Рішення

від 10.10.2018 по справі 910/10682/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.10.2018Справа № 910/10682/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні

справу № 910/10682/18

за позовом публічного акціонерного товариства "Квазар"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство ресурсів і

технологій М.А.Р.Т."

про стягнення 33 453,71 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство "Квазар" (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство ресурсів і технологій М.А.Р.Т." (надалі - відповідач) про стягнення 33 453,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нежитлового приміщення та надання послуг №121Д від 31.10.2015р. в частині сплати орендної плати за період з вересня 2015 року по жовтень 2015 року, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 23 986,68 грн., за прострочення сплати якої позивачем додатково нараховані 3% річних - 1962,82 грн. та 8368,97 грн. інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 01.10.2018р.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.08.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03142, м. Київ, бул. Ак. Вернадського, 42, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.08.2018р. був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням встановленого строку зберігання" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.08.2018р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2015р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення та надання послуг №121Д (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення, які знаходяться за адресою: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, будівлі головного корпусу (Ситуаційний план Г-14, поз 1), далі - об'єкт оренди, згідно Акту приймання-передачі із зазначенням їх технічного стану.

Об'єкт оренди належить орендодавцю на праві власності, права третіх осіб на об'єкт оренди відсутні, загальна площа об'єкта оренди становить 440,0 кв.м. (п.п. 1.2, 1.4 Договору).

Відповідно до п.1.5 Договору, вартість об'єкта оренди з врахуванням його індексації станом на день підписання Договору - 96 923,20 грн. - в будівлі ГК (Ситуаційний план Г-14, поз 1).

Згідно з п.1.6 Договору, об'єкт оренди передається орендареві з метою здійснення господарської діяльності, а саме: для використання складського приміщення щодо здійснення діяльності з ремонту і технічного обслуговування машинного устаткування промислового призначення.

Приймання-передача об'єкта оренди оформлюється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною Договору (п.2.1 Договору).

Актом від 03.08.2015р. приймання-передачі в оренду приміщень орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення в будівлі головного корпусу (Ситуаційний план Г-14, поз. 1, планування ГБ-160, 1-й поверх, вісі 17-22, Щ-Ю), загальною площею 440,0 кв.м.

Пунктом 5.1 Договору сторони узгодили, що розмір щомісячної орендної плати на дату укладення даного Договору становить 15 840,00 грн. з ПДВ.

Як слідує з матеріалів справи, у період з 01.09.2015р. по 31.10.2015р. позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 34 186,68 грн., що підтверджується Актами виконаних робіт та наданих послуг № 883/0915 від 30.09.2015р. та № 883/1015 від 30.10.2015р.

Відповідно до п.5.3 Договору, оплата за комунальні послуги, за винятком електроенергії, інші послуги та експлуатаційні витрати здійснюється орендарем щомісячно на підставі акту виконаних робіт не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 5.4. Договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, орендодавець надає орендарю підписаний ним і засвідчений його печаткою Акт виконаних робіт за звітний місяць, в якому зазначається обсяг наданих комунальних, інших послуг та понесених експлуатаційних витрат, їх вартість та сума, що підлягає оплаті.

Проте, за твердженнями позивача відповідач взятих на себе зобов'язань належним чином не виконав, сплативши лише частково орендну плату за вересень 2015 року в сумі 10 200,00 грн.

При цьому, акт виконаних робіт та наданих послуг № 883/0915 від 30.09.2015р. зі сторони відповідача не підписаний, водночас часткова сплата за оренду нежитлових приміщень у сумі 10 200,00 грн. свідчить про прийняття наданих послуг та погодження такого акту.

Спір у справі виник, у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати орендної плати, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 23 986,68 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України, принцип правомірності правочину, суд приймає Договір оренди як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі в оренду приміщень від 03.08.2015р.) підтверджується факт передачі в оренду позивачем та прийняття відповідачем об'єкту оренди за спірним договором оренди.

При цьому, факт користування відповідачем об'єктом оренди у період з 01.09.2015р. по 31.10.2015р. підтверджується наданими позивачем копіями Актів виконаних робіт та наданих послуг, які вважаються підписаними сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5.3 Договору, оплата за комунальні послуги, за винятком електроенергії, інші послуги та експлуатаційні витрати здійснюється орендарем щомісячно на підставі акту виконаних робіт не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 5.3 Договору, відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Таким чином, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 23 986,68 грн. за фактичне користування об'єктом оренди на підставі договору у період з 01.09.2015р. по 31.10.2015р. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, суду не наведено.

Таким чином, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеними з відповідачем договором, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов'язків щодо внесення орендної плати та змінної частини орендної плати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 23 986,68 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних - 1962,82 грн. та 8368,97 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1962,82 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8368,97 грн.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство ресурсів і технологій М.А.Р.Т." (03142, м. Київ, бул. Ак. Вернадського, 42; ідентифікаційний код 25411595) на користь публічного акціонерного товариства "Квазар" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3; ідентифікаційний код 14314038) основний борг у сумі 23 986 грн. 68 коп., 1962 грн. 82 коп. - 3% річних, 8368 грн. 97 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 10.10.2018р.

Суддя А.І. Привалов