Рішення
від 02.10.2018 по справі 912/2703/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 рокуСправа № 912/2703/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу № 912/2703/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України", 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод", 27641, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське ;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- Приватного акціонерного товариства "Креатив", 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75;

-Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Агро", 25014, м. Кропивницький, пр. Промисловий, будинок 14;

- Публічного акціонерного товариства "Креатив Груп", 25014, м. Кропивницький, пр. Промисловий, 14;

- Приватного підприємства "Еллада", 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод модифікованих жирів", 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75;

- ОСОБА_2, 25000, АДРЕСА_1;

- ОСОБА_3, 25031, АДРЕСА_2;

про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави

за участю представників:

від позивача - Полтавець П.Ю., довіреність № 19/3-02/423 від 28.12.2018 (до оголошення перерви);

від відповідача, третіх осіб - участі не брали;

Публічне акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 55/2-08/1127-625/2016-00/вих від 12.07.2016 (вх. № 2703/16 від 15.07.2016), яка містить такі вимоги:

В рахунок часткового погашення заборгованості приватного акціонерного товариства "Креатив" перед публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" за договором кредитної лінії № 3 від 12.04.2011, в розмірі 182 376 855 доларів США 71 цент, 12 788 343 євро 65 центів та 117 167 462 гривні 43 копійки (що в загальному розмірі за курсом НБУ станом на 08.06.2016 складає 5 031 849 369,51 грн.), що складається з:

- простроченої заборгованості за основним боргом - в розмірі 157 813 051,00 доларів США, 10 960 903,46 євро ( що в еквіваленті складає 4 249 763 064,20 грн.);

- простроченої заборгованості за процентами - в розмірі 24 555 240,65 доларів США та 1 827 440,19 євро ( що в еквіваленті складає 664 705 069,55 грн.);

- пені за несвоєчасну сплату основного боргу в доларах США - в розмірі 3 885 316,15 грн;

- пені за несвоєчасну сплату основного боргу в євро - в розмірі 306 230,98 грн.;

- пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами в доларах США - 95 112 113,41 грн.;

- пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами в євро - 7 801 722,00 грн.;

- суми 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу в доларах США - 323 776,35 грн.;

- суми 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу в євро - 25 519,25 грн.;

- суми 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в доларах США - 8 942 147,81 грн.;

- суми 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в євро - 735 144,92 грн.;

- простроченої заборгованості за комісією за резервування коштів в доларах США - 8 564,06 дол. США;

- суми пені за несвоєчасну сплату комісії за резервування коштів в гривні - 32 866,02 грн;

- суми 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за резервування - 2 625,54 грн;

Звернути стягнення на:

- предмет іпотеки за Іпотечним договором № 10 від 31.07.2012, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Руденко Н.П. та зареєстрованим в реєстрі за № 594, який укладено між публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" та належить останньому на праві власності, що підтверджується Дублікатом свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.12.2002, виданого Соколівською сільською радою за № 209, виданого 02.02.2010, серія САС № 881305 та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.02.2010 року, шляхом набуття Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" права власності, за ціною, яка буде визначена в судовому процесі, на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., Кіровоградський район, с. Соколівське, просп. Комсомольський, буд. 1-а, а згідно переліку, наведеного в позовній заяві № 55/2-08/1127-625/2016-00/вих від 12.07.2016.

- Визнати за Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., Кіровоградський район, с. Соколівське, просп. Комсомольський, буд. 1-а, згідно переліку, наведеного в позовній заяві № 55/2-08/1127-625/2016-00/вих від 12.07.2016.

Звернути стягнення на:

- предмет застави за договором застави обладнання № 9 від 30.07.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод", посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П. зареєстрованим за № 4146, а саме рухоме майно, що знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., Кіровоградський район, с. Соколівське, просп. Комсомольський, буд. 1-а, згідно переліку, наведеного в позовній заяві № 55/2-08/1127-625/2016-00/вих від 12.07.2016 із застосуванням способу звернення на Предмет застави, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" - продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, а саме:

- надати Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" право продажу від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" рухомого майна, що знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., Кіровоградський район, с. Соколівське, просп. Комсомольський, буд. 1-а, згідно переліку, наведеного в позовній заяві № 55/2-08/1127-625/2016-00/вих від 12.07.2016 будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, за початковою ціною, яка буде визначена в судовому процесі;

- передати публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в управління Предмет застави, а саме рухоме майно, що знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., Кіровоградський район, с. Соколівське, просп. Комсомольський, буд. 1-а, згідно переліку, наведеного в позовній заяві № 55/2-08/1127-625/2016-00/вих від 12.07.2016, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" на праві власності - на період його реалізації та надати право публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" отримувати у будь-яких фізичних та юридичних осіб незалежно від їх форм власності, в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, нотаріусів будь-які документи (оригінали, їх копії, дублікати, витяги з державних реєстрів, довідки), необхідні для управління ( в тому числі для укладення будь-яких правочинів, спрямованих на збереження/охорону та отримання доходів від управління) та укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, щодо рухомого майна згідно переліку, наведеного в позовній заяві № 55/2-08/1127-625/2016-00/вих від 12.07.2016, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" на праві власності зокрема, але не виключно, надати публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України":

- право отримання в будь-яких установах, підприємствах та організаціях, а також в Державній реєстраційній службі, нотаріусів будь-яких документів, необхідних для здійснення управління, укладення договорів найму, оренди, суборенди Предмету застави за Договором застави обладнання № 9 від 30.07.2012;

