Рішення

від 09.10.2018 по справі 926/1458/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

09 жовтня 2018 року Справа № 926/1458/18

Суддя Ковальчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 926/1458/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» , м. Чернівці,

до Приватного акціонерного товариства «Агрошляхбуд» , м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 25033,56 грн.

За участю секретаря судового засідання Гаврилюк І.С.,

представників:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 007.1Др-13-0118 від 02.01.2018 р.

відповідача - не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» , м. Чернівці, звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства «Агрошляхбуд» , м. Чернівці, про стягнення заборгованості по розрахунках за поставлений природний газ на суму 25033,56 грн., у тому числі 22965,76 грн. основного боргу, 1833,85 грн. пені, 160,76 грн. 3% річних та 73,20 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в порушення умов договору від 01.01.2016 р. № 114105CN8QAP016 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими, відповідач не здійснив в установлений строк оплату поставленого йому позивачем у березні і травні 2018 року природного газу.

Ухвалою від 28.08.2018 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження за участю представників сторін, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 18.09.2018 р., позивача зобов'язано до дати першого судового засідання надати додаткові документи та письмові пояснення, відповідача зобов'язано в цей же строк надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази на його підтвердження, копію відзиву та доданих до нього документів надіслати позивачеві, докази такого направлення надати суду, надати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, якщо такі заперечення наявні.

У судове засідання 18.09.2018 р. представник відповідача не з'явився без повідомлення причин неявки, відзиву на позов не надійшло.

Ухвалою від 18.09.2018 р. розгляд справи відкладено на 09.10.2018 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням відзиву на позов та для виконання позивачем вимог ухвали від 18.09.2018 р. у повному обсязі.

Після відкладення розгляду справи ухвалою від 18.09.2018 р. відзиву на позов відповідач до суду не надіслав.

У судове засідання 09.10.2018 р. представник відповідача не з'явився без повідомлення причин неявки, надіслана йому ухвала від 18.09.2018 р. повернулася без вручення за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктами 1 і 2 частини 2 названої статті суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, або якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Як видно про перше судове засідання відповідач був повідомлений належним чином однак явки представника в судове засідання 18.09.2018 р. не забезпечив (а.с. 32).

Про зміну свого місця знаходження відповідач суд не повідомляв.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії (ч. 4 ст. 120 ГПК).

Частиною 7 статті 120 ГПК України унормовано, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 18.09.2018 р. надіслана відповідачеві на його адресу, вміщену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 10, 11). Іншої адреси відповідач суду не повідомив, тому з огляду на приписи ч. 7 ст. 120 ГПК України ухвала вважається врученою відповідачеві ОСОБА_2 «Агрошляхбуд» , відтак, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи в зв'язку з неявкою його представника і вирішує спір за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 09.10.2018 р. подав додаткові письмові пояснення, усно позовні вимоги підтримав, пояснив, що у березні і травні 2018 року позивач поставив відповідачеві природний газ в загальному обсязі 2905 тис. куб.м, однак відповідач не оформив відповідні акти про фактичний обсяг розподіленого газу і не оплатив спожитий природний газ, відтак, позивач у визначеному договором порядку нарахував вартість спожитого газу на підставі даних Оператора ГРМ, яку просить стягнути разом з пенею і компенсаційними платежами.

Заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

01.01.2016 р. між Tовариством з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Агрошляхбуд» (Споживач) було укладено Договір № 114105CN8QAP016 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими (надалі - Договір постачання природного газу, а.с. 15-17).

Згідно з п. 1.1 вказаного Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу природний газ у необхідних для Споживача обсягах, а Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

За умовами Договору постачання природного газу:

- Постачальник забезпечує Споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений Договором період. Оперативний контроль за відпуском газу здійснює Оператор ГРМ (суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь замовників) відповідно до умов договору розподілу газу, укладеного в установленому порядку між Споживачем і Оператором ГРМ (пункт 2.1);

- обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (один календарний місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно, пункт 4.1), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем (пункт 2.3);

- розрахунки за поставлений газ здійснюються за вільними цінами, ціна газу становить 7889,00 грн. з ПДВ, ціна може змінюватися протягом дії Договору шляхом повідомлення Споживача Постачальником не пізніше ніж за п'ять календарних днів до початку наступного місяця поставки газу (пункти 3.1, 3.2);

- оплата газу здійснюється шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% місячної вартості запланованого обсягу газу, розрахованої Споживачем самостійно, до 25 числа, що передує місяцю постачання, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (пункт 4.2).

Згідно з пунктом 11.1 Договору постачання природного газу, останній набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 р. до 31.12.2016 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії (пункт 11.2).

Як стверджує позивач, сторонами не було заявлено про припинення дії Договору постачання природного газу, тому він продовжив свою дію на 2017 та 2018 роки на тих же умовах.

Відповідно до заяви-приєднання № 094205 CN8QAP016 від 01.01.2016 р. споживач ОСОБА_2 «Агрошляхбуд» приєднався до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) - Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2498, на офіційному сайті оператора ГРМ в мережі Інтернет за адресою http://www.104.ua в межах території ліцензованої діяльності ПАТ «Чернівцігаз» (а.с. 29).

Позивачем складено, але не підписано відповідачем, два акти приймання-передачі природного газу споживачу ОСОБА_2 «Агрошляхбуд» :

1) від 31.03.2018 р. про те, що позивач передав, а відповідач отримав у березні 2018 року природний газ обсягом 1,786 тис. куб. м на суму 19130,21 грн. та

2) від 31.05.2018 р. про те, що позивач передав, а відповідач отримав у травні 2018 року природний газ обсягом 1,119 тис. куб. м на суму 11985,83 грн. (а.с. 12, 13).

З доданих до позовної заяви копій Реєстрів споживання газу всіма категоріями споживачів (крім населення), наданих ПАТ «Чернівцігаз» (Оператор ГРМ), видно, що у березні 2018 року споживачем ОСОБА_2 «Агрошляхбуд» спожито 1,786 тис. куб. м природного газу, а у травні ним же спожито 1,119 тис. м. куб. природного газу (а.с. 18-23).

Пунктом 2.9 Договору постачання природного газу встановлено порядок визначення фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу, а саме:

- за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа наступного за розрахунковим місяця зобов'язаний надати Постачальнику копію складеного між Операторм ГРМ і Споживачем акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу за розрахунковий період;

- на підставі отриманих від споживача та /або Оператора ГРМ даних Постачальник протягом 3-х робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий місяць, які Споживач зобов'язаний протягом двох днів з дня одержання підписати і повернути Постачальнику або надати в письмовій формі обгрунтовану відмову від підписання акту.

У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу Споживачем обсяг постачання газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку на підставі даних Оператора ГРМ.

У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обгрунтованої відмови від його підписання в установлений строк такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Повідомленням від 26.01.2018 р. № СhrZ05-ЛВ-549-0118-1 позивач у порядку, передбаченому пунктом 3.2 Договору постачання природного газу, повідомив відповідача про зміну ціни на природний газ, а саме що з 01.02.2018 р. ціна за 1000 куб. м становитиме 10711,20 грн., у т.ч. ПДВ (а.с. 36).

У свою чергу відповідач не повідомив позивача про непогодження з новою ціною на газ та не припинив споживання газу, внаслідок чого та у відповідності до п. 3.2 Договору постачання природного газу нова ціна на газ набрала чинності.

Позивач стверджує, що на порушення визначеного Договором постачання природного газу порядку відповідач не надіслав йому в установлений строк акти про фактичний обсяг розподіленого природного газу за березень і травень 2018 року та не підписав і не повернув складені і надіслані йому позивачем такі акти.

Доказів на спростування зазначених доводів відповідач не надав.

Натомість, в матеріалах справи в наявності адресована відповідачеві вимога (претензія) позивача про сплату заборгованості в сумі 22965,76 грн. за поставлений природний газ за березень і травень 2018 року (а.с. 24-25). Зазначена вимога залишена відповідачем без реагування.

Також в матеріалах справи наявні докази надіслання позивачем для підписання відповідачеві актів приймання-передачі природного газу за березень і травень 2018 року та акту звіряння взаємних розрахунків (описи вкладення в цінний лист від 17.07.2018 р. та 03.08.2018 р. а.с. 26-28).

