Рішення

від 11.10.2018 по справі 910/10636/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 11.10.2018Справа №  910/10636/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу      № 910/10636/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал Оіл" (04071, м. Київ, вул. Межигірська, 25) до  Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Агромет" (03049, м. Київ, вул. Тополева, б. 4, оф. 19) про  стягнення 159 835, 75 грн Без виклику представників сторін ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Кристал Оіл” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВП Агромет”   (далі – відповідач) про стягнення грошових коштів. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки від 11.07.2018, укладеного сторонами у спрощений спосіб, в частині поставки товару та повернення коштів передплати. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Кристал Оіл” без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом: подання до суду письмової заяви з зазначенням електронних адрес сторін у справі та засобів зв`язку відповідача; подання до суду  заяви з попереднім орієнтовним розрахунком судових витрат по справі, які позивач поніс та з яких сум складаються вказані витрати; поданням до суду заяви із зазначенням  щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. 22.08.2018 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 14.08.2018, якою останній усунув недоліки, встановлені у даній ухвалі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи №910/10636/18 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін; запропоновано сторонам надати докази по справі та повідомлено, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 30.09.2018. 18.09.2018 через відділ канцелярії господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву про стягнення коштів, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з тих підстав, що ним були виконані його зобов'язання в повному обсязі. Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: Як підтверджено матеріалами справи, 12.07.2018 позивач здійснив оплату товару (металопродукціїї) згідно наданого відповідачем рахунку №4948 від 11.07.2018 у сумі 159 835,75 грн. Позивач стверджує, що відповідачем станом на сьогоднішній день не було поставлено товар відповідно переліку, зазначеному та оплаченому відповідно до рахунку №4948 від 11.07.2018. Позивач звертався до відповідача з листом № 01 від 19.07.2018 з проханням здійснити поставку товару (металопродукції), оплаченого згідно рахунку №4948 від 11.07.2018. Однак, як зазначає позивач,  товар так і не поставлено. Також, позивач звертався до відповідача з претензією (вих.№01 від 03.08.2018) про повернення сплачених коштів. Проте, вимоги претензії відповідачем не виконано, а грошові кошти не повернуто. Відповідач заперечив проти тверджень позивача та  надав суду видаткову накладну № А-1307-002 від 13.07.2018, згідно якої відповідачем було поставлено позивачу, а позивачем прийнято товар на суму 159   835, 75 грн згідно рахунку № 4948 від 11.07.2018. Предметом позову у справі є матеріально – правові вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача вартості передплаченого та непоставленого товару згідно рахунку №4948 від 11.07.2018. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів. Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. На підставі встановлених судом обставин справи та наведених норм діючого законодавства суд дійшов висновку, що між сторонами було досягнуто домовленості 11.07.2018 щодо поставки металопродукції (у спрощений спосіб укладено договір), а дії сторін щодо виставлення рахунку на оплату та проведення позивачем оплати цього рахунку свідчать про виникнення між сторонами зобов'язання, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України). Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом – ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629   ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Статтею 663 ЦК України внормовано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Із матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі та оплатив вартість товару обумовленого в договорі в повному обсязі. В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем спростовані твердження позивача, щодо невиконання відповідачем його зобов'язань за договором по поставці товару. Так, відповідачем надано суду докази поставки ним позивачу, та прийняття останнім обумовленого в договорі поставки товару. Таким чином, відповідачем його зобов'язання за договором виконані належним чином, що підтверджено відповідними доказами. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідач надав суду докази, які спростовують заявлені позовні вимоги та свідчать про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі. При цьому, надані відповідачем докази поставки товару позивачем не спростовані та  правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався. Зважаючи на вищевказане, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ВИРІШИВ: 1. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал Оіл" (04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 25;  ідентифікаційний код 41989280) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Агромет" (03049, м. Київ, вул. Тополева, б. 4, оф. 19; ідентифікаційний код 00032767) про стягнення 159 835, 75 грн відмовити. 2. Покласти витрати по сплаті судового збору на  Товариство з обмеженою відповідальністю "Кристал Оіл" (04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 25;  ідентифікаційний код 41989280). Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 11.10.2018. Суддя                                                                                                    Г.П. Бондаренко