Рішення

від 04.10.2018 по справі 914/1529/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2018 Справа №914/1529/18

За позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка , м. Львів

про стягнення 126 122, 86 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 - представник.

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Приватного підприємства "Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка про стягнення 126 122, 86 грн

Ухвалою суду від 17.08.2018 було відкрито провадження у справі № 914/1529/18 за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи призначено на 10.09.2018.

Представник позивача у судове засідання 10.09.2018 з'явився. Представник відповідача 10.09.2018 не з'явився. Ухвалою суду від 10.09.2018 відкладено розгляд справи на 01.10.2018.

В судовому засіданні 01.10.2018 оголошено перерву до 04.10.2018.

Представник позивача в судове засідання 04.10.2018 не з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 04.10.2018 з'явився, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд зменшити розмір пені на 95 %.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 04.10.2018 проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Приватного підприємства Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суму 126 122, 86 грн, нарахованих внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 17.12.2013 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1372/14-БО-21 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобоввЂ�язується передати у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобоввЂ�язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 192 333, 73 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 (за січень 2014 року) на суму 34 673, 66 грн, від 28.02.2014 (за лютий 2014 року) на суму 24 808, 41 грн, від 31.03.2014 (за березень 2014 року) на суму 17 515, 56 грн, від 30.04.2014 (за квітень 2014 року) на суму 3 827, 57 грн, від 30.11.2014 (за листопад 2014 року) на суму 45 534, 15 грн, від 31.12.2014 (за грудень 2014 року) на суму 65 974, 38 грн.

Згідно з п. 6.1 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобоввЂ�язання щодо оплати за природний газ виконав із значним порушенням встановленого договором строку, на підставі чого позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача нарахованої пені у розмірі 36 196, 84 грн, 3 % річних в розмірі 6 948, 83 грн та інфляційних втрат на суму 82 977, 19 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив в частині стягнення пені, оскільки вважає що така підлягає зменшенню судом на підставі ст. 233 ГК України. При цьому, відповідач посилається на складне матеріальне становище ПП Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка , яке було спричинене нерегулярним та неповним надходженням коштів з державного бюджету та несвоєчасною оплатою коштів населенням за отриману теплову енергію. Також звертає увагу, що внаслідок невчасної сплати відповідачем коштів за природний газ не було завдано жодних збитків іншим особам, тому з огляду на наведене, просить суд зменшити розмір пені на 95 % до суми 1 809, 84 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з таких мотивів.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що 17.12.2013 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1372/14-БО-21, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобоввЂ�язується передати у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець (відповідач) зобоввЂ�язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 192 333, 73 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.01.2014 (за січень 2014 року) на суму 34 673, 66 грн;

- від 28.02.2014 (за лютий 2014 року) на суму 24 808, 41 грн;

- від 31.03.2014 (за березень 2014 року) на суму 17 515, 56 грн;

- від 30.04.2014 (за квітень 2014 року) на суму 3 827, 57 грн;

- від 30.11.2014 (за листопад 2014 року) на суму 45 534, 15 грн;

- від 31.12.2014 (за грудень 2014 року) на суму 65 974, 38 грн, копії яких долучені до матеріалів справи.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також цим договором.

Відповідач свої зобоввЂ�язання щодо оплати за природний газ виконав із порушенням встановленого договором строку, що стало підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 36 196, 84 грн, 3 % річних в розмірі 6 948, 83 грн та інфляційних втрат на суму 82 977, 19 грн та звернення позивача з даним позовом до суду. Вказані нарахування позивачем проведено за період 2014-2016 років, з врахуванням здійснених відповідачем платежів.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 цього Кодексу).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 9.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм та умов договору, можна зробити висновок про те, що сторони договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам ст. 6 і ч. 1 ст. 259 ЦК України, тому розрахунок розміру 3 % річних, інфляційних втрат та пені слід проводити за кожною вимогою в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором.

За умовами ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної Постанови).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведений позивачем, прийшов до висновку про його обгрунтованість, а відтак про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 6 948, 83 грн та інфляційних втрат на суму 82 977, 19 грн.

Щодо нарахування відповідачу пені, суд зазначає наступне.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачує пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України. Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем, на підставі п. 7.2. договору, нараховано відповідачу пеню в розмірі 36 196, 84 грн. Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені суд вважає, що вказане нарахування проведено відповідно до чинного законодавства.

Не погоджуючись з проведеним позивачем нарахуванням пені, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір пені на 95 % до суми 1 809, 84 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Статтею 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Обгрунтовуючи свою вимогу про зменшення пені, відповідач посилається на складне матеріальне становище ПП Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка , яке було спричинене нерегулярним та неповним надходженням коштів з державного бюджету та несвоєчасною оплатою коштів населенням за отриману теплову енергію. На підтвердження складного матеріального становища, в якому перебувало підприємство у 2014 році, відповідач надав звіт про фінансові результати за 2014 рік та баланс станом на 01.01.2015. Також зазначив, що внаслідок невчасної сплати відповідачем коштів за природний газ не було завдано жодних збитків іншим особам.

Слід зазначити, що на час звернення позивача до суду відповідачем було повністю сплачено основний борг за газ, що підтверджено позивачем.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 925/1471/16, суд зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи відповідача, враховуючи його фінансовий стан та відсутність основного боргу, а також термін прострочення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати, суд, враховуючи інтереси сторін, дійшов висновку про часткове задоволення заявленого відповідачем клопотання, та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, на 50 %. Таким чином, суд вважає що з відповідача слід стягнути пеню в розмірі 18 098, 42 грн.

Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ухвалив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка (79066, м. Львів, вул. Сихівська, 9/39а; ідентифікаційний код 30388472) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) суму в розмірі 109 916, 44 грн, з яких:

- 18 098, 42 грн пені;

- 6 948, 83 грн - 3% річних;

- 82 977, 19 грн - інфляційних втрат;

- 1 892, 00 грн - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 09.10.2018.

Суддя Манюк П.Т.