Рішення

від 10.10.2018 по справі 198/449/18

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

198/449/18

2/0198/217/18

10.10.2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2018 року ОСОБА_1 ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Юр ївка, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агріколь - Самара Павлоградського району Дніпропетровської області, третя особа по справі - відділ державної реєстрації Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області,

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки в обгрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що після померлої 03.06.2017 року матері ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14.02.2018 року державним нотаріусом Юр'ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за реєстровим № 32, набув право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим № 1225955100:04:002:0142, площею 10, 239 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області, при цьому, право власності позивача на вищевказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.02.2018 року.

Станом на момент набуття позивачем права власності на земельну ділянку з кадастровим № 1225955100:04:002:0142, остання перебувала в оренді у відповідача по справі ТОВ Агріколь - Самара на підставі договору оренди земельної ділянки від 20.12.2014 року, разом з додатковою угодою до нього, що був укладений між матір'ю позивача ОСОБА_5 та ТОВ Агріколь - Самара , при цьому право оренди вказаної земельної ділянки зареєстроване за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора від 02.02.2015 року за індексним № 19012104.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 770 ЦК України, згідно яких у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця, позивач зазначав, що саме до нього перейшли права та обов'язки орендодавця за договором оренди земельної ділянки від 20.12.2014 року, що був укладений між його матір'ю ОСОБА_5, померлою 03.06.2017 року, та відповідачем по справі ТОВ Агріколь - Самара , при цьому, ознайомившись з даним договором оренди земельної ділянки, позивач прийшов до висновку, що останній не відповідає вимогам закону та має бути визнаний недійсним.

Так, позивач зазначав, що оспорюваний ним договір оренди земельної ділянки підписаний не його матір'ю ОСОБА_5, а ОСОБА_6, який, в свою чергу, є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ Агріколь - Самара , а з 15.01.2015 року ще й директором вказаного товариства, при цьому, укладаючи від імені ОСОБА_5 договір оренди земельної ділянки від 20.12.2014 року, разом з додатковою угодою до нього, ОСОБА_6 одночасно представляв як інтереси ОСОБА_5, так і інтереси ТОВ Агріколь - Самара , тобто свої власні, оскільки є засновником і власником вказаного товариства, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 238 ЦК України та підставою для визнання договору недійсним.

Окрім того, позивач зазначав, що оспорюваний ним договір не містить всіх істотних умов, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі , а зокрема в договорі відсутній чітко визначений строк його дії, при цьому, строк дії договору, що передбачений п. 2.1 Договору викладений так, що фактично подовжує дію договору замість п'ятнадцяти років, ще майже на один рік, а саме п'ятнадцять років десять місяців і тридцять днів.

Також, п. 3.1 Договору не містить чітко встановленого і законодавчо визначеного розміру орендної плати та порядку її індексації, з урахуванням індексів інфляції, що, в свою чергу, у разі зростання нормативно-грошової оцінки земельної ділянки переданої в оренду на суму понад 300 000 грв., може призвести до зменшення розміру орендної плати, з огляду на те, що така визначена твердою сумою ( 9 000 грв.) і не передбачає індексації.

Відтак, посилаючись на ст. ст. 3, 11, 15, 16, 202, 203, 215, 236, 238, 316, 317, 319, 321, 373, 391, 638, 792 ЦК України, ст. ст. 13, 15 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 2, 3, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , позивач просив:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, разом з додатковою угодою до нього, площею 10, 239 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим № 1225955100:04:002:0142, що розташована на території Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ Агріколь - Самара 20 грудня 2014 року, на підставі якого за ТОВ Агріколь - Самара , відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 19012104 від 02 лютого 2015 року, зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки;

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим № 1225955100:04:002:0142 за ТОВ Агріколь - Самара , шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 19012104 від 02.02.2015 року, прийнятого державним реєстратором реєстраційної служби Юр'ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області;

- стягнути з відповідача по справі на користь позивача на відшкодування судових витрат 6 409, 60 грв..

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги повністю не визнала.

Третя особа по справі на стороні відповідача без самостійних вимог відділ державної реєстрації Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в судове засідання не з'явилися, будь - яких заперечень проти позову не надали, при цьому від представника Юр'ївської РДА ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи в його відсутності (ас. 80, 81, 146).

В ході розгляду справи судом вчинено наступні процесуальні дії:

- 06.07.2018 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та її розгляд за правилами загального позовного провадження (ас. 46-48);

- 06.07.2018 року за клопотанням позивача постановлено ухвалу про витребування доказів (ас. 49-52);

- 30.07.2018 року постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання (ас. 85);

- 23.08.2018 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (ас. 137-138);

- 04.09.2018 року постановлено ухвалу про відкладення судового засідання (ас. 148).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За викладених вище обставин, суд знаходить можливим розглянути дану справу у відсутності третьої особи по справі відділу державної реєстрації Юр'ївської райдержадміністрації Дніпропетровської області, враховуючи наявне в матеріалах справи клопотання представника останніх про розгляд справи за його відсутності, проти чого представники сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечували в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши письмові матеріали додані до справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

-з Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 120230, виданого 12.04.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4051, а також з технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, вбачається, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 10, 239 га, яка розташована на території Юр'ївської селищної ради ОСОБА_1 ївського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та кадастровим № 1225955100:04:002:0142 (ас. 23, 25, 26).

20.12.2014 року між ОСОБА_5 (орендодавець) та ТОВ Агріколь - Самара (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, з додатковою угодою до нього, згідно якого ОСОБА_5 передала в оренду ТОВ Агріколь - Самара належну їй на праві власності земельну ділянку площею 10, 239 га, з кадастровим № 1225955100:04:002:0142, строком на 15 повних календарних років, відлік яких починається з дати реєстрації права оренди за цим договором, а останнім днем його дії є 31 грудня відповідного року дії договору (ас. 18-21).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право оренди належної ОСОБА_5 земельної ділянки було зареєстровано за ТОВ Агріколь - Самара на підставі вищевказаного договору оренди землі, відповідно до рішення державного реєстратора від 02.02.2015 року за індексним № 19012104 (ас. 22).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії І-КИ № 739290, виданого виконавчим комітетом Варварівської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області 07.06.2017 року, орендодавець ОСОБА_5 померла 03.06.2017 року (ас. 27).

Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем майна останньої у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 10, 239 га, яка розташована на території Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим № 1225955100:04:002:0142 є її син - позивач по справі ОСОБА_4, що підтверджено в судовому засіданні копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Юр'ївської Державної нотаріальної контори 14.02.2018 року та зареєстрованого в реєстрі за № 32 (ас. 28).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на успадковану позивачем після смерті матері земельну ділянку з кадастровим № 1225955100:04:002:0142 зареєстровано за останнім 14.02.2018 року (ас. 29).

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

З огляду на дане, до позивача по справі ОСОБА_4 перейшли права та обов'язки орендодавця по договору оренди земельної ділянки, разом з додатковою угодою до нього, від 20.12.2014 року, що був укладений між ОСОБА_5, померлою 03.06.2017 року, та відповідачем по справі ТОВ Агріколь - Самара .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 пояснив, що померла 03.06.2017 року ОСОБА_5 оспорюваний договір оренди земельної ділянки не підписувала та такий з відповідачем не укладала, при цьому останній підписаний замість неї гр. ОСОБА_6, в порушення ч. 3 ст. 238 ЦК України, з огляду на те, що останній є засновником та власником ТОВ Агріколь - Самара , а відтак, підписуючи вказаний договір, одночасно діяв як в своїх інтересах, так і в інтересах належного йому товариства.

Представник відповідача ОСОБА_3, заперечуючи проти даного, в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6, підписуючи оспорюваний договір оренди земельної ділянки замість ОСОБА_5, діяв у відповідності до закону, оскільки на підписання вказаного договору був уповноважений самою ж ОСОБА_5, на підставі виданої нею довіреності від 20.12.2014 року, посвідченою приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу.

