Рішення

від 03.10.2018 по справі 525/1035/18

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1035/18

Провадження №2/525/318/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2018 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Хоролець В.В., при секретарі Пилипенко П.І., з участю представника позивача адвоката ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області та Великобагачанська селищна рада Полтавської області про визнання недійсними державних актів і скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, -

в с т а н о в и в:

З позовної заяви ОСОБА_4 вбачається, що 19.10.2000 року померла його бабуся - ОСОБА_5, яка на момент смерті проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. До складу спадкового майна увійшло право на земельну частку (пай) загальною площею 4,38 га, що знаходилася в колективному сільськогосподарському підприємстві Україна с. Радивонівка Великобагачанського району Полтавської області відповідно до Сертифікату серії РН №812669, виданого Великобагачанською районною державною адміністрацією 24 грудня 2002 року та зареєстрованого в книзі реєстрації 11 грудня 1996 року №342.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є її дочки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а позивач по справі ОСОБА_4 є спадкоємцем по праву представлення, оскільки його батько ОСОБА_6 помер 09.11.1996 року, тобто раніше за бабусю позивача ОСОБА_5. Всі спадкоємці прийняли спадщину шляхом звернення до державного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини та отримали свідоцтва про право на спадщину - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 01.07.2003 року на 2/3 частини в рівних частинах права на земельну частку (пай). Позивач ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом 11.08.2009 року на 1/3 частину.

Як зазначає позивач, 14.12.2007 року ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №206103 відповідно до розпорядження Великобагачанської районної державної адміністрації від 13липня 2004 року №298 на конкретну площу 2,59 га на території бувшої Радивонівської сільської ради (нині Великобагачанської об'єднаної територіальної громади) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; кадастровий номер 5320284300:00:004:0053, державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не проводила. 14.12.2007 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №206105 відповідно до розпорядження Великобагачанської районної державної адміністрації від 13 липня 2004 року № 298 на конкретну площу 2,59 га на території бувшої Радивонівської сільської ради (нині об'єднаної територіальної громади) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також вона провела державну реєстрацію земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, кадастровий номер даної ділянки 5320284300:00:004:1091, з реєстровим номером об'єкта нерухомого майна 1209574353202, номер запису в реєстрі про право власності 19691514. Також, як вказує в обґрунтуванні позову позивач, з архівного витягу з розпорядження голови Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області від 13.07.2004 року №298 вбачається, що було затверджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) в межах Радивонівської сільської ради Великобагачанського району, яким передбачено розміщення земельних часток (паїв) на площі, затверджено уточнену вартість земельної частки (паю) по КСП в розмірі 4,28 та було передбачено посвідчити право власності громадян на земельні частки (паї) державними актами на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в розмірах згідно списку під №450 та 453, у списку значиться ОСОБА_2 та ОСОБА_3, номера на плані 552 та 554 відповідно з площею в гектарах - 5,05 га. Тобто, загальна площа була затверджена в розмірі 5,05 га, відповідно, до цієї площі вони виготовили на своє ім'я державні акти, про які було вище зазначено. В розпорядженні вказані тільки два спадкоємці і загальну площу було розділено на дві частини. Однак, по суті спадкоємців троє і площу в 5,05 га потрібно було б розділяти на три частини відповідно кожному. Позивач ОСОБА_4 залишився по суті без своєї частини спадкової земельної ділянки.

На сьогодні позивач ОСОБА_4, як зазначає у позові, не може замовити технічну документацію, по суті загальна площа, яка припала на землю в умовних кадастрових гектарах, яка була 4,28 - становить 5,05 га, яка була розділена між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на двох, включаючи і третю частину, яка належить позивачу ОСОБА_4 Позивач ОСОБА_4 вважає, що державні акти, які були видані на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не відповідають вимогам, а їх видача значним чином порушує його права, оскільки позивач на даний час не може використовувати частину земельної ділянки за призначенням. Після того, як вважає позивач, коли будуть скасовані державні акти, на підставі спадкових правовстановлюючих документів, а саме - на підставі свідоцтв про право на спадщину, сторони по справі зможуть замовити технічну документацію і мати земельну ділянку загальною площею 5,05 га у спільній сумісній власності. В зв'язку з цим він змушений звернутися до суду з даною позовною заявою. Посилаючись на вищевказані обставини, положенням ЦК України позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд: державний акт на право на земельну ділянку серії ПЛ №206103 на право власності на земельну ділянку площею 2,59 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території бувшої Радивонівської сільської ради (нині Великобагачанська об'єднана територіальна громада), який був виданий ОСОБА_2 визнати недійсним та скасувати його державну реєстрацію, а також державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №206105 на право власності на земельну ділянку площею 2,59 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території бувшої Радивонівської сільської ради (нині Великобагачанська об'єднана територіальна громада), який був виданий ОСОБА_3 визнати недійсним та скасувати його державну реєстрацію (а.с.а.с.3-5).

Ухвалою суду від 18.09.2018 року відкрито загальне позовне провадження по справі та підготовче засідання призначено на 03.10.2018 року (а.с.41).

