Рішення

від 10.10.2018 по справі 905/1249/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.2018р. Справа №905/1249/18

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД Парус", м.Маріуполь

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-трейд", м.Луцьк в особі

Маріупольської філії ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-трейд",

м.Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 260220,38 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2-згідно договору

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

В засіданні суду оголошувалась

перерва з 16.08.2018р. по 05.09.2018р. 10:45 год.

СУТЬ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД Парус", м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-трейд", м.Луцьк в особі Маріупольської філії ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-трейд", м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 260220,38 грн., у тому числі основний борг в сумі 123914,98 грн., штраф в сумі 136305,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається договір №11-ПМ-13 від 27.06.2013р., протокол розбіжностей до нього видаткові накладні №РН-026075 від 04.08.2017р., РН-025161 від 08.08.2017р.№РН-026215 від 11.08.2017р., №РН-026257 від 14.08.2017р., №РН-026264 від 15.08.217р., №РН-026263 від 15.08.2017р., №РН-026369 від 21.08.2017р., №РН-026560 від 04.09.2017р., №РН-026577 від 05.09.2017р., №РН-026702 від 11.09.2017р., №РН-0097547 від 29.09.2017р., №РН-0099715 від 06.10.2017р., товаротранспортні накладні, акт звіряння заборгованості від 31.03.2017р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.07.2018р. відкрите провадження у справі №905/1249/18, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

27.07.2018р. від відповідача на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що:

- пред'явлення до стягнення штрафу є неправомірним, оскільки позивачем нараховано даний вид забезпечення виконання зобов'язання у відсотках за кожен день прострочення, що не відповідає його правовій природі як грошової суми, яка має бути визначена у твердій грошовій сумі;

- позивач, при нарахуванні штрафу на підставі п.10.5 договору №11-ПМ-13 від 27.06.2013р., посилається на протокол розбіжностей, яким внесено зміни у вказаний пункт. За твердженням відповідача, останнім зазначений протокол розбіжностей погоджено не було, внесення змін до п.10.5. договору в редакції відповідача не здійснювалось;

- строк дії спірного договору №11-ПМ-13 від 04.08.2017р. припинено 31.12.2014р., з огляду на що поставка товару за накладними здійснювалась не на підставі вказаного договору, тому строк оплати товару є невизначеним.

14.08.2018р. позивач подав відповідь на відзив відповідача, в якому заперечив проти посилання відповідача на закінчення строку терміну дії договору, як на підставу відмови у позовних вимогах, оскільки зазначені обставини не звільняють сторону від виконання своїх договірних зобов'язань.

В клопотанні від 10.08.2018р., що надійшло до суду 14.08.2018р., позивачем повідомлено суд про часткову сплату відповідачем боргу в сумі 25000,00 грн. Одночасно, у вказаному клопотанні позивач на підставі статті 46 Господарського процесуального кодексу України зменшив позовні вимоги, заявивши про стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 98914,23 грн., штрафні санкції в сумі 136305,40грн.

03.09.2018р. від позивача до канцелярії суду надійшли письмові пояснення по справі.

13.09.2018р. від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній підтверджує та вважає правомірними позовні вимоги щодо стягнення штрафу на підставі п.10.5 договору №11-ПМ-13 від 04.08.2017р. в редакції протоколу узгодження розбіжностей позивача. Зокрема, за твердженням позивача, оскільки відповідачем не заявлено про визнання недійсним вищевказаного протоколу, пункт 10.5 договору №11-ПМ-13 від 04.08.2017р. є узгодженим сторонами в редакції, представленій позивачем.

Крім того, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини суми основного боргу в розмірі 5000,00 грн., на підставі статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач зменшив позовні вимоги, заявивши про стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 93914,23 грн., штрафні санкції в сумі 136305,40 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

27.06.2013р. між сторонами підписано договір поставки №115-пм-13, згідно з яким позивач (постачальник) зобов'язався поставити і передати у власність відповідача товар, а відповідач (покупець) взяв на себе зобов'язання прийняти цей товар та здійснити оплату відповідно до умов договору (п.2.1 договору).

За умовами п.п.2.2.-2.3 договору покупець направляє постачальнику замовлення на підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій вказується асортимент, кількість та ціна товару, термін та місце поставки, загальна вартість замовлення.

Згідно п.6.2 поставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника або автомобільним транспортом третьої особи та в будь-якому випадку за рахунок постачальника. Поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2010). Місце поставки вказується у замовленні покупця.

Фактичною датою поставки товару є дата приймання товару в місці поставки, яка відповідає даті товарної накладної, підписаної сторонами (п.6.3 договору).

Ціна товару вказується у замовленні на підставі специфікації, що діє на момент відправлення замовлення (п.8.1 договору).

Згідно п.13.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р., а в частині взаєморозрахунків - до повного та належного виконання сторонами своїх обов'язків.

Якщо сторони, у термін не менше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору не повідомлять один одного про бажання розірвати договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік (п.13.2 договору).

