Рішення

від 24.09.2018 по справі 824/517/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/517/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Бідней О.В.

сторін:

представника позивача - Гакмана С.П.

представника відповідача - Ахтемійчук О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Релігійної Громади Римсько-Каталицької парафії святої Анни м. Сторожинець Львівської Митрополії

до Головного управління ДФС у Чернівецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

Релігійна Громада римсько-католицької парафії святої Анни м. Сторожинець Львівської Митрополії (далі - позивач) звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області №0005135001 від 21.12.2017 р.

Позов вмотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем без врахування вимог Закону України "Про внесення зміни до статті 266 Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування нерухомості релігійних організацій", яким внесено зміни щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, та відповідно звільнено релігійні організації від сплати вказаного податку.

Позивач вважає, що на підставі вказаного закону у нього припинився податковий обов'язок, що є одночасним звільненням від сплати раніше узгодженої суми податкового зобов'язання.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.06.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Головне управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечувало проти позову.

В обґрунтовування заперечень відповідач вказував, що оскаржуване рішення прийнято на підставі висновків камеральної перевірки, якою встановлено порушення строків своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.

За наведених обставин, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

У судовому засіданні 30.07.2018 р. представник позивача подав заяву про відвід судді Левицькому В.К.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.07.2018 р. зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід судді Левицькому В.К. Передано справу № 824/517/18-а для визначення за допомогою автоматизованої системи документообігу суду судді для вирішення питання про відвід судді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями питання про відвід судді Левицького В.К. передано на розгляд судді Чернівецького окружного адміністративного суду Григорашу В.О.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.08.2018 р. у задоволенні заяви представника Релігійної Громади римсько-католицької парафії святої Анни м. Сторожинець Львівської Митрополії про відвід судді Левицького В.К. в адміністративний справі №813/517/18-а відмовити повністю.

03.09.2018 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду поновлено провадження у справі №824/517/18-а. Справу призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Учасники справи скористалися правом передбаченим ст. 163 та 164 КАС України та подали до суду відповідь на відзив, а також заперечення.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.09.2018 р. представник позивача у вступному слові та додаткових поясненнях позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у вступному слові та додаткових поясненнях проти позовних вимог заперечував та наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

Заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

Релігійна Громада римсько-католицької парафії святої Анни м. Сторожинець Львівської Митрополії (вул. Т.Г. Шевченка, 32, м. Сторожинець, Чернівецька обл., код ЄДРПОУ 25079988) зареєстрована як юридична особа та взята на облік як платник податків (а.с. 26-30, 216-127).

Згідно відомостей, які містяться в ЄДР, позивач здійснює наступні види діяльності: код КВЕД 94.91 "Діяльність релігійних організацій (основний)".

19.02.2015 р. позивач подав до ДПІ у Сторожинецькому районі ГУ ДФС у Чернівецькій області податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки №1500004269 за 2015 р., в якій самостійно задекларував податкові зобов'язання на суму 1714,94 грн. з розбивкою суми по 428,76 грн щоквартально (а.с. 62).

У додатку до податкової декларацію податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за 2015 р. "Відомості про наявні об'єкти житлової нерухомості" в графі місцезнаходження об'єкту - вказано вулиця Шевченка, 32, місто Сторожинець, Чернівецька область.

З матеріалів справи видно, що 01.12.2017 р. відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за 2015 р., за результатами якої складено акт №6285/24-13-12-10/25079988.

В акті перевірки зафіксовано, що на порушення п. 57.1 ст. 57, п.266.10 ст. 266 Податкового кодексу України позивачем не забезпечено своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за 2015 р. у розмірі 429,66 грн, яке визначене самостійно в декларації з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за 2015 р. № 1500004269 від 19.02.2015 р. (а.с. 55-56).

19.12.2017 р. позивач направив на адресу Сторожинецького відділення Вижницької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернівецькій області листа, в якому, посилаючись на положення п.п. "и" п. 266.2.2 п. 266 ст. 266 Податкового кодексу України, вказував, що Релігійна Громада римсько-католицької парафії святої Анни м. Сторожинець Львівської Митрополії звільнена від сплати по податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки (а.с. 9-10).

На підставі висновків акту камеральної перевірки, 21.12.2017 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005135001, яким за затримку сплати узгодженого грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки у сумі 429,65 грн накладено штраф у розмірі 85,93 грн. (а.с. 57).

22.12.2017 р. Сторожинецьке відділення Вижницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернівецькій області за результатами розгляду листа від 19.12.2017 р., листом повідомило позивача, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачені юридичними особами, згідно акту камеральної перевірки від 01.12.2017 р. №6285/24-13-12-10/25079988, нараховані за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачені юридичними особами, по податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, поданої представником 19.02.2015 р. за реєстраційним номером 1500004269.

У листі також зазначено, що у зв`язку з внесеними змінами до ПК України з 01.07.2017 р., відповідно до п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об`єктів нерухомості, в яких здійснюється в виробнича та/або господарська діяльність.

Крім того, у листі зазначило, що якщо об`єкти нерухомості використовуються виключно для забезпечення статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), то представнику релігійної організації необхідно подати уточнюючий розрахунок та зменшити нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІІ-IV квартали 2015 р. відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, оскільки податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, подана представником релігійної організації 19.02.2015 р. за реєстраційним номером 1500004269, починаючи з 01.07.2017 р., стала помилковою.

