Ухвала

від 09.10.2018 по справі 910/13491/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА про відмову у видачі судового наказу 09.10.2018Справа №  910/13491/18 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) до Адвокатського об'єднання «Парнев і партнери» (03038, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПРОТАСІВ ЯР, будинок 2Д, ідентифікаційний код юридичної особи 38612343) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Адвокатського об'єднання «Парнев і партнери» заборгованості у розмірі 11 595 грн. 31 коп. на підставі Договору банківського обслуговування б/н від 24.07.2013 року, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Адвокатського об'єднання «Парнев і партнери» заборгованості у розмірі 11 595 грн. 31 коп. на підставі Договору банківського обслуговування б/н від 24.07.2013 року, з якої: 745 грн. 39 коп. – заборгованість за кредитом, 2190 грн. 90 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 5102 грн. 20 коп. – пеня, 3556 грн. 82 коп. – заборгованість по комісії за користування кредитом. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Суд, дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу, встановив, що вказана заява не відповідає вимогам п.2 ч.1 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України, а саме, заява не містить: офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, а також не відповідає п.1 ч.3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України. Згідно із ст.ст.1, 2 Закону України “Про судовий збір” судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду. Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.. За приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (172 грн. 20 коп.) Судом враховано, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору. До заяви про видачу судового наказу Заявником додано в якості документу, що підтверджує сплату судового збору, копію платіжного доручення № IHB96B1W3Z від 16.08.2018 року на суму 176,20 грн., проте вказані документи мають бути подані в оригіналі. Крім того, вказана копія фактично містить лише підпис невизначеної особи та не містить (ні на лицьовій, ні на звортній стороні вказаного платіжного доручення)  відбитку печатки (штампу) банку, дати проведення банком платежу, інших реквізитів, які б свідчили про здійснення відповідної банківської операції. Таким чином, Заявником не додано жодних належних та допустимих доказів сплати судового збору у встановлених Законом України «Про судовий збір» порядку та розмірі. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу у разі, зокрема: якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою. Як вбачається з поданої заяви, Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» заявлено вимогу про видачу судового наказу про стягнення з Адвокатського об'єднання «Парнев і партнери» заборгованості за кредитом у розмірі 745 грн. 39 коп. на підставі Договору банківського обслуговування б/н від 24.07.2013 року. Однак, з доданого Заявником розрахунку вбачається, що зазначена сума заборгованості виникла у боржника з 25.07.2013 року. Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Отже, вимога про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 745 грн. 39 коп. на підставі Договору банківського обслуговування б/н від 24.07.2013 року, яка вникла з 25.07.2013 року, виходить за межі загальної позовної давності, встановленої у три роки, та є підставою для відмови у видачі наказу у цій частині. Відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розглянувши подані Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» матеріали, Суд зазначає, що в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, які не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, а саме вимоги про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, пені та комісії за користування кредитом. Грошовим, в силу приписів ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, є зобов'язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) щодо сплати грошей на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Зобов'язанням на підставі ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Вимоги про сплату пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України (п.1.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013). Як вбачається з поданої Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» заяви, до складу заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 24.07.2013 року, заявником включено заборгованість по процентам за користування кредитом, пеню та комісію за користування кредитом, які за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням. За приписами ст. 152 Господарського кодексу України cуддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу. Розглянувши подані Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» матеріали, Суд зазначає, що в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, пені та комісії за користування кредитом, які за своєю правовою природою не є вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором та не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, враховуючи можливість стягнення в порядку наказного провадження виключно неоспорюваної заборгованості. За наведених обставин, Суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу про стягнення з Адвокатського об'єднання «Парнев і партнери» 2190 грн. 90 коп. – заборгованості по процентам за користування кредитом, 5102 грн. 20 коп. – пені, 3556 грн. 82 коп. – заборгованості по комісії за користування кредитом на підставі Договору банківського обслуговування б/н від 24.07.2013 року. Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. При цьому, суд зазначає, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України). Керуючись ст.ст. 148, 150, 152, 153, 154 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - УХВАЛИВ: 1. Відмовити Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» у видачі судового наказу про стягнення з Адвокатського об'єднання «Парнев і партнери» заборгованості за кредитом у розмірі 745 грн. 39 коп. на підставі Договору банківського обслуговування б/н від 24.07.2013 року. 2. Відмовити Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» у видачі судового наказу про стягнення з Адвокатського об'єднання «Парнев і партнери» 2190 грн. 90 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 5102 грн. 20 коп. – пені, 3556 грн. 82 коп. – заборгованості по комісії за користування кредитом на підставі Договору банківського обслуговування б/н від 24.07.2013 року. 3. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання. Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 09 жовтня 2018 року. Суддя                                                                                  О.В. Чинчин