Як встановлено згідно видаткових накладних №РН-026075 від 04.08.2017р., РН-025161 від 08.08.2017р.№РН-026215 від 11.08.2017р., №РН-026257 від 14.08.2017р., №РН-026264 від 15.08.217р., №РН-026263 від 15.08.2017р., №РН-026369 від 21.08.2017р., №РН-026560 від 04.09.2017р., №РН-026577 від 05.09.2017р., №РН-026702 від 11.09.2017р., №РН-0097547 від 29.09.2017р., №РН-0099715 від 06.10.2017р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 93914,23 грн., з урахуванням часткової сплати заборгованості з боку відповідача.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача на вказану суму не спростований та у відзиві на позовну заяву не заперечується.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що поставка товару за вищевказаними накладними здійснювалась не на підставі договору поставки №11-ПМ-13 від 27.06.2013р., з огляду на наступне.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як встановлено, наявні в матеріалах справи видаткові накладні №РН-026075 від 04.08.2017р., РН-025161 від 08.08.2017р.№РН-026215 від 11.08.2017р., №РН-026257 від 14.08.2017р., №РН-026264 від 15.08.217р., №РН-026263 від 15.08.2017р., №РН-026369 від 21.08.2017р., №РН-026560 від 04.09.2017р., №РН-026577 від 05.09.2017р., №РН-026702 від 11.09.2017р., №РН-0097547 від 29.09.2017р., №РН-0099715 від 06.10.2017р. містять посилання на спірний договір №11-ПМ-13 від 27.06.2013р. з приміткою пролонгація , підписані обома сторонами без зауважень, що спростовує твердження відповідача про припинення господарських відносин між сторонами за вказаним договором.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.8.2.1 договору №11-ПМ-13 від 27.06.2013р. покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 93914,23 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач належним чином не виконав.

Крім того, позивачем за прострочення оплати поставленого товару заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 136305,40грн.

Дослідивши матеріали справи та інші надані документи, оцінивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, господарський суд, приймаючи заперечення відповідача, на підставі приписів чинного законодавства, дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення штрафу в сумі 136305,40 грн., враховуючи наступне.

За приписом ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Таким чином, неустойка за своєю правовою природою є забезпеченням виконання зобов'язань та, одночасно, штрафною санкцією.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.

За приписами п.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одночасно, згідно ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, в тому числі і неустойка, вчинюється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину.

Відповідно до п.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З урахуванням зазначеного вбачається, що будь-які штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі.

Як встановлено, наданий до справи договір №11-ПМ-13 від 27.06.2013р. містить у собі пункт 10.5, згідно якого в разі несвоєчасної сплати покупцем поставленого товару покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від вартості поставленого але несплаченого товару, за кожен день прострочення.

Згідно ч.5 статті 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі.

27.06.2013р. між сторонами підписано протокол розбіжностей до договору №11-ПМ-13 від 27.06.2013р., а саме, зокрема, щодо узгодження редакції вищевказаного п.10.5 договору.

Відтак, згідно редакції пункту 10.5 позивача: ..в разі несвоєчасної оплати покупцем поставленого товару покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від вартості поставленого, але несплаченого товару за кожен день прострочення… .

Одночасно, відповідно до представленого відповідачем протоколу розбіжностей до договору №11-ПМ-13 від 27.06.2013р. пункт 10.5 відсутній.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

За висновками суду, будь-яких доказів наявності письмової згоди сторін на застосування п.10.5 договору в редакції, запропонованій позивачем, до справи не надано. Одночасно, матеріали справи також не містять судового рішення щодо врегулювання спору між сторонами щодо узгодженої редакції п.10.5 договору.

Як наслідок, враховуючи відсутність доказів письмового узгодження між сторонами такого виду відповідальності як штраф за прострочення виконання покупцем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару, позов в частині вимог про стягнення штрафних санкцій в сумі 136605,40 грн. підлягає залишенню без задоволення.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте в частині вимог про стягнення штрафу є неправомірним, приймаючи частково заперечення відповідача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню підлягає з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 93914,23грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При цьому, враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір судовий збір в сумі 90,76 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 120, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД Парус", м.Маріуполь до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-трейд", м.Луцьк в особі Маріупольської філії ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-трейд", м.Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 93914,23 грн. та штрафу в сумі 136305,40 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-трейд" (43005, м.Луцьк, проспект Соборності, 43, ЄДРПОУ 33170637) в особі Маріупольської філії ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-трейд" (87512, Донецька обл., м.Маріуполь, Запорізьке шосе, 2, ЄДРПОУ 38181340) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД Парус" (87549, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Торгова, б.122, ЄДРПОУ 37793575) основний борг в сумі 93914,23 грн., судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТД Парус (87549, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Торгова, б.122, ЄДРПОУ 37793575) з державного бюджету судовий збір в сумі 90,76 грн. сплачений згідно платіжного доручення №29 від 23.05.2018р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 10.10.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 10.10.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина