Рішення

від 10.10.2018 по справі 453/904/18

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/904/18

№ провадження 2/453/451/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 жовтня 2018 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Микитина В.Я. ,

секретаря судових засідань ОСОБА_1 ,

з участю позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 25.07.2018 року звернувся у суд із позовом до відповідача ОСОБА_3 сільської ради Сколівського району Львівської області, в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок загальною площею 55,7 кв. м., житловою площею 16,8 кв. м. (позначений у технічному паспорті літерою А-1) з господарськими спорудами - сараєм (позначений у технічному паспорті літерою Б), погребом (позначений у технічному паспорті літерою В) та колодязем (позначений у технічному паспорті літерою К), розташований у с. Жупани Сколівського району Львівської області по вул. Карпатська, буд. 8, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 22.02.2018 року.

Ухвалою судді від 26.07.2018 року вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою підготовчого судового засідання у справі від 03.09.2018 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті.

Розгляд справи по суті відбувся 10.10.2018 року.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 за життя володіла вказаним вище домоволодінням, котре було збудоване на законних підставах, однак таке право останньої не було зареєстроване у встановленому порядку. Це пов'язано з тим, що житловий будинок побудований на законних підставах їх батьками ще у 1962 році із добудовою господарських приміщень у цьому ж році і у такому стані, за винятком поточних ремонтних робіт, існує на даний час. ОСОБА_4 померла 22.02.2018 року, за життя склала заповіт, у зв'язку з чим, спадкування після неї повинно відбуватись за заповітом. Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 є позивач. Інших спадкоємців, які б претендували на обов'язкову частку у спадковому майні і таких, які б прийняли спадщину у встановленому порядку, немає. Таким чином, на даний час позивач є єдиним спадкоємцем прав та обов'язків, котрі залишились після смерті ОСОБА_4, у тому числі і права на спірне домоволодіння у цілому, однак оформити таке право на нього позивач не може у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документа на нерухоме майно та реєстрації права власності на таке нерухоме майно. З огляду на вказане, отримавши відмову державного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, пов'язаної із видачею свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивач був змушений звертатися за захистом своїх спадкових прав до суду із даним позовом.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав. Від відповідача під вх. № 4585 27.09.2018 року надійшло клопотання про розгляд справи по суті без участі представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі Плахтєєва та Плахтєєв проти України (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз'яснень, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4, після смерті якої позивач має намір оформити спадщину за заповітом, померла 22.02.2018 року, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії І-СГ № 492093, виданого 23.02.2018 року ОСОБА_3 сільською радою Сколівського району Львівської області.

Вказаний день смерті ОСОБА_4, у відповідності із ч. 2 ст. 1220 ЦК України, є часом відкриття спадщини після неї.

За життя, а саме 04.11.2005 року, спадкодавець ОСОБА_4 у ОСОБА_3 сільській раді Сколівського району Львівської області склала заповіт, котрим належні їй права та обов'язки, у тому числі і з приводу нерухомого майна, заповіла позивачу.

В силу ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Враховуючи наявність складеного спадкодавцем ОСОБА_4 заповіту, який до дня її смерті не змінювався та не скасовувався, спадкування у даному випадку здійснюється за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Позивач, який бажає прийняти спадщину, подав 16.07.2018 року до Сколівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Позивач також у встановлені законом порядку та строки не відмовився від спадщини.

Відтак, позивач вправі успадкувати усі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, а також входили до складу спадщини.

Так, детально перевіряючи права та обов'язки, які належали зазначеному спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, а також входили до складу спадщини, зокрема прав на домоволодіння, розташоване у с. Жупани Сколівського району Львівської області по вул. Карпатська, 8, котре є предметом спору у межах заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Зокрема, розмежовуючи під час вирішення спору час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень чинного ЦК України, судом з'ясовано, що відповідне свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння відсутнє, реєстрація такого домоволодіння не здійснювалась в силу незнання спадкодавцем відповідних прав та обов'язків з вказаного приводу.

Так судом встановлено, що вказаний будинок збудований у 1962 році. Загальна площа такого будинку становить 55,7 кв. м., з яких житлова площа 16,8 кв. м., а решту - допоміжна. Житловий будинок позначений у технічному паспорті літерою А-1. У 1962 у межах зазначеного домоволодіння побудовані господарські споруди - сарай (позначений у технічному паспорті літерою Б), погріб (позначений у технічному паспорті літерою В) та колодязь (позначений у технічному паспорті літерою К). Наведені вище обставини стверджуються належно засвідченою копією технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого 18.07.2018 року ФОП ОСОБА_5 на замовлення позивача. Цим-же документом стверджується й те, що вказаний вище житловий будинок у цілому не являється самочинним будівництвом.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, у даному випадку, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР , затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15.01.1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року , та інших нормативно-правових актів.Якщо право власності на спірне домоволодіння, незважаючи на відсутність свідоцтва про право власності, підтверджувалося належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, як про це стверджує позивач, то орган місцевого самоврядування в особі ОСОБА_3 сільської ради Сколівського району Львівської області зобов'язаний був видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві ОСОБА_4, а нотаріус зобов'язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ).

Судом також встановлено, що, незважаючи на викладене вище, спадкодавець ОСОБА_4своє право власності в органах БТІ не зареєструвала (не оформила). Разом з тим, вже згадана вище Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР , затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56 , передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

У матеріалах справи наявна виписка ОСОБА_3 ради Сколівського району Львівської області з погосподарського обліку, починаючи з 1962 року, з котрої вбачається, що категорія двору - робітничий , а головою двору була спадкодавець ОСОБА_4 після смерті свого чоловіка ОСОБА_6, який помер ще 27.02.2005 року .

Відтак, при вирішенні питання щодо визнання права власності на спірне домоволодіння у порядку спадкування, суд оцінює наявність належних доказів на підтвердження правомірності забудови земельної ділянки у сукупності з іншими доказами, зібраними у матеріалах справи, у тому числі матеріалами технічної інвентаризації, де відсутня відмітка про самочинне будівництво, а також довідок органу місцевого самоврядування із інформацією з книги погосподарського обліку. Зазначені обставини повністю підтверджують право спадкодавця на спірне домоволодіння, яке не залежало від його реєстрації на момент здійснення.

Судом також встановлено, що позивач, який прийняв спадщину у встановленому порядку, звертався до приватного нотаріуса Сколівського районного нотаріального округу Львівської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак одержав відмову у вчиненні зазначеної нотаріальної дії через відсутність усіх необхідних правовстановлюючих документів, а також довідки ОСОБА_3 сільської ради Сколівського району Львівської областіпро належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві ОСОБА_4 . Після вчинення вказаних дій позивач звернувся до суду.

Як уже йшлося вище, позивач вправі успадкувати усі права спадкодавця ОСОБА_4, оскільки інших спадкоємців після її смерті, які б у встановленому порядку претендували на обов'язкову часту і прийняли спадщину, немає.

На підставі вказаного вище, суд вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на житловий будинок загальною площею 55,7 кв. м., житловою площею 16,8 кв. м. (позначений у технічному паспорті літерою А-1) з господарськими спорудами - сараєм (позначений у технічному паспорті літерою Б), погребом (позначений у технічному паспорті літерою В) та колодязем (позначений у технічному паспорті літерою К), розташований у с. Жупани Сколівського району Львівської області по вул. Карпатська, буд. 8, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 22.02.2018 року.

Судові витрати у справі слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок загальною площею 55,7 кв. м., житловою площею 16,8 кв. м. (позначений у технічному паспорті літерою А-1) з господарськими спорудами - сараєм (позначений у технічному паспорті літерою Б), погребом (позначений у технічному паспорті літерою В) та колодязем (позначений у технічному паспорті літерою К), розташований у с. Жупани Сколівського району Львівської області по вул. Карпатська, буд. 8, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 22.02.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; місце проживання: 82651, Львівська область, Сколівський район, с. Жупани; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_3 сільська рада Сколівського району Львівської області; місцезнаходження: 82651, Львівська область, Сколівський район, с. Жупани, вул. Галицька, буд. 77; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04370432.

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення складене 10 жовтня 2018 року.