За поясненням представника позивача та згідно складеного ТОВ «Чернівцігаз Збут» акту звіряння взаємних розрахунків від 18.07.2018 р. за період Березень 2018 р. - Червень 2018 р. з урахуванням коштів авансового платежу в сумі 8150,28 грн. вартість поставленого в березні і травні 2018 року природного газу відповідачем не оплачена на суму 22965,76 грн. (19130,21 грн. + 11985,83 грн. - 8150,28 грн., а.с. 37).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України)

Відповідно до статті 3 Закону України «Про ринок природного газу» , одним з принципів функціонування ринку природного газу є вільна торгівля природним газом та рівності суб'єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені.

Статтею 12 названого Закону унормовано, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. ОСОБА_2 та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частини 2, 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» ).

У ході розгляду справи судом установлено, що відповідачем порушено умови Договору постачання природного газу в частині складення і надіслання позивачеві для підписання актів приймання-передачі природного газу за березень і травень 2018 року та не виконано зобов'язання із оплати в установлений строк самостійно визначеної вартості запланованого обсягу газу за вказані періоди та проведення остаточної оплати за спожитий природний газ на загальну суму 22965,76 грн. (19130,21 грн. + 11985,83 грн. - 8150,28 грн.).

В силу вказаних обставин позивач правомірно в односторонньому порядку у відповідності до пункту 2.9 Договору постачання природного газу визначив обсяг споживання природного газу відповідачем за даними Оператора ГРМ - ПАТ «Чернівцігаз» .

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, а згідно статті 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2.1 Договору постачання природного газу передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом ІVДоговору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У судовому засіданні на підставі досліджених у сукупності доказів встановлено порушення відповідачем передбачених Договором строків здійснення оплати за отриманий від позивача природний газ за березень і травень 2018 року на суму 22965,76 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що пеня в сумі 1833,85 грн. за період з 06.04.2018 р. по 31.07.2018 року і 160,76 грн. 3% річних за той же період нараховані позивачем правильно (а.с. 14).

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 73,20 грн. суд зазначає, що їх обчислення проведено позивачем неправильно.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з наступними змінами і доповненнями інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою (спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики), за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Обчисливши таким чином інфляційні втрати, суд встановив, що з урахуванням дати проведення остаточного розрахунку за природний газ період нарахування інфляційних втрат повинен визначатися з 01.05.2018 р. стосовно боргу за березень 2018 р. та з 01.07.2018 р. стосовно боргу за травень 2018 року, однак здорожчання заборгованості відповідача на індекс інфляції за період з 01.05.2018 р. по 31.07.2018 р. не відбулося, тому в задоволенні вимог про стягнення 73,20 грн. збитків від інфляції у позові належить відмовити (розрахунок суду, а.с. 38, 39).

Будь-яких доводів та доказів на спростування вимог позивача відповідач до суду не подав.

За таких обставин позов є обгрунтованим і підлягає частковому задоволенню, окрім вимог про стягнення інфляційних втрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступних положень Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, відповідно до п. 4 ч. 5 цієї статті ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись, а згідно частини 9 названої статті Кодексу у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який, окрім того, що порушив свої зобов'язання за Договором постачання природного газу, ухилився від досудового урегулювання спору, залишивши без відповіді претензію позивача, не подав до суду відзиву на позов та не направив представника в судове засідання без повідомлення причин неявки, суд вважає, що зазначені неправильні дії відповідача надають суду право покласти на відповідача судові витрати в повній сумі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 20, ч. 9 ст. 129, ст.ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агрошляхбуд» (58000, м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 37, код ЄДРПОУ 05455314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» (58009, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-а, код ЄДРПОУ 39584988) 22965,76 грн. основного боргу, 1833,85 грн. пені, 160,76 грн. 3% річних та 1762,00 грн. судового збору.

3. У задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 73,20 грн. у позові відмовити

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Порядок апеляційного оскарження рішення

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

У судовому засіданні 09.10.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 09 жовтня 2018 року.

Суддя Т.І. Ковальчук