Як вбачається з договору оренди земельної ділянки від 20.12.2014 року (ас. 18-19) та додаткової угоди до нього (ас. 20), а також акту приймання - передачі земельної ділянки в оренду (ас. 21), в графі Орендодавець замість підпису ОСОБА_5 міститься підпис Душка .

З довіреності від 20.12.2014 року серії НАК № 410523, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (ас. 97) вбачається, що ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_6 бути її представником з усіма необхідними повноваженнями в будь - яких органах, установах чи організаціях, незалежно від їх форми власності чи підпорядкування з питань, пов'язаних з виготовленням технічної документації, належним оформленням та реєстрацією права приватної власності на земельну ділянку площею 10, 239 га, розташовану на території Юр'ївської селищної ради, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_5 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 120230, виданого 12.04.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 4051. Для виконання цієї довіреності представнику надано право, в тому числі, укладати та підписувати договори оренди (найму), розривати договори оренди (найму), подавати договори на реєстрацію до органів державної реєстрації прав.

З огляду на наявність вищевказаної довіреності ОСОБА_6, як пояснив представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні, і було підписано оспорюваний договір оренди земельної ділянки замість ОСОБА_5 з ТОВ Агріколь - Самара .

Між тим, в судовому засіданні встановлено, що ТОВ Агріколь - Самара було створено 11.10.2011 року та засновниками вказаної юридичної особи є ОСОБА_1, ОСОБА_9, а також ОСОБА_6, при цьому, ОСОБА_6, в свою чергу, є також кінцевим бенефіціарним власником (контролером) зазначеного товариства, що підтверджено в судовому засіданні інформацією про юридичну особу ТОВ Агріколь - Самара з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ас. 33-34, 65-76) та не оспорювалося сторонами в судовому засіданні.

25.11.2014 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів від 14.10.2014 року № 1701-VII.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення вказаного закону (в редакції, що була чинна на момент набрання ним чинності) юридичні особи, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, подають державному реєстратору відомості про свого кінцевого вигодоодержувача (вигодоодержувачів), у тому числі кінцевого вигодоодержувача (вигодоодержувачів) їх засновника, якщо засновник - юридична особа, упродовж шести місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Законом України від 21.05.2015 року № 475-VIII (набрав чинності 26.05.2015 року) п. 2 розділу ІІ вищевказаного закону викладено у новій редакції та визначено, що зазначені відомості подаються упродовж десяти місяців, при цьому зазначені відомості не подаються юридичними особами, засновниками (учасниками) яких є виключно фізичні особи, якщо кінцеві бенефіціарні власники (контролери) таких юридичних осіб збігаються з їх засновниками (учасниками). У такому разі засновники (учасники) - фізичні особи є бенефіціарними власниками (контролерами) такої юридичної особи.

Відповідно до ст. 64-1 ГК України підприємства, крім державних та комунальних підприємств, зобов'язані встановлювати свого кінцевого бенефіціарного власника (контролера), регулярно оновлювати і зберігати інформацію про нього та надавати її державному реєстратору у випадках та в обсязі, передбачених законом. Термін "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)" розуміється у значенні, що вживається в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Згідно ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" вигодоодержувач - особа, на користь або в інтересах якої проводиться фінансова операція; кінцевий бенефіціарним власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

Отже, вигодонабувач (вигодоодержувач, бенефіціарій) - це справжній власник майна, який отримує доходи від свого майна, переданого в довірче управління іншій особі, юридичній або фізичній, або від використання своєї власності третіми особами.

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб встановлених законом.

В судовому засіданні встановлено, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки був укладений від імені орендаря ТОВ Агріколь - Самара - директором товариства ОСОБА_10 , а від імені орендодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_6, який, в свою чергу, є засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ Агріколь - Самара .

Відтак, підписуючи оспорюваний договір оренди землі від імені орендодавця ОСОБА_5, ОСОБА_6 фактично діяв, як у власних інтересах, так і в інтересах орендаря ТОВ Агріколь - Самара , оскільки він являється засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ Агріколь - Самара , та, в свою чергу, є також вигодоодержувачем (вигодонабувачем) від діяльності даного товариства.

