Рішення

від 08.10.2018 по справі 910/10795/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 08.10.2018Справа №  910/10795/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Шкурдової Л.М., розглянувши матеріали справи №910/10795/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» до   Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комплектації промислових підприємств» про  стягнення 79  111,53  грн Без виклику представників сторін ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комплектації промислових підприємств» про стягнення 79  111,53  грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу в спрощеній формі, на підставі якого позивачем було поставлено товар, а саме: лампи світодіодні, світильники, щиток, прожектора світодіодні, вимикачі, розетки, вилки прямі, що підтверджується відповідними видатковими накладними, однак відповідачем поставлений товар оплачено не було, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 79  111,53  грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 року у справі №  91010795/18 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.08.2018 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02222, м.  Київ, вул.  Беретті ,б.12, оф.126). Як вбачається з матеріалів справи поштове відправлення №0103047293298 з ухвалою  про відкриття провадження у справі не було вручене відповідачу під час доставки та повернуто на адресу суду за закінченням встановленого терміну зберігання. Згідно з ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.08.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр комплектації промислових підприємств» не скористалося наданими  процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -                                                             ВСТАНОВИВ: Як зазначає позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр комплектації промислових підприємств» укладено Договір купівлі-продажу у спрощеній формі, відповідно до якого, позивач (продавець) взяв на себе зобов'язання продати відповідачу (замовнику) товар, а саме: лампи світодіодні, світильники, щиток, прожектора світодіодні, вимикачі, розетки, вилки прямі, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити загальну вартість товару. Судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар за наступними видатковими накладними: - № РН-Ок00288 від 11.10.2017 на загальну суму 18 377,36 грн в т.ч. ПДВ; - № РН-Но00122 від 07.11.2017 на суму 11 514,90 грн в т.ч. ПДВ; - № РН-Но00123 від 07.11.2017 на суму 2 705,89 грн в т.ч. ІІДВ - № РН-Но00124 від 07.11.2017 на суму 178,04 грн в т.ч. ПДВ; - N° РН-Но00126 від 07.11.2017 на суму 695,95 гри в т.ч. ПДВ; - № РН-Но00127 від 07.11.2017 на суму 42 063,56 грн в т.ч. ПДВ; - № РН-Фв00727 від 22.02.2018 на суму 2 611,14 грн в т.ч. ПДВ; - № РН-Фв00729 від 22.02.2018 на суму 633,36 грн в т.ч. ПДВ; - № РН-Фв00730 від 23.02.2018 на суму 17 757,04 грн в т.ч. ПДВ; - № РН-Фв00731 від 23.02.2018 на суму 311,22 грн в т.ч. ПДВ. Всього на суму 96  848,46  грн в т.ч. ПДВ. Вказані видаткові накладні підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками останніх, у зв'язку з чим приймаються судом як належні докази, що підтверджують виконання позивачем договірних зобов'язань. Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Частино 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і ст. 207 Цивільного кодексу України. Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Разом з тим, зазначене не перешкоджає для підтвердження такого правочину  посилатись на інші докази. Отже, відсутність договору у письмовій формі як окремого документа не свідчить про відсутність факту його укладення. Згідно частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.  Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, у зв'язку з тим, що видаткові накладні № РН-Ок00288 від 11.10.2017, №  РН-Но00122 від 07.11.2017, № РН-Но00123 від 07.11.2017, № РН-Но00124 від 07.11.2017, №°РН-Но00126 від 07.11.2017, № РН-Но00127 від 07.11.2017, № РН-Фв00727 від 22.02.2018, №  РН-Фв00729 від 22.02.2018, № РН-Фв00730 від 23.02.2018, № РН-Фв00731 від 23.02.2018  фіксують здійснення господарської операції, містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксують найменування та перелік поставленого товару, його вартість вони є первинними обліковими документами, які свідчать про здійснення поставки позивачем товару та прийняття вказаного товару відповідачем. Окрім того, зі змісту вказаних видаткових накладних вбачається, що сторонами досягнуто згоди з  таких умов договору, як предмет та ціна договору. Виходячи зі змісту правовідносин, факт виникнення яких між позивачем та відповідачем підтверджується вказаними видатковими накладними, такі відносини є відносинами з купівлі-продажу. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно частини 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Строк оплати поставленого позивачем товару не був встановлений сторонами. Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2018 позивач отримав від відповідача гарантійний лист №149, в якому відповідач вказує про наявність станом на 01.03.2018 заборгованості перед позивачем за поставлений товар за видатковими накладними № РН-Ок00288 від 11.10.2017 (частково оплачена на суму 17  736,93  грн), № РН-Но00122 від 07.11.2017, № РН-Но00123 від 07.11.2017, № РН-Но00124 від 07.11.2017, N° РН-Но00126 від 07.11.2017, № РН-Но00127 від 07.11.2017, № РН-Фв00727 від 22.02.2018, № РН-Фв00729 від 22.02.2018, № РН-Фв00730 від 23.02.2018, № РН-Фв00731 від 23.02.2018 на суму 79  111,53  грн, а також зобов'язується погасити вказану заборгованість у строк до 30.06.2018 щотижневими платежами по 5  000  грн починаючи з 12.03.2018. 13.06.2018 позивач направив на адресу відповідача вимогу в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України №75 від 12.06.2018 про сплату заборгованості відповідачем у розмірі 79  111,53  грн у строк до 22.06.2018. Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання. Станом на дату розгляду справи, заборгованість за поставлений позивачем товар не оплачена. В матеріалах справи також міститься акт звірки взаємних розрахунків підписаний між сторонами по даній справі станом на 01.03.2018 на суму 79  111,53  грн. Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем не надано доказів того, що на виконання зобов'язання ним були проведені розрахунки з позивачем. Таким чином, враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар підтверджується видатковими накладними № РН-Ок00288 від 11.10.2017, №  РН-Но00122 від 07.11.2017, № РН-Но00123 від 07.11.2017, № РН-Но00124 від 07.11.2017, N°РН-Но00126 від 07.11.2017, № РН-Но00127 від 07.11.2017, № РН-Фв00727 від 22.02.2018, №  РН-Фв00729 від 22.02.2018, № РН-Фв00730 від 23.02.2018, № РН-Фв00731 від 23.02.2018, актом звірки взаємних розрахунків від 01.03.2018 на суму 79  111,53  грн та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст.ст. 73, 74 ГПК України не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 79  111,53  грн підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 – 240 ГПК України, суд, -                                                             ВИРІШИВ: 1.    Позов задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комплектації промислових підприємств» (02222, м.Київ, вул.  Беретті, 12, оф. 126, код ЄДРПОУ 38342849)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» (82434, Львівська область, Стрийський район, с.Дуліби, вул.Шевченка, 127-Г, код ЄДРПОУ 39225644) 79  111  (сімдесят дев'ять тисяч сто одинадцять)  грн 53  коп. – суму основного боргу, 1  186  (одну тисячу сто вісімдесят шість) грн 67 коп  – витрати по сплаті судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.                 Суддя                                                                                               Шкурдова Л.М.                                                             Дата складення тексту рішення: 08.10.2018р.