- право здійснення дій, пов'язаних з управлінням, спільним управлінням з будь-якими особами, передачею в наступне управління, а також дій щодо зміни, розірвання, укладення правочинів, договорів, угод оренди, суборенди, найму Предмету застави за Договором застави обладнання № 9 від 30.07.2012;

- право отримання всіх орендних, суборендних та будь-яких інших платежів за користування Предметом застави за Договором застави обладнання № 9 від 30.07.2012;

- право здійснення дій, пов'язаних з укладенням, зміною, розірванням правочинів, договорів, угод про надання послуг щодо прибирання, електропостачання, водопостачання, телефонного зв'язку, теплопостачання, газопостачання, утримування та обслуговування Предмету застави за Договором застави обладнання № 9 від 30.07.2012, встановлення та обслуговування охоронної та пожежної сигналізації тощо.

Стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.

Ухвалою від 18.07.2016 порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Креатив"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Креатив Агро", Публічне акціонерне товариство "Креатив Груп"; Приватне підприємство "Еллада"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод модифікованих жирів", ОСОБА_2; ОСОБА_3; від учасників судового процесу витребувано необхідні документи, зокрема письмові пояснення щодо призначення судової експертизи визначення ринкової вартості майна, на яке позивач просить звернути стягнення та визнати право власності, її виду, якій експертній установі доручити її проведення, які питання поставити перед експертом, та на кого зі сторін покласти витрати по оплаті експертизи.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 02.08.2016 клопотання позивача та відповідача про призначення у даній справі судової експертизи задоволено. Призначено в справі № 912/2703/16 комплексну судову оціночно-будівельну та товарознавчу експертизу з метою визначення ринкової вартості нерухомого та рухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод", яке знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, просп. Комсомольський, 1-а та було передано в заставу за Іпотечним договором № 10 від 31.07.2012 року та Договором застави обладнання № 9 від 30.07.12 відповідно. Проведення експертизи доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Київський інститут судових експертиз" (юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Депутатська, буд. 25, кв. 95, адреса для листування 04050, м. Київ, а/с 115) з правом залучення до її проведення судових експертів з відповідних галузей знань. Провадження в справі зупинено в зв'язку з призначенням судової експертизи.

Ухвалами господарського суду від 29.08.2016, 07.09.2016, 20.09.2016 та 03.10.2016 розглядались клопотання судових експертів. Провадження у справі відповідно поновлювалось та зупинялось на період проведення експертизи до одержання її результатів.

17.02.2017 на адресу господарського суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 0103 від 30.01.2017 та висновок експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 0104 від 30.01.2017, а також повернуто матеріали справи №912/2703/16 та додаткові документи, що надавались для проведення експертизи.

Ухвалою від 20.02.2017 господарський суд поновив провадження у справі, розгляд якої призначив на 06.03.2017.

Представником позивача подано письмові пояснення № 55/2-04/351 від 03.03.2017 з вимогами:

- звернути стягнення на предмет застави за договором застави обладнання № 9 від 30.07.2012, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П., що належить ТОВ "Соколівський консервний завод" за початковою ціною 36 426 871,89 грн.

- звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №10 від 31.07.2012, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П., що належить ТОВ "Соколівський консервний завод" за початковою ціною 29 726 649,00 грн.

Від відповідача 06.03.2017 надійшло клопотання № 38 про призначення повторної комплексної будівельно-технічної (оціночно - будівельної) та товарознавчої експертизи, оскільки у висновках експертів констатується наявність деяких позицій, які насправді фізично відсутні. У зазначеному клопотанні відповідач просить призначити у справі повторну судову комплексну будівельно-технічну та товарознавчу експертизу, проведення якої доручити судовим експертам Кіровоградського відділення ОНДІСЕ. Поставити на дослідження перед експертами наступні питання:

- якою є дійсна ринкова вартість нерухомого майна, що належить ТОВ "Соколівський консервний завод", а саме: комплекс будівель за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, просп. Комсомольський, 1-а, яке було передано в заставу за Іпотечним договором № 10 від 31.07.2012;

- якою є дійсна ринкова вартість рухомого майна, що належить ТОВ "Соколівський консервний завод", яке було передано в заставу за Договором застави обладнання № 9 від 30.07.2012.

Також відповідач просив зупинити провадження у справі та гарантував проведення оплати вартості експертизи.

Ухвалою від 06.03.2017 господарський суд відклав розгляд справи до 15.03.2017 з метою з'ясування позицій інших учасників судового процесу щодо необхідності призначення повторної/додаткової експертизи.

У судовому засіданні 15.03.2017 представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача з підстав, викладених у письмових поясненнях № 55/2-08/393 від 13.03.2017. Позивач просив призначити у даній справі додаткову комплексну судову оціночно-будівельну та товарознавчу експертизу на вирішення якої поставити наступні питання:

- якою є дійсна ринкова вартість станом на дату проведення додаткової судової будівельно-оціночної експертизи нерухомого майна за іпотечним договором № 10 від 31.07.2012, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П., що належить ТОВ "Соколівський консервний завод", а саме: комплекс розташований за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, просп. Комсомольський, 1-а, до складу якого входить майно, перелік якого наведено позивачем у даних письмових поясненнях;

- якою є дійсна ринкова вартість рухомого майна станом на дату проведення додаткової судової товарознавчої експертизи рухомого майна за договором застави обладнання № 9 від 30.07.2012, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П., що належить ТОВ "Соколівський консервний завод", обладнання та устаткування, розташоване за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с.Соколівське, просп. Комсомольський, 1-а, перелік якого наведено позивачем у даних письмових поясненнях;

- проведення Додаткової комплексної судової оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи доручити судовим експертам ТОВ "Київський інститут судових експертиз";

- оплату вартості проведення експертизи покласти на АТ "Ощадбанк".

Судовий експерт надав письмові пояснення, в яких зазначив, що ні відповідачем, ні іншими учасниками судового процесу інформація про відсутність окремих позицій обладнання не надавалась. Під час натурного обстеження об'єктів експертного дослідження представниками відповідача не було повідомлено про відсутність окремих позицій обладнання, за результатами натурного обстеження Відповідач міг надати таку інформацію суду, проте цього також не було зроблено. Таку інформацію надано вже після складання відповідного експертного висновку, направлення матеріалів справи до суду разом з такими висновками та поновлення провадження у даній справі. З метою урахування інформації та доказів про відсутність окремих позицій обладнання у висновку товарознавчої експертизи, суд визнав за необхідне призначити Додаткову експертизу у відповідності до ч. 3 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, проведення якої доручити тій же експертній установі.

Ухвалою від 15.03.2017 господарський суд призначив у справі № 912/2703/16 додаткову комплексну будівельно-технічну (оціночно-будівельну) та товарознавчу експертизи, проведення яких доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Київський інститут судових експертиз" з правом залучення до їх проведення судових експертів з відповідних галузей знань.

Провадження у справі зупинялось на період проведення експертизи.

Ухвалами господарського суду від 18.04.17, 27.04.17 розглядались клопотання судових експертів. Провадження у справі відповідно поновлювалось та зупинялось на період проведення експертизи до одержання її результатів.

01.11.2017 на адресу господарського суду Кіровоградської області надійшли за супровідним листом № 0132 від 26.10.2017 висновок експерта № 0108 від 10.05.2017 додаткової судової оціночно-будівельної експертизи та висновок експерта № 0114 від 23.09.2017 додаткової судової товарознавчої експертизи.

Так, згідно з висновком додаткової судової товарознавчої експертизи № 0114 від 23.09.2017 дійсна ринкова вартість станом на дату проведення експертизи рухомого майна за Договором застави № 9 від 30.07.2012, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Соколівський консервний завод", обладнання та устаткування, розташоване за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, просп. Комсомольський, 1-а, згідно переліку, виходячи з наявної цінової інформації (первісної вартості) та вихідних даних стосовно вищенаведеного обладнання, без урахування:

- термогігрометра ТА 100, (Doatmann el/GmbH Німеччина) - метр. Атест 5000-0103, який насправді відсутній;

- термогігрометра ТА 100, (Doatmann el/GmbH Німеччина) - метр. Атест 5000-0104, який насправді відсутній;

- термогігрометра ТА 100, (Doatmann el/GmbH Німеччина) - метр. Атест 5000-0105, який насправді відсутній;

- термогігрометра ТА 100, (Doatmann el/GmbH Німеччина) - метр. Атест 5000-0106, який насправді відсутній;

- термогігрометра ТА 100, (Doatmann el/GmbH Німеччина) - метр. Атест 5000-0107, який насправді відсутній;

- електронаватажувача Still RX50-10, який насправді відсутній;

- поломиючої машини BR 40/10C ADV, яка насправді відсутня;

- поломиючої машини BR 40/10C ADV, яка насправді відсутня.

Становить 35609906,77 грн (тридцять п'ять мільйонів шістсот дев'ять тисяч дев'ятсот шість грн 77 коп.).

Відповідно до висновку додаткової судової оціночно-будівельної експертизи № 0108 від 10.05.2017 дійсна ринкова вартість нерухомого майна за Іпотечним договором № 10 від 31.07.2012, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Соколівський консервний завод", а саме: комплекс, розташований за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, просп. Комсомольський, 1-а, до складу якого входить: (див. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 15 березня 2017 року, стор. 7-8), без урахування хвіртки № 1, літ. БТІ № 1, яка насправді відсутня, на дату проведення додаткової експертизи складає 31732070 грн (тридцять один мільйон сімсот тридцять дві тисячі сімдесят грн).

У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою від 03.11.17 поновлено провадження у справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 13.11.17 об 11:00 год. Ухвалою від 13.11.17 продовжено строк розгляду справи № 912/2703/16 на 15 днів та відкладено розгляд справи до 24.11.17 об 11:00 год.

Ухвалою від 24.11.17 призначено в справі № 912/2703/16 повторну комплексну судову оціночно-будівельну та товарознавчу експертизу з метою визначення ринкової вартості нерухомого та рухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод", яке знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, просп. Комсомольський, 1-а та було передано в заставу за Іпотечним договором № 10 від 31.07.2012 року та Договором застави обладнання № 9 від 30.07.12 року відповідно. Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6) з правом залучення до її проведення судових експертів з відповідних галузей знать.

Ухвалами господарського суду від 25.01.18, 13.02.18, 21.03.18 та 03.04.18 розглядались клопотання судових експертів. Провадження у справі відповідно поновлювалось та зупинялось на період проведення експертизи до одержання її результатів.

09.08.18 до Господарського суду Кіровоградської області надійшли матеріали справи №912/2703/16 разом висновком експертів.

Так згідно з висновком повторної судової оціночно-будівельної експертизи № 002-БЛІ/18 від 10.07.2018 ринкова вартість нерухомого майна за Іпотечним договором № 10 від 31.07.2012, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, просп. Комсомольський, 1-а, до складу якого входить: (див. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 24 листопада 2017 року, стор. 7-8), на дату проведення експертизи складає 35 129 127,00 грн (тридцять п'ять мільйонів сто двадцять дев'ять тисяч сто двадцять сім грн).

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 001-ГАО/18 від 25.06.2018 ринкова вартість станом на дату проведення експертизи рухомого майна за Договором застави обладнання № 9 від 30.07.2012, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, просп. Комсомольский, 1-а, згідно переліку (див. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 24 листопада 2017 року, стор. 9-16), становить 31 416 685,50 грн (тридцять один мільйон чотириста шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять грн 89 коп.).

Ухвалою від 14.08.2018 поновлено провадження у справі №912/2703/16, підготовче засідання призначено на 27.08.2018 о 14:00 год., встановлено сторонам строк для подання відзиву, заперечень на відзив, заяв, клопотань, письмових пояснень, що не були подані до матеріалів справи до 23.08.18.

Протокольною ухвалою від 27.08.2018 на підставі п. 2 ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в підготовчому засіданні по розгляду справи № 912/2703/16 до 10.09.2018 до 10:00 год.

06.09.2018 Публічним акціонерним товариством "Державний Ощадний банк України" через канцелярію суду подано заяву про уточнення позовних вимог від 04.09.2018 №55/2-04/1280/82591/2018-00/вих, відповідно до якої позивач просить:

- встановити в судовому рішенні спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором - шляхом реалізації на прилюдних торгах у порядку виконавчого провадження, за ціною визначеною згідно з висновком №002-БЛІ/18 від 10.07.2018 судової оціночно-будівельної експертизи Центру судової експертизи та експертних досліджень Державного підприємства "Інформаційні судові системи" Державної судової адміністрації України - 35 129 127,00 без урахування ПДВ.

- встановити в судовому рішенні спосіб звернення стягнення на предмет застави за Договором застави - шляхом реалізації на прилюдних торгах у порядку виконавчого провадження, за ціною визначеною згідно з висновком №001-ГАО/18 від 25.06.2018 року судової товарознавчої експертизи Центру судової експертизи та експертних досліджень Державного підприємства "Інформаційні судові системи" Державної судової адміністрації України - 31 416 685,00 грн без урахування ПДВ.

В підготовчому засіданні 10.09.2018 представником позивача надані письмові пояснення, відповідно до яких останній просить розглядати позовні вимоги щодо встановлення способу звернення стягнення на предмет іпотеки та застави лише в межах заяви про уточнення позовних вимог від 03.09.2018 №55/12-04/1270. Також зазначено у такій заяві, що суму боргу за Кредитним договором, які підлягають стягненню за рахунок предметів забезпечення, визначено в позовній заяві. Інші вимоги позивача викладені в позовній заяві просить не приймати до розгляду, окрім стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору.

Ухвалою від 10.09.18 прийнято вказану заяву позивача та постановлено продовжувати розгляд справи з її урахуванням, відповідачу та третім особам запропоновано надати письмові пояснення чи заперечення на заяву позивача про уточнення позовних вимог від 04.09.2018р. Крім того, вказаною ухвалою закрито підготовче провадження у справі № 912/2703/16 та призначено судовий розгляд на 11.09.2018 о 17:00 год. Визначено резервну дату судового засідання - 02.10.2018р. о 12:00 год.

У судовому засіданні 11.09.18 відкладено судовий розгляд справи № 912/2703/16 до 12:00 год 02.10.18 (резервної дати судового засідання).

У судовому засіданні 02.10.18 о 12:00 год представник позивача повідомив, що підтримує заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.09.2018 №55/12-04/1270.

У судовому засіданні 02.10.18 о 12:00 год оголошувалась перерва до 16:00 год 02.10.18. Після перерви сторони, треті особи участі своїх представників не забезпечили.

Позивач є належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, оскільки його представник приймав участь у засіданні суду 02.10.18 до перерви та повідомлений про оголошену перерву під фіксацію. Вказане також підтверджується підписом останнього на повідомленні про наступне засідання від 02.10.18.

Відповідач, треті особи участі своїх представників у судовому засіданні 02.10.18 не забезпечили. Письмових пояснень чи заперечень з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог від 03.09.2018 №55/12-04/1270 не подали.

Господарський суд враховує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю „Соколівський консервний завод" з 06.09.2017 перебуває у стані припинення за рішенням засновників.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Господарським судом виконанні вимоги норм ст. ст. 120, 121 ГПК України та надіслано ухвалу суду про відкладення розгляду справи за адресами, наявними в матеріалах справи, як і ухвалу про порушення провадження у справі. Про вказане свідчить штамп канцелярії господарського суду на зворотному боці ухвал суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод", Приватне акціонерне товариство "Креатив", Товариство з обмеженою відповідальністю "Креатив Агро", Публічне акціонерне товариство "Креатив Груп", Приватне підприємство "Еллада", Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод модифікованих жирів" належним чином повідомленні про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що наявні в матеріалах справи. Поштові конверти з ухвалами суду від 11.09.2018 та 12.09.18, направленні на адреси третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до господарського суду повернуто із зазначенням за закінченням терміну зберігання .

Згідно з ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами п.1, 2 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Господарським судом ухвали від 11.09.2018 та 12.09.18 направлені на адреси ОСОБА_2: 25000, АДРЕСА_1 та ОСОБА_3: 25031, АДРЕСА_2.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вчинив всі необхідні дії для повідомлення сторін та третіх осіб про дату, час та місце проведення засідання суду та вважає за можливе розглянути справу № 912/2703/16 по суті у судовому засіданні 02.10.18 за відсутності учасників судового процесу.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2011 року між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", яке у відповідності з Законом України „Про акціонерні товариства" змінило назву на публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (надалі - Банк/Позивач) та закритим акціонерним товариством "Креатив", яке у відповідності з Законом України „Про акціонерні товариства" змінило назву на Приватне акціонерне товариство "Креатив" (надалі - Позичальник/третя особа) було укладено договір кредитної лінії № 3 з наступними змінами та доповненнями, внесеними згідно Додаткових договорів: № 1 від 20.05.2011, № 2 від 30.06.2011, № 3 від 22.07.2011, № 4 від 18.11.2011, № 5 від 09.02.2012, № 6 від 30.07.2012, № 7 від 05.04.2013, № 8 від 12.04.2013, № 9 від 14.01.2015, № 10 від 27.02.2015, № 11 від 31.03.2015, № 12 від 29.05.2015, № 13 від 30.06.2015, № 14 від 31.08.2015 (надалі - Кредитний договір) з діючим лімітом кредитування 175 100 000 дол. США (надалі - Кредит).

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору Банк зобов'язався надати на умовах цього Договору, а Позичальник зобов'язався отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 2.2 Кредитного договору Кредит надається у вигляді мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 30 грудня 2017 року (включно).

Підпунктом 2.3.1 Кредитного договору визначено, що Кредит Позичальнику може надаватися в таких валютах: долари США, гривні, євро, погашення Кредиту (його частини) здійснюється у валюті надання Кредиту (його частини).

У відповідності до п. 2.4 Кредитного договору Кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку.

Вказаний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Кредитний договір № 3 від 12.04.2011 є кредитним договором, а правовідносини сторін врегульовано нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до норм статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виконано зобов'язання за договором по наданню Позичальнику Кредиту. На підставі заявок Позичальника останньому надано кошти згідно відповідних траншів, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з рахунків обліку заборгованості позичальника.

Прострочена заборгованість за основним боргом складає 157 813 051 дол. США, 10 960 903,46 Євро, що в еквіваленті складає 4 249 763 064,20 грн. Відповідачем та третьою особою не заперечені вказані суми заборгованості.

Згідно з п. 2.7 Кредитного договору за користування Кредитом Позичальник зв'язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку і розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються Банком за фіксованою процентною ставкою. Сторони узгодили, що при нарахуванні та сплаті процентів за користування Кредитом сторони керуються наступним:

У відповідності до п п. 2.7.1 Кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються Банком на основі наступних процентних ставок:

в період до 30 листопада 2014 року проценти за користування Кредитом нараховуються Банком на основі наступних процентних ставок:

за частиною заборгованості в гривнях - 14 % річних; за частиною заборгованості в доларах США - в розмірі 10,5% річних; за частиною заборгованості в євро - в розмірі 11 % річних.

Починаючи з 01 грудня 2014 року проценти за користування Кредитом нараховуються Банком на основі наступних процентних ставок:

за частиною заборгованості в гривнях - 21,3 % річних; за частиною заборгованості в доларах США - в розмірі 11% річних; за частиною заборгованості в євро - в розмірі 11,5% річних.

Підпунктом 2.7.3. Кредитного договору передбачено, що нараховані за період з першого дня видачі Кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день повернення Позичальником Кредиту (або його частини) проценти сплачуються Позичальником не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітнім, а в разі дострокового повернення Кредиту - одночасно з погашенням Кредиту.

Згідно п. 5.3.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний точно в строки, обумовлені Кредитним договором, погашати Кредит та своєчасно у визначені Кредитним договором строки сплачувати плату (проценти) за користування Кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено умовами Кредитного договору, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

У відповідності до п. 7.1.1 Кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми Кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування Кредитом Позичальник зобов'язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочки.

У відповідності до п. 5.2.1 Кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором.

У відповідності до п. 5.3.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови Кредитного договору та взяті на себе цим договором зобов'язання.

У відповідності до п. 3.3.1 Кредитного договору Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання Позичальником взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або Документами забезпечення, вимагати дострокового повернення суми Кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування Кредитом (разом з сумами, що підлягають до сплати за цим договором), у строк протягом 160 (ста шістдесяти) календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення Банку про невиконання обов'язків у випадку невиконання Позичальником отриманої від банку вимоги про усунення порушень на протязі 20 (двадцяти) календарних днів, у тому числі, але не виключно, якщо Позичальник не зможе вчасно сплатити суму Кредиту, її частину та/або проценти за користування Кредитом та/або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за Кредитним договором - більше 30 календарних днів.

31.07.2012 між Банком та ТОВ „Соколівський консервний завод" (надалі - відповідач, іпотекодавець) укладено Іпотечний договір № 10 (надалі - Іпотечний договір) на забезпечення виконання зобов'язань ПрАТ „Креатив" за Кредитним договором, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме комплекс, розташований за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, проспект Комсомольський, будинок 1-а, до складу якого входить перелік майна (а.с. 53, том 2). У подальшому договорами від 18.04.2013, 15.01.2015 вносились зміни до Іпотечного договору. Іпотечний договір та зміни до нього підписані повноважними представниками сторін та нотаріально посвідчені у встановленому законодавством порядку.

30.07.2012 між Банком та ТОВ „Соколівський консервний завод" укладено Договір застави обладнання № 9 (надалі - Договір застави) на забезпечення виконання зобов'язань ПрАТ „Креатив" за Кредитним договором, предметом якого є майно, зазначене у Додатку до Договору застави обладнання № 9 від 30.07.2012 (а.с. 63-66, том 2). У подальшому до Договору застави вносились зміни згідно договорів від 16.04.2013 та 14.01.2015. Договір застави та зміни до нього підписані повноважними представниками сторін та нотаріально посвідчені у встановленому законодавством порядку.

Позичальник, починаючи з 26.07.2015 не виконує належним чином зобов'язання по сплаті нарахованих процентів за Кредитним договором, у зв'язку з чим у Позичальника виникла прострочена заборгованість.

У зв'язку з невиконанням Позичальником зобов'язань по сплаті нарахованих процентів за Кредитним договором, 26.11.2015 Банком на адресу Позичальника була направлена цінним листом з описом вкладення вимога про усунення порушень, яка була отримана останнім 02.12.2015, при цьому на протязі 20 (двадцяти) календарних днів вимога про усунення порушень Позичальником не виконана.

В подальшому, у відповідності до положень 3.3.1 Кредитного договору, 25.12.2015 Банком на адресу Позичальника була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, яка була отримана останнім 30.12.2015, проте докази виконання зазначеної вимоги в матеріалах справи відсутні.

З огляду на невиконання Позичальником своїх зобов'язань по поверненню кредиту та сплати процентів за ним згідно Кредитного договору Банк направив на адресу ТОВ „Соколівський консервний завод", як заставодавцю за Договором застави, вимогу № 55/2-06/1844-13488 від 25.12.2015 про усунення порушень зобов'язань, яка була отримана відповідачем 04.01.2016. Аналогічну вимогу № 55/2-06/1844-13489 від 25.12.2015 Банк направив відповідачеві, як Іпотекодавцю за Договором Іпотеки, яка теж отримана відповідачем 04.01.2016. Проте сторони не надали господарському суду докази виконання таких вимог.

Невиконання відповідачем вимог Банку про усунення порушень на протязі 20 (двадцяти) календарних днів щодо сплати основного боргу, нарахованих процентів та пені за Кредитним Договором, які направлялись Банком 25.12.2015 слугували підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.

У відповідності до п. 3.3.3 Кредитного договору підставою для визначення сум і підстав повернення Кредиту або будь-якої неповерненої Позичальником Банку частини кредиту (включаючи суми нарахованих процентів та інших платежів) є виписки з рахунків, відкритих у Банку для обліку заборгованості Позичальника за цим договором по Кредиту, нарахованих процентах та інших платежах.

За твердженням позивача, з огляду на невиконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, станом на 08.06.2016 за ПрАТ „Креатив" обліковується прострочена заборгованість за Кредитним договором у розмірі 182 376 855 доларів США 71 цент, 12 788 343 євро 65 центів та 117 167 462 гривні 43 копійки (що в загальному розмірі за курсом НБУ станом на 08.06.2016 складає 5 031 849 369,51 грн), що складається з:

- простроченої заборгованості за основним боргом - в розмірі 157 813 051,00 доларів США, 10 960 903,46 євро ( що в еквіваленті складає 4 249 763 064,20 грн);

- простроченої заборгованості за процентами - в розмірі 24 555 240,65 доларів США та 1 827 440,19 євро ( що в еквіваленті складає 664 705 069,55 грн);

- пені за несвоєчасну сплату основного боргу в доларах США - в розмірі 3 885 316,15 грн;

- пені за несвоєчасну сплату основного боргу в євро - в розмірі 306 230,98 грн;

- пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами в доларах США - 95 112 113,41 грн;

- пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами в євро - 7 801 722,00 грн;

- суми 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу в доларах США - 323 776,35 грн;

- суми 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу в євро - 25 519,25 грн;

- суми 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в доларах США - 8 942 147,81 грн;

- суми 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в євро - 735 144,92 грн;

- простроченої заборгованості за комісією за резервування коштів в доларах США - 8 564,06 дол. США;

- суми пені за несвоєчасну сплату комісії за резервування коштів в гривні - 32 866,02 грн;

- суми 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за резервування - 2 625,54 грн.

Вказані доводи позивача знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи та підтверджуються поданими до матеріалів справи виписками з рахунків Позичальника, відкритих у Банку для обліку заборгованості за Кредитним договором.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина 1 ст. 530 ЦК України визначає що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Третя особа не подала господарському суду доказів своєчасного виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором № 3 від 12.04.2011 (з врахуванням умов Додаткових договорів).

У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 3.3.1. Кредитного договору Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання умов, передбачених цим договором та,або Документами забезпечення, вимагати дострокового повернення суми Кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування Кредитом (разом з сумами, що підлягають до сплати за цим Договором) (Відкликання кредиту), у строк протягом 160 (ста шістдесяти) календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення Банку про невиконання обов'язків у випадку невиконання Позичальником отриманої від банку вимоги про усунення порушень на протязі 20 (двадцяти) календарних днів, у тому числі, але не виключно, якщо Позичальник не зможе вчасно сплатити суму Кредиту, її частину та/або проценти за користування Кредитом та,або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за Кредитним договором - більше 30 календарних днів.

Як досліджено вище, Банк скористався своїм правом на відкликання кредиту, направивши відповідне повідомлення. Позичальник, ПрАТ „Креатив" не виконав правомірні вимоги Банку.

При цьому, відповідно до ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України, за зобов'язаннями, терміни виконання за якими не настали, терміни вважаються такими, що настали з зазначеної в повідомленні дати. В цю дату позичальник зобов'язаний повернути банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний термін його використання, повністю виконати інші зобов'язання за договором.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено що, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З матеріалів справи випливає, що ПрАТ "Креатив" отримувало кредитні кошти в АТ "Ощадбанк" в іноземній валюті (долари США та євро), при цьому максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки НБУ, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти, пеня обчислюється та стягується лише у національній валюті України - гривні. Вказана правова позиція відображена в постанові Верховного Суду України № 909/660/14/3-29гс15 від 01.04.2015.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищий господарський суд України у постанові пленуму "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 та Верховний Суд України у "Аналізі практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві" надали роз'яснення, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарський суд враховує, що три проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України та які просить стягнути позивач за несвоєчасну сплату процентів в доларах США та суми 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в євро за своєю правовою природою відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування чужими грошовими коштами відповідно до умов договору та норм ст. 1048 ЦК України.

Вимоги щодо сплати трьох процентів річних за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, правомірно заявлені позивачем в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги.

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до норм статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина 1).

Господарський суд, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що факт невиконання зобов'язання ПрАТ „Креатив" перед ПАТ "Державний ощадний банк України" за Кредитним договором є доведеним та підтверджений належними доказами у справі. Третя особа, як позичальник, не заперечувала факту укладення Кредитного договору, факту отримання кредиту, як і не спростовувала факту порушення своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів. Відповідачем теж такі факти не заперечуються.

Як зазначено вище між Банком та ТОВ „Соколівський консервний завод" укладено Іпотечний договір та Договір застави.

Так, відповідно до п. 3.1.4. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки в порядку, передбаченому п. 6.2. цього договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за Кредитним договором.

Згідно з п. 6.2. Іпотечного договору у разі порушення Боржником зобов'язання та/або умов цього договору та прийняття Іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на Предмет іпотеки, Іпотекодержатель зобов'язаний надіслати Іпотекодавцю та Боржнику, якщо він є відмінним від Іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про його виконання протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки. Положення цього пункту не є перешкодою для реалізації права Іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Аналогічно, згідно з п. 6.1. Договору застави Заставодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет застави у випадку, якщо у момент настання строку платежу Зобов'язання (або відповідна його частина) не буде виконано. Також Заставодержатель набуває право стягнення на Предмет застави у разі зменшення вартості Предмета застави або якщо ліквідність Предмета застави втрачена, відповідно до п. 3.1.3.-3.1.6. цього Договору.

Так п. 3.1.3. Договору застави передбачено, що Заставодержатель має право звернути стягнення на Предмет застави та реалізувати його в порядку, передбаченому п. 6.2. цього Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання Зобов'язання за Кредитним договором.

При цьому, у разі порушення Зобов'язання та/або умов цього Договору та прийняття Заставодержателем рішення про звернення стягнення на Предмет застави, Заставодержатель зобов'язаний надіслати Заставодавцю, письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушеного Зобов'язання, вимога про його виконання протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на Предмет застави у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Заставодержателя залишається без задоволення, Заставодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет застави. (п. 6.2. Договору застави).

Господарським судом встановлено вище, що Банк скористався своїми правами, що передбачені Договором застави та Іпотечним договором, направивши відповідні вимоги про стягнення заборгованості відповідачу, як Іпотекодавцю та Заставодавцю.

Однак, відповідач зобов'язання за Кредитним договором не виконав, що і стало підставою звернення Банку до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на користь Банку за Іпотечним договором та на предмет застави згідно Договору застави в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Банк вчинив необхідні дії для врегулювання спору у досудовому порядку, направивши лист-вимогу Іпотекодавцю, проте останній не надав відповіді на таку вимогу та не виконав дій задля погашення заборгованості шляхом передачі майна, що знаходиться в іпотеці. Отже у позасудовому порядку сторони не змогли досягнути згоди на врегулювання спору щодо переходу права власності на майно, передане в іпотеку, до Банку, тому останній мав всі правові підстави задля задоволення своїх вимог у судовому порядку.

Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки; іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, а також початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України Про судове рішення № 6 від 23.08.2012 роз'яснено, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому у рішенні про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) господарські суди повинні зазначати дані, визначені в частині другій статті 25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень і в частині першій статті 39 Закону України Про іпотеку (пп. 9.12 п. 8).

Постановою Великої Палати Верховного Суду України від 21.03.18 по справі № 760/14438/15-ц (провадження № 14-38цс18), викладено правову позицію щодо неможливості застосування такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки як визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки та зазначено, що: Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержавтеля шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 Цивільного кодексу України у контексті статей 36, 37 Закону України Про іпотеку суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем .

Отже, господарським судом встановлено, що позивач вправі застосувати такий спосіб захисту, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації на прилюдних/публічних торгах у порядку виконавчого провадження у рахунок частового задоволення грошових вимог Позивача до ПрАТ Креатив за Кредитним Договором.

Щодо позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет застави за Договором застави, то господарський суд враховує такі положення чинного законодавства.

Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до положень ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Стяття 19 Закону України Про заставу передбачає, що за рахунок заставленного майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором - неустойку), необхідні витрати на утримання заствленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України „Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Пунктом 6.1. Договору застави сторони узгодили, що Заставодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет застави у випадку, якщо у момент настання строку платежу Зобов'язання (або відповідна його частина) не буде виконано. Також Заставодержатель набуває право стягнення на Предмет застави у разі зменшення вартості Предмета застави або якщо ліквідність Предмета застави втрачена, відповідно до п. 3.1.3.-3.1.6. цього Договору.

При цьому, у разі порушення Зобов'язання та/або умов цього Договору та прийняття Заставодержателем рішення про звернення стягнення на Предмет застави, Заставодержатель зобов'язаний надіслати Заставодавцю, письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушеного Зобов'язання, вимога про його виконання протягом 180 (ста восьмидесяти) календарних днів з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на Предмет застави у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Заставодержателя залишається без задоволення, Заставодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет застави. (п. 6.2. Договору застави).

Господарським судом встановлено вище, що Банк скористався своїм правом, що передбачене Договором застави, направивши відповідну вимогу про стягнення заборгованості відповідачу, як Заставодавцю. Останній, отримавши таку вимогу 04.01.2016, залишив її без виконання.

У п. 6.7. Договору застави визначено, що заставодержатель має право на власний розсуд визначити позасудовий спосіб звернення стягнення на Предмет застави, а саме: отримання Предмета застави Заставоджержателем у власність в порядку, визначеному цим Договором та Законодавством, або продаж Предмета застави від імені Заставодавця шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем або на публічних торгах, з урахуванням положень, встановлених в п. 6.2. цього Договору.

Частиною 6 статті 20 Закону України Про заставу встановлено, що звернення стягнення на заставне майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Згідно з ч. 2. ст. 22 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає:

1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження;

2) сплату процентів і неустойки;

3) сплату основної суми боргу;

4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження;

5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

За змістом ч. 1 ст. 24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Позивачем виконано вимоги ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Боржник вправі до дня продажу предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах повністю виконати забезпечену обтяженням вимогу обтяжувача разом з відшкодуванням витрат, понесених обтяжувачем у зв'язку з пред'явленням вимоги і підготовкою до проведення публічних торгів. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах.

Відтак позивач має достатні правові підстави для заявлення позовної вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави із застосуванням способу, передбаченого ст. 25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Щодо визначення вартості майна, переданого в іпотеку та заставу, то господарський суд враховує положення статті 591 Цивільного кодексу України, відповідно до якої реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

В силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки. З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

З метою визначення дійсної ринкової вартості рухомого та нерухомого майна, на яке просить звернути стягнення позивач, господарський суд призначив відповідну судову експертизу( повторну), в результаті якої визначено вартість вказаного майна.

Отже, у зв'язку із невиконанням Позичальником своїх кредитних зобов'язань та зважаючи на те, що сторони у позасудовому порядку не досягли згоди щодо вирішенні спірного питання та сплати заборгованості, господарський суд дійшов висновку, що заявлені ПАТ "Державний ощадний банк України" позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо перебування відповідача - ТОВ „Соколівський консервний завод" в процесі припинення за рішенням засновників, то господарський суд дійшов висновку, що вказане не впливає на вирішення спору по суті, враховуючи таке.

Відповідно до статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Статтею 105 ЦК України визначено порядок виконання рішення про припинення юридичної особи. Так учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Водночас господарський суд вважає, що у даному спорі відсутні правові підстави для звернення Банку ще й до ліквідатора (ліквідаційної комісії) з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет застави, враховуючи таке.

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ „Соколівський консервний завод" лише з 06.09.2017 перебуває у стані припинення за рішенням засновників, водночас Банк звернувся із даним позовом до господарського суду 15.07.2016, а листи-вимоги на виконання відповідних пунктів Іпотечного договору та Договору застави щодо виконання зобов'язань відповідачем своїх обов'язків Банком направлялись ще 25.12.2015. Отже, Банк реалізував свої права іпотекодержателя та заставодержателя в період дії Кредитного договору, а також у період, коли зобов'язання, забезпечене іпотекою та заставою, належним чином не виконувалось і ще до внесення запису про прийняття рішення щодо припинення ТОВ „Соколівський консервний завод" за рішенням засновників. Протилежне б свідчило про неспівмірне обмеження прав кредитора, який своєчасно вжив необхідних заходів та вчинив достатні дії на захист своїх порушених прав.

До того ж господарський суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України „Про заставу" у разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Судовий збір, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Водночас при подачі позову Банк сплатив 208 078 грн судового збору, тоді як в силу приписів Закону України „Про судовий збір" (ч. 2 ст. 4) в редакції, чинній на момент подачі позову, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставки судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати. Відповідно до ч. 1. ст. 4 Закону України „Про судовий збір" Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01.01.2016 розмір мінімальної заробітної плати було установлено на рівні 1378 грн (ст. 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2016 рік"). Отже, при подачі даного позову Банк мав сплатити 206 700 грн (1378 грн х 150).

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на вказані положення Закону господарський суд звертає увагу позивача, що він має право подати клопотання про повернення йому надлишково сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. В рахунок часткового погашення заборгованості приватного акціонерного товариства "Креатив" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 31146251) перед публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г, ідентифікаційний код 00032129) за договором кредитної лінії № 3 від 12.04.2011, в розмірі 182 376 855 доларів США 71 цент, 12 788 343 євро 65 центів та 117 167 462 гривні 43 копійки (що в загальному розмірі за курсом НБУ станом на 08.06.2016 складає 5 031 849 369,51 грн.), що складається з: