Рішення

від 04.10.2018 по справі 148/946/17

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/946/17

Провадження №2/148/186/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 жовтня 2018 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Грох Н.С.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Климчук Г.І.

представника відповідача Дровозюк Р.І.

свідка ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, Тульчинської районної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастрів Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, Тульчинської районної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастрів Вінницької області про визнання права власності на земельну частку (пай), мотивуючи позовні вимоги тим, що 15.06.1994 вона була прийнята в члени колективного сільськогосподарського підприємства "Кирнасівка" смт. Кирнасівка Тульчинського району, про що свідчить запис в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2, виданій на її ім'я (спочатку на дошлюбне прізвище ОСОБА_1, а після реєстрації шлюбу змінено на ОСОБА_1). Працювала вона в КСП "Кирнасівка" ветеринарним фельдшером.

27.09.1994 їй було виписано трудову книжку колгоспника НОМЕР_2. Заяви про вихід з членів КСП "Кирнасівка" вона не писала і не подавала, з членів колгоспу вона не була виключена і питання про виключення її із членів КСП "Кирнасівка" на загальних зборах не розглядалося. Протоколу загальних зборів про виключення її із членів колгоспу КСП "Кирнасівка" - немає.

01.09.1994 вона була звільнена з роботи, але 02.09.1994 - поновлена на роботі.

01.12.2000 вона звільнилася з роботи за власним бажанням, але заяви про вихід із членів КСП не подавала.

28.01.1995 на загальних зборах членів КСП "Кирнасівка" було прийнято рішення про паювання землі і майна КСП "Кирнасівка", що являється початком розпаювання земель КСП "Кирнасівка". На підставі рішення №157-р Тульчинської районної державної адміністрації від 22.05.1997 було проведено розпаювання земель колективної власності КСП "Кирнасівка" смт. Кирнасівка Тульчинського району та виготовлено свідоцтва про право власності на земельні частки членів КСП (земельні сертифікати). Розмір земельної частки (паю) в КСП "Кирнасівка" становив 2,48 в умовних кадастрових гектарах.

При складенні списків осіб, які мають право на земельні паї, її безпідставно (помилково) не було включено до списку осіб, які мають право на отримання земельного паю.

За виділенням їй земельної частки - паю вона звернулася до Кирнасівської селищної ради та до голови спілки співвласників майна реформованого КСП "Кирнасівка" про видачу мені сертифікату на право на земельну частку (пай), де їй обіцяли, що їй буде виділена частка.

У відповідності до Указу Президента України №702/95 від 08.08.1995

"Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", Земельного кодексу України, вона має право для отримання земельного паю, так як вона не виходила з членів КСП "Кирнасівка".

Коли вона звернулася з проханням надати їй земельний пай до керівництва КСП "Кирнасівка", їй було відмовлено, так як у них уже немає вільних земель і рекомендовано звернутися в Кирнасівську селищну раду, де є землі резерву. Коли вона звернулася до Кирнасівської селищної ради, то їй порекомендували звернутися з цим питанням в Тульчинський районний суд.

Оскільки їй обіцяли виділити земельну частку (пай), тому вчасно до суду вона не звернулася, пропустивши строк звернення до суду по поважній причині.

Так як вирішити питання про внесення її до списків осіб на право отримання земельного паю в КСП "Кирнасівка" смт. Кирнасівка іншим шляхом, як звернення до суду, вона не може, тому вона вимушена звернутися з даним позовом до суду Просить поновити їй строк для звернення до суду про визнання за нею права на одержання земельної частки (паю) розпайованих земель КСП "Кирнасівка" та визнати за нею право одержання земельної частки (паю) в розмірі 2,48 в умовних кадастрових гектарах, яка виділялася на момент розпаювання КСП "Кирнасівка" смт. Кирнасівка Тульчинського району для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованого на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просять позов задовольнити. Також позивач додала, що вона вважала, що оскільки її 01.09.1994 було звільнено з роботи, тому її виключили зі списку КСП "Кирнасівка" смт. Кирнасівка Тульчинського району. Тільки в 2017 році при розмові з ОСОБА_5 їй стало відомо, що вона не була виключена з членів колгоспу.

Відповідач - представник Тульчинської районної державної адміністрації в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить відмовити в задоволенні позову та застосувати строк позовної давності.

Відповідач - представник Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області позовні вимоги не визнав, просить відмовити в задоволенні позову. Також зазначив, що вільних земель немає та надана ними довідка відповідає дійсності. Третя особа - представник Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастрів Вінницької області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи згідно наявного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, і відомостей про причину своєї неявки до суду не надав. Згідно наявного в матеріалах справи заперечення, останній вказав, що просить відмовити у позові та слухати справу у його відсутність, вважає, що немає законних підстав для поновленя позивачу строку для звернення до суду з даним позовом.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засідання пояснила, що вона працювала економістом в КСП Кирнасівка смт.Кирнасівка Тульчинського району. ОСОБА_1 була включена в члени КСП, з членів колгоспу звільнена не була. В 2017 році вона повідомила ОСОБА_1., що вона не була виключена з членів колгоспу.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника третьої особи.

Заслухавши учасників справи, свідка, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засідання встановлено, що позивач, починаючи з 15.06.1994 по 01.09.1994, з 02.09.1994 по 01.12.2000 працювала ветеринарним фельдшером, а згодом ветеренарним лікарем в КСП "Кирнасівка" смт. Кирнасівка Тульчинського району, що підтверджується копією трудової книжки від 27.09.1994 серія НОМЕР_3 (а.с.9-11, 238 т.1), копією свідоцтва про народження від 14.11.1974 серія НОМЕР_4 (а.с.6 т.1), копією свідоцтва про одруження від 20.10.2001 серія НОМЕР_5 (а.с.8 т.1) та копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 20.03.2001 серія НОМЕР_6 (а.с.7 т.1), згідно яких вбачається, що дошлюбне прізвише позивача було ОСОБА_1.