Позивач ОСОБА_4 в підготовче засідання не з'явився, подав до суду заяву про підтримання заявлених позовних вимог та просив розглядати справу у його відсутність. Представник позивача за дорученням з центру безоплатної правової допомоги ОСОБА_1 в підготовчому засіданні 03.10.2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 підтримала в повному обсязі та просила позовні вимоги задовольнити та визнати державі акти на право власності на земельні ділянки, що видані на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсними та скасувати їх державну реєстрацію.

Представник відповідача у справі Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області в судове засідання 03.10.2018 року не з'явився, від нього до суду надійшов лист про проведення розгляду справи у відсутність їх представника.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовчому засіданні позов ОСОБА_4 визнала в повному обсязі, в цілому підтвердила обставини, які викладені позивачем в обґрунтуванні позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_3 в підготовчому засіданні позов ОСОБА_4 визнала в повному обсязі, в цілому підтвердила обставини, які викладені позивачем в обґрунтуванні позовної заяви. Представник третьої особи у справі Головного управління ДГК у Полтавській області в судове засідання не з'явився, третя особа належним чином повідомлялася про день і час розгляду справи, пояснень на позов третя особа до суду не направляла (а.с.54).

Представник третьої особи Великобагачанської селищної ради Полтавської області в судове засідання не з'явився, третя особа належним чином повідомлялася про день і час розгляду справи, від Великобагачанської селищної ради до суду надійшов лист про не заперечення щодо задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_4 (а.с.57).

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно ч.4 цієї статті, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому статтями 206,207 цього Кодексу.

Відповідач у справі має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу (п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України). За нормою ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача адвоката ОСОБА_1, пояснення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_4 до Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області та Великобагачанська селищна рада Полтавської області про визнання недійсними державних актів і скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об'єкт), щодо якої виник спір.

Зі свідоцтва про смерть, виданого Радивонівською сільською радою Полтавської області вбачається, що громадянин ОСОБА_6 (батько позивача у справі ОСОБА_4 - а.с.10), останнім постійним місцем проживання та реєстрації якого було с. Радивонівка Великобагачанського району Полтавської області, помер 09.11.1996 року (а.с.7).

З свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що він народився в с. Радивонівка Великобагачанського району Полтавської області, а його батьками значаться ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (а.с.10).

З сукупності досліджених матеріалів справи вбачається і учасниками судового розгляду не заперечується, що 19.10.2000 року померла ОСОБА_5, останнім постійним місцем проживання якої було с. Радивонівка Великобагачанського району Полтавської області (а.с.а.с.8,17).

Відповідно до свідоцтва про право на прийняття спадщину за законом від 01.07.2003 року, реєстровий номер 958, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом в рівних частинах на 2/3 частин права на земельну частку (пай), що знаходиться в колективному сільськогосподарському підприємстві Україна Великобагачанського району в. с. Радивонівка після смерті ОСОБА_5 (а.с.17). При цьому, у даному свідоцтві державним нотаріусом Великобагачанської державної нотаріальної контори вказано, що на 1/3 частину спадкового майна свідоцтво про право на спадщину ще не видано до пред'явлення іншим спадкоємцем необхідних документів.

З копії державного акта про право власності на земельну ділянку серія ПЛ №206105, виданого 14.12.2007 року ОСОБА_3, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що вона є власником земельної ділянки площею 2,59 га, що розташована на території Радивонівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження Великобагачанської райдержадміністрації від 13.07.2004 року №298 (а.с.18). Сторонами у справі підтверджено, що даний державний акт стосується спадкової земельної ділянки після смерті ОСОБА_5

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.03.2017 року вбачається, що на праві приватної власності ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 2,59 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Радивонівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (а.с.19).

З копії державного акту про право власності на земельну ділянку серія ПЛ №206103, виданого 14.12.2007 року ОСОБА_2, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 вбачається, що вона є власником земельної ділянки площею 2,59 га, що розташована на території Радивонівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження Великобагачанської райдержадміністрації від 13.07.2004 року №298 (а.с.21). Сторонами у справі підтверджено, що даний державний акт стосується спадкової земельної ділянки після смерті ОСОБА_5

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.08.2009 року, ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку спадкового майна після смерті ОСОБА_5, яка складається з права власності на право на земельну частку (пай) загальною площею 4,38 умовних кадастрових гектари, що знаходиться в КСП Україна с. Радивонівка (а.с.8).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З повідомлення головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відділу у Великобагачанськогому районі вбачається, що кадастровий номер 5320284300:00:004:0052, вказаний у державному акті ПЛ №206105 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №010755100124 від 14.12.2007 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Радивонівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та виданий на ім'я ОСОБА_3, є невірним, так як цей кадастровий номер присвоєний іншій земельній ділянці. Даній земельній ділянці визначався інший кадастровий номер 5320284300:00:004:1091, який і занесений до Національної кадастрової системи (а.с.22).

З архівної довідки архівного відділу Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області №01-22/315 від 22.05.2018 року вбачається, що на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в розмірах згідно списку та номеру на плані 554 (а.с.23).

З повідомлення головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відділу у Великобагачанськогому районі на ім'я адвоката ОСОБА_1 вбачається, що на громадянку ОСОБА_2 видавався Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №206103 від 14.12.2007 року та ПЛ №231933 від 03.10.2007 року. В книзі реєстрації сертифікатів на право власності на земельну частку (пай), був зареєстрований сертифікат на право власності на земельну частку (пай) серії РН №812669 від 11.12.1996 року площею 4,38 га на ім'я ОСОБА_5 (а.с.24).

З повідомлення головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відділу у Великобагачанськогому районі на ім'я адвоката ОСОБА_1 вбачається, що на громадянку ОСОБА_2 видавався Державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радивонівської сільської ради площею 2,59 га серії ПЛ № 206103 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010755100123 від 14.12.2007 року (а.с.24).

З архівного витягу з розпорядження голови Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області від 13.07.2004 року №298 вбачається, що було затверджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток паїв в межах Радивонівської сільської ради Великобагачанського району, яким передбачено розміщення земельних часток (паїв) на площі, затверджено уточнену вартість земельної частки (паю) по КСП в розмірі 4,28 та було передбачено посвідчити право власності громадян на земельні частки паї державними актами на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в розмірах згідно списку під №450 та 453, у списку значиться ОСОБА_2 та ОСОБА_3, номера на плані 552 та 554 відповідно з площею в гектарах - 5,05 га (а.с.23). Тобто, загальна площа була затверджена в розмірі 5,05 га, відповідно, до цієї площі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виготовили на своє ім'я державні акти. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в розпорядженні вказані лише два спадкоємці і загальну площу було розділено на дві частини. Однак, по суті спадкоємців є троє і площу в 5,05 га необхідно було розділяти на три частини відповідно кожному. Відповідно, на даний час, позивач у справі ОСОБА_4 залишився без своєї частини спадкової земельної ділянки. Ці обставини зумовлюють те, що на даний час позивач не може замовити технічну документацію, по суті загальна площа, яка припала на землю в умовних кадастрових гектарах, яка була 4,28 - становить 5,05 га, яка була розділена між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на двох, включаючи і третю частину, яка належить позивачу ОСОБА_4

Згідно ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У своїй Постанові від 22 травня 2013 року у справі №6-33цс13 у подібних правовідносинах Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку. Також, у Постанові від 24 квітня 2013 року у справі №6-14цс13 Верховний Суд України дійшов правового висновку про те, що видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом (ч.1 ст.116 ЗК України) підстави є неправомірною, а державний акт, виданий з порушеннями вимог статей 116,118 ЗК України, є недійсним.

З юридичного змісту та суті статей 12,116,118,126 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що Державні акти на землю є правопосвічуючими документами, а отже мають похідний характер від відповідних рішень державних органів або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність громадян та повинні в повній мірі відповідати даним рішенням.

Поряд з цим, відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220,1222,1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК).

В контексті звернення позивача ОСОБА_4 до суду з вищевказаним цивільним позовом, враховуючи предмет даного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі ОСОБА_9 Девелопментс ЛТД проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням того, що державні акти, які вже видані та посвідчують право власності не відповідають законодавству, так як порушуються права позивача на володіння та користування належною йому частиною спадкової земельної ділянки, оскільки він не може використовувати частину земельної ділянки за призначенням, з огляду на визнання в судовому засіданні відповідачами у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявлених позовних вимог позивача ОСОБА_4, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_4 в межах заявлених ним позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,116,118,126,152,155 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), ст.529 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст.15,16,1216-1218,1261,1269,1297, пп.4,5 перехідних та прикінцевих положень ЦК України (в редакції 2003 року), ч.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ст.ст.4,11,12,13,76-80,81,83,197,200,206,247,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_4 до Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області та Великобагачанська селищна рада Полтавської області про визнання недійсними державних актів і скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки задовольнити.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №206103 на право власності на земельну ділянку площею 2,59 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території колишньої Радивонівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (нині Великобагачанська об'єднана територіальна громада Полтавської області), який був виданий 14.12.2007 року на ім'я ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №206105 на право власності на земельну ділянку площею 2,59 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території колишньої Радивонівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (нині Великобагачанська об'єднана територіальна громада Полтавської області), який був виданий 14.12.2007 року на ім'я ОСОБА_3 та скасувати його державну реєстрацію.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_4, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків суду не відомий; представник позивача ОСОБА_1, місце реєстрації та проживання селище ОСОБА_10, АДРЕСА_1; відповідачі: Великобагачанська райдержадміністрація Полтавської області, місце знаходження сел. Велика Багачка, вул. Шевченка, 73 Полтавської області; ОСОБА_2, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_3, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3; треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, адреса м. Полтава, вул. Уютна, 23, Великобагачанська селищна рада Полтавської області, місце знаходження сел. Велика Багачка, вул. Каштанова, 20 Полтавської області.

Повний текст рішення складений 10.10.2018 року.

Суддя В.В.Хоролець