Рішення

від 27.09.2018 по справі 910/9438/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2018Справа № 910/9438/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України

до товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Стіл

про стягнення 8 631,21 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Путієнко Є.В. - представник (довіреність б/н від 19.08.2017)

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2018 року публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України (далі - ПАТ Укрексімбанк , банк, позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Стіл (далі - ТОВ Інтер-Стіл , відповідач) про стягнення 8 631,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити послуги, надані банком на підставі договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 981-д від 13.08.2009.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 8 631,21 грн., з яких: 3 630,00 грн. - основний борг, 1 732,50 грн. - штраф, 2 055,98 грн. - пеня, 189,28 грн. - 3% річних, 1 023,45 грн. - інфляційна складова боргу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2018 було відкрито провадження у справі № 910/9438/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.09.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2018 повідомлено ТОВ Інтер-Стіл , як відповідача, про наступне судове засідання, призначене на 27.09.2018.

У судовому засіданні 27.09.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.09.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

13.08.2009 між ТОВ Інтер-Стіл (депонент) та ПАТ Укрексімбанк (зберігач) був укладений договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 981-д (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору депонент доручає, а зберігач зобов'язується надавати депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами на викладених нижче умовах відповідно до Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 № 999 зі змінами та доповненнями (далі - Положення), чинного законодавства України, внутрішніх нормативних документів зберігача та на підставі письмових розпоряджень депонента (далі - банківські послуги).

Положеннями п. 2.3 договору на депонента покладений обов'язок оплачувати банківські послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Депонент оплачує банківські послуги відповідно до діючих тарифів та в порядку, передбаченому цим договором (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.2.3 договору оплата всіх інших банківських послуг за цим договором (крім закриття рахунку в цінних паперах) здійснюється депонентом по завершенню кожного календарного місяця (далі - звітний період), не пізніше 19 числа місяця, наступного за звітним періодом, на підставі акту-рахунку, складеного в 2 примірниках, в якому вказується перелік банківських послуг, наданих зберігачем депоненту протягом звітного періоду, та сума до оплати банківських послуг (далі - акт-рахунок). Обидва примірника акту-рахунку надсилаються зберігачем на поштову адресу депонента, вказану в його анкеті рахунку в цінних паперах, до 10 числа місяця (включно), наступного за звітним періодом. До закінченого строку зберігач може видати такий акт-рахунок депоненту або особі, уповноваженій отримувати такі документи, у разі безпосереднього звернення до зберігача одного з них. Обидва примірники акта-рахунку депонент зобов'язаний підписати та один примірник якого повернути на адресу зберігача, вказану в п. 11 цього договору протягом 10 днів з дня його одержання. У випадку, якщо депонент не поверне зберігачу один примірник підписаного акту-рахунку, то такий акт рахунок все рівно вважається прийнятим та схваленим депонентом, а банківські послуги, вказані в ньому, вважаються наданими депоненту належним чином та в повному обсязі.

Відповідно до витягу з Тарифів комісійної винагороди на банківські послуги АТ Укрексімбанк , затверджених наказом від 29.11.2010 № 597, такий тариф за здійснення депозитарного обліку резидентам юридичним особам становить 80 грн. + (0,002% від номінальної вартості за місяць, макс. 500 грн.).

Судом встановлено, що протягом періоду з вересня 2014 року по квітень 2018 року позивач надав відповідачу банківські послуги загальною вартістю 3 630,00 грн. (82,50 грн. на місяць), що підтверджується долученим до матеріалів справи актами-рахунками за вказаний період, про направлення яких відповідачу свідчать також наявні у матеріалах справи реєстри рекомендованих поштових відправлень.

Проте, відповідач, у порушення умов укладеного сторонами договору, надані протягом спірного періоду позивачем банківські послуги не оплатив.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача за надані протягом періоду з вересня 2014 року по квітень 2018 року позивачем банківські послуги за договором про відкриття рахунку в цінних паперах № 981-д від 13.08.2009 становить 3 630,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про депозитарну систему України рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 3 630,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 055,98 грн. та штраф у сумі 1 732,50 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, положеннями п. 3.2.3 договору визначено порядок та термін (строки) оплати наданих послуг - не пізніше 19 числа місяця, наступного за звітним періодом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач надані позивачем послуги не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.4 договору передбачено, що за порушення строків оплати банківських послуг за цим договором депонент сплачує зберігачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

У разі прострочення депонентом оплати банківських послуг більше як на 30 днів, депонент, крім пені, повинен сплатити зберігачу штраф у розмірі 50% від суми несплачених депонентом банківських послуг (п. 6.5 договору).

Відповідно до п. 6.6 договору нарахування штрафних санкцій, передбачених цим договором, здійснюється не залежно від строку, на який буде прострочено виконання зобов'язань, і припиняється лише в момент повного виконання винною стороною простроченого зобов'язання.

Перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний арифметично правильно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Таким чином, вказана позовна вимога підлягає задоволенню в розмірі, заявленому позивачем, а саме 1 732,50 грн.

Здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням визначених позивачем періодів її нарахування, суд встановив, що розмір пені становить 2 053,44 грн., тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення, отже, вказана позовна вимога підлягає задоволенню в розмірі, визначеному судом.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 189,28 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 1 023,45 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу суд встановив, що розмір вказаних позовних вимог становить 189,41 грн. та 1 057,59 грн., відповідно, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже вказані позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем, а саме 3% річних в розмірі 189,28 грн., інфляційна складова боргу в розмірі 1 023,45 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 3 630,00 грн., штрафу в розмірі 1 732,50 грн., пені в розмірі 2 053,44 грн., 3% річних в розмірі 189,28 грн., інфляційної складової боргу в розмірі 1 023,45 грн.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Стіл (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 8, ідентифікаційний код 32559395) на користь публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, ідентифікаційний код 00032112) основний борг в розмірі 3 630,00 грн. (три тисячі шістсот тридцять грн. 00 коп.), штраф у розмірі 1 732,50 грн. (одна тисяча сімсот тридцять дві грн. 50 коп.), пеню в розмірі 2 053,44 грн. (дві тисячі п'ятдесят три грн. 44 коп.), 3% річних в розмірі 189,28 грн. (сто вісімдесят дев'ять грн. 28 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 1 023,45 грн. (одна тисяча двадцять три грн. 45 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 761,48 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят одна грн. 48 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 11.10.2018.

Суддя О.Г. Удалова