Згідно копії протоколу № 6 засідання правління КСП "Кирнасівка" від 02.08.1994 року (а.с.12-13 т.1) та відомостей копії трудової книжки від 27.09.1994 серія НОМЕР_3 (а.с.9-11 т.1) вбачається, що 15.06.1994 позивач була прийнята в члени КСП "Кирнасівка" смт. Кирнасівка, Тульчинського району, Вінницької області.

28.01.1995 на загальних зборах членів КСП "Кирнасівка" було прийнято рішення про паювання землі і майна КСП "Кирнасівка", про що свідчить копія протоколу №1 загальних звітно-виборчих зборів КСП "Кирнасівка" від 28.01.1995 (а.с.14 т.1)

КСП "Кирнасівка" смт. Кирнасівка, Тульчинського району було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ВН 000017 від 04.06.1996, згідно якого зазначеному КСП було передано у колективну власність 2021,6 га землі для ведення сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією відповідного державного акту на право колективної власності на землю (а.с.245 т.1).

У списках-додатках до вказаного державного акта на право колективної власності на землю позивач не значиться, що не оспорюється сторонами.

Згідно повідомлення Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 14.05.2018 №02-17/227 (а.с.221 т.1), на території Кирнасівської селищної ради наявні землі запасу, однак вони знаходяться в оренді інших осіб чи підприємств.

Позивач стверджує, що при складанні списків осіб, які мають право на земельні паї, її безпідставно не було включено до списку даних осіб, що стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Частина 2 ст. 16 ЦК України передбачає, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі визнання права.

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Земельного кодексу України, Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 № 720/95.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання прав, як передбачено п. а ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України.

У відповідності до п. 1 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям № 720/95 від 08.08.1995, паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Згідно з п. 2 вищевказаного Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Статтею 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право особи на земельні частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) відповідно до ч. 1 ст. 2 вищевказаного Закону є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай).

Пунктом 17 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, який набрав чинності в 2002 році передбачено, що відповідно до формулювань Указу Президента України від 08.08.1993 № 720/95 слід розуміти, що сертифікат на право на земельну частку (пай) має не правовстановлююче, а правопосвідчувальне значення, тобто право на земельну частку (пай) виникає у члена господарства з моменту виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку (пай) та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.

Таким чином, оскільки позивач на час отримання КСП "Кирнасівка" смт.Кирнасівка, Тульчинського району, Вінницької області державного акту на право колективної власності на землю та складання списків осіб, які мають право на земельну частку ( пай) була членом КСП "Кирнасівка", тому вона, відповідно, мала право на земельну частку ( пай).

Відповідно до положень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 7 від 16.04.2004, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х Перехідні положення ЗК України).

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що, хоча позивача і не було включено до списку, доданого до Державного акта на право колективної власності на землю серії ВН 000017 від 04.06.1996, проте на час видачі вказаного державного акту вона була членом КСП, що підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим вона набула права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, а відтак її позовні вимоги є правомірними.

В свою чергу, суд приймає до уваги аргументи представника відповідача та третьої особи щодо застосування строку позовної давності, однак вважає можливим поновити позивачу строк для звернення до суду з даним позовом, оскільки, як вбачається з показів свідка ОСОБА_5, в судовому засідання знайшло своє підтвердження, що позивач дізналась про порушення свого права лише в 2017 році, а тому суд приходить до висновку, що він пропущений з поважних причин. Інших доказів на спростування доводів позивача представником відповідача та третьою особою не представлено.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу, відповідачами будь-яких доказів на спростування позовних вимог не надано.

Судом було безспірно встановлено, що право позивача на земельну частку (пай) в землях колективної власності КСП Кирнасівка смт.Кирнасівка Тульчинського району було порушено.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006).

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, виходячи з норм земельного законодавства щодо забезпечення рівності права власності на землю громадян, що визначено п.б) ч.1 ст. 5 ЗК України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання за нею права на земельну частку ( пай) в землях Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, що буде підставою для виділення їй в натурі (на місцевості) земельної ділянки, як власнику земельної частки (паю), із вказаних земель колективної власності, або земель запасу чи резервного фонду на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачів підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 785, 09 грн. ( а.с.1, 2).

Керуючись п. а ч. 3 ст. 152 ЗК України, Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995, ст.ст. 1, 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 7 від 16.04.2004,ст. 16 ЦК України, ст. ст.4, 13, 19, 76-81, 141, ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, Тульчинської районної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастрів Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення з даним позовом до суду.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в розмірі 2,28 га в умовних кадастрових гектарах, яка виділялася на момент розпаювання КСП Кирнасівка смт.Кирнасівка Тульчинського району для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованого на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Стягнути в рівних частках з Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, ЄДРПОУ: 04325615, місцезнаходження якої: вул.Незалежності, 32, смт.Кирнасівка, Тульчинського району, Вінницької області, 23652, та Тульчинської районної державної адміністрації, ЄДРПОУ: 04051129, місцезнаходження якої: вул.Миколи Леонтовича, 1, м.Тульчин, Вінницька область, 23600, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, 23652 , судові витрати з оплати судового збору в сумі 785, 09 грн. (сімсот вісімдесят п'ять гривень 09 копійок), по 392,55 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10.10.2018.

Суддя: