Рішення

від 22.06.2018 по справі 574/302/18

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/302/18 Провадження №2/574/229/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцан В.М.

з участю секретаря Кошелєвої Н.В.

позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Буринського району Сумської області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом мотивуючи тим, що 10.08.2014 року померла її мати ОСОБА_3, у зв'язку з чим відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по вулиці Панаса Курбета, 4, с.Вознесенка, Буринського району, Сумської області. Вона прийняла спадщину шляхом подачі відповідної заяви до органів нотаріату і на частину спадкового майна отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Однак нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину на вказаний будинок, оскільки правовстановлюючий документ на нього відсутній. Просила визнати за нею право власності на вказаний будинок з господарськими спорудами.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала і в своїх поясненнях підтвердила обставини викладені в заяві доповнивши, що будинок спадкодавцем був збудований на початку 1960 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради в судове засідання не явився по невідомій причині, клопотання про відкладення розгляду справи не надав. Суд визнав можливим справу розглянути у його відсутності за наявними доказами.

Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши обставини справи, представлені докази та давши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 серпня 2014 року померла мати позивачки ОСОБА_3, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з чим відкрилася спадщина на її майно, яку прийняла позивачка, подавши згідно ст.1269 ЦК України до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що підтверджується показами позивачки, свідоцтвом про смерть спадкодавця, свідоцтвом про народження позивачки, паспортом позивачки (а.с. 5,23,32-33).

Як вбачається з копії спадкової справи №13/2015, заведеної приватним нотаріусом ОСОБА_2 районного нотаріального округу ОСОБА_4, позивачка прийняла спадщину в силу ч.3 ст.1268 ЦК України, являючись при цьому спадкоємцем першої черги за законом.

17.02.2015 року нотаріусом на особу позивачки було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на на земельну ділянку площею 2,8559 га з кадастровим номером 5920981600:05:001:0260 призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Вознесенської сільської ради Буринського району Сумської області, належної ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 № 745814, виданого Вознесенською сільською радою Буринського району Сумської оласті 10.12.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за № 299 (а.с.24).

Серед спадкового майна є житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований вулиці Панаса Курбета, 4 в с. Вознесенка, Буринського району, Сумської області, який за життя, на протязі 1960 року збудував спадкодавець ОСОБА_3 на відведеній земельній ділянці, державна реєстрація якого проведена не була, що вбачається з довідки ТОВ ОСОБА_2 БТІ , (а.с.6).

Суд враховує, що в той період питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (далі Указ від 26.08.1948 року), який втратив чинність відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26.08.1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (далі Постанова від 26.08.1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26.08.1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26.08.1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Таким чином, відповідно до зазначених нормативних актів, підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок, на той час, був сам факт збудування ним будинку з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.

Згідно з пунктами 6, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).

Зокрема, за пунктом 10 цього переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після видання Указу від 26 серпня 1948 року, є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.

Однак будь-які документи щодо прийняття в експлуатацію житлового будинку на теперішній час не збереглися і позивачем не надані, а нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане нерухоме майно через відсутність правовстановлюючого документу (а.с.28).

Разом з тим, відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних, будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж , затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 24.06.2011 року №91 і зареєстрованого в Мінюсті України 11.07.2011 року за №830/19568 (із змінами від 13.06.2012 ) документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законів, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. Даний порядок діяв до 30.01.2013 року.

Крім цього, згідно п.42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 року №868, який діяв до 01.01.2016 року, для проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об'єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, документом, який підтверджує технічні характеристики об'єкта нерухомого майна є, в тому числі, технічний паспорт.

На замовлення позивача 14.05.2008 року ТОВ ОСОБА_2 бюро технічної інвентаризації було виготовлено технічний паспорт на вищевказаний житловий будинок з господарськими спорудами, а згідно звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж житловий будинок А-1 з верандою а та належні до нього господарські споруди літня кухня - Б , сарай - В , сарай - Г , сарай - Д , сарай - Е , огорожа - №1-3 , відповідають вимогам надійної та безпечної експлуатації (а.с.7-22).

Суд приймає до уваги, що позивачем порушувалося питання перед архітектурно-будівельною інспекцією в Сумській області про прийняття в експлуатацію зазначеного домоволодіння, в задоволенні якого було відмовлена через відсутність повноважень цього органу щодо будівель збудованих до 05.08.1992 року (а.с.27).

Таким чином , аналізуючи наведені докази, суд приходить до висновку, що спадкодавець ОСОБА_3 побудувавши зазначений будинок на належній йому земельній ділянці, за відповідними технічними нормами, однак за свого життя не оформила право власності на нього, не провівши його реєстрацію в органах БТІ та померла.

За таких обставин суд приходить до висновку, що останній набув статусу власника житлового будинку та згідно зі ст.86 ЦК Української РСР 1963 року набув право, в межах установлених законом, володіння, користування та розпорядження цим майном.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа може звернутися за захистом свого майнового права чи інтересу.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст.1297 встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У відповідності до ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950 р.) кожен має право на повагу до його приватного, сімейного життя та до житла.

З огляду на зміст зазначених норм матеріального права та їх аналізу, враховуючи, що позивач прийняв спадщину, але не може скористатись в повному обсязі своїм правом власності на спадкове майно шляхом нотаріального оформлення спадщини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню..

Керуючись ст.ст.5,6,10,15,197, 212 ЦПК України, Керуючись ст.ст.5,6,10,15, 212 ЦПК України, ст.ст. 86 ЦК Української РСР (1963 року), ст.ст. 392, 1218, 1261, 1268, 1297 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Буринського району Сумської області про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на житловий будинок з прибудовою - за планом літер - А-1 загальною площею 52,9 кв.м., житловою площею 11,9 кв.м., з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: літня кухня - Б , сарай - В , сарай - Г , сарай - Д , сарай - Е , огорожа - №1-3 , що розташований по вулиці Панаса Курбета, 4 в с.Вознесенка, Буринського району, Сумської області, в порядку спадкування за законом після померлої 10 серпня 2014 року її матері ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час його проголошення, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:

Повний текст рішення виготовлений 23.06.2018 року.