Рішення

від 10.10.2018 по справі 910/10322/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 10.10.2018Справа №  910/10322/18 Господарський суд міста Києва в складі:   головуючого судді                                                                                                                                                                        Привалова А.І.        розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №  910/10322/18                                                             за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "Сета Україна" до                                товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБ ГРУП"     про                         стягнення 10  450,89 грн. Без виклику учасників справи. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Сета Україна" (надалі – позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБ ГРУП" (надалі – відповідач) про стягнення 10  450,89 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 51 оренди нежитлових приміщень від 16.06.2017р. за період березень-квітень 2018 року у визначений строк не розрахувався за спожиті комунальні послуги та не сплатив експлуатаційні платежі, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 9227,00 грн., за прострочення сплати якої нараховані 945,57 грн. пені та 278,32 грн. - 10% річних. Згідно з пунктом 1 частини 5  статті 12 Господарського процесуального кодексу України,  справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1  статті 247 Господарського процесуального кодексу України  встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 1  статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 01.10.2018р. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів  Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.08.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 19, оф. 409 (201), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача. Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.08.2018р. був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання". За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про  відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням встановленого строку зберігання" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1  статті 9 Господарського процесуального кодексу України  ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2  статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень"  усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній     формі не пізніше    наступного    дня    після    їх виготовлення    і    підписання. Згідно з ч.ч. 1, 2  ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень"  для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1  ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.08.2018р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до ч. 4  ст. 13 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 5  ст. 252 Господарського процесуального кодексу України  суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву. Згідно з ч. 2  ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1  статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2  статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4  статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 16.06.2017р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір №51 оренди нежитлових приміщень (далі - договір), відповідно до п.2.1 якого відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у платне строкове користування (в оренду) приміщення, розташування яких наведене у додатку №2 до договору та є його невід'ємною частиною. Так, за Актом №1 приймання-передачі в орендне користування приміщення від 01.08.2017р. (з урахуванням умов Додаткової угоди № 1 від 01.08.2017р. до договору) позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування (оренду)     приміщення (офіс) №409 та № 204 на другому поверсі нежитлової будівлі, розташованої за адресою Київ, просп. Соборності (колишній проспект Возз'єднання), 19 (надалі - приміщення), що належить орендодавцю на праві приватної власності. Відповідно до п. 4.1. договору, нарахування орендної плати починається від дня підписання Акту №1 та припиняється в день підписання сторонами Акту №2. Не зважаючи на площу приміщень згідно із технічною документацією та правовстановлюючими документами, сторони підписанням цього договору домовились, що нарахування орендної плати та інших платежів за договором буде здійснюватись відповідно до оплачуваної площі приміщення, що наведена в додатку №1 до договору. Орендна плата за умовами цього договору за один календарний місяць, розраховується за наступною формулою: Оп = Пп х Ос,    де Оп - орендна плата в гривнях, що підлягає сплаті за розрахунковий період; Ос - ставка орендної плати за 1 кв. м. приміщень за місяць, наведена в додатку 1 до договору; Пп - оплачувана площа приміщення, кв. м згідно із додатком № 1 договору (п. 4.2. договору). Згідно із п. 4.3. договору, до орендної плати за договором не входять платежі за фактично спожиті комунальні послуги, телекомунікаційні послуги, оплата послуг у зв'язку із утриманням об'єкту ("Експлуатаційний платіж"), плата за землю, податок на нерухомість, інші платежі, пов'язані із використанням приміщень та об'єкту, які підлягають компенсації орендарем окремо як визначено в п. 4.4, п. 4.5 договору. Пунктом 4.4. договору визначено, що експлуатаційний платіж сплачується орендарем орендодавцю у зв'язку із необхідністю утримання об'єкту, в тому числі поточного догляду та ремонту загальних площ та місць загального користування (коридорів, холів, лобі, громадських вбиралень, сходових клітин, технічних, допоміжних приміщень, вхідних дверей до об'єкту, віконних фрамуг та віконного скла, зон розвантаження/завантаження, ліфтів, а також утримання в естетичному стані території навколо об'єкту), цілодобової охорони об'єкт), відео спостереження, підтримкою систем забезпечення в робочому стані, управління та адміністрування, витрати на протипожежну охорону, гучномовну систему, вивіз сміття, інші санітарні послуги, утримання та прибирання доріг та тротуарів навколо об'єкту, інші послуги, які на думку орендодавця будуть необхідними для функціонування об'єкту. Щоденне (поточне) прибирання та утримання приміщення не охоплюється експлуатаційним платежем і орендар самостійно, за власні кошти і на власний ризик забезпечує прибирання та утримання приміщення. Розмір експлуатаційного платежу за один місяць визначається за один місяць визначається як сума в гривнях, яка обчислюється за такою формулою: ЕП = Пп х Сер, де ЕП - експлуатаційний платіж, що підлягає сплаті орендарем за поточний місяць, грн. з ПДВ; Пп - оплачувана площа приміщення, кв. м згідно із додатком №1 договору; Сер - ставка експлуатаційних витрат за 1 кв. м орендованої площі, вказана в додатку № 1 договору (пп. 4.4.1. п. 4.4). У відповідності до пп. 4.4.2. п. 4.4 договору встановлено, що експлуатаційний платіж сплачується одночасно із сплатою орендної плати  у встановлені для сплати орендної плати строки. Так, серед інших, 01.03.2018р. сторонами було підписано Додаток № 1 до договору (з урахуванням внесених змін), в якому погоджено оплачувану площу – 85,0 кв.