Будучи засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ Агріколь - Самара ОСОБА_6 безумовно мав власний інтерес у підписанні оспорюваного договору оренди землі, оскільки використання земельної ділянки направлено на отримання прибутку (доходу) ТОВ Агріколь - Самара та наступного його розподілу між учасниками господарського товариства, яким (учасником товариства), в тому числі є і засновник ТОВ Агріколь - Самара ОСОБА_6.

Будь - який правочин, стороною в якому виступає ТОВ Агріколь - Самара опосередковано створює інтерес для ОСОБА_6 особисто, оскільки впливає на майновий стан товариства, створеного за рахунок його власності.

Отже, всупереч вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України, ОСОБА_6 вчиняючи правочин від імені ОСОБА_5 діяв у своїх інтересах та інтересах ТОВ Агріколь - Самара , а підписаний ним договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи, а саме товариства засновником, учасником та кінцевим бенефіціарним власником якого він є.

Посилання представника відповідача ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_6, підписуючи оспорюваний договір від імені ОСОБА_5 , не переслідував жодних власних інтересів, оскільки станом на 20.12.2014 року не був директором ТОВ Агріколь - Самара , а відтак не здійснював управління товариством, суд до уваги не приймає та з такими не погоджується, оскільки з визначення поняття кінцевий бенефіціарний власник , наведеному в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" слідує, що кінцевий бенефіціарний власник - це фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, при цьому вплив може здійснюватися, зокрема, шляхом виконання функцій органу управління.

Окрім того, власник ТОВ може самостійно виконувати функції директора та представляти інтереси юридичної особи з правом підпису у всіх організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, в тому числі без оформлення трудових відносин (ст. 65 ГК України).

Отже, твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_6, підписуючи оспорюваний договір замість ОСОБА_5 , діяв не в інтересах ТОВ Агріколь - Самара , а лише в інтересах ОСОБА_5, на підставі виданої йому довіреності, суд оцінює критично та вважає такі безпідставними.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, з огляду на норму ч. 3 ст. 238 ЦК України, яка передбачає пряму заборону представнику вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, укладений договір підлягає визнанню недійсним, оскільки зміст оскаржуваного правочину суперечить нормам ЦК України (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Стосовно доводів представника позивача ОСОБА_2 щодо відсутності в оспорюваному договорі оренди землі всіх обов'язкових істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України Про оренду землі , а зокрема чітко встановленого і законодавчо визначеного розміру орендної плати та порядку її індексації з урахуванням індексів інфляції, чітко визначеного строку дії договору, як, в свою чергу, самостійної підстави для визнання договору оренди недійсним, суд зазначає наступне:

-згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 15 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на 20.12.2014 року) істотними умовами договору оренди землі, в тому числі, є строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Пунктом 3.1 розділу 3 договору оренди земельної ділянки від 20.12.2014 року, який регулює питання сплати орендної плати, передбачено, що орендна плата за один календарний рік складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у відповідності із чинним законодавством та сплачується в строк з вересня по грудень кожного календарного року користування за такий рік, за бажанням орендодавця - в грошовій або натуральній формі.

Пунктом 1 Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки пункт 3.1 Договору викладений в наступній редакції - Сторони домовились, що орендна плата виплачується орендарем орендодавцю у грошовій формі у розмірі 9 000 грв. за умови, що вказана сума не є нижчою 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у відповідності із чинним законодавством. При оплаті орендної плати із вказаної суми вираховується податок з доходів фізичних осіб у розмірі встановленому чинним законодавством України на день виплати .

Згідно п. 3.2 договору обчислення розміру орендної плати здійснюється без урахування індексації.

З вищевикладеного вбачається, що в оспорюваному договорі було визначено розмір та строки сплати орендної плати, при цьому, відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором

оренди.

Відтак, сторони в договорі, на власний розсуд , можуть передбачити обчислення розміру орендної плати як з урахуванням її індексації, так і без здійснення індексації орендної плати з урахуванням індексів інфляції, що не протиріче положенням ст. 21 Закону України Про оренду землі , яка не забороняє передбачати в договорі, з приводу даного, інше. Тому, доводи представника позивача ОСОБА_2 про те, що відсутність в договорі умови про індексацію, визначеної сторонами орендної плати, тягне за собою недійсність договору, суд вважає необґрунтованими.

Окрім того, в судовому засідання не доведено, що мало місце знецінення вартості оренди в зв'язку з відсутністю в договорі умови про індексацію розміру орендної плати. Так, встановлено, що станом на час розгляду справи розмір орендної плати становить 9 000 грв., що не є меншим 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та , в свою чергу , не суперечить п. 3.1 оспорюваного договору, п. 1 Додаткової угоди до оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 20.12.2014 року (ас. 18-20).

Відтак, порушення прав позивача на отримання орендної плати на рівні не нижчому 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в судовому засідання не встановлено.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з у сіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б о днієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

З огляду на дане, суд вважає, що незгода позивача з розміром, передбаченої договором орендної плати, а зокрема нарахуванням такої без застосування індексації, що в подальшому, на думку позивача, може призвести до знецінення вартості орендної плати, є підставою для вирішення питання між сторонами щодо зміни умов договору в цій частині, в тому числі, і шляхом подання позову про зміну умов договору, однак не є самостійною підставою для визнання договору недійсним.

Аналогічної позиції суд дотримується і при вирішенні питання щодо строку дії оспорюваного договору оренди земельної ділянки.

Так, п. 2.1 договору визначено, що договір укладається строком на 15 повних календарних років, відлік яких починається з дати реєстрації права оренди за цим договором, а останнім днем його дії є 31 грудня відповідного року дії договору.

На думку позивача строк дії договору визначений таким чином, що останній діятиме не повних 15 років з дати реєстрації за відповідачем права оренди, а саме з 02.02.2015 року до 02.02.2030 року, а фактично більше, а саме з 02.02.2015 року по 31.12.2030 року, тобто 15 років 10 місяців і 30 днів.

Разом з тим, незгода позивача з визначеним в договорі строком його дії не свідчить про відсутність в останньому такої істотної умови як строк дії договору та знову ж таки, на думку суду , є підставою для перегляду та зміни умов договору в цій частині як за згодою сторін, так, в тому числі, і в судовому порядку або для визнання договору припиненим у зв'язку з закінченням строку дії договору.

Позовна вимога про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим № 1225955100:04:002:0142 за відповідачем ТОВ Агріколь - Самара , шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 19012104 від 02.02.2015 року, на підставі якого було внесено запис про право оренди вищевказаної земельної ділянки за ТОВ Агріколь - Самара , є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.12.2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ Агріколь - Самара , оскільки підставою виникнення іншого речового права та винесення вказаного рішення був оспорюваний договір оренди землі.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим / отриманим документам.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Згідно ч. 2 вказаної статті у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону , до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Оскільки недійсний договір не може бути зареєстрований суд вважає, що вимога про скасування державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ТОВ Агріколь - Самара , як похідна вимога від вимоги про визнання договору оренди землі недійсним, підлягає до задоволення та державна реєстрація права оренди має бутискасована.

Окрім того, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного:

-відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 409, 60 грв. (ас. 2, 3), який, в зв'язку з наявністю достатніх підстав для задоволенням позовних вимог , підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі .

Щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд приходить до наступного:

-відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Щодо відшкодування судових витрат національними судами Європейський суд з прав людини (Справа East/West Alliance Limited проти України , 23 січня 2014 року, остаточне 02/06/2014) у п. 268, п. 269 зазначив, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Згідно ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грв., на підтвердження чого позивачем до позовної заяви додано: договір про надання правової допомоги від 20.06.2018 року (ас. 37), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (ас. 38), ордер серії ДП № 1022019 (ас. 39), копію розрахункової квитанції від 30.06.2018 року про сплату адвокату за надання послуг на правничу допомогу 5 000 грв. (ас. 40), копію акту приймання - передачі виконаних робіт від 30.06.2018 року до договору про надання правничої допомоги від 20.06.2018 року (ас. 41).

У наданих до суду позивачем документах наявний детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом ОСОБА_11, вказаний конкретний характер опису виконаної роботи (надання послуг), а саме: ознайомлення з наданими клієнтом документами; проведення попереднього аналізу справи; консультація клієнта щодо шляхів вирішення спору; копіювання і збір документів, необхідних для підготовки позовної заяви; підготовка і роздруківка клопотання про витребування доказів судом; підготовка і роздруківка позовної заяви, додатків до неї. Час затрачений на виконання роботи з підготовки позовної заяви визначено тривалістю 10 годин, що на думку суду є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивача.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечувала щодо розміру понесених позивачем ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що не вважає складовою частиною правничої допомоги копіювання документів. Окрім того, вказувала, що не вважає таким, що було необхідним подання позивачем клопотання про витребування повного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з відомостями стосовно ТОВ Агріколь - Самара , оскільки такі дані можливо було отримати і самостійно, а зокрема через веб - сторінку Міністерства юстиції України.

Разом з тим, суд зауважує, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України правнича допомога включає у себе підготовку справи до розгляду, при цьому , згідно ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються до суду в належним чином засвідченій копії. Відповідно до вимог ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, а отже копіювання документів прямо передбачено Цивільним процесуальним кодексом України, а відтак є складовою частиною підготовки справи до розгляду.

Окрім того, правнича допомога включає в себе також і збір доказів, при цьому збір доказів можливий шляхом витребування таких.

Подання позивачем клопотання про витребування доказів було обумовлене необхідністю встановлення відомостей, що стосуються, в тому числі, паспортних даних засновників та власників ТОВ Агріколь - Самара з метою ідентифікації Душка , що підписав оспорюваний договір, з ОСОБА_6, який є співвласником ТОВ Агріколь - Самара , оскільки дані відомості, в зв'язку з обмеженнями встановленими ст. 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , не є відкритими і загальнодоступними, а отже в інший спосіб отримати ці дані позивач не мав можливості.

З огляду на дане, доводи представника відповідача ОСОБА_3 щодо можливості позивачем отримати вказані відомості самостійно, суд до уваги не приймає.

Відтак, стороною відповідача не доведено неспівмірності витрат, понесених позивачем, на оплату правничої допомоги адвоката, а тому, суд не вбачає підстав для зменшення розміру таких.

Отже, на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з відповідача по справі на користь позивача слід стягнути 5 000 грв., при цьому загальний розмір судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 6 409, 60 грв..

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агріколь - Самара Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, разом з додатковою угодою до нього, площею 10, 239 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим № 1225955100:04:002:0142, що розташована на території Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_5 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агріколь - Самара Павлоградського району Дніпропетровської області (орендар) 20 грудня 2014 року, на підставі якого за Товариством з обмеженою відповідальністю Агріколь - Самара Павлоградського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 37513475), відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 19012104 від 02 лютого 2015 року, зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки.

Скасувати державну реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим № 1225955100:04:002:0142 за Товариством з обмеженою відповідальністю Агріколь - Самара Павлоградського району Дніпропетровської області шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19012104 від 02 лютого 2015 року, прийнятого державним реєстратором реєстраційної служби Юр'ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агріколь - Самара Павлоградського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 37513475, місцезнаходження - 51451, вул. Шевченко, буд. 85 с. Кочережки Павлоградського району Дніпропетровської області) на користь позивача ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) на відшкодування судових витрат по справі 6 409, 60 грв. (шість тисяч чотириста дев'ять грв., 60 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 4 ст. 265 ЦПК України:

- позивач : ОСОБА_4, місце проживання - 51326, вул. Нова, буд. 15, с. Вербуватівка Юр'ївського району Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1;

- відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю Агріколь - Самара Павлоградського району Дніпропетровської області, місцезнаходження - 51451, вул. Шевченко, буд. 85, с. Кочережки Павлоградського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 37513475;

- третя особа : відділ державної реєстрації Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, місцезнаходження - 51300, вул. Центральна, 67, смт. Юр'ївка Юр'ївського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 20281596.

Повне судове рішення буде складено 10 жовтня 2018 року.

Суддя С. О. Маренич