Якщо об`єкти нерухомості релігійної організації використовуються для здійснення виробничої та/або господарської діяльності, то податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, подана представником релігійної організації 19.02.2015 р. за реєстраційним номером 1500004269, залишається без змін.

Право подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, поданої представником релігійної організації 19.02.2015 р. за реєстраційним номером 1500004269, ще не втрачено (а.с. 11-12).

Судом також встановлено, що не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, 05.01.2018 р. позивач подав скаргу до ДФС України (а.с. 15-17).

За результатами розгляду скарги, 13.03.2018 р. ДФС України винесено рішення про результати розгляду скарги № 8600/6/99-99-11-03-01-25, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 21.12.2017 р. № 0005135001 - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово учасників справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Згідно п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки регулюється ст. 266 ПК України.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з п.266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Законом України від 14.05.2015 року № 420-VIII "Про внесення зміни до статті 266 Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування нерухомості релігійних організацій" внесено зміни щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, які набрали чинності з 01.07.2015 р.

Так, відповідно до п.п. "и" п.п. 266.2.2 п. 266 ст. 266 ПК України, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об'єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність.

Тобто, у зв'язку із змінами, внесеними до пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, релігійні організації - власники об'єктів нерухомості, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об'єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність, з 01.07.2015 р. втратили статус платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

В ході судового розгляду справи відповідач не надав до суду докази на підтвердження того, що позивач використовує нерухоме майно не для забезпечення статутної діяльності.

Отже, на думку суду, з 01.07.2015 р. позивач втратив статус платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

З матеріалів справи видно, що 19.02.2015 р. позивачем подано до ДПІ у Сторожинецькому районі ГУ ДФС у Чернівецькій області податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки № 1500004269 за 2015 р., в якій самостійно задекларував податкові зобов'язання на суму 1714,94 грн з розбивкою суми по 428,76 грн щоквартально.

Дослідженням інтегрованої картки платника (позивача) по податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за 2015-2017 роки встановлено, що самостійно нарахований податок в сумі 428,74 грн з граничним строком сплати 30.10.2015 р. погашено 25.07.2017 р. платіжним дорученням від 24.07.2017 р. № 1193899SB в сумі 39,06 грн та платіжним дорученням від 24.07.2017 р. № 1193898SB в сумі 390,60 грн.

У відзиві на позов відповідач вказував, що самостійно нарахований податок в сумі 428,74 грн з граничним строком сплати 30.10.2015 р. погашено 25.07.2017 р. в частині 39,06 грн платіжним дорученням від 24.07.2017 р. № 1193899SB та в частині 390,60 грн платіжним дорученням від 24.07.2017 р. № 1193898SB з порушенням законодавчо встановленого терміну сплати (частина нарахованого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 36,60 грн погашена своєчасно наявною, станом на 30.10.2015 р., переплатою). Самостійно нарахований податок в сумі 428,74 грн з граничним строком сплати 30.01.2016 р. позивачем фактично погашено 25.07.2017 р. в частині 37,52 грн платіжним дорученням від 24.07.2017 р. № 1193899SB.

З акту камеральної перевірки від 01.12.2017 р. та розрахунку штрафної санкції до податкового повідомлення-рішення №0005135001 від 21.12.2017 р. видно, що за несвоєчасно сплачену самостійно узгоджене грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки у сумі 429,65 грн із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, відповідачем застосовано до позивача штраф у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу на суму 85,93 грн.

Пунктом 37.1 та 37.2 ст. 37 ПК України встановлено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Згідно п. 37.3 ст. 37 ПК України підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми ПК України, суд приходить до висновку, що у позивача з 01.07.2015 р. припинився обов'язок щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що є одночасним звільненням від сплати раніше самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відтак, на переконання суду, припинення податкового обов'язку сплати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не може бути підставою для застосування будь-яких штрафних санкцій.

З огляду на наведене, суд вважає, що контролюючим органом у визначений законом спосіб та порядок не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обов'язок щодо сплати якого у позивача відсутній з 01.07.2015 р.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 - 76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, а отже адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача стосовно необхідності подання позивачем уточнюючої декларації, суд відхиляє, виходячи з наступного.

Згідно ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що позивачем не допускалася жодна арифметична, технічна чи будь-яка інша помилка під час подання 19.02.2015 р. декларації з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки. Відтак, на переконання суду, у позивача не має обов'язку подавати уточнюючу декларацію.

Суд вважає, що внаслідок припинення податкового обов'язку через зміну законодавства щодо звільнення від оподаткування нерухомості релігійних організацій, норми ПК України не зобов'язують платника податків подавати будь-які уточнюючі розрахунки.

Інші доводи відповідача суд також відхиляє, оскільки вони не спростовують протиправність оскаржуваного рішення.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір за звернення до суду у розмірі 1762,00 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1049610076.1 від 31.05.2018 р.

Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1762,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 77, 139, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0005135001 від 21.12.2017 р.

3. Стягнути з Головного управління ДФС у Чернівецькій області (вулиця Героїв Майдану, 200-А, місто Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 39392513) судовий збір у сумі 1762,00 грн за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Релігійної Громади Римсько-Каталицької парафії святої Анни м. Сторожинець Львівської Митрополії (вулиця Шевченко, 32, місто Сторожинець, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 25079988).

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст.ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повний текст судового рішення складено 04.10.2018 р.

Судді В.К. Левицький