Рішення

від 03.09.2018 по справі 814/1457/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2018 р. № 814/1457/18 м. Миколаїв

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі судді Брагаря В.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

до відповідача:Комунального підприємства ОСОБА_1 міської ради "Міське ринкове господарство", вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001

про:накладення арешту на кошти та інші цінності,

Головне управління ДФС у Миколаївській області звернулось до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності Комунального підприємства ОСОБА_1 міської ради "Міське ринкове господарство", що знаходяться в банку, достатні для стягнення податкового боргу на користь держави.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача обліковується податкова заборгованість у розмірі 739715,24 грн., при цьому у відповідача відсутнє майно, яке може бути описано у податкову заставу, з огляду на що наявні правові підстави для накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках відповідача.

Ухвалою від 19.06.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

18.07.2018 р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування відзиву відповідач стверджує, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, оскільки відповідно до ст. 122 КАС України - для звернення суб'єкта владних повноважень до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк. Крім того, відповідач зазначає, що він сплачує поточні платежі по земельному податку за 4 ділянки регулярно (за рахунок відшкодувань від КП "Таймсет"), а погасити існуючу заборгованість за попередні роки та по ділянці, якою користується ТОВ "Кристмас" не має змоги в зв'язку з фактичним припиненням господарської діяльності.

У судовому засіданні 18.07.2018 року, протокольною ухвалою суду було відмовлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 03.09.2018 р. суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 міську раду.

Суд здійснив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство ОСОБА_1 міської ради "Міське ринкове господарство" зареєстроване 30.07.1996 р. як юридична особа та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Податковий борг відповідача виник на підставі податкових розрахунків земельного податку, які подані КП ММР Міське ринкове господарство за 2013, 2016, 2017, та 2018 р., податкових повідомлень-рішень та складає 739715,24 грн.

26.09.2014 р. позивачем з метою погашення податкового боргу на адресу відповідача було направлено податкову вимогу № 787-25 на суму 130611,12 грн.

Як слідує з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 08.06.2018 р. та даних АІС "Автомобіль" у відповідача відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення боргу.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законами.

Підпунктом 20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючого органу звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу

Відповідно до п.п.14.1.175. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені статтею 20 пунктом 20.1 підпунктом 20.1.33 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Приймаючи до уваги викладені обставини, а також враховуючи, що відповідачем заборгованість не сплачена, майно відсутнє, суд вважає вимоги ГУ ДФС у Миколаївській області обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає, що Податковим кодексом України передбачено, що строк давності для погашення боргу становить 1095 днів. Перебіг строку давності починається з дня виникнення податкового боргу. Отже, контролюючий орган має право в межах строків давності (1095 днів) звертатися до суду з позовами для вжиття заходів щодо погашення сум податкового боргу.

Судові витрати суб'єкту владних повноважень не відшкодовуються.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) до Комунального підприємства ОСОБА_1 міської ради "Міське ринкове господарство" (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 22434682) - задовольнити повністю.

2. Накласти арешт на кошти та інші цінності Комунального підприємства ОСОБА_1 міської ради "Міське ринкове господарство" (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 22434682), що знаходяться в банку, для забезпечення погашення податкового боргу в сумі 739715,24 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар