Рішення

від 08.10.2018 по справі 826/20181/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2018 року № 826/20181/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючого судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві доТовариство з обмеженою відповідальністю Івакан прозастосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - позивач, ГУ ДФС у м. Києві) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю Івакан (далі - відповідач, ТОВ Івакан ) про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача: у Волинському ГУР ПАТ КБ Приватбанк м. Луцьк №26005054300603, №26050054300603; у АБ Укргазбанк №26002115693, №26046115693; у Казначействі України (електронне адміністрування податків) №37514000107479, №37522100107479, №37533100107479, №37544100107479, №37555100107479; у ПАТ Кредобанк №2600701655332, №2604404655332, №2604808655332, №2605302655332.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з урахуванням недопуску відповідачем посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Івакан на виконання вимог пункту 94 статті 94 Податкового кодексу України є підстави для застосування адміністративного арешту коштів відповідача шляхом зупинення видаткових операцій на його рахунках.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2017 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених судом недоліків.

Після виконання позивачем вимог ухвали суду, ухвалою від 22.02.2016 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі; зобов'язано позивача надати суду: власне письмове підтвердження того, що у провадженні адміністративних судів або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору; запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня одержання ухвали подати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.

Відповідач своїм правом не скористався заперечення проти заявлених позивачем вимог суду не направляв.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2017 суд дійшов висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, а тому визнав за необхідне призначити справу до розгляду за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10.10.2017 за №4103 і відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/20181/16 та вказану справу 07.11.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 прийнято до провадження адміністративну справу №826/20181/16, зобов'язано учасників процесу подати до канцелярії суду всі наявні документи та пояснення, які, на думку учасників процесу, мають значення для розгляду даної справи, крім тих, що вже наявні в матеріалах справи, а також призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України - викладено його в новій редакції.

Пунктом 10 підпункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з наведеним, розгляд даної справи продовжується судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, заяв/клопотань до суду не направляв, причини неявки не повідомив.

У відповідності до пункту 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин та з урахуванням наявності в матеріалах справи письмової заяви представника позивача, суд прийшов до висновку про можливість розгляду даної справи у відсутність представника відповідача на підставі наявних у справі доказів в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ Івакан перебуває за основним місцем обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві та є платником податків.

ГУ ДФС у м. Києві отримано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22.11.2016, прийняту в рамках кримінального провадження №32016100000000095, про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ Івакан з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за 2014 рік.

Керівником ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Івакан , яке оформлено наказом ГУ ДФС у м. Києві від 16.12.2016 за №8050.

З метою вручення копії наказу ГУ ДФС у м. Києві від 16.12.2016 №8050 та проведення перевірки ТОВ Івакан , співробітниками ГУ ДФС у м. Києві здійснено вихід 21.12.2016 за адресою здійснення діяльності ТОВ Івакан .

Представником ТОВ Івакан , після ознайомлення з направленнями на перевірку та отримання копію наказу від 16.12.2016 за №8050, не допущено посадових осіб контролюючого органу до перевірки, оскільки, як зазначено уповноваженим представником відповідача на екземплярі наказу, він є протиправним та буде оскаржений у судовому порядку .

Про не допуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки 21.12.2016 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві складено акт.

На тій підставі, що відповідач не допустив співробітників контролюючого органу до перевірки, керівником Головного управління ДФС у м. Києві 22.12.2016р. о 09 год.20 хв. було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №26668.

Крім того, позивач звертався з листом до відповідача з вимогою тимчасово зупинити відчуження майна без згоди податкового органу.

Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам, при вирішенні питання що наявності підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Згідно підпункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Поняття камеральної, документальної та фактичної перевірок є розмежованими, та мають різне призначення, підстави та порядок їх проведення.

Відповідно до пункту 78.5. статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 5 пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Відповідно до статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Лише наявність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків.

Крім того, частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

З наведеного вбачається, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах неодноразово висловлювалась Верховним Судом (постанова від 12.06.2018 у справі №813/3043/17, постанова від 26.06.2018 у справі №П/811/1723/17, постанова від 07.08.2018 у справі №803/1153/17, тощо).

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Отже, чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України).

Аналогічна норма міститься у пункті 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 за №1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за №9/20322.

Тобто, реалізація права контролюючого органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника контролюючого органу або його заступника не приймається.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника контролюючого органу так і для суду.

Так, згідно із пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, пунктом 3.1 якого визначено підстави для застосування контролюючим органом арешту.

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

При цьому, судом в ході розгляду даної справи не встановлено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує виникнення права у контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника.

Таким чином, за наслідками розгляду справи по суті, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.

В силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариство з обмеженою відповідальністю Івакан про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Позивач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Івакан (код ЄДРПОУ 34640157, адреса: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 31-В, кв.3)

Повний текст складено 08.10.2018

Суддя: Н.А. Добрівська