Рішення

від 03.10.2018 по справі 802/1377/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 жовтня 2018 р. Справа № 802/1377/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука Михайла Володимировича

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Люлька О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області

про: визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) з адміністративним позовом до Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області (далі - відповідач) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2018 року, адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково та, окрім іншого, зобов'язано Війтівську сільську раду Бершадського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності (землі житлової та громадської забудови) площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Разом із тим, за наслідками повторного розгляду клопотання ОСОБА_3, рішенням Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 20 квітня 2018 року їй було відмолено у задоволенні її клопотання, оскільки вказане бажане місце розташування земельної ділянки на відповідає вимогам законів, генеральному плану, населеного пункту, містобудівної документації та схемі землеустрою села. Крім того, зазначено, що земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення та не віднесена до земель житлової та громадської забудови.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 21.05.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 06.06.2018 року.

Ухвалою від 06.06.2018 року відкладено судовий розгляд справи на 11.07.2018 року, у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання представника позивача.

У судовому засіданні 11.07.2018 року оголошено перерву до 19.07.2018 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

Судове засідання 19.07.2018 року не відбулось, у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 26.07.2018 року.

Ухвалою від 26.07.2018 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 календарних днів. Крім того, у зв'язку з не прибуттям у судове засідання представника позивача, судовий розгляд справи відкладено до 06.08.2018 року.

Судове засідання 06.08.2018 року відкладено до 19.09.2018 року у зв'язку з відсутністю доказів належного повідомлення представника позивача про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою від 19.09.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.10.2018 року.

У судовому засіданні 03.10.2018 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити. Зокрема зазначив, що відповідачем не повній мірі виконано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2018 року, в частині, що стосується зобов'язання повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області. Крім того, вказав на те, що бажана позивачем земельна ділянка не входить до рекреаційної зони, а доказів того, що відомості відображені у генеральному плані населеного пункту с. Війтівка відповідають дійсності, відповідачем не надано, так само, які і доказів того, що даний генеральний план затверджений у встановленому законом порядку. Також зазначив, що земельні ділянки, що знаходяться поруч із бажаною позивачем ділянкою уже були передані у власність іншим особам.

Представник відповідача у судовому заперечував щодо задоволення даного адміністративного позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що відмовляючи у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою Війтівська сільська рада Бершадського району Вінницької області діяла в межах вимог чинного законодавства, адже бажана ОСОБА_3 земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги, а тому в силу положень Водного кодексу України та Земельного кодексу України не може бути передана у власність. Наведена обставина також свідчить про те, що розташування бажаної позивачем земельної ділянки не відповідає вимогам законів та генеральному плану населеного пункту, що згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 04.10.2017 року ОСОБА_3 звернулася до Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

У вказаному клопотанні позивач просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності (землі житлової та громадської забудови) площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, що розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

За результатами розгляду вказаного клопотання 10.11.2017 на 18 сесії 7-го скликання Війтівська сільська рада Бершадського району Вінницькій області прийняла рішення, яким з посиланням на ст. 123 Земельного кодексу України відмовила ОСОБА_3 у задоволенні поданого клопотання з тих підстав, що вказане у клопотанні місце розташування земельної ділянки не відповідає генеральному плану населеного пункту, містобудівній документації та схемі землеустрою села.

Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Так, Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2018 року, адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково та, окрім іншого, зобов'язано Війтівську сільську раду Бершадського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності (землі житлової та громадської забудови) площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

За наслідками повторного розгляду клопотання, рішенням Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 20 квітня 2018 року їй було відмолено у задоволенні її клопотання, оскільки вказане бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам законів, генеральному плану, населеного пункту, містобудівної документації та схемі землеустрою села. Крім того, зазначено, що земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення та не віднесена до земель житлової та громадської забудови.

Незгода позивача із такою відмовою зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право надувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до положень статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських рад у галузі земельних відносин на території міст, зокрема пункт а) передбачає розпорядження землями територіальних громад, а пункт б) передбачає передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Аналогічні повноваження встановлені у п. 34 ч. 1 ст. 26 та ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідна рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішення. Рішення приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, приписи Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельного кодексу України визначають виключну компетенцію сільських рад щодо передачі земельних ділянок територіальних громад у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Вирішення питань про передачу земель територіальної громади у власність чи користування є виключним правом сільської ради як суб'єкта права власності на землю.

Так, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 цієї статті передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Крім того, частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В даному ж випадку, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник відповідача зазначає, що відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, що не передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Разом із тим, суд не погоджується із такими твердження представника позивача, з огляду на наступне.

Так, як слідує із змісту оскаржуваного у даній справі рішення Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 20 квітня 2018 року, останнє мотивоване тим, що бажане місце розташування земельної ділянки на відповідає вимогам законів, генеральному плану населеного пункту, містобудівної документації та схемі землеустрою села. Крім того, зазначено, що земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення та не віднесена до земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до п. ґ ч. 4 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. б ч. 1 ст. 58 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ч. 1 ст. 61 ЗК України).

Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Згідно із ст. 89 Водного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

3) влаштування літніх таборів для худоби;

4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

В даному випадку, як слідує із наявних у матеріалах справи викопіювань із графічних матеріалів проекту формування території і встановлення меж Війтівської сільської ради земельної ділянки, що прилягає до водного об'єкта та графічних матеріалів до технічної документації по грошовій оцінці земель населеного пункту на території Війтівської сільської ради, бажана позивачем земельна ділянка розташована поруч із водним об'єктом, а саме ставком Центральний .

Згідно паспорту водного об'єкта: ставок Центральний площею 12,2414 га, розташованого в межах с. Війтівка Бершадського району Вінницької області, прибережна захисна смуга останнього має становити 50 м.

Як вбачається із акту обстеження земельної ділянки від 20.02.2018 року проведеного у зв'язку із скаргою ОСОБА_3, у присутності та за згодою дільничного офіцера поліції, земельна ділянка орієнтовною площею 0,08 га межує із ставком Центральний . Шляхом заміру встановлено, що відстань від водного об'єкта до земельної ділянки менша ніж 50 метрів.

Крім того, як слідує із протоколу засідання комісії з питань соціально-економічного та культурного розвитку, комунальної власності, роботи з молоддю, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища при виконавчому комітеті Війтівської сільської ради від 17.04.2018 року, проведеного з приводу розгляду клопотання позивача від 04.10.2017 року, комісією встановлено, що бажана позивачем земельна ділянка межує із ставком Центральний , площею 12,47 га, прибережна захисна смуга, якого, відповідно до ст. 88 Водного кодексу України, становить 50 метрів. Разом із тим, шляхом заміру встановлено, що відстань від водного об'єкта до земельної ділянки є меншою ніж 50 метрів.

Таким чином, із наявних у матеріалах справи викопіювань графічних матеріалів, акту обстеження від 20.02.2018 року та протоколу засідання комісії від 17.04.2018 року слідує, що бажана позивачем земельна ділянки розташована менш ніж за 50 метрів від водного об'єкту та входить до прибережної захисної смуги.

При цьому, суд критично оцінює посилання представника позивача на те, що наявні у матеріалах справи викопіювання графічних матеріалів не відповідають генеральному плану території населеного пункту с. Війтівка, адже саме із цією метою відповідні матеріали (генеральний план) були витребуванні у відповідача в межах підготовчого провадження та оглянуті у судовому засіданні.

В ході огляду відповідних матеріалів, судом встановлено, що відомості, відображенні у наданих представником відповідача викопіюваннях графічних матеріалів, в повній мірі відповідають генеральному плану території населеного пункту с. Війтівка.

Крім того, обґрунтовуючи свою позицію стосовно того, що бажана позивачем земельна ділянка не входить до прибережної захисної смуги та, як наслідок, до земель рекреаційного призначення, представник позивача також ставить під сумнів факт належного затвердження генерального плану населеного пункту с. Війтівка.

Разом із тим, такі посилання представника позивача суд також оцінює критично, оскільки жодних доказів з приводу наведених обставин останнім не надано, так само, як і не реалізовано своє право на подання відповідного клопотання в межах підготовчого провадження з метою витребування доказів, які ним не можуть бути подані.

Суд також не погоджується із посиланнями представника позивача, на те, що земельні ділянки, які межують із бажаною позивачем земельною ділянкою, уже були передані особам у приватну власність, як на підставу для задоволення даного позову, оскільки, підстави набуття іншими особами права власності на суміжні земельні ділянки не входить до предмету розгляду в межах даної адміністративної справи.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що оскільки бажана позивачем земельна ділянка входить до земель водного фонду, адже розташована у прибережній захисній смузі водного об'єкта ставка Центральний , а тому її місце розташування не відповідає вимогам законів, а саме вимогам Земельного кодексу України та Водного кодексу України, які містять обмеження щодо передачі земель водного фонду у власність.

Наведені обставини, в силу положень ч. 7 ст. 118 ЗК України, є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Що ж до посилань представника позивача на те, що відповідачем не повній мірі виконано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2018 року, адже при повторному розгляді клопотання ОСОБА_3 не були враховані висновки суду, відображенні у цьому рішенні, то суд зазначає наступне.

Так, як слідує із змісту рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2018 року по справі №802/285/18-а, в ході розгляду справи судом було встановлено, що відмова відповідача від 10.11.2017 року не містить посилання на підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що при прийняті рішення від 20 квітня 2018 року Війтівською сільською радою Бершадського району Вінницької області були враховані висновки, відображені у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2018 року по справі №802/285/18-а, адже останнім встановлено достовірні дані про віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду. Зокрема оскаржуване у даній справі рішення прийняте на підставі, окрім іншого, акту обстеження земельної ділянки від 20.02.2018 року та протоколу засідання комісії від 17.04.2018 року, які узгоджуються із наявними у матеріалах справи викопіюваннями із графічних матеріалів, та які не були взяті ним до уваги при винесенні попереднього рішення від 10.11.2017 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку, враховуючи усі вище викладенні обставини справи, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Війтівська сільська рада Бершадського району Вінницької області відмовляю позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1);

Війтівська сільська рада Бершадського району Вінницької області (вул. Соборна, 104, с. Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04329702).

Повний текст рішення складено 10.10.2018 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна