Рішення

від 02.10.2018 по справі 916/1541/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1541/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Б.П. Топольницькій

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Светанна» про стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди в сумі 154138,16 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Светанна» про стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди в сумі 154138,16 грн., посилаючись на наступне.

30.11.2004 р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Светанна» було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 280/р, згідно якого орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху та підвалу № 501, загальною площею 69,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, 25, строком дії до 02.02.2017 р.

Як вказує позивач, зазначений договір оренди не було пролонговано, про що відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» та ст. 764 Цивільного кодексу України було проінформоване орендаря. Однак, у зв'язку з тим, що ТОВ „Светанна» всупереч умов договору та Цивільного кодексу України не було повернуто орендоване майно, Департамент комунальної власності звернувся до суду з позовною заявою про виселення орендаря з зайнятих приміщень.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 28.08.2017 року по справі № 916/1974/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 р., було виселено ТОВ „Светанна» з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 69,4 кв.м.

Наразі, за ствердженнями позивача, згідно п. 4.7 договору відповідач був зобов'язаний повернути приміщення за актом приймання-передачі протягом 15 днів з дати розірвання, проте орендар не виконав вказані вимоги. Згідно акту державного виконавця Другого Приморського ВДВС м. Одеси відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області було здійснено примусове виселення ТОВ „Светанна» 02.04.2018 р.

Таким чином, позивач зазначає, що за період з 18.02.2017 р. по 02.04.2018 р. зазначене нежитлове приміщення першого поверху та підвалу використовувалися ТОВ „Светанна» без належних правових підстав. У зв'язку з цим позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 795, ч. 2 ст. 785 ЦК України, п. 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 р. № 12, вважає, що з відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 18.02.2017 року по 02.04.2018 р. складає 154138,16 грн., яка заявлена до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2018 р. позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1541/18, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.09.2018 р.

31.08.2018 р. відповідачем був наданий до господарського суду відзив на позов (а.с. 38-41), в якому відповідач заперечує проти позову. В обґрунтування заперечень відповідач вказує, що матеріалами справи підтверджено, що 30.11.2004 року між ТОВ „Светанна» та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради укладено договір оренди № 280, згідно якого ТОВ „Светанна» передані в оренду нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, 25. В подальшому 02 лютого 2007 року сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення у новій редакції та відповідно до п.1.3. термін дії договору оренди у новій редакції з 02.02.2007 р. до 02.02.2017 р. Так, відповідач зазначає, що згідно п. 7.7. цього договору після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право на його продовження, у разі належного виконання ним умов договору. Згідно п. 4.10. договору у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення. За ствердженнями відповідача, ТОВ „Светанна» з січня 2017 року неодноразово зверталось до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про продовження строку дії договору оренди, на що були отримані відповіді про те, що дане питання у стані розгляду. При цьому відповідач вказує, що весь час підприємство сплачувало орендну плату за користування майном у відповідності до положень п. 4.10 договору оренди у новій редакції, а працівники Департаменту запевняли, що питання вирішується. Водночас, як вказує відповідач, керівництво підприємства неодноразово було на прийомі у керівництва Департаменту та виясняло хід розгляду вказаного питання, також для визначення нового розміру орендної плати відповідач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю „Консалтінгова компанія „Бюро оцінки Стефанович» , яким було виготовлено звіт № 2084/17. Відтак, відповідач стверджує, що перемови з Департаментом продовжувались впродовж всього 2017 року та посилаючись на те, що в Департаменті узгоджують нову процедуру передачі майна в оренду, пояснювали, що вирішення цього питання затягується. Наразі відповідач зауважив, що в лютому 2018 року до офісу ТОВ „Светанна» , приміщення якого орендувалось відповідно до вказаного вище договору, прибули невідомі особи, які повідомили, що вони будуть наступними орендодавцями цього приміщення та повідомили про те, що існує рішення господарського суду Одеської області про виселення з цього приміщення нашого Товариства, а також 06.02.2018 р. підприємство отримало з Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області постанову про відкриття виконавчого провадження. При цьому відповідач зазначає, що випадково дізнався про те, що рішенням господарського суду Одеської області від 28 вересня 2017 року задоволено позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю „Светанна» виселено з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 69,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, 25, оскільки позовні матеріали, судові повістки та рішення суду підприємство не отримувало. Таким чином, як вказує відповідач, останній розраховував на те, що питання про продовження строку дії договору оренди перебувало на розгляді, що підтверджується відповідним листуванням, про наявність судового рішення про виселення відповідач дізнався після його ухвалення. Однак, як стверджує відповідач, оскільки підприємство займається оптовою торгівлею побутовими електротоварами електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення, оптовою торгівлею комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, ремонтом комп'ютерів тощо, орендоване приміщення було заповнено відповідною продукцією та устаткування, тому для виселення потрібно було відшукати інше приміщення та певний час для того, щоб перевезти майно підприємства. Тому 02 квітня 2018 року відповідачем були передані ключі від приміщення представникам Департаменту. Водночас, як вказує відповідач, для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

В судовому засіданні 20.09.2018 р. протокольно оголошувалась перерва до 02.10.2018 р., про що повідомлено представників сторін під розписку.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, а відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

30.11.2004 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Светанна» (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 280/р, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Коблевська, 25, поверх (цоколь, підвал) І поверх, загальною площею 69,3 кв.м - магазин.

В п. 1.2 договору встановлено строк його дії, а саме: до 01 жовтня 2005 року.

За умовами п. 2.1 договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» та рішення сесії Одеської міської ради від 26.03.2003 р. № 1054-ХХІV „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста ОСОБА_2» .

Пунктом 2.2 договору встановлено, що за орендоване приміщення орендар зобов'язується оплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1959,75 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Відповідно до п. 2.3 договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою.

Згідно п. 2.4 договору орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

В пункті 2.5 договору передбачено, що за повідомленням орендодавця розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради з дня їх вступу у законну силу.

За положеннями п. 3.4. договору сторони погодили, що орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду приміщення згідно п. 1.1 договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

За умовами п. 4.1 договору вказане у п. 1.1 приміщення орендодавцем передається орендарю виключно для використання під магазин.

Пунктом 4.7 договору встановлено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Відповідно до п. 4.10 договору у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акту приймання-передачі приміщення.

Згідно п. 7.7 договору після закінчення строку дії останнього, орендар має переважне право на його продовження, у разі належного виконання ним умов договору.

В пункті 7.12 договору передбачено, що вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням відповідного розпорядження про передачу в оренду нежитлового приміщення, договору оренди та акту приймання-передачі вказаного приміщення.

За умовами п. 7.13 договору передача приміщення в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається територіальна громада міста ОСОБА_2.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу п. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії судового рішення господарського суду Одеської області від 28.09.2017 р. по справі № 916/1974/17 про виселення ТОВ „Светанна» з орендованого нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 69,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, 25, яке набрало законної чинності згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 р., додатковим договором від 12.02.2013 р. було змінено назву орендодавця з „Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради» на Департамент комунальної власності Одеської міської ради (позивач), внесені зміни у розрахунок орендної плати згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (наступними змінами), договір оренди від 30.11.2004 р. викладений у новій редакції під пунктом „м» . Також додатковим договором від 31.03.2015 р. була змінена полща орендованого приміщення з „120,1 кв.м» на „69,4 кв.м» , внесені зміни у профіль цільового використання об'єкта з „магазин непродовольчих товарів, склад, майстерня з ремонту електропобутових товарів» на „магазин з продажу непродовольчих товарів та майстерня з ремонту електропобутових товарів» . Також вказаним судовим рішенням встановлено, що строк дії вказаного договору оренди був встановлений до 02.02.2017 р. При цьому з огляду на закінчення строку дії договору 02.02.2017 р., Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було направлено на адресу ТОВ „Светанна» листи від 13.01.2017р. № 01-13/71, від 24.01.2014р. № 01.13-214 про те, що договір оренди № 280/р на новий строк продовжуватися не буде, наразі Департаментом запропоновано орендарю у добровільному порядку повернути об'єкт оренди. Судом було встановлено, що лист позивача від 24.01.2017р. вих. №01-13/214 отримано 02.02.2017р. особисто директором ТОВ «Светанна» ОСОБА_3, проте залишився поза увагою товариства. Оскільки вказане орендоване приміщення відповідач не повернув позивачу, останній звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про виселення орендаря з орендованого приміщення загальною площею 69,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, 25.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, факт закінчення строку дії договору оренди № 280/р від 30.11.2004 р. саме 17.02.2017 р. та існування у відповідача обов'язку щодо повернення об'єкту оренди позивачу після вказаного строку не підлягають доказуванню у даній справі.

Так, за умовами п. 7.9 договору оренди № 280/р дія останнього припиняється внаслідок закінчення строку його дії.

Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди передбачено також ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"

Пунктом 4.7 договору оренди також передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, ТОВ „Светанна» було примусово виселено з орендованого приміщення тільки 02.04.2018 р. згідно акту державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеської області від 02.04.2018 р.

Таким чином, за ствердженнями позивача, за період з 18.02.2017 р. по 02.04.2018 р. зазначене нежитлове приміщення використовувалось ТОВ „Светанна» без належних правових підстав, при цьому у останнього існує обов'язок щодо сплати за користування нежитловим приміщенням за вказаний період.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність наймача за невиконання обов'язку щодо своєчасного повернення об'єкту оренди. Так, в силу положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 28.09.2017 р. по справі № 916/1974/17, яке набрало законної чинності згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 р., було встановлено факт того, що відповідач після закінчення строку оренди орендоване приміщення в добровільному порядку позивачеві не повернув, внаслідок чого відповідача було виселено за вказаними судовими рішеннями.

Враховуючи вищенаведене та факт невиконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення орендованого приміщення негайно після закінчення строку дії договору 17.02.2017 р., як це передбачено ч. 1 ст. 785 ЦК України, що підтверджується наявним матеріалах справи актом державного виконавця від 02.04.2018 р., господарський суд вважає, що позивачем правомірно здійснено розрахунок неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період прострочення повернення приміщення за період з 18.02.2017 р. (після закінчення строку дії договору) по 02.04.2018 р. (день складання акту про виселення), розмір якої становить 154138,16 грн. згідно наданого позивачем розрахунку неустойки (а.с. 14). При цьому слід зазначити, що розмір неустойки відповідач не оспорив.

Доводи відповідача в обґрунтування заперечень на позов, наведені у відзиві, що ведення між сторонами переговорів стосовно вирішення питання про пролонгацію договору, суд вважає безпідставними з огляду на встановлення судом під час розгляду справи № 916/1974/17 саме факту припинення договірних відносин між сторонами. До того ж в силу приписів ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

При цьому надані відповідачем до відзиву на позов копії листів щодо вирішення питання пролонгації договору не свідчать про продовження між сторонами договірних правовідносин. За таких обставин, наведені відповідачем обставини не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді сплати неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди після закінчення строку дії договору.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2312,07 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Светанна» про стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди в сумі 154138,16 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Светанна» (65029, м. Одеса, вул. Садова, буд. 2; код ЄДРПОУ 23987014) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р 37326027001909 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди в сумі 154138/сто п'ятдесят чотири тисячі сто тридцять вісім/грн. 16 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2312/дві тисячі триста дванадцять/грн. 07 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08 жовтня 2018 р.

Суддя В.С. Петров