Рішення

від 21.09.2018 по справі 409/1946/18

БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №409/1946/18

Пров.№2/409/885/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2018 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Третяка О.Г.,

за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Білокуракинського району про визнання права власності, -

В с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 21.02.2018 року в місті Луганську Луганської області Україна померла рідна матір позивача ОСОБА_4. На момент її смерті вона була зареєстрована та проживала сама в ІНФОРМАЦІЯ_1, територія якого, як і місце її смерті, відповідно до Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України та постанови Верховної ради України Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями є тимчасово окупованою територією України, на якій легітимні державні органи влади та установи не працюють. Після її смерті відкрилася спадщина. На випадок своєї смерті вона зробила розпорядження у вигляді заповіту, згідно із яким вона заповідала позивачу належне їй на праві приватної власності майно, а саме: земельну частку (пай) по колишньому КСП ім.Ілліча с. Шарівка, Білокуракинського району розміром 9,25 умовних кадастрових гектар змінена площа якої становить 1,47 в умовних кадастрових гектарах (сіножаті та пасовища), право власності на яку належало померлій на підставі Сертифікату на земельну частку (пай) серії ЛГ № 0086042 від 18.02.1997р., зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів за № 107; земельну ділянку загальною площею 6,3702 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Білокуракинського району Луганської області, право власності на яку належало померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЛГ № 091439, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів по ОСОБА_3 сільській раді від 18.09.2002р. за № 146; право на майновий пай пайового фонду КСП ім. Ілліча с. Шарівка Білокуракинського району Луганської області, яке на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) №092029, виданого 15 квітня 2003 року ОСОБА_3 сільською радою Білокуракинського району належало померлій ОСОБА_4

Через загальновідомі обставини в державі та збройний конфлікт на території Луганської та Донецької областей оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, обумовлене у заповіті, які знаходились у його матері, яка мешкала на непідконтрольній території за невідомих позивачу обставин було втрачено, через що його наявність було встановлено лише за відповіддю на запит й після проведення перевірки у відповідних органах державної влади та отриманням на руки заповіту. Окрім того, через відсутність легітимних органів влади та неможливістю реєстрації смерті з отриманням своєчасно відповідного документа, позивачем у судовому порядку було встановлено факт смерті матері та отримано відповідне свідоцтво, після чого він звернувся до нотаріального органу із заявою про прийняття спадщини та видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Проте, постановою нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій з приводу оформлення спадщини позивачу було відмовлено через пропущений ним строк для подачі заяви та відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, підтверджуючих належність цього майна спадкодавцеві. Унеможливлення реалізації спадкових справ і спонукало його, як належного спадкоємця за заповітом та за законом звернутися до суду з позовом, в якому позивач просить визнати за ним право власності на спадкове майно.

В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Заявлені позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Білокуракинського району не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд справи без його участі, надали заяву про визнання позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі кожен окремо та в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 лютого 2018 року у віці 79 років в місті Луганську Луганської області Україна померла ОСОБА_4, про що Білокуракинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області було зроблено актовий запис за № 240 та видано Свідоцтво про смерть серії І-ЕД № 520843 (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про народження І-ЕД № 253296 позивач ОСОБА_2 є рідним сином померлої ОСОБА_4.

Із дослідженої в судовому засіданні копії заповіту, нотаріально посвідченого 02.06.2014р. та зареєстрованого в реєстрі за № 198 державним нотаріусом Першої свердловської нотаріальної контори (а.с.16) та Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 37522746 від 02.06.2014р. (а.с.17) вбачається, що померла ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, згідно із яким належне їй на праві власності майно, а саме: земельну частку (пай) по колишньому КСП ім.Ілліча с. Шарівка, Білокуракинського району розміром 9,25 умовних кадастрових гектар змінена площа якої становить 1,47 в умовних кадастрових гектарах (сіножаті та пасовища), земельну ділянку загальною площею 6,3702 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Білокуракинського району Луганської області та право на майновий пай пайового фонду КСП ім. Ілліча с. Шарівка Білокуракинського району Луганської області, яке належало померлій на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЛУ № 092029, виданого ОСОБА_3 сільською радою Білокуракинського району 15 квітня 2003 року, вона заповідала на користь свого сина, позивача по справі ОСОБА_2

