Рішення

від 12.09.2018 по справі 761/27003/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27003/17

Провадження № 2/761/2658/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 вересня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ентерпрайсс про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків нікчемного правочину, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ентерпрайсс (далі - відповідач), у якому проси суд визнати нікчемним укладений між ним та відповідачем 23.03.2017 року Договір користуванням майном з правом викупу №10701 та застосувати наслідки його нікчемності шляхом стягнення з відповідача на користь позивача кошти в сумі 49 400 грн., а також судові витрати у розмірі 1280,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.03.2017 року між сторонами укладено Договір користуванням майном з правом викупу №10701, за умовами якого TOB "Ентерпрайсс" взяв на себе зобов'язання придбати та передати у користування предмет договору, а саме, транспортний засіб автомобіль Suzuki Jimny, 1.3 МТ Л.X., на строк та на умовах, передбачених договором. Даний договір не було посвідчено нотаріально.

На позивача було покладено обов'язок викупити об'єкт договору за викупною вартістю.

За умовами договору, 23 березня 2017 року позивач сплатив TOB "Ентерпрайсс" грошові кошти в розмірі 49400,00 грн.

Згодом позивачу стало відомо, що права на укладення договору користування майном з правом викупу відповідач не мав в силу відсутності у нього ліцензії на надання відповідних послуг.

ОСОБА_1 вказує, що неодноразово звертався до відповідача в телефонному режимі, але прохання щодо повернення коштів внаслідок нікчемністі договору було проігноровано. Також позивачем були претензії на адресу відповідача, які також були залишені поза увагою.

У судове засідання позивач не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що підтримує позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, про що свідчать матеріали справи, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які повернулися до суду без вручення відповідачу з відміткою працівника поштового відділення за закінченням встановленого терміну зберігання , що підтверджується довідками Укрпошти, форма 20.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч.ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі В'ячеслав Корчагін проти Росії №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Малинникова О.Ф. від 04 серпня 2017 року було відкрито провадження по даній цивільній справі.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В зв'язку з перебуванням судді Малинникова О.Ф. на лікарняному на підставі розпорядження керівника апарату №01-08-486 від 04.06.2018 року було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної цивільної справи.

04.06.2018 року цивільна справа надійшла до провадження судді Осаулова А.А., а ухвалою судді від 07.06.2018 року по справі призначено спрощене позовне провадження.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 23.03.2017 року між ТОВ Ентерпрайсс та ОСОБА_1 укладено Договір користуванням майном з правом викупу №10701 (далі - Договір) (а.с. 6-16).

Як передбачено п. 2.1. Договору, Постачальник зобов'язується придбати та передати на визначених договірних умовах у користування майно (надалі Товар визначений у п. 3.1. цього Договору), а Отримувач зобов'язується прийняти Товар та сплачувати Фіксовані платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 3.1. Договору, товаром по даному договору є автомобіль Suzuki Jimny, 1.3 МТ Л.X. (2014 р.в).

Розділом 4 Договору визначені права та обов'язки сторін, серед яких обов'язок постачальника передати у користування та володіння Отримувача Товар в порядку, встановленому даним Договором, а Отримувача - у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати фіксовані та інші платежі відповідно до умов даного Договору.

Судом встановлено, що в день укладання даного Договору, а саме 23.03.2017 року, позивачем було сплачено авансовий платіж на розрахунковий рахунок відповідача у сумі 49 400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 (а.с. 20).

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами по справі було укладено Договір користуванням майном з правом викупу, що відповідає умовам договору лізингу, на виконання якого позивачем було сплачено 49 400,00 грн.

За положеннями ст.ст. 1, 2 Закону України Про фінансовий лізинг фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізиногоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона ( лізингодавець ) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ Про фінансовий лізинг істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу ( строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України .

Положеннями ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Зазначений правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі №6-648цс16, та постанові від 16.12.2015 року у справі № 6-2766 цс 15, які в силу положень ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні таких норм права.

Судом встановлено, що Договір користування майном з правом викупу №10701 від 23.03.2017 року нотаріально посвідчено не було.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦПК України).

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2766цс15.

Як на підставу для визнання правочину недійним, позивач також посилається на те, що на момент укладення Договору відповідач не мав відповідної ліцензії на здійснення таких послуг.

При цьому, ч. 1 ст. 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно національного законодавства України, підстава відсутності ліцензії на здійснення діяльності може слугувати підставою для визнання такого правочину недійним, в той час, як недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є підставою для визнання правочину нікчемним

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, Договір користуванням майном з правом викупу №10701 від 23.03.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ентерпрайсс та ОСОБА_1 є нікчемним, оскільки під час його укладення не було дотримано вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору.

Одночасно необхідно застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - Договору користуванням майном з правом викупу №10701 від 23.03.2017 року та стягнути з відповідача отримані від позивача за нікчемним договором 49 400,00 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в сумі 1280,00 грн.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 3-5,12-13, 16, 18, 19, 23, 44, 76-92, 95, 128, 141, 187, 211, 223, 258-259, 264-265, 268, 272-275, 279, 280, 352, 354-355 п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, ст. 203, 215, 216, 220, 227, 799, 806 ЦК України, Законом України Про фінансовий лізинг , суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати нікчемний укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Ентерпрайсс та ОСОБА_1 23.03.2017 року Договір користуванням майном з правом викупу №10701.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ентерпрайсс на користь ОСОБА_1 сплачений за Договір користуванням майном з правом викупу №10701 від 23.03.2017 року платіж в сумі - 49 400 (сорок дев'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ентерпрайсс на користь на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі - 1280,00 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Ентерпрайсс , код ЄДРПОУ 34191485, адреса: м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4 А, офіс 139.

Суддя: А.А. Осаулов

Повний текст виготовлено 24.09.2018 року