Рішення

від 10.10.2018 по справі 910/10298/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2018Справа №910/10298/18

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/10298/18

за позовом Дочірнього Підприємства СОЛАРІС ТРЕЙД ІНВЕСТМЕНТС Україна

(01010, м.Київ, вул.Червоноармійська, буд.79, код ЄДРПОУ 31840116)

до Фізичної особи-підприємця Шудри Поліни Володимирівни

(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

про стягнення 3 304,40 грн,-

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Дочірнє Підприємство СОЛАРІС ТРЕЙД ІНВЕСТМЕНТС Україна , 3 серпня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Шудри Поліни Володимирівни, про стягнення 3 304,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам Договору №21/05-14 оренди нежитлового приміщення від 21.05.2014 відповідач неналежним чином виконав своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 3 304,40 грн, з яких: 3 000,00 грн - основний борг, 286,52 грн - пеня, 17,88 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

16.08.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Дочірнього Підприємства СОЛАРІС ТРЕЙД ІНВЕСТМЕНТС Україна надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного без виклику сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, Ухвала Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 у справі №910/10298/18 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1.

Відповідачем 28.08.2018 отримано поштове відправлення з Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 у справі №910/10298/18, що підтверджується долученим до матеріалів справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0103047483615.

Враховуючи викладене, відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи.

14.09.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Дочірнім Підприємством СОЛАРІС ТРЕЙД ІНВЕСТМЕНТС Україна на виконання Ухвали Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 надано оригінали витребуваних документів.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Станом на 10.10.2018 від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

21.05.2014 між Дочірнім Підприємством СОЛАРІС ТРЕЙД ІНВЕСТМЕНТС Україна (орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Шудрою Поліною Володимирівною (орендарем) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №21/05-14.

Згідно із п.1.1. цього Договору орендодавець передав в оренду орендареві нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Червоноармійська, 78, загальною площею 24,4 кв.м.

Відповідно до п.3.1. Договору орендар приймає в оренду нежитлове приміщення з 15 липня 2014 по 31 травня 2017.

Оскільки заяви сторін про припинення або зміну умов договору оренди відсутні протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, договір був автоматично продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно п.6.1 Договору оплата за користування орендованим приміщенням становить 1500,00 грн за місяць.

Орендна плата за поточний місяць здійснюється орендарем щомісячно до 5 (п'ятого) числа поточного місяця у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця (п.6.4 Договору).

Орендар сплачує вартість спожитих комунальних послуг, пов'язаних з орендою нежитлового приміщення, в тому числі енергопостачання, водопостачання (на підставі приладів обліку), теплопостачання, а також всі експлуатаційні витрати (вивіз сміття, прибирання прилеглої території), половину вартості податку на землю, у відповідності до виставлених рахунків - фактури протягом 3-х днів з дня виставлення та надання рахунку орендодавцем (п.6.6 Договору).

Підтвердження користування орендарем приміщення, визначеним п.1.1. Договору, є наявний в матеріалах справи Акт прийому-передачі нежилого приміщення від 21.05.2014, підписаний уповноваженими представниками сторін. Орендодавця про розірвання Договору орендар не повідомляв, акт прийому-передачі про повернення нежилого приміщення та вказаного в акті від 21.05.2014 майна Сторони не підписували.

Як встановлено судом, позивачем 14.06.2018 було виставлено рахунки-фактури №С-00000234 та №С-00000236 на оплату оренди нежилого приміщення за травень та за червень 2018 року, однак, оскільки відповідачем не було сплачено вказаних рахунків, а також в матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо вказаних розранків за користування орендованим приміщенням, у відповідача виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 3 000,00 грн за травень-червень 2018 року.

У зв'язку з тим, що відповідач неналежно виконував свої зобов'язання за договором оренди від 21.05.2014 №21/05-14 відповідачу також був направлений лист від 21.03.2018 № 379 про розірвання вказаного договору з 01.05.2018 на підставі п.4.1.3. Договору, втім від відповідача станом на дату подання позовної заяви відповіді не надійшло.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Частина 5 ст.762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки, на час розгляду спору відповідачем не спростовано факт використання вказаного приміщення та не надано доказів здійснення оплати орендних послуг на суму 3000,00 грн, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3000,00 грн підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача, 3 % річних в розмірі 17,88 грн та пеню в розмірі 286,52 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як зазначено у п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від травня 2013 року №14 (далі - постанова Пленуму ВГСУ від 17.05.2013 №14), з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань правовими наслідками порушення грошового зобов'язань; тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, які обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річні від простроченої суми основного боргу.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що у випадку неповної чи невчасної оплати орендарем орендних платежів, а також комунальних та експлуатаційних послуг орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який нараховується пеня від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочки без обмеження строків нарахування.

Відповідно до п.8.3 Договору у випадку несвоєчасного повернення нежитлового приміщення, після припинення дії договору орендар продовжує сплачувати орендну плату за цей період та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від розміру орендної плати за користування нежитловим приміщенням за кожен день прострочення без обмеження строку нарахування.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем сум 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення за неналежне виконання умов Договору №21/05-14 оренди нежитлового приміщення від 21.05.2014 3 % річних в розмірі 17,88 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем суми пені, судом встановлено, що позивачем було допущено арифметичну помилку при визначенні розміру даного показника, а відтак, за розрахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 274,80 грн.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №911/3493/16 від 27.09.2018.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шудри Поліни Володимирівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства Соларіс Трейд Інвестментс Україна (01010, м.Київ, вул.Червоноармійська, 79, код 31840116) 3 000 (три тисячі) грн 00 коп боргу з орендної плати, 274 (двісті сімдесят чотири) грн 80 коп пені та 17 (сімнадцять) грн 88 коп - 3% річних.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шудри Валентини Іванівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства Соларіс Трейд Інвестментс Україна (01010, м.Київ, вул.Червоноармійська, 79, код 31840116) судовий збір у розмірі 1 755(одна тисяча сімсот п'ятдесят п'ять) грн 75 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.Є. Блажівська