Із відповіді Відділу у Білокуракинському районі ГУ Держгеокадастру у Луганській області № 509/102-18 від 17.07.2018р. (а.с.20) вбачається, що померла ОСОБА_4 за життя отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) по колишньому КСП ім. Ілліча серії ЛГ № 0086042 від 18.02.1997р. розміром 9,25 ум.кад.га, згідно розпорядження Білокуракинської РДА № 471 від 25.12.1996р. про що було зроблено запис у книзі реєстрації сертифікатів по колишньому КСП ім. Ілліча за № 107 змінена площа якого 1,47 в ум.кад.га (сіножаті та пасовища), а також отримала державний акт на право приватної власності на землю площею 6,3702 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва серії IV-ЛГ № 091439, про що було зроблений запис у книзі реєстрації державних актів по ОСОБА_3 сільській раді від 18.09.2002р. за № 146.

З матеріалів справи вбачається, що на момент смерті померла ОСОБА_4 була зареєстрована сама та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке відповідно до Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України № 1207-VII від 15.04.2014р. є тимчасово окупованою територією України, на якій легітимні державні органи влади та установи не працюють. Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України № 1207-VII від 15.04.2014р. тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Статтею 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Із постанови нотаріуса вбачається, що позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом було відмовлено через пропущений шестимісячний строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини та відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, що підтверджували б належність цього майна спадкодавцю (а.с.7). Нотаріус, відмовляючи в оформленні спадкових прав позивачу, зазначив не тільки про пропуск строку для прийняття спадщини, а й про відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

В судовому засіданні було встановлено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) по колишньому КСП ім. Ілліча серії ЛГ № 0086042 від 18.02.1997р., державний акт на право приватної власності на землю площею 6,3702 га серії IV-ЛГ № 091439 та свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЛУ № 092029, видані на ім'я померлої 21.02.2018р. ОСОБА_4 було втрачено.

Таким чином, позивач при винесенні окремого рішення про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в будь-якому разі позбавлений можливості оформити свої спадкові права нотаріально. У зв'язку з чим, суд вважає можливим, визнавши причину пропуску строку для прийняття спадщини поважною, визнати право власності на спадкове майно за позивачем.

Згідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця ... .

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

На підставі ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч.3 ст.1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. В судовому засіданні встановлено, що позивач не знав про наявність складеного померлою матір'ю за часів життя на його ім'я заповіту та про склад спадкового майна, який було йому заповідано та через унеможливлення своєчасного отримання й подання документів до відповідних органів на загальновідомі обставини у державі.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до ст. 77 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_5 підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.328,1218,1225,1261,1268,1272 ЦК України, ст.ст.10,12,77-81,89,259,263-265,268,315, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності задовольнити в повному обсязі.

Продовжити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1 строк для прийняття спадщини на спадкове майно за заповітом, що належало померлій 21 лютого 2018 року ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, а саме:

земельну частку (пай) по колишньому КСП ім.Ілліча с. Шарівка, Білокуракинського району розміром 9,25 умовних кадастрових гектар змінена площа якої становить 1,47 в умовних кадастрових гектарах (сіножаті та пасовища), право власності на яку на підставі Сертифікату на земельну частку (пай) серії ЛГ № 0086042 від 18.02.1997р., зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів за № 107 належала померлій 21.02.2018р. ОСОБА_4;

земельну ділянку загальною площею 6,3702 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Білокуракинського району Луганської області, право власності на яку на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЛГ № 091439, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів по ОСОБА_3 сільській раді від 18.09.2002р. за № 146 належало померлій 21.02.2018р. ОСОБА_4;

право на майновий пай пайового фонду КСП ім. Ілліча с. Шарівка Білокуракинського району Луганської області, яке на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) № 092029, виданого 15 квітня 2003 року ОСОБА_3 сільською радою Білокуракинського району належало померлій 21.02.2018р. ОСОБА_4

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Білокуракинський районний суд Луганської області на підставі п.15.5 ч.1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, поштовий індекс 92210.

Відповідач - ОСОБА_3 сільська рада Білокуракинського району Луганської області, код ЄДРПОУ 04336027, адреса: вулиця Центральна 1, село Шарівка, Білокуракинський район, Луганська область, поштовий індекс 92210.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області ОСОБА_6