаткою підприємства, підписами в.о. директора та головного бухгалтера (а.с.59).

Також, для підтвердження стажу роботи за період з 01.08.1983 по 18.10.1993 позивачем надано довідку № 49 від 19.12.2016, видану Громадською організацією Луганське регіональне відділення всеукраїнської громадської організації Спілка адвокатів України , засвідчену печаткою громадської організації та підписом посадової особи (а.с.60).

Згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи Державне підприємство виробниче об'єднання Луганський верстатобудівельний завод (ідентифікаційний код юридичної особи 14311005) не ліквідоване, зареєстровано за адресою: 91055, Луганська обл., місто Луганськ, вул. Поштова, будинок 1 (а.с.126-128), а Громадська організація Луганське регіональне відділення всеукраїнської громадської організації Спілка адвокатів України (ідентифікаційний код юридичної особи 21757523) не ліквідоване, зареєстровано за адресою: 91055, Луганська обл., місто Луганськ, вул. Карла Маркса, будинок 35 (а.с.129-131).

Отже, зазначені установи на час видачі довідок позивачу продовжували свою діяльність та не були перереєтровані на підконтрольну Україні територію, що не оспорюється сторонами.

Разом із тим, відповідно до консультативного висновку "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого "намібійського винятку", який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.

Суд критично ставиться до аргументів відповідача, що довідки № 1108 від 19.10.2016 та № 49 від 19.12.2016 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видані підприємством, не перереєстрованим на території підконтрольній українській владі, у зв'язку з чим зарахувати періоди роботи згідно цих довідок до пільгового стажу немає підстав.

Дійсно, відповідно до розпорядження КМУ від 07.11.2014 № 1085 м. Луганськ знаходиться на території, яка не контролюється українською владою. Однак, зазначені довідки, видані юридичними особами приватного права, які здійснювали свою діяльність і до окупації цих територій. Ці установи не здійснюють управлінські функції невизнаного на міжнародному рівні державного утворення. Отже, з урахуванням зазначеної практики Європейського суду, витягів ЄДРПОУ стосовно того, що ці підприємства не ліквідовані суд вважає ці довідки докази такими що відповідають статті 75 КАС України та є достовірними.

Отже, довідкою № 1108 від 19.10.2016 підтверджується період роботи позивача з 03.03.1977 по 29.08.1979 на Станкобудівному заводі ім. В.І. Леніна.

Довідкою № 49 від 19.12.2016 підтверджується період роботи позивача з 01.08.1983 по 18.10.1993 в Луганській обласній колегії адвокатів України.

Оскаржуваним рішенням позивачу зараховано до загального стажу 02 роки, 07 місяців та 18 днів, отже, ці обставини визнаються учасниками справи та не підлягають доказуванню відовідно до вимог ч. 1 ст. 78 КАС України.

Також, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що до загального стажу не зараховано період навчання позивача з 01.09.1979 по 25.06.1983, оскільки наданий диплом серії НОМЕР_4 містить розбіжність в прізвищі.

Проте, в ході розгляду справи в суді позивачем до матеріалів справи долучено рішення Старобільського районного суду Луганської області від 30.03.2018 по справі № 431/1084/18, яким встановлено факт належності правовстановлюючого документу - диплому серії НОМЕР_4, виданого Харківським юридичним інститутом ім. Ф.Е. Дзержинського від 25 червня 1983 року реєстраційний № 417 ОСОБА_1 (а.с.90).

Зазначене рішення суду є належними доказом у справі, що підтверджує право позивача на зарахування до загального стажу зазначеного періоду.

Таким чином, зазначені вище докази в своїй сукупності підтверджують право позивача на зарахування до загального стажу періодів роботи з 03.03.1977 по 29.08.1979 та з 01.08.1983 по 18.10.1993, а також, періоду навчання з 01.09.1979 по 25.06.1983.

Отже, судом встановлено, що позивач на час звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії мав право на пенсію за віком, оскільки його загальний трудовий стаж перевищував 15 років.

За таких обставин рішення відповідача про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком від 12.10.2017 є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав..

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Щодо обраного позивачем способу захисту у визнанні протиправною бездіяльності пенсійного органу, яка виражена у непризначенні позивачу пенсії, суд зазначає, що в даному випадку, за встановлених судом обставин мало місце прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком яке і є предметом позову. Тому, ефективним способом захисту порушеного права є саме визнання протиправним та скасування зазначеного рішення. Отже, в задоволенні вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача слід відмовити за необгрунтованістю.

Стосовно обраного позивачем способу захисту у вигляді зобов'язання відповідача врахувати до страхового стажу для призначення пенсії за віком періодів праці з 01.08.1983року по 18.10.1993 року та з 03.03.1977 по 29.08.1979, суд зазначає таке.

З практики Європейського суду слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, закономповинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним питанням є призначення позивачу пенсії за віком на підставі п.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У відповідності до частини другої статті 9 КАС України суд розглядє адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення щодо призначення пенсії, суд прийшов до висновку про необхідність зобов`язання Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.10.2017 про призначення пенсії та зарахувати до загального стажу періодів роботи позивача з 01.08.1983 по 18.10.1993 та з 25.02.1977 по 29.08.1979, а також, період навчання з 01.09.1979 по 25.06.1983.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн (а.с. 3), з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 352,40 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код юридичної особи 10246506; 92703, Луганська область, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1 А) від 12.10.2017 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1.

Зобов`язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код юридичної особи 10246506; 92703, Луганська область, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1 А) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.10.2017 про призначення пенсії за віком та зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) періоди роботи з 03.03.1977 по 29.08.1979 на Станкобудівному заводі ім. В.І. Леніна та з 01.08.1983 по 18.10.1993 в Луганській обласній колегії адвокатів України та період навчання 01.09.1979 по 25.06.1983 в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код юридичної особи 10246506; 92703, Луганська область, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1 А) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 08 жовтня 2018 року.

Суддя В.С. Шембелян