м., гарантійний платіж – 16 150,00 грн. та ставку експлуатаційних витрат – 20,00 грн. за 1 кв.м. Пунктом 4.9. договору встановлено, що якщо інше не передбачено цим договором та/або домовленістю сторін, орендна плата та інші платежі сплачуються орендарем щомісячно, авансом (передоплата), не пізніше 05 числа поточного місяця, за який проводиться оплата. Згідно з пп. 5.2.2. п. 5.2. договору передбачено, що орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату, експлуатаційний платіж, гарантійний платіж, відшкодування комунальних витрат та інші передбачені цим договором платежі відповідно до умов цього договору. Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання з орендної плати та експлуатаційного платежу за березень-квітень 2018 року, у зв'язку з чим за вказаний період у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати у сумі у розмірі 7527,00 грн. та заборгованість зі сплати експлуатаційного платежу у розмірі 1700,00 грн. Станом на 31.03.2018р. актами звірки взаєморозрахунків сторонами визначено заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором у сумі 5304,00 грн. У зв'язку з простроченням грошових зобов'язань за договором оренди, позивачем нараховано пеню у сумі 945,57 грн. та 10% річних за прострочення сплати орендної плати та експлуатаційного платежу у розмірі 278,32 грн. Окрім того, позивач зазначає, що в зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасної сплати орендної плати за договором та несплати гарантійного платежу, позивач звертався до відповідача з претензіями за вих. №75 від 25.06.2018р. та за вих. №76 від 25.06.2018р. Додатковою угодою № 2 від 10.11.2017р. до договору сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2018р. У відповідності до пп. 9.1.5. п. 9.5. договору, позивач має право на власний розсуд в односторонньому порядку достроково розірвати договір у випадку прострочення орендарем сплати орендної плати, експлуатаційного платежу, відшкодування комунальних послуг більше ніж на 30 календарних днів або порушення строків сплати платежів за договором тричі протягом одного року. У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасної сплати орендної плати за договором та несплати гарантійного платежу 30.04.2018р. між позивачем та відповідачем укладено Угоду про розірвання Договору № 51 оренди нежитлових приміщень від 16.06.2017р. та за Актом № 2 від 30.04.2018р. відповідач повернув з оренди нежитлові приміщення. Спір у справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати комунальної плати та експлуатаційного платежу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 9227,00 грн. За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір оренди як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Матеріалами справи (актом № 1 приймання-передачі в орендне користування приміщення) підтверджується факт передачі в оренду позивачем та прийняття відповідачем об'єкту оренди за спірним договором оренди. При цьому, факт користування відповідачем об'єктом оренди у період з березня 2018 року по квітень 2018 року підтверджується наданими позивачем копіями Актів наданих послуг, які підписані сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 1 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 4.9. договору встановлено, що якщо інше не передбачено цим договором та/або домовленістю сторін, орендна плата та інші платежі сплачуються орендарем щомісячно, авансом (передоплата), не пізніше 05 числа поточного місяця, за який проводиться оплата. Таким чином, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 9227,00 грн. за фактичне користування об'єктом оренди на підставі договору у період з березня 2018р. по квітень 2018р. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, суду не наведено. Таким чином, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеними з відповідачем договором, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов'язків щодо внесення орендної плати та експлуатаційного платежу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 9227,00 грн. підлягають задоволенню. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 945,57 грн. пені та 10% річних – 278,32 грн. Судом встановлено, що відповідач у встановлений договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Пунктом 1  ст. 216 Господарського кодексу України  встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно п. 1  ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до п. 1  ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч.ч. 1, 3  ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 2  статті 551 Цивільного кодексу України  визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку несплати орендної плати та/або будь-яких інших передбачених договором платежів в строки, встановлені цим договором, орендар зобов'язаний виплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Також у випадку порушення строків оплат орендодавець має право стягнути, а орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю (на його вимогу) додатково також проценти в розмірі 10% річних, які нараховуються на розмір несплачених орендарем грошових сум, починаючи з першого дня прострочення оплати, та нараховуються за весь період прострочення оплати, а їх нарахування припиняється в день повного погашення заборгованості орендарем. Відповідно до  ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"  платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"  передбачено, що розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ч. 6  ст. 232 Господарського кодексу України  нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та вважає за можливе задовольнити дану вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 945,57 грн. Частиною 1  статті 625 Цивільного кодексу України  визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно зі частиною 2  статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.     Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові. Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 10% річних, який наведено у позовній заяві, задовольняє дану вимогу повністю в сумі 278,32 грн. згідно з розрахунком позивача. За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва В И Р І Ш И В: 1.     Позовні вимоги задовольнити повністю. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБ ГРУП"   (02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 19, оф. 409; ідентифікаційний код 39238297) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сета Україна" (03039, м. Київ, пр. Червонозоряний, 119, оф. 410-А; ідентифікаційний код 35838598)    9227,00 грн. - основний борг, 278 грн. 32 коп. – 10% річних, 945 грн. 57 коп. – пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд. Повний текст рішення складено та підписано: 10.10.2018р. Суддя                                                                                                          А.І. Привалов